ЗАНЯТТЯ 4

Тема: Формування навичок співпраці, роботи у групі

Мета: Визначити рівень розвитку групи, перед якою ставиться задача. Виробити навички групової взаємодії при прийнятті рі­шень (ділова гра «Політ на Місяць»)

Матеріали та обладнання: олівці, аркуш паперу для індивідуа­льної роботи, аркуш паперу для групової роботи — по одному на кожну групу. Лист з відповідями і обгрунтуванням рішень. Конт­рольні листи для підрахунку балів.

Хід роботи:

Умови проведення ділової гри «Політ на Місяць»: розмір групи від шести до дванадцяти учасників. Кілька груп можуть виконувати вправу одночасно. Учасники повинні сидіти за квадратним або круглим столом. Якщо стіл прямокутний, уча­сники, які сидять по його кутках, повинні займати контролюю­чі позиції.

Необхідний час: одна година.

1. Кожному учаснику дають інструкцію та список предметів для індивідуальної роботи, яка виконується 15 хвилин.

2. Кожній групі дають інструкцію та список предметів для групової роботи, яка виконується після індивідуальної й триває 30 хвилин. При цьому:

а) учасникам не дозволяється змінювати будь-що в індивідуа­льних записах після прийняття групового рішення;

б) кожен член групи повинен записати результати групового рішення, яке прийняте шляхом консенсусу, на своєму аркуші;

в) учасникам пропонується 30 хвилин на заповнення аркушу групової роботи.

Інструкція для індивідуальної роботи:

Ви — член екіпажу космічного корабля, який відповідно до початкового плану, повинен був зустрітися з відправленим рані­ше кораблем на світлій стороні Місяця. Але в результаті техніч­них труднощів вашому кораблю довелося сісти на Місяць за 200 миль (приблизно 370 км) від місця призначення. Під час посадки чимало обладнання на борту було пошкоджено і, оскільки ваше життя залежить від того, потрапите ви на очікуючий вас корабель чи ні, необхідно вибрати принципово важливі речі для двохсот- мильного переходу.

Нижче наведено список 15 предметів (Див.: Контрольний лист для підрахунку балів), які не були пошкоджені під час по­садки. Ваше завдання полягає в тому, щоб розмістити їх у по­рядку важливості для того, щоб ваш екіпаж зміг дістатися до місця зустрічі.

1 приписують найбільш важливому предмету, 2 — другому за значенням і т.д. предмету до 15 для найменш важливого предмету.

У вас є 15 хвилин для виконання цього завдання.

Інструкція для групової роботи:

Це вправа на групове прийняття рішення. Ваша група повинна прийняти рішення методом консенсусу. Це означає, що зі ступе­нем важливості, значущості кожного з 15 предметів, які необхідні для виживання, повинні погодитися всі члени групи перед тим, як це стане частиною групового рішення. Консенсусу досягти не­легко. Тому, не кожен варіант переліку викликатиме загальне схвалення. Намагайтеся, працюючи як єдина група, визначати і приймати кожен номер лише при умові, що всі члени групи хоча б частково з ним погодилися.

1. Уникайте суперечок з приводу доведення правоти своїх власних суджень. Підходьте до задачі з позиції логіки.

2. Уникайте зміни своєї думки тільки заради того, щоб прийти до згоди і уникнути конфліктів. Підтримуйте тільки ті рішення, з якими ви можете погодитися, хоча б частково. Уникайте конфлі­ктів методом розв'язання спірних питань шляхом використання голосування, усереднення, домовленості при прийнятті колекти­вного рішення.

3. Приймайте різницю в думках як щось корисне, а не як пе­решкоду для прийняття рішення.

У вас є 30 хвилин для виконання цього завдання.

Обробка результатів:

1. Кожному учаснику роздають контрольний лист для підра­хунку балів. На цю операцію відводиться від 7 до 10 хвилин. Учасники

а) підраховують індивідуальні бали;

б) передають свої аркуші з підрахованими балами члену гру­пи, який веде протокол, для підрахунку середнього індивідуаль­ного балу;

в) він же підраховує груповий бал.

