2. ВИДИ ТА ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

магниевый скраб beletage

Для висвітлення цього питання важливе значення має визначенняправового статусу державних службовців державних органів та їх апа-рату. Зокрема необхідно знати, що правовий статус Президента, ГоловиВерховної Ради та його заступників, голів постійних комісій ВерховноїРади та їх заступників, народних депутатів України, Прем'єр-міністра,членів уряду, голови та членів Конституційного Суду, голови та суддівВерховного Суду, Генерального прокурора та його заступників регулюєть-ся Конституцією України та спеціальними законами.

Правове становище державних службовців, що працюють в апараті ор-ганів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служ-би безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цьогозакону, якщо інше не передбачено законами України.

Згідно з адміністративно-правовим розподіленням державні службов-ці традиційно розглядаються з погляду юридичної класифікації, яка поді-ляє їх на:

представників влади;

посадових осіб;

допоміжно-технічний або обслуговуючий персонал.

Для управлінських цілей частіше за все використовується функці-ональна класифікація, згідно з якою прийнято виділяти три категоріїпрацівників:

керівників;

спеціалістів;

допоміжний склад.

До керівників належать державні службовці, які відповідають за при-йняття та організацію виконання управлінських рішень, контролюють пра-цю підлеглих, перевіряють та оцінюють виконання доручень, застосовуютьрізні засоби стимулювання діяльності. Інакше кажучи, вони володіють пра-вами внутрішнього та внутрішньоорганізаційного керівництва. Цю катего-рію державних службовців можна поділити на три рівні [11, с.11]:

вищої;

середньої;

низової ланки.

Існує класифікація державних службовців також за видами служби, наякій вони перебувають:

звичайна (цивільна) служба;

спеціальна (мілітаризована) служба.

Існує і інша класифікація державних службовців за [15, с.26]:

розподілом державної влади — державних службовців:

а) органів законодавчої влади; б) виконавчої влади; в) судовоївлади.

характером державної служби — цивільні та спеціалізовані держав-ні службовці;

обсягом посадових обов'язків — посадові та особи, що не єпосадовими;

характером повноважень, що визначають роль і ступінь участі уздійсненні державно-владних функцій:

а) керівники; б) спеціалісти; в) технічні виконавці.

Найбільш численною і структурно складною категорією державнихслужбовців є спеціалісти. Спеціалісти виконують різні функції: з підготов-ки та реалізації управлінських рішень, планування, обліку, контролю, на-вчання. Базовим критерієм віднесення державних службовців до спеціа-лістів є використання ними професійних знань, вмінь і навичок, набутих урезультаті спеціалізованого навчання і тренувань. Додатковим критерієм євідсутність у них осіб, які підлеглі їм за посадою, і відповідно права розпо-ряджатися у сфері внутрішньоорганізаційної діяльності.

Серед цієї категорії можна виділити три групи працівників:

особи, які приймають і виконують управлінські рішення в рамкахфункціональних обов'язків у сфері зовнішнього управління;

особи, зайняті переважно або виключно оперуванням інформацією,підготовкою управлінських рішень і перевіркою їх виконання;

спеціалісти у вузькому розумінні цього слова, наприклад, особи, яківиконують машинну обробку інформації, експерти тощо.

Керівники та спеціалісти, як правило, мають відповідні їх посаді кате-горії та їм присвоюються ранги державних службовців.

Технічні виконавці — допоміжний, обслуговуючий персонал — це осо-би, які в основному зайняті виконанням технологічних операцій із збиран-ня, фіксації, обробки, оформлення, зберігання, пошуку, розмноження таконтролю за проходженням інформації та її носіїв. Це працівники діловод-них підрозділів та машинописних бюро, технічні секретарі, які, як прави-ло, не належать до державних службовців.

Представники влади — державні службовці, які мають право ставитиюридично владні вимоги, давати вказівки, робити приписи та застосову-вати заходи адміністративного впливу до осіб та органів, які не пов'язаніз ними службовими відносинами. Тобто дії цієї категорії державних служ-бовців поширюються на осіб, що їм не підпорядковані (працівники міліції,державних інспекцій тощо).

До посадових осіб можна зарахувати керівників та заступників керівни-ків державних органів та їх апарату, інших державних службовців, на якихзаконодавчими актами покладено здійснення організаційно-розпорядчихта консультативно-дорадчих функцій.

Від посади залежать обсяг, форми, методи участі державного служ-бовця у практичному здійсненні компетенції того державного органу, вякому він працює.

Посада — це визначена структурою і штатним розписом первинна струк-турна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено вста-новлене нормативними актами коло службових повноважень.

Це поняття може бути використане для будь-якого державного органу,структурного підрозділу та апарату. На жаль, цього не можна сказати пронаведене в Законі «Про державну службу» поняття посадових осіб, якимивідповідно вважають керівників та заступників керівників державних орга-нів і їх апарату та іншу категорію осіб, наведену вище.

