ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПСИХОЛОГІЧНУ (СЛУЖБУ СИСТЕМИ ОСВІТИ УКРАЇНИ[5]

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ Міністра освіти України № 127

ЗАРЕЄСТРОВАНО в Міністерстві юстиції України 30 грудня 1999 р. за № 922 / 4215

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Психологічна служба (далі — служба) в структурі освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психі­чного здоров'я молодих громадян України і діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості.

1.2. Служба забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофі­зичного розвитку дитини, мотивів її поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і вікових завдань навчальних закладів.

1.3. Психологічна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, Декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, за­коном України «Про освіту», чинним законодавством України та цим Положенням.

1.4. Діяльність служби в системі освіти України забезпечується практичними психологами (соціальними педагогами), які мають вищу спеціальну освіту. За своїм статусом працівники служби належать до педагогічних працівників і, відповідно до чинного законодавства, кори­стуються всіма правами і гарантіями, передбаченими для них.

1.5. Психологічна служба тісно співпрацює з органами охорони здо­ров'я, соціального захисту, сім'ї та молоді, внутрішніх справ, іншими зацікавленими відомствами, а також із громадськими і благодійними організаціями.

1.6. Це Положення регламентує загальну структуру та функції пси­хологічної служби в системі освіти України в цілому і є основою для діяльності наявної мережі служби управлінь та відділів освіти держав­них адміністрацій.

1.7. Посади практичних психологів (соціальних педагогів) уводяться в штати дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчаль­них закладів за рішеннями районних (міських) відділів освіти, управ­лінь (комітетів) професійно-технічної освіти за умови наявності спеціа­лістів з фаховою освітою в межах коштів, передбачених єдиним кошторисом витрат навчальних закладів, згідно з нормативами чисель­ності практичних психологів (соціальних педагогів) підрозділів систе­ми освіти (додаток).

2. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ

2.1. Завдання психологічної служби системи освіти України поля­гають:

у сприянні повноцінному особистісному та інтелектуальному розви­тку дітей на кожному віковому етапі, у створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;

у забезпеченні індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення;

у профілактиці і корекції відхилень в інтелектуальному та особисті- сному розвитку дитини.

2.2. Основними видами діяльності психологічної служби є: діагностика — психологічне обстеження дітей і підлітків, їхніх груп та ко­лективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку дітей та учнівсь­кої молоді, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання;

корекція — здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному роз­витку та поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, по­долання різних форм девіантної поведінки, формування соціально ко­рисної життєвої перспективи;

реабілітація — надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам, молоді, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адап­тації до умов навчання і життєдіяльності;

профілактика — своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобі­ганні конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо;

прогностика — розробка, апробація і застосування моделей поведі­нки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напря­мків індивідуального розвитку дитини, складання на цій основі життє­вих планів, визначення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин та освітньої ситуації у регіоні.

2.3. Психологіч