2. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ:ПОНЯТТЯ, ЮРИДИЧНИЙ СКЛАД ТА ХАРАКТЕРИСТИКА : Адміністративне право : B-ko.com : Книги для студентів

2. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ:ПОНЯТТЯ, ЮРИДИЧНИЙ СКЛАД ТА ХАРАКТЕРИСТИКА

Поняття адміністративного правопорушення в законодавстві Українивизначено ст.9 КУпАП, яка розкриває його сутність, юридичну природу,зміст та найважливіші ознаки.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається про-типравна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка по-сягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, навстановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміні-стративну відповідальність (стаття 9 КУпАП). У цьому визначенні названотри характерні ознаки правопорушення (проступку): протиправність, ви-нність та адміністративна караність. У теорії адміністративного права крімцих трьох ознак визнається ще й суспільна шкідливість (суспільна небез-печність, антигромадська спрямованість).

Тобто, наявність цих чотирьох ознак і складає фактичні підстави адмі-ністративної відповідальності.

Під протиправністю проступку необхідна розуміти заборону дій, якапередбачена конкретною адміністративною нормою. Тобто проступок спря-мований проти норм права, у нашому випадку проти норм, які врегульову-ються адміністративною відповідальністю.

Винність означає, що адміністративним проступком може бути тількидія, яка вчинена особою умисно або з необережності, в межах порушеноїнорми.

Адміністративна караність проступку, як його ознака полягає в тому,що за його вчинення особа повинна нести лише адміністративну відпові-дальність. Наслідком вчинення проступку повинна бути негативна реакція збоку державних органів у вигляді застосування до винної особи стягнення,передбаченого адміністративним законодавством. Необхідно зауважити,що з цього правила існують деякі винятки. Наприклад, якщо встановленіправила порушила особа, на яку поширюється дія дисциплінарних статутів(військовослужбовець, працівник органів внутрішніх справ), або неповно-літній віком від 16 до 18 років, до них застосовується не адміністративнестягнення, а інші заходи впливу. Тобто в цих випадках адміністративна ка-раність проступку відсутня, хоча він і не перестає бути адміністративним.

Суспільна шкідливість (небезпечність, антигромадська спрямова-ність) як ознака означає, що адміністративний проступок завдає або ство-рює загрозу заподіяння певної шкоди об'єктам адміністративно-правовоїохорони.

Для того щоб виникли правовідносини відповідальності одних фактич-них підстав недостатньо, тому що необхідні ще й правові підстави, якими єконкретні юридичні факти (юридичні підстави), тобто наявність в діях осо-би складу адміністративного проступку.

Якщо поняття правопорушення (проступку) офіційно визначено в ад-міністративному законодавстві України, то визначення його юридичногоскладу існує лише в теорії права. Ці два поняття близькі за своїм змістом,але не тотожні. Термін «правопорушення» містить у собі як елементи скла-ду, так і ознаки, які не мають значення для вирішення питання про мож-ливість притягнення до юридичної відповідальності. Склад же правопору-шення завжди конкретний і становить сукупність головних, визначальнихознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і в той же час, до-статні для притягнення особи до юридичної відповідальності. Відсутністьхоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Адміністративне правопорушення — це конкретне діяння (факт,явище, подія), що відбулося (мало місце) у реальній дійсності. В той жечас склад адміністративного правопорушення — це абстрактний описдіяння (події, факту, явища), що являє собою фіксацію в законі найти-повіших, що частіше трапляються, характерних ознак проступку. Цеопис ще не скоєного, а тільки передбачуваного чи можливого діяння.

Юридичні склади конкретних проступків мають свої особливі ознаки,однак серед них є такі, які властиві кожному з них.

Ці ознаки традиційно об'єднуються у чотири групи — ознаки, якіхарактеризують:

об'єкт проступку;

об'єктивну сторону:

суб'єкт проступку;

суб'єктивну сторону.

Виходячи з цього, склад адміністративного проступку можна визначи-ти як сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак,які характеризують діяння як адміністративне правопорушення.

Адміністративний проступок неможливий, якщо відсутній об'єкт, про-ти якого він спрямований.

Об'єктом адміністративного проступку є суспільні відносини, тобтовідносини, які складаються в різних галузях діяльності людей. Розрізняютьтакі об'єкти: загальний; родовий; безпосередній.

