1. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ АДМІНІСТРАТИВНОЇВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, її ВІДМІННІСТЬ ВІД ІНШИХ ВИДІВЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

магниевый скраб beletage

Чинне законодавство України не дає визначення поняття адміністра-тивної відповідальності і тому в теорії адміністративного права існує чис-ленна кількість точок зору стосовно цього соціально-правового явища.

Аналіз точок зору з цього приводу дає змогу дійти висновку, що цепоняття науковцями розглядається як один з інститутів адміністративногоправа, як форма забезпечення одного із заходів примусу (стягнення), якрізновид юридичної (правової) відповідальності, як ефективний засіб запо-бігання правопорушень та забезпечення правопорядку, як певний стан сус-пільних відносин, який виникає внаслідок порушення законодавства.

Інститут адміністративної відповідальності є одним з важливих інсти-тутів адміністративного права, який виступає важливим засобом охоро-ни громадського порядку і якому притаманні всі ознаки юридичної відпо-відальності. За допомогою цього інституту здійснюється захист не тількиадміністративно-правових відносин, а й відносин врегульованих нормамифінансового, екологічного, трудового, митного, а в деяких випадках ци-вільного права та процесуальних галузей.

У ст.92 Конституції України адміністративну відповідальність визна-чено одним з основних видів юридичної відповідальності в Україні. Вонавиступає наслідком невиконання чи неналежного виконання особою нормадміністративного законодавства, що тягне невідворотність реагуваннядержави на адміністративні правопорушення (проступки) та встановлюєть-ся виключно її законами.

Адміністративній відповідальності, як різновиду юридичної відпо-відальності, притаманні такі ознаки: 1) має зовнішній характер; 2) засто-совується лише за вчинення правопорушення; 3) пов'язана з державнимпримусом у формах каральних і правовідновлюючих заходів; 4) визначе-на у нормах права; 5) притягнення правопорушника до відповідальностіздійснюється в певному процесуальному порядку; 6) притягнення до від-повідальності здійснюється уповноваженими державними органами та по-садовими особами; 7) винна у вчиненні правопорушення особа несе певнівтрати матеріального та побутового характеру, які передбачені законом.

Адміністративна відповідальність являє собою регламентовані норма-ми адміністративного права відносини між порушником адміністративно-правової норми та уповноваженим державним органом з приводу скоєногоадміністративного правопорушення. Хоча сутність цих відносин і зводитьсядо обов'язку порушника перетерпіти обмеження, позбавлення або інші не-сприятливі наслідки, що визначені санкцією порушеної статті закону, алепоняття «адміністративна відповідальність» не слід зводити до поняття«адміністративне стягнення», оскільки адміністративна відповідальністьвключає такі елементи, як державний осуд діяння і особи, яка його скої-ла, і застосування до порушника заходів, визначених санкцією порушеноїстатті закону, тобто адміністративного стягнення. Адміністративна відпо-відальність наступає за скоєння адміністративного проступку. До неї при-тягують уповноважені органи виконавчо-розпорядчої влади (контролери,інспектори, начальники та ін.), в окремих випадках — суди. Її суб'єктамиможуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Адміністративна відповідальність — це різновид правової відпові-дальності, специфічна форма негативного реагування з боку державив особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправнихпроявів (передусім адміністративних проступків), згідно з якою особи,що скоїли ці правопорушення, повинні дати відповідь перед повноваже-ним державним органом за свої неправомірні дії і понести за це адміні-стративні стягнення в установлених законом формах і порядку.

Соціальна роль адміністративної відповідальності є надзвичайно важ-ливою насамперед тому, що вона виникає як правовий наслідок неналежноїреалізації громадянами та юридичними особами своїх прав та обов'язків всуспільстві. Вона включає не тільки ретроспективну відповідальність, якнаслідок правопорушення, але й позитивний аспект, тобто певний вну-трішній стан особи, її ставлення до дорученої справи, суспільства, своєїповедінки.