КОНТРОЛЬНИЙ ЛИСТ ДЛЯ ПІДРАХУНКУ БАЛІВ

з/п

Список предметів

Оптимальний ранг

Обгрунтування вибору рангу для предмету

1

Коробка сірників

15

на Місяці немає кисню

2

Харчовий концентрат

4

можна жити певний час без їжі

3

50 футів (1 фут0,3 м) капронової мотузки

6

може знадобитися для по­ходу через нерівну місце­вість

4

Парашутний шовк

8

щоб щось нести

5

Портативний нагрівач

13

на світлій стороні Місяця жарко

6

2 револьвери 45-го калібра

11

для використання сили по­штовху

7

Одна упаковка сухого мо­лока

12

потрібна вода, а її мало

8

Два 100-літрових балони з киснем

1

на Місяці немає повітря

9

Зоряна карта

3

потрібна для навігації

10

Надувний пліт

9

має певну цінність як укриття або для того, щоб щось нести

11

Компас магнітний

14

магнітне поле Місяця відрі­зняється від магнітного поля Землі

12

5 галонів (близько 19 л) води

2

без цього не можна довго прожити

13

Сигнальні ракети

10

немає кисню, можна вико­ристовувати лише для сили поштовху

14

Аптечка першої допомоги з голками для ін'єкцій

7

аптечка першої допомоги може знадобитися, але гол­ки не потрібні

15

Радіоприймач-передавач на сонячних батареях

5

для комунікації

2. Група порівнює середній індивідуальний бал із груповим і обговорює призначення вправи. На цей крок відводиться від 7 до 10 хвилин.

ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ ПОРІВНЯННЯ ГРУПОВОГО ТА ІНДИВІДУАЛЬНОГО РІШЕННЯ

Учасник, який веде протокол, відповідає за правильність під­рахунку балів, контролює цей процес.

Члени групи повинні:

1. Підрахувати абсолютну різницю в балах між своїми відпо­відями і правильними відповідями.

2. Знайти суму всіх різниць в індивідуальному завданні.

3. Вирахувати середній бал. Для цього додати всі індивідуа­льні бали і розділити їх на число учасників у групі.

4. Підрахувати абсолютну різницю в балах між груповими відповідями і правильними відповідями.

5. Додати всі різниці в груповому завданні.

6. Порівняти індивідуальний і груповий результат й спробу­вати пояснити, чому деякі з найбільш правильних індивідуальних відповідей не були враховані в групових відповідях (якщо це ма­ло місце).

7. Виявити трьох переможців в індивідуальному змаганні.

Оцінити результати за рейтингом:

0—20 балів — відмінно;

21—30 балів — добре;

31—40 балів — посередньо;

41—50 балів — задовільно;

51 і більше балів — погано.

ЗРАЗОК ПРОТОКОЛУ ДО ДІЛОВОЇ ГРИ «ПОЛІТ НА МІСЯЦЬ»

з/п

Список предметів

Ранг

(індивідуа­льний)

Правильний ранг

Ранг групо­вий

"S1

Рейтинг

1

Коробка сірників

 

 

 

 

 

 

2

Харчовий концентрат

 

 

 

 

 

 

3

50 футів (1 фут0,3 м) капронової мотузки

 

 

 

 

 

 

4

Парашутний шовк

 

 

 

 

 

 

5

Портативний нагрівач

 

 

 

 

 

 

8

2 револьвери 45-го калібру

 

 

 

 

 

 

з/п

Список предметів

Ранг

(індивідуа­льний)

Правильний ранг

Ранг групо­вий

"S[4]

Рейтинг

7

Одна упаковка сухого молока

 

 

 

 

 

 

8

Два 100-літрових балона з киснем

 

 

 

 

 

 

9

Зоряна карта

 

 

 

 

 

 

10

Надувний пліт

 

 

 

 

 

 

11

Компас магнітний

 

 

 

 

 

 

12

5 галонів (близько 19 л) води

 

 

 

 

 

 

13

Сигнальні ракети

 

 

 

 

 

 

14

Аптечка першої допомо­ги з голками для ін'єкцій

 

 

 

 

 

 

15

Радіоприймач-передавач на сонячних батареях

 

 

 

 

 

 

РАЗОМ

=

 

Id =

 

ПІДСУМОК.

