3. ГРОМАДЯНИ ЯК СУБ'ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

У системі суб'єктів адміністративного права особливе місце посідаєгромадянин. Мається на увазі громадянин, який не наділений владно-розпорядницькими функціями [28, с.279]. Громадяни становлять най-більшу групу суб'єктів адміністративного права. головною особливістю їхправового становища є те, що вони виступають як приватні особи, тобтореалізують свої особисті, загальногромадянські права та обов'язки у сфе-рі державного управління, а не права та обов'язки виконавчо-розпорядчихорганів, громадських організацій чи посадових осіб [18, с. 153].

Адміністративно-правовий статус громадян встановлюється Конститу-цією України, її законами та іншими нормативно-правовими актами права,цими ж джерелами встановлюються обов'язки і відповідальність грома-дянина.

Адміністративно-правовий статус є одним з різновидів статусу грома-дянина на рівні з політичним, трудовим та іншими, реалізація цього стату-су значною мірою залежить від відповідних дій органів виконавчої влади таїх посадових осіб [23, с.41].

Цей статус є найбільш значною частиною загального правового статусугромадян, який включає комплекс прав та обов'язків громадян, визначе-них найрізноматнішими галузями українського права.

До елементів адміністративно-правового статусу громадян належать:

адміністративна правоздатність;

адміністративна дієздатність;

права та обов'язки;

гарантії прав та свобод громадян;

юридична відповідальність.

Права, свободи й обов'язки громадян можна поділяти на різні групи,зокрема [21, с.53]:

на загальні та спеціальні;

абсолютні та відносні;

громадянські (особисті, фізичні), політичні, економічні, соціальні,духовні (культурні) тощо.

Загальні — що стосуються будь-яких галузей виконавчої влади і ма-ють загальний характер для всіх громадян (право брати участь у держав-ному управлінні, право на свободу світогляду, на охорону особистостітощо). Серед загальних обов'язків можна назвати обов'язок додержува-тися Конституції та інших законів України, не посягати на права і свободуінших людей тощо.

Спеціальні — права і обов'язки громадян, що стосуються їхадміністративно-правового статусу в окремих галузях та сферах виконав-чої влади і мають спеціальний характер (право керувати транспортними за-собами, право на державну службу, право доступу до спеціальної інформа-ції. До спеціальних обов'язків можна зарахувати обов'язок дотримуватисьправил дозвільної системи, дорожнього руху, адміністративного нагляду,режиму таємності, спеціальних санітарних правил.

Абсолютні — права і обов'язки, реалізація яких залежить від волеви-явлення самих громадян (право на вибір місця проживання, право на звер-нення, право участі в громадських об'єднаннях, право звернення до орга-нів державної влади).

Відносні — ті права та обов'язки, реалізація яких залежить не тіль-ки від волевиявлення окремих громадян, а й від інших умов (наприклад,реалізація права на навчання у ВНЗ або на обіймання певної посади зале-жить від результату проходження конкурсного відбору, служба у ЗбройнихСилах залежить від стану здоров'я тощо).

Серед гарантій прав і свобод громадян виділяють:

політичні (демократичний характер суспільно-політичного ладу, на-явність багатопартійної системи);

економічні (ринкова економіка, різні форми власності);

юридичні (це система правових, насамперед конституційних норм,що визначають порядок та умови реалізації прав і свобод громадян,а також засоби їх охорони і захисту — зокрема, це відповідний про-курорський нагляд, можливість судового захисту, право зверненняабо скарги тощо).

Адміністративно-правовий статус громадян базується на певних заса-дах, серед яких можна виділити принципи [13, с.11]:

рівноправності;

невідчуженості та непорушності прав;

єдності прав та обов'язків;

реальності прав і свобод та їх гарантованості;

взаємної відповідальності держави та громадянина.

Необхідно розрізняти два споріднених, але нетотожних статуси:«адміністративно-правовий статус людини» і «адміністративно-правовийстатус громадянина». Обсяг останнього є значно ширшим і визначаєтьсяКонституцією України та Законом «Про громадянство» та іншими законо-давчими актами. Поняття «громадянин» передбачає правовий зв'язок осо-би з державою, громадянином якої вона є, і відповідну правосуб'єктністьу цій державі.

громадянство України визначає постійний правовий зв'язок осо-би і держави України, який знаходить свій вияв у їх взаємних правах таобов'язках.

Отже, можна зробити висновок, що громадяни як суб'єкти адміністра-тивного права — це фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи безгромадянства та біженці), які виступають носіями прав та обов'язків у сфе-рі державної виконавчої влади, передбачених нормами адміністративногоправа, і володіють при цьому необхідною правосуб'єктністю (правоздатніс-тю та дієздатністю).