ЗАНЯТТЯ 3

магниевый скраб beletage

Тема: Професійні навички поведінки в емоційно напру­жених ситуаціях[3]

Мета: формування і розвиток навичок зниження емоційного на­пруження у партнерів по бесіді; знайомство з основними техні­ками зниження напруження

Хід роботи:

Вступне слово.

Найчастіше конструктивній бесіді заважає надмірне емоційне напруження партнерів по спілкуванню. Молоді психологи часто опиняються в епіцентрі міжособистісних ситуацій з потужним емоційним зарядом. Сучасному психологу необхідні і навички розумної конфронтації, і вміння ухилятися від конфронтації, не виходити за межі ситуації. Під час заняття ми опрацюємо навич­ки зниження емоційного напруження, які дозволяють віддалити конфронтацію або перевести взаємодію в іншу форму.

Етап І. Самооцінка

ВПРАВА 1. Спробуйте оцінити свої навички зниження напруже­ності в бесіді за 10-бальною шкалою.

Подумки співставте свою оцінку з можливими оцінками своїх знайомих. Нижче вкажіть ту оцінку, яку б вони вам поставили.

Знайдіть і запишіть імена двох людей, які перевершили вас за рівнем розвитку цієї навички, і двох, які поступаються вам.

Організовується обговорення завдання.

ВПРАВА 2. Введення технік зниження напруження

Студентам пропонується оцінити техніки з позиції того, на­скільки вони сприяють зниженню або підвищенню напруження.

Ці техніки потрібно розбити на два класи: техніки, які підви­щують напруження, і техніки, які знижують напруження.

Інструкція: Оцініть кожну техніку ведення бесіди з точки зо­ру того, наскільки вона допомагає зниженню емоційного напру­ження. Пропоновані техніки потрібно розділити на дві групи: ті, які сприяють підвищенню напруження, і ті, які сприяють зни­женню напруження.

ЗАПИШІТЬ ЇХ У ДВА СТОВПЧИКА

Сприяють зниженню емоційної напруженості

Сприяють підвищенню емоційної напруженості

Надати партнеру можливість вигово­ритися.

Вербалізація емоційного стану: а) свого; б) партнера. Підкреслювання спільності з партне­ром (подібність інтересів, думок, єд­ність цілей та ін.).

Перебивати партнера. Ігнорування емоційного стану: а) свого; б) партнера. Підкреслювання відмінностей між собою і партнером, применшення внеску партнера в спільні справи і перебільшення власного.

Сприяють зниженню емоційної напруженості

Сприяють підвищенню емоційної напруженості

Виявлення інтересу до проблем парт­нера.

Підкреслювання значущості партнера, його думки.

У випадку вашої неправоти — невід­кладне її визнання.

Пропозиція конкретного виходу з си­туації, яка склалася. Звернення до фактів. Спокійний, впевнений темп мовлення. Підтримання оптимальної дистанції, кута повороту та контакт очима.

Демонстрація незацікавленості в проблемі партнера. Приниження партнера, негативна оцінка особистості партнера. Зволікання з визнанням своєї не­правоти або заперечення її. Пошуки винуватця і звинувачуван­ня партнера.

Перехід на «особистості».

Різке прискорення темпу мовлення.

Уникнення просторової близькості і нахилу тіла.

Після закінчення роботи з класифікації технік проводиться об­говорення результатів.

Студентам пропонується визначити, в яких техніках зниження напруження відбувається найуспішніше, а в яких ні.

Етап ІІ. Експериментування з техніками зниження емоційного напруження

ВПРАВА 1. Акцентування спільності.

Пошук подібності — це один з найкращих способів навчитися краще розуміти іншу людину.

Кожен психолог може розвивати у собі цю якість самостійно.

Студентам пропонується знайти п'ять якостей, які є спільними для кожного з них та їх сусіда.

Записи проводяться у формі: «Я думаю, що нас з тобою об'єднує така якість як ...»; «Мені здається, що ми обидва ...»

Після 10-хвилинної роботи студентам пропонується працюва­ти в парах за такою схемою: перший зачитує першу фразу, а дру­гий якщо погоджується каже «Я згоден», а якщо не погоджується — «Я подумаю». Міняються ролями.

Після завершення вправи організовується обговорення.

Навіть якщо партнер не погоджується з тим, що у нього є ця якість, то те, що повідомляє партнер, несе в собі певну інформа­цію про те, як ми виглядаємо в очах оточуючих.

Вправа спрямована на формування рефлексії та адекватної са­мооцінки.

ВПРАВА 5. Акцентування значущості

У цій вправі студентам пропонується виявити в інших людях якості, які викликають захоплення, повагу і симпатію.

Для виконання вправи кожен студент обирає партнера з числа студентів, яких знає найменше. Для того, щоб підвищити склад­ність завдання, студентам пропонується конструювати свої ви­словлювання у формі: «Таня, мені в тобі подобається.», а далі назвати особистісну якість, яку ви помітили.

Той, до кого звертаються, повинен назвати те почуття, яке в нього виникло у відповідь на почуте. При цьому забороняється використовувати висловлювання «Мені приємно» або «Мені ду­же приємно». Студентам пропонується точніше описати ті емо­ційні явища і стани, які у них виникають. Вправа триває до тих пір, поки не висловиться останній з присутніх.

У ході вправи відбувається одночасно і формування навички вер- балізації власного емоційного стану. Слід врахувати, що це найважча частина завдання, оскільки в повсякденному житті ми рідко вдаємося до диференціації й усвідомлення власних емоцій та почуттів.

Студентам пропонується скласти власний словник емоцій. У ньому буде три розділи: позитивні емоції (радість, захват, гор­дість, захоплення, задоволення, щастя, надія); негативні емоції (прикрість, сум, нудьга, полегшення, депресія, пригнічення, страх, жах, заздрість, образа, гнів, пригнічення); нейтральні або амбівалентні емоції (інтерес, допитливість, здивування, спокій, байдужість, азарт, ревнощі, ентузіазм, передчуття, нетерпіння).

Домашнє завдання: Додайте до словника принаймні по 10 но­вих термінів.

ВПРАВА 6. (домашнє завдання)

Студентам пропонується випробувати різні техніки зниження емоційного напруження в різних ситуаціях життя і визначити, які з них відповідають індивідуальним їх особливостям та конкрет­ним ситуаціям.

ПІДСУМОК.

Проаналізуйте виконані вами вправи і визначте: —що нового ви дізналися, виконуючи вправи на занятті? —які труднощі у вас виникали при виконанні вправ? як ви їх долали? які висновки для себе зробили?

—до використання яких технік зняття напруження ви вдава­лися найчастіше у повсякденній практиці спілкування і чим це було викликано? які результати ви помітили?