Результати виписуються на плакаті або дошці за зразком, який наводиться нижче. Ведучий спрямовує дискусію на обговорення питання про значення і шляхи знаходження в ході переговорів консенсусу — спільного рішення, яке враховує найбільш переко­нливі аргументи, подані всіма членами групи. Студенти запису­ють у зошитах, які якості особистості допомагають чи перешко­джають спільному рішенню.

з/п

Параметр порівняння групового та індивідуального рішення

Група 1

Група 2

Група 3

1

Кількість балів, отримана в результаті рі­шення, прийнятого методом консенсусу

 

 

 

2

Середній бал (середнє арифметичне) ін­дивідуальних балів

 

 

 

3

Діапазон індивідуальних балів

 

 

 

СТАТТЯ 2

Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релі­гії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, пра­вового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопіч­ною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму су­веренітеті.

СТАТТЯ 3

Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недо­торканність.

СТАТТЯ 4

Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах.

СТАТТЯ 5

Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання.

СТАТТЯ 6

Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності.

СТАТТЯ 7

Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

СТАТТЯ 8

Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компе­тентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

СТАТТЯ 9

Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або ви­гнання.

СТАТТЯ 10

Кожна людина, для визначення її прав і обов'язків і для встановлен­ня обгрунтованості пред'явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.

СТАТТЯ 11

1. Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в за­конному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.

2. Ніхто не може бути засуджений за злочин на підставі вчинення будь-якого діяння або за бездіяльність, які під час їх вчинення не ста­новили злочину за національними законами або за міжнародним пра­вом. Не може також накладатись покарання тяжче від того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину.

СТАТТЯ 12

Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його жит­ла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких по­сягань.

СТАТТЯ 13

1. Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі міс­це проживання у межах кожної держави.

2. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну.

СТАТТЯ 14

Кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в ін­ших країнах і користуватися цим притулком. Це право не може бути використане в разі переслідування, яке в дійсності грунтується на вчи­ненні неполітичного злочину, або діяння, що суперечить цілям і прин­ципам Організації Об'єднаних Націй.

СТАТТЯ 15

1. Кожна людина має право на громадянство.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство.

СТАТТЯ 16

1. Чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь- яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружувати­ся і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

2. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

3. Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.

СТАТТЯ 17

1. Кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

СТАТТЯ 18

Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це пра­во включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком у навчанні, богослу­жінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів.

СТАТТЯ 19

Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх вияв­лення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

СТАТТЯ 20

1. Кожна людина має право на свободу мирних зборів і асоціацій.

2. Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоціації.

СТАТТЯ 21

1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю краї­ною безпосередньо або через вільно обраних представників.

2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні.

3. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля пови­нна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які пови­нні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом та­ємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

СТАТТЯ 22

Кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне за­безпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і куль­турній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної дер­жави.

СТАТТЯ 23

1. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

2. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю

3. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винаго­роду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

4. Кожна людина має право створювати професійні спілки і входи­ти до професійних спілок для захисту своїх інтересів.

СТАТТЯ 24

Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи пра­во на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку.

СТАТТЯ 25

1. Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслугову­вання, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідно­сті, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

2. Материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні ко­ристуватися однаковим соціальним захистом.

СТАТТЯ 26

 Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безпла­тною, принаймні початкова і загальна. Початкова освіта повинна бути обов'язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодо­ступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.

 Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма на­родами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльно­сті Організації Об'єднаних Націй по підтриманню миру.

 Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.

СТАТТЯ 27

1. Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, насолоджуватись мистецтвом, брати участь у науко­вому прогресі і користуватися його благами.

2. Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.

СТАТТЯ 28

Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повніс­тю здійснені.

СТАТТЯ 29

1. Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

2. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазна­вати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та за­безпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загаль­ного добробуту в демократичному суспільстві.

3. Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повинно супере­чити цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.

СТАТТЯ 30

Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено як надання будь- якій державі, групі осіб або окремим особам права займатися будь- якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і сво­бод, викладених у цій Декларації.

Генеральна Асамблея ООН 10 грудня 1948 року прийняла і прого­лосила Загальну декларацію прав людини.

ЄВРОПЕЙСЬКА СОЦІАЛЬНА ХАРТІЯ (переглянута Страсбург, 3 травня 1996 року (подано в скороченому вигляді частини 1, 2; частини 3,4, 5 — відсутні)

ПРЕАМБУЛА

Уряди, які підписали цю Хартію, будучи членами Ради Європи, враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів та принци­пів, які є їхнім спільним надбанням, а також сприяння їхньому економі­чному та соціальному прогресу шляхом, зокрема, захисту та подальшо­го здійснення прав і основних свобод людини,

беручи до уваги, що в Європейській конвенції про захист прав і ос­новних свобод людини, яка була підписана у Римі 4 листопада 1950 ро­ку, та протоколах до неї, держави-члени Ради Європи погодилися за­безпечити своєму населенню громадянські та політичні права і свободи, визначені в цих документах,

враховуючи, що в Європейській соціальній хартії, яка була відкрита для підписання в Турині 18 жовтня 1961 року, і протоколах до неї дер- жави-члени Ради Європи погодилися забезпечити своєму населенню визначені в цих документах соціальні права з метою підвищення жит­тєвого рівня та соціального добробуту свого населення,

нагадуючи, що Конференція з прав людини на рівні міністрів, яка відбулася у Римі 5 листопада 1990 року, наголосила на необхідності, з одного боку, збереження невідчужуваного характеру всіх прав людини, як громадянських, політичних, економічних, соціальних, так і культур­них, а з іншого боку, надання Європейській хартії нового подиху,

сповнені рішучості, відповідно до рішення, ухваленого Конференці­єю на рівні міністрів, що відбулася в Турині 21 та 22 жовтня 1991 року, поновити та доробити Хартію за змістом з метою врахування, зокрема, докорінних соціальних перетворень, які відбулися після її прийняття,

визнаючи доцільність включення до переглянутої Хартії, яка має поступово замінити Європейську соціальну хартію, прав, гарантованих Хартією з внесеними в неї поправками, прав, гарантованих Додатковим протоколом 1988 року, і нових прав, погодилися про таке:

ЧАСТИНА І

Сторони ставлять за мету своєї політики, яку вони запроваджувати­муть усіма відповідними засобами як національного, так і міжнародно­го характеру, досягнення умов, за яких ефективно здійснюватимуться такі права та принципи:

1. Кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає.

2. Всі працівники мають право на справедливі умови праці.

3. Всі працівники мають право на безпечні та здорові умови праці.

<...>

4. Діти та підлітки мають право на особливий захист від фізичних та моральних ризиків, на які вони наражаються.

5. Працюючі жінки у випадку материнства мають право на особли­вий захист.

6. Кожна людина має право на належні умови професійної орієнта­ції, які допомагають їй вибрати професію згідно із своїми особистими здібностями та інтересами.

7. Кожна людина має право на належні умови професійної підготовки.

8. Кожна людина має право користуватися будь-якими заходами, що дозволяють їй досягти найкращого стану здоров'я.

<...>

9. Кожна людина має право користуватися соціальними службами.

10. Інваліди мають право на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства.

11. Сім'я, як головний осередок суспільства, має право на відповід­ний соціальний, правовий та економічний захист, який забезпечує їй всебічний розвиток.

12. Діти та підлітки мають право на відповідний соціальний, право­вий та економічний захист.

<...>

13. Працівники мають право отримувати інформацію і консультації на підприємстві.