У сучасній науці адміністративного права здебільшого адміністративнувідповідальність пов'язують із застосуванням заходів державного приму-су, розглядають як передбачену санкціями правових норм реакцію на пра-вопорушення, як реалізацію застосування санкцій, як форму забезпеченняадміністративних стягнень.

Як адміністративному примусу, так і заходам відповідальності за по-рушення адміністративно-правових установлень притаманні такі власти-вості: вони мають офіційний, державно-владний характер; множинність тарозмаїття суб'єктів застосування; численність осіб, щодо яких здійснюєть-ся застосування цих заходів; відсутність службового підпорядкування міжсуб'єктами застосування; багатоаспектну цільову спрямованість; примусо-вий характер застосування; вони мають тільки правовий характер.

Адміністративні правопорушення — одні з найпоширеніших з усіх ви-дів правопорушень. І хоча суспільна шкідливість кожного окремого ад-міністративного правопорушення є незначною, але їх сумарна кількістьстановить загрозу для держави і суспільства, прав і свобод громадян,що підкреслює необхідність адекватного реагування на такі проти-правні прояви з боку держави.

Виявлення правопорушень, вчасне та виважене накладення адміністра-тивних стягнень на правопорушників, усунення причин та умов, які спри-яють вчиненню проступків, забезпечення невідворотності покарання нор-мами адміністративної відповідальності виступають ефективним засобомзапобігання та профілактики більш суспільно небезпечних правопорушень.І у цьому значна роль приділяється адміністративній відповідальності.

Адміністративну відповідальність не можна сприймати інакше, ніж уконтексті з іншими видами відповідальності, бо синтезуючим началом тутвиступає необхідність відповідати за власні дії, протиправні вчинки, братина себе вину за їхні наслідки. Особливо неможливо сприймати цей вид від-повідальності без порівняння його з кримінальною відповідальністю, якувона доповнює. Так, законодавець в ч.2 ст.9 КУпАП зазначає, що «адмі-ністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим ко-дексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть засобою відповідно до закону кримінальної відповідальності».

У теорії адміністративного права відсутня єдина думка щодо проблемипідстав адміністративної відповідальності. Одна частина фахівців під під-ставами правової відповідальності розуміє наявність у діях особи складуправопорушення, інша частина підставами вважають об'єктивно протиправ-не діяння, вчинення адміністративного проступку — суспільно небезпеч-ної, протиправної, винної дії або бездіяльності, що порушує адміністратив-ний закон. Загальновизнаною є думка тих вчених-адміністративістів, якіпідставами адміністративної відповідальності визнають, як правило, адмі-ністративне правопорушення (проступок) і, як виняток, підставами можутьслугувати інші протиправні діяння, наприклад, діяння, що містить ознакискладу злочину, який не становить великої суспільної небезпеки.Теорія адміністративного права виділяє наступні види підстав:фактичні (вчинення особою особливого виду правопорушення — адмі-ністративного (тобто наявність ознак правопорушення);

юридичні (наявність в діях особи юридичного складу правопорушен-ня — суб'єкта, суб'єктивної сторони, об'єкта, об'єктивної сторони;

процесуальні (наявність процесуальних норм, які забезпечують при-тягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Тобто, підставою адміністративної відповідальності необхідно розумі-ти умови, за наявності яких можливе притягнення особи до адміністратив-ної відповідальності.

Не завжди вищезазначені підстави співпадають між собою. Так, якщонеповнолітня особа у віці до 14 років або неосудна особа вчиняє адмі-ністративний проступок, який має усі передбачені законодавством озна-ки (протиправність, винність, адміністративну караність, суспільну шкід-ливість) — фактичні підстави адміністративної відповідальності, та якщо єпідстави для затримання зазначених осіб для припинення протиправної по-ведінки (тобто, процесуальні), то притягнути цих правопорушників до ад-міністративної відповідальності, не порушуючи законності, не є можливимтому що, у першому випадку адміністративній відповідальності підлягаютьособи, які досягли 16 років (тобто відсутній один з елементів юридично-го складу правопорушення — суб'єкт — стаття 12 КУпАП), у другому — вчи-нення правопорушення неосудною особою виключає адміністративну від-повідальність (стаття 20 КУпАП). У даному випадку, як можна побачити єфактичні та процесуальні підстави, але відсутні юридичні. У більшості ви-падків це стосується лише співвідношення юридичних та фактичний під-став, серед яких визначальну роль мають юридичні.