Основні права та обов'язки державних службовців

До основних обов'язків державних службовців належать:

додержання Конституції України та інших актів законодавстваУкраїни;

забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державнихорганів відповідно до їх компетенції;

недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків,своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадо-вих осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

збереження державної таємниці, інформації про громадян, що ста-ла їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а та-кож іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягаєрозголошенню;

постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення про-фесійної кваліфікації;

сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і твор-чість у роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. Уразі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, дер-жавний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі допові-сти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання найого виконанні — повідомити вищу за посадою особу.

Основні права державних службовців:

користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянамУкраїни Конституцією і законами України;

брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах повноваженьрішень;

одержувати від державних органів, підприємств, установ, організа-цій, органів місцевого самоврядування необхідну інформацію з пи-тань, що належать до їх компетенції;

на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення досебе з боку керівників, співробітників і громадян;

вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу служ-бових повноважень за посадою службовця;

на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, якиййому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;

безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуютьсяпроходження ним державної служби, в необхідних випадках даватиособисті пояснення;

на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей,сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участь у конкур-сах на заміщення посад більш високої категорії;

вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних,на думку службовця, звинувачень або підозри;

на здорові, безпечні та належні умови праці;

на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;

захищати свої законні права та інтереси у вищих державних органахта у судовому порядку.

Крім згаданих основних прав і обов'язків, державні службовці мають іспеціальні (конкретні) обов'язки і права залежно від займаної посади.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються наоснові типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадо-вих положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповід-них державних органів у межах закону та їх компетенції.

Обмеження та заборони, що встановлюються для державнихслужбовців

Обмеження при прийнятті на службу є традиційними. Зокрема не мо-жуть бути обраними або призначеними на посаду особи, які:

визнані у встановленому порядку недієздатними;

мають судимість, що є несумісною із заняттям посади;

у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядкованіабо підлеглі особам, які є близькими родичами чи свояками.

Крім того державний службовець повинен:

сумлінно виконувати свої службові обов'язки;

шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, до-тримуватися високої культури спілкування;

не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам дер-жавної служби та негативно вплинути на репутацію державногослужбовця.

Державному службовцю забороняється:

брати участь у страйках, у діях, що суперечать національним інтер-есам України, ускладнюють функціонування державних органів;

вчиняти дії, що можуть бути розцінені як використання свогослужбового становища в корисливих цілях у власних інтересах,а також дії, які відповідно до чинного законодавства вважаютьсякорупційними;

виявляти всупереч інтересам справи упередженість або прихиль-ність до будь-якого підприємства, установи, організації, органу,об'єднання громадян або конкретної особи;

проявляти бюрократизм, відомчість і місництво.

Спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, упо-вноважених на виконання функцій держави, спрямовані на попереджен-ня корупції і перелічені в Законі «Про боротьбу з корупцією». Так, вони немають права:

сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним іюридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, атак само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільгз метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг,пільг або інших переваг;

займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через по-середників або підставних осіб, бути повіреними третіх осіб у спра-вах державного органу, в якого вони працюють, а також виконуватироботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчоїдіяльності, а також медичної практики);

входити самостійно, через представника або підставних осіб до скла-ду правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій,спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницькудіяльність;

відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, наданняякої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надава-ти недостовірну чи неповну інформацію та вчиняти інші дії.

Особи, які претендують на заняття посади в системі державної службиабо виконання інших функцій держави, попереджаються про встановленіщодо них обмеження.

Для зайняття посади державного службовця введено декларування до-ходів особи, яка претендує на посаду, а особам, що претендують на занят-тя посад першої і другої категорії, потрібно надати, крім декларації про до-ходи, відомості про належні їм та членам їх сімей нерухоме майно, вкладиу банках і цінні папери.

Зазначені відомості подаються щорічно і особами, що вже зарахованіна державну службу.

Разом з тим прийнятті на державну службу в правоохоронні органи дляосіб встановлюються ряд спеціальних вимог такого характеру:

здатність за своїм особистим, діловими та моральними якостями,освітнім рівнем виконувати покладені на них обов'язки;

обов'язковість проходження служби у Збройних Силах України кан-дидата на службу;

обов'язковість прийняття Присяги на вірність народу України;

віковий ценз;

рівень фізичної підготовки і стан здоров'я.

Окремим обмеженням, яке значною мірою впливає на організацію про-ходження служби державним службовцем в робота за сумісництвом, яказдійснюється на підставі Положення про умови роботи за сумісництвомпрацівників державних підприємств, установ і організацій, що затверджу-ється спільним наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України,Міністерства фінансів.

