4. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Серед органів державної влади важливе місце посідають органи вико-навчої влади, що здійснюють функції державного управління економічним,соціально-культурним, адміністративно-політичним будівництвом. Коженз цих органів діє від імені та за дорученням держави, має певний право-вий статус, виступає носієм відповідних повноважень юридично-владногохарактеру, реалізація яких забезпечує йому досягнення мети виконавчо-розпорядчої діяльності. У теорії адміністративного права науковці не ді-йшли однієї точки зору щодо поняття цих органів.

Існують такі ознаки органів виконавчої влади:

Орган виконавчої влади являє собою організацію — колектив лю-дей — державних службовців. У рамках цього колективу (структур-них підрозділів) розподілені повноваження і відповідальність за до-ручену справу.

Кожен орган виконавчої влади має офіційне найменування та повно-важення використовувати різні атрибути з державною символікою.

Це різновид державних органів, найбільш значна частина держав-ного апарату.

Вони створюються державою у встановленому законом порядку спе-ціально для здійснення її управлінських функцій — функцій дер-жавної виконавчої влади (забезпечують фактичну реалізацію цієївлади).

Цільовим призначенням цих органів є здійснення виконавчо-розпорядчої (управлінської) діяльності шляхом безпосередньогоповсякденного керівництва економікою, соціально-культурним таадміністративно-політичним будівництвом.

Кожний орган наділений державно-владними повноваженнями, маєпевний обсяг прав та обов'язків у сфері державного управління,компетенцію.

Компетенція — це певний обсяг державної діяльності, покладенийна конкретний орган, або коло питань, передбачених законодавством,іншими нормативно-правовими актами, які він має право вирішуватив процесі практичної діяльності (коло питань, що вирішуються мініс-терством, визначається у положенні про відповідне міністерство; ві-домством — у положенні про відповідне відомство).

Діяльність цих органів має вторинний, підзаконний, виконавчо-розпорядчий характер, бо вони здійснюють свої функції на підставіта на виконання закону. Але, реалізуючи свою компетенцію, вико-нуючи закони, органи мають повноваження розпоряджатися з кон-кретних питань та приймати підзаконні нормативні акти.

Для здійснення своїх завдань і функцій ці органи також наділені пра-вом широкого застосування заходів державного (зокрема, адміністра-тивного) примусу та мають спеціальний апарат примусу [10, с.29].

Органам державної виконавчої влади властива організаційно-структурна відокремленість та оперативна самостійність дій у пев-них територіальних межах чи галузях.

Кожен орган державної виконавчої влади є суб'єктом державноївласності, утримується за рахунок Державного бюджету.

Має статус юридичної особи, є самостійним учасникомадміністративно-правових відносин.

У системі цих органів наявна ієрархічна підпорядкованість, вони од-ночасно можуть бути і суб'єктами і об'єктами управління.

Органи виконавчої влади знаходяться під загальним контролем зако-нодавчої влади і прямим контролем Президента України [15, с.74].

Л.В. Коваль, аналізуючи управлінський бік ознак органів виконавчоївлади, відзначає додатково таке [17, с.33]:

управлінській діяльності органу виконавчої влади властивий зовніш-ній характер, оскільки така діяльність у вигляді юридичних актівуправління спрямована на середовище (ту сферу управління, якувони забезпечують);

управлінська діяльність органу виконавчої влади має безперервнийхарактер, чим відрізняється від подібної діяльності, яка лише епізо-дично здійснюється в органах, що представляють інші влади.

органу управління властиві специфічні трудові відносини, коли кож-ний член включається у складну сітку (мережу) запрограмованихорганізаційних зв'язків.

в процесі своєї управлінської діяльності ці органи широко ви-користовують різні правові засоби нормотворчого, оперативно-розпорядчого, у тому числі правозастосовчого та юрисдикційногохарактеру.

правове становище, завдання, функції, в цілому правовий статусорганів державної виконавчої влади визначаються, відповідно, —Конституцією України, окремими законами, підзаконними актами, ут.ч. указами Президента України.