Адміністративна відповідальність від інших видів юридичної відпові-дальності відрізняється за такими критеріями:

за підставами її застосування;

за органами, які її застосовують;

за колом суб'єктів відповідальності;

за правовими наслідками;

процесуальною процедурою її здійснення;

за санкціями.

Адміністративна відповідальність відмежовується від кримінальної затакими критеріями:

За органами, які її застосовують. Кримінальна відповідальністьнаступає виключно за рішеннями судових органів. Рішення про за-стосування адміністративної відповідальності приймаються числен-ними органами управління, які наділені правами безпосередньогозастосування до винних у скоєнні правопорушень відповідних адмі-ністративних стягнень (ст.ст. 218 — 244-15 КУпАП).

За правовими наслідками. Санкції та правообмеження, що застосо-вуються до правопорушників при притягненні до кримінальної від-повідальності більш суворіші, ніж при адміністративній відповідаль-ності. Заходи адміністративної відповідальності, навіть якщо вонизастосовуються судовими органами, не тягнуть за собою таких на-слідків, як судимість, ізоляція від суспільства.

За колом суб'єктів. До кримінальної відповідальності можуть бутипритягнуті громадяни України або іноземні громадяни, особи безгромадянства, осудні особи, які досягли віку кримінальної відпові-дальності — 16-ти (ч.1 ст.22 КК), а за окремі злочини — від 14-ти до16-ти років (ч.2 ст.22 КК). До адміністративної відповідальності мо-жуть бути притягнуті, крім вже перерахованих, також юридичні осо-би та неповнолітні, які досягли 16 років, і до яких застосовуютьсязаходи впливу передбачені статтею 241 КУпАП).

За нормативними та фактичними підставами. Нормативнимипідставами застосування кримінальної відповідальності є нормиКримінального кодексу України, адміністративної — норми КУпАПта інших законодавчих актів, що встановлюють адміністративну від-повідальність. Фактичними підставами є: в адміністративній від-повідальності факт вчинення проступку (склад адміністративногопроступку); в кримінальній — конкретний склад злочину, який маєбільшу суспільну небезпечність.

Процедурою та швидкістю застосування санкцій до правопоруш-ників. Це можна пояснити тим, що адміністративні проступки в по-рівнянні з кримінальними злочинами легко встановлюються, не ви-магають проведення попереднього слідства, судового розгляду.

В основу відмежування адміністративної відповідальності від цивільно-правової можна покласти усі вказані ознаки, за виключенням тієї, яка даєхарактеристику кола суб'єктів відповідальності — в адміністративній та ци-вільній відповідальності вони співпадають. Зокрема:

За органами, які її застосовують. Адміністративна відповідаль-ність відноситься до компетенції органів управління та їх посадовихосіб, а цивільно-правова — до компетенції судів.

За правовими наслідками їх застосування. Заходами цивільної від-повідальності суспільні відносини, як правило, захищаються, за ра-хунок майна винного з метою поновити попередній майновий станпотерпілої сторони. Заходи адміністративної відповідальності, як ікримінальної, направлені проти особи порушника.

За нормативними та фактичними підставами. Нормативні під-стави адміністративної та цивільно-правової відповідальності ре-гулюються різним законодавством — адміністративним та цивіль-ним. Відмінності за фактичними підставами полягають у специфіціконкретних складів адміністративного та цивільного проступку —об'єкта протиправного посягання, правових наслідків їх вчинення.

Об'єктом цивільних протиправних дій є майнові відносини, які захища-ються у позовному порядку через суд. Об'єкт адміністративних протиправ-них дій інший — суспільні відносини в сфері державного управління, якізахищаються у позасудовому, адміністративному порядку владою відповід-них органів та посадових осіб.