Під сумісництвом необхідно вважати виконання працівником, крім сво-єї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового дого-вору, у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві,в установі, організації або у громадянина за наймом. Цією ознакою сумісни-цтво відрізняється від суміщення професій (посад). Якщо суміщення профе-сій (посад) означає інтенсифікацію праці (виконання додаткових трудовихобов'язків) при незмінній тривалості робочого часу, то сумісництво означаєнезмінну інтенсивність праці при збільшенні тривалості робочого часу.

Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівникамидержавних підприємств, установ і організацій разом з профспілковимикомітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятихважкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовамипраці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативнопозначаться на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва.

Відповідно до Постанови КМУ «Про заходи щодо залучення додатковихнадходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджет-них коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню»загальна тривалість роботи за сумісництвом на місяць не повинна переви-щувати половини місячної норми робочого часу.

Для працівників державних підприємств, установ, організацій встанов-лені численні обмеження на роботу за сумісництвом. Зокрема вони сто-суються державних службовців. Винятком є виконання ними за сумісни-цтвом наукової, викладацької, творчої роботи, а також заняття медичноюпрактикою.

При прийнятті на роботу за сумісництвом пред'явлення трудової книж-ки не передбачено. На практиці за вимогою працівник може надати ксе-рокопію своєї трудової книжки. При прийнятті на роботу він обов'язковоповинен надати паспорт, а якщо робота вимагає спеціальних знань, товласник вправі зажадати пред'явлення диплома чи іншого документа (абоїх ксерокопію), що підтверджує наявність відповідної освіти чи професій-ної підготовки. Подання дозволу або будь-якого іншого документа з осно-вного місця роботи не потрібне.

Оплата праці за сумісництвом здійснюється за фактично виконану ро-боту. При встановленні сумісниками з погодинною оплатою праці нормова-них завдань на основі технічно обґрунтованих норм оплата провадиться закінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт.

Не є сумісництвом такі роботи:

педагогічна з погодинною оплатою праці в обсязі не більше ніж 240годин на рік;

літературна, в тому числі й робота з редагування, перекладу та ре-цензування окремих творів, яка оплачується з фонду авторськогогонорару, технічна, медична, бухгалтерська та інша експертиза зразовою оплатою праці;

виконання обов'язків медичних консультантів установ охорониздоров'я в обсязі не більше як 12 годин на місяць з разовою опла-тою праці;

інші види робіт, перелік яких викладено у вищенаведеномуПоложенні.

Категорії та ранги державних службовців

Встановлюються сім категорій посад державних службовців, до якихвстановлюються 15 рангів. Ранг службовцю присвоюється відповідно до за-йманої посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи.

Ранги, які відповідають посадам першої категорії присвоюютьсяПрезидентом України (1-3 ранг). Ранги, які відповідають посадам другоїкатегорії, присвоюються Кабінетом Міністрів України (3-5 ранг). Ранги,які відповідають посадам третьої-сьомої категорій (5-15 ранг) присвою-ються керівником державного органу, в системі якого працює державнийслужбовець.

При прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг умежах відповідної категорії посад. Для присвоєння чергового рангу в меж-ах відповідної категорії посади державний службовець повинен успішновідпрацювати на займаній посаді два роки. За виконання особливо відпо-відальних завдань державному службовцю може бути присвоєно черговийранг достроково в межах відповідної категорії посад. За сумлінну працюдержавному службовцю при виході на пенсію може бути присвоєно черго-вий ранг поза межами відповідної категорії посад.

Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за виро-ком суду. Якщо він перейшов на посаду нижчої категорії або залишив дер-жавну службу, на яку потім повернувся, за ним зберігається присвоєнийранг. В трудовій книжці державного службовця робиться запис про присво-єння, зміну і позбавлення відповідного рангу.

Просування по службі державного службовця здійснюється шляхомзайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, колиінше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів України, абошляхом присвоєння державному службовцю більш високого рангу.

Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працюУкраїни, державна служба припиняється у разі:

порушення умов реалізації права на державну службу;

недотримання пов'язаних із проходженням державної служби ви-мог (обмежень);

досягнення державним службовцем граничного віку проходженнядержавної служби;

відставки державних службовців, які займають посади першої абодругої категорії;

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебу-ванню державного службовця на державній службі;

відмови державного службовця від прийняття або порушенняПрисяги;

неподання або подання державним службовцем неправдивих відо-мостей щодо його доходів;

Зміна керівників або складу державних органів не може бути підста-вою для припинення державним службовцем державної служби назайманій посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім дер-жавних службовців патронатної служби.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Дайте визначення державної служби та державного службовця.

Які ознаки характеризують державну службу в Україні?

Дайте класифікацію державних службовців.

Дайте визначення посади і посадової особи.

Хто має право на державну службу?

Які особливості правового регулювання статусу державнихслужбовців?

Тема 8.

МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ.ПОНЯТТЯ І ВИДИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ

Поняття і види методів.

Поняття й ознаки адміністративно-правового примусу.

Види адміністративного примусу.