14. Працівники мають право брати участь у визначенні та поліп­шенні умов праці та виробничого середовища на підприємстві.

15. Кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

<...>

16. Всі працівники мають право на гідне ставлення до них на роботі.

ЧАСТИНА ІІ

Стаття 1. Право на працю.

Стаття 2. Право на справедливі умови праці.

<...>

Стаття 3. Право на безпечні та здорові умови праці.

<...>

Стаття 4. Право на справедливу винагороду.

<...>

Стаття 5. Право на створення організацій. <...>

Стаття 6. Право на укладання колективних договорів. <...>

Стаття 7. Право дітей та підлітків на захист. <...>

Стаття 8. Право працюючих жінок на охорону материнства. <...>

Стаття 9. Право на професійну орієнтацію.

Стаття 10. Право на професійну підготовку. <...>

Стаття 11. Право на охорону здоров'я. <...>

Стаття 12. Право на соціальне забезпечення. <...>

Стаття 13. Право на соціальну та медичну допомогу. <...>

Стаття 14. Право на користування соціальними службами. <...>

Стаття 15. Право інвалідів на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства. <...>

Стаття 16. Право сім'ї на соціальний, правовий та економічний за­хист. <...>

Стаття 17. Право дітей та підлітків на соціальний, правовий та еко­номічний захист. <...>

Стаття 18. Право займатися прибутковою діяльністю на території інших Сторін. <...>

Стаття 19. Право трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей на захист і допомогу. <...>

Стаття 20. Право на рівні можливості та рівне ставлення при вирі­шенні питань щодо працевлаштування та професії без дискримінації за ознакою статі. <...>

Стаття 21. Право на інформацію та консультації

Стаття 22. Право брати участь у визначенні та поліпшенні умов праці та виробничого середовища

Стаття 23. Право осіб похилого віку на соціальний захист <...>

Стаття 24. Право на захист у випадках звільнення <...>

Стаття 25. Право працівників на їхній захист у випадку банкрутства їхнього роботодавця <...>

Стаття 26. Право на гідне ставлення на роботі <...>

Стаття 27. Право працівників із сімейними обов'язками на рівні мо­жливості та рівне ставлення до них <...>

Стаття 28. Право представників працівників на захист на підприємс­тві та умови, які мають створюватися для них <...>

Стаття 29. Право на інформацію та консультацію під час колектив­ного звільнення <...>

Стаття 30. Право на захист від убогості та соціального відчуження <...>

Стаття 31. Право на житло <...>

Частини 3,4,5 стосуються зобов'язань держав-учасниць, виконання зобов'язань, подання колективних скарг, приєднання до Хартії тощо.

КОНВЕНЦІЯ ПРО БОРОТЬБУ З ДИСКРИМІНАЦІЄЮ В ГАЛУЗІ ОСВІТИ (Схвалено на XI сесії Генеральної асамблеї ЮНЕСКО в Парижі 14.12.1960 р. Підписано 15.12.1960 р., Париж)

(подано в скороченому вигляді)

СТАТТЯ 1.

1.У цій конвенції термін «дискримінація» охоплює будь-які розме­жування, виключення, обмеження чи переваги за ознакою раси, кольо­ру шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, націо­нального або соціального походження, економічного становища чи народження, що має за мету або наслідок знищення чи порушення рів­ності відношення в галузі освіти, і зокрема:

а) закриття для особи чи групи осіб доступу до освіти будь-якого ступеня чи типу;

б) обмеження освіти для будь-якої особи чи групи осіб нижчим рів­нем освіти;

в) створення чи збереження різних систем освіти чи учбових закла­дів для будь-яких осіб чи групи осіб, крім випадків, передбачених по­ложенням статті 2 цієї Конвенції; або

г) становище, несумісне з людською гідністю, в яке ставиться яка- небудь особа чи група осіб.

2.У цій Конвенції термін «освіта» стосується всіх типів і ступенів освіти і включає доступ до освіти, рівень і якість навчання, а також умови, в яких вона здійснюється.