Адміністративна відповідальність відрізняється від цивільної і наслідка-ми протиправного діяння. Якщо для адміністративних правопорушень такийелемент, як протиправний наслідок (матеріальна шкода) не є обов'язковим,то склад цивільного правопорушення, як правило, передбачає його.

За процедурою застосування і здійснення. Адміністративна відпо-відальність наступає у позасудовому порядку у короткі терміни абонавіть на місці вчинення проступку, коли цивільна не може матимісця без відповідного звернення зацікавленої сторони до суду з по-зовом. Строки притягнення до цивільної відповідальності, на відмі-ну від адміністративної — до трьох років, можуть перериватися, по-довжуватися, поновлюватися тощо.

Дисциплінарна відповідальність спрямована на зміцнення дисциплі-ни, попередження дисциплінарних проступків, виховання працівників удусі розуміння свого обов'язку працювати з дотриманням правил внутріш-нього розпорядку підприємства, установи (органу).

Можна відзначити ту обставину, що відносини в сфері дисциплінарноївідповідальності врегульовуються в основному владно-розпорядчими ме-тодами, які є найбільш характерними для адміністративного права. Крімтого, деякі відносини адміністративної відповідальності охороняються од-ночасно як адміністративними, так і дисциплінарними санкціями, які за-стосовуються за одне й теж правопорушення (наприклад, ст.15 КУпАП). Цяобставина наближує дисциплінарну відповідальність до адміністративної.

В основу відмежування адміністративної відповідальності від дисци-плінарної можна покласти ті ж критерії, що й при її відмежуванні від іншихвидів відповідальності. Зокрема:

За органами, які її застосовують. Адміністративна відповідаль-ність наступає перед органами або посадовими особами, з якимивинний, як правило, не має службових або трудових відносин і якимправопорушник безпосередньо не підпорядкований. При дисциплі-нарній відповідальності право накладати стягнення мають посадо-ві особи, яким порушники дисциплінарних положень безпосередньоабо опосередковано підпорядковуються.

За правовими наслідками їх застосування. Притягнення до дисци-плінарної відповідальності перешкоджає службовому просуваннюособи, підвищенню її в посаді. Виключним видом дисциплінарногостягнення є звільнення особи. Адміністративна відповідальність, якправило, не супроводжуються негативними для правопорушника на-слідками в його службовій діяльності. У цілому адміністративна від-повідальність відрізняється від дисциплінарної характером самихсанкцій, ступенем суспільної шкідливості, вона не має таких видівстягнення, як штраф, конфіскація, виправні роботи тощо.

За колом суб'єктів. Коло суб'єктів дисциплінарної відповідальностізначно менше ніж адміністративної. Ними не можуть бути юридичніособи, громадяни України, іноземні громадяни. До них відносятьсялише особи, що працюють в державних, громадських організаціях,установах, військовослужбовці, особи рядового та начальницькогоскладу ОВС, СБУ, студенти, учні навчальних закладів, тобто усі осо-би, які пов'язані трудовими, службовими або навчальними відноси-нами з виробництвом, службою, навчальним закладом.

За нормативними та фактичними підставами. Неминучість нор-мативних підстав пояснюється різницею в законодавстві, яким вонорегламентується.

Відмінність адміністративної відповідальності від дисциплінарної зафактичними підставами пов'язано з різними об'єктами протиправногопосягання.

Об'єктом адміністративного проступку є суспільні відносини, що вини-кають у різних сферах державного управління.

Об'єктом дисциплінарного проступку є трудові та службовіправовідносини.

За процедурою застосування і здійснення. На відміну від провадженняу справах про адміністративні правопорушення, в дисциплінарному прова-дженні факт скоєння проступку встановлюється на підставі записів, пояс-нень винного. Порядок накладення стягнення, як правило, оформляєтьсянаказом по органу, установі, підприємству. В адміністративному — фактвчинення встановлюється на підставі протоколу про адміністративне пра-вопорушення. Крім того в дисциплінарному провадженні менш вираженістадії просування справи.