Якщо загальний об'єкт адміністративного проступку як сукупністьсуспільних відносин, які охороняються нормами адміністративного зако-нодавства, на кваліфікацію проступку не впливає, то родовий та безпосе-редній об'єкти є тими елементами, від чіткого й повного визначення якихзалежить точне встановлення ознак конкретного правопорушення, обу-мовлення його місця в Особливій частині КУпАП. Встановлення родовогота безпосереднього об'єкта має також важливе значення для з'ясуванняхарактеру і ступеня шкідливості посягання, його правильної кваліфікації,відмежування від інших протиправних дій. Представники загальної тео-рії права та адміністративно-правової науки прийшли до висновку, що за-гальним суб'єктом адміністративних проступків служать відносини в сферівиконавчо-розпорядчої діяльності держави.

Родовий об'єкт — це групи тотожних, однорідних суспільних відносин,які в сукупності складають загальний суб'єкт, охороняються комплексомадміністративно-правових норм і містяться в Особливій частині КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення.

Одним з різновидів родового є видовий об'єкт, тобто самостійна групасуспільних відносин, загальних для ряду проступків.

Безпосередній об'єкт — це конкретні суспільні відносини, поставле-ні під охорону закону, яким спричиняється шкода певним правопорушен-ням. Але посягання на суспільні відносини може здійснюватися шляхомпротиправного впливу на предмети, які мають суттєве значення для визна-чення характеру проступку, для правильної його кваліфікації і вказуютьсяв законі як обов'язкова сторона складу правопорушення (наприклад, на-явність холодної або вогнепальної зброї в організаторів чи учасників мі-тингу, демонстрації тощо). Ці суспільні відносини мають свої особливостіі обумовлені тим, що в адміністративному законодавстві їх не визначено.Для з'ясування більшості з них необхідний ретельний юридичний аналізконкретних норм, а положення деяких з них відсилають до інших нормправа — правил торгівлі (ст.155 КУпАП), правил адміністративного нагля-ду (ст.187 КУпАП), правил дорожнього руху (ст.125 КУпАП). Останні в своючергу становлять розгалужену систему правових приписів, кожен з яких,при його порушенні, має свій юридичний склад і безпосередній об'єкт.

Деякі з адміністративних проступків можуть заподіювати шкоду не од-ному, а кільком об'єктам. У цьому випадку один з об'єктів визначаєтьсяголовним, інші — додатковими. Наприклад, якщо головним безпосеред-нім об'єктом адміністративного проступку, передбаченого ст.1602 КУпАП(незаконна торговельна діяльність), є відносини щодо здійснення угод ку-півлі та продажу товарів, то додатковим безпосереднім об'єктом висту-пають суспільні відносини в галузі фінансів та оподаткування суб'єктівпідприємницької діяльності. У даному випадку додатковий безпосеред-ній об'єкт, на відміну від головного, не належить до структури цих відно-син, хоча нерозривно з ними пов'язаний. При цьому головним безпосеред-нім об'єктом виступають ті суспільні відносини, які законодавець поставивпід адміністративно-правову охорону в першу чергу і які більше, ніж іншіоб'єкти, визначають характер шкідливості проступку.

В теорії права під предметом адміністративного проступку прийнятовважати речі, предмети матеріального світу, гроші, цінні папери, з приво-ду яких виникають суспільні відносини. Тобто предмет проступку необхід-но розглядати як складову частину його об'єкта.

Предмет проступку, якщо його названо в конкретних нормах КУпАП ,виступає обов'язковою ознакою їх об'єкта, відсутність якої свідчить провідсутність юридичного складу проступку.

Об'єктивна сторона адміністративного проступку — це сукупністьзовнішніх ознак проступку, які визначають акт зовнішньої поведін-ки правопорушника. Це система передбачених нормою адміністративно-го права ознак, які характеризують зовнішній бік правопорушення. Вонадає характеристику суспільної шкідливості проступку, його спрямованості,містить ряд ознак, які прийнято поділяти на основні та факультативні.

До ознак об'єктивної сторони відносяться:

До основних відноситься адміністративно-правове діяння (дія абобездіяльність);

Факультативні: а) шкідливі наслідки діяння; б) причинний зв'язокміж протиправним діянням та наслідками; в) час: г) місце; д) умови;е) способи та знаряддя вчинення проступку.

