1. ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА ПОДІЛУ ВЛАД

Для пізнання сутності того або іншого юридичного явища, яким є та-кож виконавча влада, на думку авторів лекції, необхідно підійти до історіїїх створення, загальних передумов, які стали підставами їх існування в іс-торичні часи, дослідити їх генезис у порівнянні, що ми і зробимо під часвисвітлення цього питання.

Історія розробки теорії розподілу влад як доктрини пов'язана з тієюісторичною ситуацією, коли йшла боротьба за владу різних соціальнихспільнот у різних державах у різні часи. На виникнення цієї концепції, яквказують А.А. Корж та О.В. Негодченко у навчальному посібнику «Теорияразделения властей в истории развития конституционализма», істотновплинула розроблена в античні часи теорія змішаного правління, яка буласформульована у IV ст. до н.е. Ця теорія ще була далекою від теорії розпо-ділу влад. Про виконавчу владу в її сучасному розумінні в ті часи і не йшло-ся, а поняття «влада» взагалі мало розпливчасті риси.

На той час грецькі поліси знаходилися у стані боротьби олігархії і де-мократії, яка мала загальногрецький характер. Кожна держава являла со-бою окремі ворогуючі сторони: бідну більшість та багату меншість. У цихумовах і виникла ідея компромісу між ворогуючими сторонами — створен-ня змішаного правління, державного устрою, який задовольняв би інтер-еси і тих й інших. Важливим елементом життя деяких грецьких держав(Спарта, Крит) стала подвійна царська влада, рада старійшин і народні збо-ри. У Спарті одночасно правили дві царські династії. У воєнний час вонивиконували функції воєначальників, у мирний — займалися судовими тарелігійними справами. Обидва царі входили до складу ради старійшин.Народні збори, які охоплювали усіх повноправних громадян, відігравали уцій системі другорядну роль, вони затверджували рішення, прийняті царя-ми і старійшинами. У цій системі існували спеціальні наглядові органи —ефори, які складали особливу колегію з п'яти осіб і яких щорічно переоби-рали на народних зборах. У їх руках знаходилася необмежена влада. Буливипадки, коли ефори без згоди народних зборів та ради старійшин усуваливід влади царів. Як можна побачити в ті історичні часи ще не було держав-ної влади та її органів у її сучасному розумінні, але деякі проблеми взаємо-дії елементів управління державою та компроміси між ними вже існували.Царська влада уособлювала собою монархію, якій разом з тим належаловиконання законів, рада старійшин — олігархію, демократичні начала малисвій прояв у владі ефорів, тому що останні обиралися з народу.

Сучасна проблема розподілу влад почала формуватись у концепцію уXVII-XVIII ст. нашої ери і пов'язана вона з прізвищами таких філософів якД.Локк, Ш.Монтеск'є. Перший з них державний устрій вбачав в наявностітрьох влад: законодавчої (парламент), виконавчої (суди та армія) і «феде-ративної» [16, с.21], тобто тієї влади, яка здійснює відносини між держа-вами (король, міністри). Головною, на думку філософа, з цих властей по-винна бути законодавча.

Монтеск'є бачить розподіл влад як поділ їх на законодавчу (призначен-ня якої сформулювати право у вигляді законів, обов'язкових для усіх гро-мадян), яка належить народу або його представникам; виконавчу, що на-лежить монарху і до якої можуть входити міністри та інші посадові особи,підпорядковані королю; судову, яка повинна карати злочинців і вирішуватиспори між приватними особами.

У консервативній варіації теорії розподілу влад, яку розробивБ.Констант на початку XIX ст., в основу була поставлена не різниця функ-цій цих влад, а різниця суб'єктів владарювання. Виділялися:

влада короля;

виконавча влада, яку здійснювали міністри;

влада палати перів;

влада виборної палати;

судова влада.

Найбільш важливою частиною цієї теорії є розділення виконавчої і ко-ролівської влади. Влада виконавча є «активною», а влада королівська —«нейтральною». Завдання королівської влади — недопущення зловживаньз боку інших влад.

Згідно з цією теорією король стримує:

виконавчу владу зміщенням з посад міністрів;

спадкову владу, яка належить перам, — призначенням нових перів;

владу виборної палати правом її розпуску;

судову владу правом помилування.

Це вчення знайшло своє правове закріплення в Конституціях Бразиліїта Португалії.

Німецький філософ Гегель у своїй книзі «Філософія права» виділявтри влади:

владу визначати загальне — законодавча влада;

урядову владу;

владу, яка являє собою суб'єктивність держави, — це владакороля.

Судову владу Гегель зараховує не до державних органів, а до інститу-тів громадянського суспільства.

Кант визначав, що розподіл трьох функцій влади має у своїй основі за-кони мислення, а конкретно складається з трьох силогізмів:

велика посилка — законодавча влада, яка створює загальнеправило;

мала посилка — виконавча влада, яка підводить окремі випадки підзагальне правило;

висновок — судова влада, яка робить висновок з підведення окремо-го випадку під загальне правило.

Як правило, конституції держав визначають три влади, однак у дея-ких вона виявляється у модифікованому вигляді. Так, в окремих державахЛатинської Америки додатково названа четверта влада — виборча. Вона на-лежить виборцям (громадянам, які досягли встановленого віку). У проектахконституцій цих держав визначається п'ята влада — контрольна, яка пови-нна належати Генеральному контролеру і підпорядкованому йому апарату.

Ураховуючи те, що Україна з набуттям незалежності успадкувала не-розвинену систему розподілу повноважень, яка не має нічого спільного зрадянською партійною адміністративно-командною системою, можна за-значити, що ця проблема ще протягом багатьох років буде актуальною длянашої держави.