ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

На І Установчому з'їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року в м. Києві прийнято Етичний кодекс психолога. Цей норма­тивний акт є гарантом високопрофесійної, гуманної, високоморальної діяльності психологів України, здійснюваної залежно від спеціалізації та сфери їх інтересів.

Даний Кодекс являє собою сукупність етичних норм, правил пове­дінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулюють його життєдіяльність. Об'єктом досліджень і впливу психологів є внутрі­шній світ особистості, тому їхні контакти з іншими людьми повинні бу­ти теплими, доброзичливими, цілющими.

Етичний кодекс сприяє більш успішному здійсненню психолога­ми своєї професійної діяльності. Зокрема, шкільним і вузівським психологам допомагає у підвищенні ефективності навчання і вихо­вання учнів та студентів; психологам у галузі охорони здоров'я — у виконанні функцій, пов'язаних з профілактикою захворювань, ліку­ванням, реабілітацією пацієнтів; психологам у сфері державного управління — у психологічному забезпеченні загального і галузево­го управління.

Заснована Товариством психологів України Комісія з етики прово­дить роботу, спрямовану на правильне тлумачення психологами Етич­ного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує фо­рмування у психологів сприйняття цього Кодексу як зобов'язання перед громадськістю, як одного з важливих чинного законодавства.

1. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

1.1. Психологи несуть особисту відповідальність за свою роботу.

1.2. Психологи зобов'язані всіляко запобігати і не допускати анти- гуманних наслідків у своїй професійній діяльності.

1.3. Психологи повинні утримуватися від будь-яких дій чи заяв, що загрожують недоторканості особи; не мають права використовувати свої знання і становище з метою приниження людської гідності, при­гнічування особистості або маніпулювання нею; несуть відповідаль­ність за додержання пріоритету інтересів людини.

1.4. На психологів покладається відповідальність за надійність ви­користовуваних методів та програмного забезпечення, валідність обро­бки даних досліджень, у тому числі і тих, які проводяться з викорис­танням комп'ютерних технологій.

1.5. Психологи застосовують лише ті знання, якими вони володіють відповідно до своєї кваліфікації, повноважень і соціального статусу.

2. КОМПЕТЕНТНІСТЬ

2.1. Психологи постійно поповнюють свої знання про нові наукові досягнення в галузі їхньої діяльності, беруться за розв'язання тільки тих завдань, які належать до сфери їх компетенції. У разі непосильності завдання психологи передають його іншому досвідченому фахівцеві або допомагають людині, яка звернулася за підтримкою, налагодити контакт з професіоналами, що можуть надати адекватну допомогу. Психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологів України. У тих випад­ках, коли психологічні методики лише проходять випробування (з до­зволу контрольних органів Товариства), психологи, проводячи експе­римент з обмеженим контингентом досліджуваних, попереджають їх про застосування неперевірених методів і технічних пристроїв або про свій недостатній рівень оволодіння ними.

2.2. Психолог публікує під своїм ім'ям лише ту працю, яка повні­стю виконана ним самим або містить істотний власний внесок; не­допустима публікація з метою особистої, матеріальної вигоди недо­статньо підготовлених праць, невалідизованих методик, а психолог не може виконувати практичної роботи, не маючи належної кваліфі­кації та досвіду.

2.3. Психолог прагне до адекватних знань про свої індивідуальні якості та особливості і визначення меж власних професійних можливо­стей. Особистісні психологічні проблеми (які негативно впливають на якість виконання обов'язків) можуть бути показником професійної не­придатності і мають якомога швидше коригуватись та розв'язуватись психологом.

3. ЗАХИСТ ІНТЕРЕСІВ КЛІЄНТА

3.1. Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях. Під час роботи з дітьми, пацієнтами з тяжкими психічними розладами (тобто в крайніх випадках) допускаються відхи­лення від принципу добровільності, але в межах законодавчих норм; обов'язком психолога є намагання налагодити з клієнтом співробітниц­тво. Психологи утримуються від непотрібних лікувань клієнта.

3.2. Психологи, вступаючи у контакт з особами, для яких він є обов'язково-примусовим (наприклад, у разі проведення психологічної експертизи), не мають права змушувати клієнта повідомляти відомості поза його волею, не можуть вживати примусових заходів для одержан­ня даних, крім випадків, коли така інформація сприятиме безпеці на­вколишніх або самого клієнта.

3.3. Психологи не беруть участі в діях, спрямованих проти свободи особи. Вони не мають права змушувати клієнта розповідати про свою життєву філософію, політичні, релігійні чи етичні переконання, не по­винні вимагати відмовитися від них.

3.4. Психологи беруть на себе професійну відповідальність за квалі­фіковане обстеження, консультування, лікування. Вони домовляються про терміни завершення своєї діяльності або доцільність направлення клієнта до іншого компетентного спеціаліста.

Відповідальність з психолога знімається, якщо він упевнився, що інший спеціаліст узяв відповідальність за клієнта на себе.

3.5. Психологи не мають матеріальних або особистих привілеїв, не можуть використовувати свої знання і становище, довірливе став­лення і залежність клієнта у власних корисливих інтересах. У тих випадках, коли послуги є платними, про фінансові умови домовля­ються заздалегідь; не встановлюється додаткова оплата за консуль­тації і не береться плата з тих, кого психолог навчає або збирається екзаменувати. Якщо клієнт може отримати психологічну допомогу безкоштовно або меншим коштом в іншого фахівця, то психолог ін­формує про це клієнта.

3.6. Психолог уникає встановлення неофіційних взаємин з клієнтом, якщо це може стати на перешкоді проведенню діагностичної, консуль­таційної і корекційної роботи з ним. Між психологом і клієнтом не по­винно бути статевої близькості у період, коли психолог несе відповіда­льність за нього.

3.7. Психолог має право вирішувати, на якому етапі консультування або лікування можна дати об'єктивний професійний висновок, а у ви­падках, коли він не може діяти в інтересах клієнта, роз'яснює йому і батькам (опікунам, піклувальникам) реальний стан справ.

3.8. Висновок за результатами проведеного обстеження чи лікуван­ня робить сам психолог, він не може перекладати це на інших. Психо­лог повинен чітко і однозначно формулювати висно