2. ВИДИ ТА ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Для висвітлення цього питання важливе значення має визначенняправового статусу державних службовців державних органів та їх апа-рату. Зокрема необхідно знати, що правовий статус Президента, ГоловиВерховної Ради та його заступників, голів постійних комісій ВерховноїРади та їх заступників, народних депутатів України, Прем'єр-міністра,членів уряду, голови та членів Конституційного Суду, голови та суддівВерховного Суду, Генерального прокурора та його заступників регулюєть-ся Конституцією України та спеціальними законами.

Правове становище державних службовців, що працюють в апараті ор-ганів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служ-би безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цьогозакону, якщо інше не передбачено законами України.

Згідно з адміністративно-правовим розподіленням державні службов-ці традиційно розглядаються з погляду юридичної класифікації, яка поді-ляє їх на:

представників влади;

посадових осіб;

допоміжно-технічний або обслуговуючий персонал.

Для управлінських цілей частіше за все використовується функці-ональна класифікація, згідно з якою прийнято виділяти три категоріїпрацівників:

керівників;

спеціалістів;

допоміжний склад.

До керівників належать державні службовці, які відповідають за при-йняття та організацію виконання управлінських рішень, контролюють пра-цю підлеглих, перевіряють та оцінюють виконання доручень, застосовуютьрізні засоби стимулювання діяльності. Інакше кажучи, вони володіють пра-вами внутрішнього та внутрішньоорганізаційного керівництва. Цю катего-рію державних службовців можна поділити на три рівні [11, с.11]:

вищої;

середньої;

низової ланки.

Існує класифікація державних службовців також за видами служби, наякій вони перебувають:

звичайна (цивільна) служба;

спеціальна (мілітаризована) служба.

Існує і інша класифікація державних службовців за [15, с.26]:

розподілом державної влади — державних службовців:

а) органів законодавчої влади; б) виконавчої влади; в) судовоївлади.

характером державної служби — цивільні та спеціалізовані держав-ні службовці;

обсягом посадових обов'язків — посадові та особи, що не єпосадовими;

характером повноважень, що визначають роль і ступінь участі уздійсненні державно-владних функцій:

а) керівники; б) спеціалісти; в) технічні виконавці.

Найбільш численною і структурно складною категорією державнихслужбовців є спеціалісти. Спеціалісти виконують різні функції: з підготов-ки та реалізації управлінських рішень, планування, обліку, контролю, на-вчання. Базовим критерієм віднесення державних службовців до спеціа-лістів є використання ними професійних знань, вмінь і навичок, набутих урезультаті спеціалізованого навчання і тренувань. Додатковим критерієм євідсутність у них осіб, які підлеглі їм за посадою, і відповідно права розпо-ряджатися у сфері внутрішньоорганізаційної діяльності.

Серед цієї категорії можна виділити три групи працівників:

особи, які приймають і виконують управлінські рішення в рамкахфункціональних обов'язків у сфері зовнішнього управління;

особи, зайняті переважно або виключно оперуванням інформацією,підготовкою управлінських рішень і перевіркою їх виконання;

спеціалісти у вузькому розумінні цього слова, наприклад, особи, яківиконують машинну обробку інформації, експерти тощо.

Керівники та спеціалісти, як правило, мають відповідні їх посаді кате-горії та їм присвоюються ранги державних службовців.

Технічні виконавці — допоміжний, обслуговуючий персонал — це осо-би, які в основному зайняті виконанням технологічних операцій із збиран-ня, фіксації, обробки, оформлення, зберігання, пошуку, розмноження таконтролю за проходженням інформації та її носіїв. Це працівники діловод-них підрозділів та машинописних бюро, технічні секретарі, які, як прави-ло, не належать до державних службовців.

Представники влади — державні службовці, які мають право ставитиюридично владні вимоги, давати вказівки, робити приписи та застосову-вати заходи адміністративного впливу до осіб та органів, які не пов'язаніз ними службовими відносинами. Тобто дії цієї категорії державних служ-бовців поширюються на осіб, що їм не підпорядковані (працівники міліції,державних інспекцій тощо).

До посадових осіб можна зарахувати керівників та заступників керівни-ків державних органів та їх апарату, інших державних службовців, на якихзаконодавчими актами покладено здійснення організаційно-розпорядчихта консультативно-дорадчих функцій.

Від посади залежать обсяг, форми, методи участі державного служ-бовця у практичному здійсненні компетенції того державного органу, вякому він працює.

Посада — це визначена структурою і штатним розписом первинна струк-турна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено вста-новлене нормативними актами коло службових повноважень.

Це поняття може бути використане для будь-якого державного органу,структурного підрозділу та апарату. На жаль, цього не можна сказати пронаведене в Законі «Про державну службу» поняття посадових осіб, якимивідповідно вважають керівників та заступників керівників державних орга-нів і їх апарату та іншу категорію осіб, наведену вище.

Основні права та обов'язки державних службовців

До основних обов'язків державних службовців належать:

додержання Конституції України та інших актів законодавстваУкраїни;

забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державнихорганів відповідно до їх компетенції;

недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків,своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадо-вих осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

збереження державної таємниці, інформації про громадян, що ста-ла їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а та-кож іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягаєрозголошенню;

постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення про-фесійної кваліфікації;

сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і твор-чість у роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. Уразі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, дер-жавний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі допові-сти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання найого виконанні — повідомити вищу за посадою особу.

Основні права державних службовців:

користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянамУкраїни Конституцією і законами України;

брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах повноваженьрішень;

одержувати від державних органів, підприємств, установ, організа-цій, органів місцевого самоврядування необхідну інформацію з пи-тань, що належать до їх компетенції;

на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення досебе з боку керівників, співробітників і громадян;

вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу служ-бових повноважень за посадою службовця;

на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, якиййому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;