Адміністративній відповідальності властиві наступні особливості:

Адміністративна відповідальність має публічний державно-обов'язковий характер. Виявляється це в тому, що проступок забудь-яких умов, навіть коли він спрямований проти особи (фізичноїчи юридичної), є порушенням правового порядку, охорона якого —мета і функція держави.

Право адміністративного покарання, як правило зосереджується,в органах виконавчої влади, у судах загальної юрисдикції, адміні-стративних комісіях при виконавчих комітетах сільських, селищних,міських рад, виконавчих комітетах відповідних рад, що обумовлюєнадання їм юрисдикційних повноважень, що є по суті судовимифункціями (органи які їх здійснюють називаються «органами адміні-стративної юрисдикції»).

Це самостійний вид правової відповідальності, що настає за ад-міністративні проступки в різних сферах державного управління.Законодавство про адміністративну відповідальність охороняє нор-ми митного, податкового, лісового, земельного, фінансового, вод-ного, природоохоронного права та інших галузей права України.Як зазначає Л.В.Коваль, «норми адміністративної відповідальності«немов» обслуговують норми інших галузей своїм правоохоронним,заборонювальним, каральним впливом...».

Вона є специфічною формою правового реагування з боку держави вособі її компетентних органів на певну категорію протиправних про-явів і є наслідком винного суспільно шкідливого (антигромадського)діяння. В адміністративній відповідальності знаходять вияв обидвааспекти правової відповідальності: позитивний та ретроспективний.

Позитивний виступає як обов'язок (правовий, соціальний) викону-вати норми права, їх приписи, нести відповідальність за порушеннятаких. Ретроспективний аспект вказує на те, що є відповідальністюза конкретно скоєний проступок, тобто скоєне діяння.

Адміністративна відповідальність врегульовується та захищається,як правило, з позасудовому порядку. Судді судів загальної юрис-дикції розглядають справи, у випадках лише передбачених законо-давством одноособово (ст.221 КУпАП, ст.12 Закону України «Про бо-ротьбу з корупцією»).

Вона є одним з видів державного примусу, являє собою держав-ний примус у вигляді застосування встановлених законодавствомадміністративних стягнень. Реалізується в умовах неслужбовоїпідлеглості.

Вона зобов'язує правопорушника дати відповідь перед повноважнимдержавним органом щодо своїх неправомірних дій і понести за цестягнення, з негативними для правопорушника наслідками (мораль-ного або матеріального характеру).

Фактичною підставою для настання адміністративної відповідаль-ності, як правило, виступає адміністративне правопорушення (про-ступок). У деяких випадках законодавством передбачена адміністра-тивна відповідальність за злочини, що не представляють великоїсуспільної небезпеки.

Нормативною підставою адміністративної відповідальності крімКУпАП є інші законодавчі акти, зокрема, Повітряний кодекс України(ст.89-102), Водний кодекс України (ст.110-111), Митний кодексУкраїни (ст.319-406), Закони України «Про боротьбу з корупцією»,«Про відповідальність підприємств, установ і організацій за пору-шення законодавства про ветеринарну медицину», «Про рекламу»,«Про об'єднання громадян» тощо.

Правами щодо здійснення адміністративного провадження наділенешироке коло повноважних державних органів, перелік яких визна-чений законодавством. Так у ст.255 КУпАП визначені уповноваже-ні особи, які мають право складати протоколи про адміністративніправопорушення.

Суб'єктами адміністративної відповідальності можуть бути осуд-ні фізичні особи, що досягли 16 років, службові і посадові особи.Разом з тим у ст.184 КУпАП передбачається відповідальність батьківза протиправні дії неповнолітніх, якщо вони вчинили адміністратив-ний проступок у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років.

Вона, як правило, застосовується відносно фізичних осіб, але невиключає можливості притягнення до відповідальності юридичнихосіб.

Сутність адміністративної відповідальності полягає в тому, що довинних у скоєнні правопорушення застосовуються адміністративністягнення, а до неповнолітніх заходи впливу.