СТАТТЯ 2.

Не розглядаються як дискримінація з погляду статті 1 цієї Конвенції такі положення, якщо вони допускаються в окремих державах:

a. Створення або збереження різних систем освіти чи учбових за­кладів для учнів різної статі у тих випадках, коли ці системи чи за­клади забезпечують рівний доступ до освіти, коли їх викладацький склад має однакову кваліфікацію, коли вони мають приміщення й обладнання рівної якості й дозволяють проходити навчання за одна­ковими програмами.

b. Створення і збереження різних систем освіти або учбових за­кладів за мотивами релігійного чи мовного характеру, які дають освіту, що відповідає вибору батьків або законних опікунів учнів, у тих випадках, коли включення у ці системи або вступ до цих закла­дів є добровільним і якщо освіта, яку вони дають, відповідає нор­мам, визначеним і затвердженим компетентними органами освіти, зокрема, щодо освіти одного й того ж ступеня.

c. Створення чи збереження приватних учбових закладів у тих випад­ках, коли їх метою є не виключення якої-небудь групи, а лише доповнення можливостей освіти, наданих державою, з умовою, що їх діяльність дійсно відповідає зазначеній вище меті і, що освіта, яку вони дають, відповідає нормам, визначеним чи затвердженим компетентними органами освіти, зокрема щодо норм освіти одного й того ж ступеня.

СТАТТЯ 4.

Держави, що є сторонами цієї Конвенції, зобов'язуються, крім того, розробляти й проводити в життя загальнодержавну політику, яка використовує відповідні до національних умов і звичаїв методи для здійснення рівності можливостей і ставлення в галузі освіти, і зокрема:

a. Зробити початкову освіту обов'язковою і безоплатною; зро­бити середню освіту в різноманітних її формах загальним надбанням і забезпечити її доступність; зробити вищу освіту доступною для всіх на основі повної рівності в залежності від здібностей кожного; забезпечити додержання передбаченої законом обов'язковості на­вчання.

b. Забезпечити у всіх державних навчальних закладах рівного сту­пеня однаковий рівень освіти і рівні умови щодо якості навчання.

С. Підтримувати і розвивати відповідними методами освіту осіб, що не дістали початкової освіти чи не закінчили її, і продовження їх освіти відповідно до здібностей кожного.

d. Забезпечити без дискримінації підготовку до професії викладача.

СТАТТЯ5.

1. Держави, що є сторонами цієї Конвенції вважають, що:

a. Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і на більшу повагу до людських прав та основних свобод; вона має сприяти взаєморозумінню, терпимості й дружбі між усіма народами і всіма расами чи релігійними групами, а також розвитку діяльності Ор­ганізації Об'єднаних Націй в галузі підтримання миру.

b. Батьки і, у відповідних випадках, законні опікуни повинні мати можливість, по-перше, в рамках, визначених законодавством кожної держави, вільно посилати своїх дітей не в державні, а в інші учбові заклади, що відповідають мінімальним вимогам, встановленим або затвердженим компетентними органами освіти, і, по-друге, забезпе­чити релігійне та моральне виховання дітей відповідно до їх власних переконань; нікому, зокрема і жодній групі осіб, взятій в цілому, не слід нав'язувати релігійного виховання, що не сумісне з їх переко­наннями.

<...>

2.Держави-сторони цієї Конвенції зобов'язуються вживати всіх не­обхідних заходів, щоб забезпечити застосування принципів, викладених у пункті 1 цієї статті.

СТАТТІ 6-19

Містять положення про врахування рекомендацій для визначення заходів боротьби з різними аспектами дискримінації в галузі освіти, про повідомлення про заходи, вжиті для здійснення цієї Конвенції, про розв'язання спорів, порядок ратифікації, приєднання до конвенції, на­брання нею чинності та реєстрацію Конвенції.

Конвенція ратифікована Президією Верховної Ради УРСР і набула чинності для УРСР з 19 березня 1963 року.