Реалізується у відповідних процесуальних формах. Встановленоособливий спрощений порядок притягнення до відповідальності,який створює умови для оперативності і економічності застосуваннястягнень, дає необхідні гарантії здійснення права на захист. Такожпередбачає можливість притягнення особи до відповідальності безскладання протоколу, стягнення штрафу на місці скоєння правопо-рушення (ст.258 КУпАП).

Право встановлювати адміністративну відповідальність наданоВерховній Раді України (стаття 92 Конституції України), але в дея-ких випадках її можуть встановлювати Президент України, КабінетМіністрів України, Міністерства, обласні, районні, міські Ради де-путатів та їх виконкоми (ст.5 КУпАП України), обласні, Київська іСевастопольська міські Ради депутатів (крім того, можуть встанов-лювати правила, за порушення яких адміністративна відповідаль-ність наступає за ст.ст. 152, 159, 182 КУпАП України).

На відміну від інших видів відповідальності за вчинення адміністра-тивних проступків на правопорушників накладаються відповідні ад-міністративні стягнення, заходи впливу, адміністративне видворен-ня за межі України іноземних громадян і осіб без громадянства;зміст адміністративної відповідальності становить накладення адмі-ністративних стягнень.

Метою застосування адміністративного стягнення є покарання тавиховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, атакож запобігання вчиненню нових правопорушень як самим пра-вопорушником, так і іншими особами, відновлення порушених сус-пільних відносин, відшкодування шкоди.

При повторюваності порушень більше одного разу протягом року ви-никає необхідність застосування більш суворих адміністративнихзаходів (стягнень).

Більшість адміністративних порушень характеризується недодер-жанням загальнообов'язкових правил, коли діяння становить фор-мальний склад проступку незалежно від настання шкідливих наслід-ків матеріального характеру.

Введення до багатьох норм КУпАП дискреційних повноважень, тоб-то права діяти на власний розсуд при встановленні адміністратив-них заборон або нових видів покарань, при застосуванні альтерна-тивних стягнень, при визнанні обставин скоєння проступків такими,що обтяжують або пом'якшують відповідальність, при обранні міс-ця розгляду адміністративної справи, скасування, зміни постанови задміністративної справи.

Крім того, адміністративна відповідальність має: свій механізм за-провадження адміністративних загальнообов'язкових правил (забо-рон); власний об'єкт правоохорони; власний метод правоохорони(адміністративний та адміністративно-судовий); свої матеріальні,

процесуальні норми, систему адміністративних покарань; особливос-ті нормативного врегулювання адміністративної відповідальності.

Суспільні відносини, що врегульовуються інститутом адміністративноївідповідальності різні за своїм обсягом та змістом. Вона реалізується як вматеріальних нормах (які передбачають конкретні права та обов'язки), такі в процесуальних.

Матеріальні норми визначають та закріплюють:

завдання, мету адміністративної відповідальності та її роль у профі-лактиці адміністративних проступків;

принципи адміністративної відповідальності та її головні функції;

нормативні акти, якими адміністративна відповідальність передба-чається, обсяг адміністративної протиправності, тобто які з адміні-стративних проступків є протиправними;

загальні підстави адміністративної відповідальності;

види адміністративної відповідальності та коло її суб'єктів;

адміністративні стягнення — конкретні види адміністративногопокарання;

терміни, протягом яких можна притягнути особу до адміністратив-ної відповідальності;

обставини, які виключають або звільняють від адміністративноївідповідальності;

конкретні склади адміністративних проступків.

На підставах матеріальних норм адміністративної відповідальності ви-никають відповідні адміністративно-правові відносини щодо притягненнявинних до відповідальності.

Складовою частиною інституту адміністративної відповідальності єадміністративно-процесуальні норми, які врегульовують весь комплексвідносин, що складаються при провадженні у справах про адміністратив-ні проступки. Якщо матеріальні норми встановлюють конкретні права таобов'язки, які охороняються державою, то процесуальні забезпечуютьпроцедуру реалізації адміністративних норм. Зокрема: 1) головні завданняпровадження; 2) принципи провадження; 3) процесуальне положення сто-рін у провадженні; 4) підвідомчість розгляду та ведення справ; 5) доказив провадженні; 6) заходи процесуального примусу в провадженні; 7) поря-док, терміни порушення справ; 8) порядок і терміни оскарження та опро-тестування рішень по справах; 9) порядок перегляду рішень; 10) порядоквиконання рішень.

Матеріальні норми адміністративної відповідальності мають одна-кову структуру з нормами інших галузей права і які, як правило, мають усітри елементи: гіпотезу, диспозицію, санкцію.

Слід враховувати, що поняття «норма права» (правова норма) і «статтязакону» не тотожні, бо правова норма — це теоретична конструкція норми,а стаття закону — це форма і спосіб фактичного викладу правової норми.Тому норма права може бути викладена у різних статтях закону або навітьу різних правових актах.

У гіпотезі визначаються умови застосування норми, тобто коли адміні-стративна відповідальність може наступити. У диспозиції описуються кон-кретні правила поведінки особи, які охороняються державою і за пору-шення яких передбачена адміністративна відповідальність. Санкція — цеті примусові заходи або несприятливі наслідки особистого, майнового абогромадського характеру, які держава може застосувати за порушення кон-кретного правила поведінки, яке визначено у диспозиції норми.

Залежно від того, як окремі елементи адміністративно-правової нор-ми викладені у статтях закону (КУпАП), розрізняють прямий, відсильний ібланкетний способи їх викладу.

При прямому способі викладу всі елементи адміністративно-правовоїнорми (гіпотеза, диспозиція, санкція) сформульовані в одній статті зако-ну. Таке буває рідко. Наприклад, ч.1 ст.2113 КУпАП — «Прийняття керівни-ками або іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій,колективних сільськогосподарських підприємств і навчальних закладів нароботу (навчання) військовозобов'язаних і призовників, які не перебува-ють на військовому обліку за місцем проживання, тягне за собою накла-дення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян».

У даному випадку гіпотезою є умови не перебування на військовомуобліку, диспозицією — заборона приймати на роботу (навчання) таких осіб,а санкцією накладення адміністративного стягнення — штрафу.

При відсильному способі викладу частина елементів правової нормивикладена в одній статті, а решта — в інших статтях цього ж нормативно-го акту, до яких і відсилає ця стаття. Наприклад, ст.125 КУпАП викладенатак: «Інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених стаття-ми 121-128, ч.1 і 2 ст. 129, ч.1 і 2 ст. 131, ст. ст. 139 і 140 цього Кодексу, —тягнуть за собою накладення попередження». Отже, ця стаття відсилає доінших вище перерахованих статей.

При бланкетному способі викладу, окремі елементи правової норми(як правило, гіпотеза і санкція), викладені в статті одного, а інші (як пра-вило, диспозиція) — у статтях іншого нормативного акта. Наприклад, ч.1.ст.155 КУпАП «Порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання по-слуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг гро-мадянами, які займаються підприємницькою діяльністю» самих цих правилне називає, а відсилає до тих нормативних актів, якими вони передбаченіабо де вони викладені. Перелічені три елементи має переважна більшістьнорм адміністративної відповідальності, але з цього правила є винятки,оскільки існують норми-дефініції (визначення), норми-принципи та інші,які мають специфічну конструкцію, яка виключає, як правило, санкцію абогіпотезу.

Адміністративно-правові норми про відповідальність, як і більшість ін-ших норм цієї галузі права недостатньо систематизовані. Деякі з них супер-ечать положенням Конституції України та Законам. Наприклад, наявність у

КУпАП бланкетного викладу (посилання на окремі правила, які приймають-ся, як правило, Кабінетом Міністрів України або Міністерствами) не відпо-відають положенням статті 92 Конституції, в пункті 22 якої зазначено, щодіяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними право-порушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законамиУкраїни, які приймаються Верховною Радою.

Як свого часу зазначали деякі фахівці-адміністративісти, непорозумін-ня, розпливчастість диспозицій будь-яких норм, які встановлюють адміні-стративну відповідальність, — це прямий шлях до порушення законності,до суб'єктивізму та невизначеності при прийнятті рішень про притягненняосіб до адміністративної відповідальності.