Адміністративно-правова дія — це протиправна, активна, свідо-ма і вольова поведінка особи, яка завдає або може створити реальнуможливість завдання шкоди об'єкту, що охороняється нормами адміні-стративного права. Більшість проступків вчиняється шляхом протиправ-них дій. Наприклад, незаконна торговельна діяльність (ст.1602 КУпАП),передбачає вчинення протиправних дій у вигляді здійснення угод купівлі-продажу товарів чи інших предметів.

Частина проступків вчиняється у формі пасивної бездіяльності — колиособа, для того щоб не допустити протиправної поведінки, повинна вчини-ти позитивні дії, але вона з якихось причин це не робить. Це, наприклад,неявка громадянина на виклик у військовий комісаріат без поважних при-чин (ст.2111 КУпАП). Необхідними умовами бездіяльності є обов'язковістьі можливість особи діяти в конкретній обстановці.

Всі інші ознаки є факультативними. На відміну від головних вони вра-ховуються при кваліфікації вчиненого лише у випадках, коли їх прямо пе-редбачено законом, а їх відсутність не завжди виключає наявність складупроступку. До таких ознак можна віднести шкідливі наслідки діяння; при-чинний зв'язок між протиправним діянням та наслідками; час; місце; умо-ви; способи та знаряддя вчинення проступку.

Так, шкідливі наслідки і причинний зв'язок обов'язкові лише в мате-ріальних складах. Для більшості адміністративних проступків, передбаче-них КУпАП, ці ознаки не є характерними. Тобто більшість складів є фор-мальними, в яких проступком визнається саме вчинення протиправних дій.Причинний зв'язок у більшості випадків проходить через свідомість лю-дей, визнаючи при цьому мотиви їх поведінки, спрямовані на досягненняпевної мети. Більшість же адміністративних правопорушень характеризу-ється недодержанням різноманітних правил, коли в протиправному діянніприсутній склад правопорушення незалежно від настання шкідливих на-слідків. Це так звані формальні склади правопорушень.

Шкідливі наслідки в правопорушеннях з формальним складом хоча іможуть наставати, але лежать поза межами їх юридичного складу і на ква-ліфікацію проступку майже не впливають.

Для деяких проступків обов'язковою ознакою є така ознака, як місцевчинення проступку (порушення правил торгівлі на ринках (ст.159 КУпАП),торгівля з рук у невстановлених місцях (ст.160 КУпАП), нецензурна лайкау громадських місцях (ст.173 КУпАП) тощо. Для інших проступків ця ознакапри кваліфікації відіграє додаткову роль.

Під способом необхідно розуміти прийоми, засоби, які використовуєправопорушник при вчиненні протиправного діяння. Спосіб вчинення пра-вопорушення являє собою форму прояву антисуспільної дії чи бездіяльнос-ті. Кожне з правопорушень вчиняється тим чи іншим способом. Наприклад,об'єктивна сторона поширювання неправдивих чуток (ст.1731 КУпАП) по-лягає в поширенні неправдивих чуток, які можуть викликати паніку середлюдей або порушення громадського порядку. Неправдиві чутки при цьомуможуть розповсюджуватися будь-яким способом: усно, письмово (за допо-могою листівок, плакатів, об'яв, у засобах масової інформації, по радіо,телебаченню тощо).

В адміністративному законодавстві взагалі не існує розподілу засобіввчинення правопорушень на обов'язкові і факультативні, але саме засібвиступає як кваліфікуюча ознака об'єктивної сторони деяких адміністра-тивних правопорушень (наприклад, передбачених ст.121 КУпАП). Такимизасобами виступають транспортні засоби, гральні пристрої, зброя, а такожспеціально пристосовані або підготовлені предмети, які можуть бути вико-ристані для заподіяння матеріальної шкоди державним, громадським ор-ганізаціям і громадянам.

Знаряддями вчинення проступків досить часто виступають різні пред-мети, речі, пристрої, за допомогою яких правопорушення було вчиненоабо які використовувались для полегшення його вчинення, — гирі, ваги,вимірювальні лінійки, всілякі магніти, засоби перевезення товарів, касовіапарати, заборонені знаряддя полювання тощо.

На відміну від Кримінального кодексу України, в адміністративному за-конодавстві нічого не сказано відносно замаху на адміністративне право-порушення, про приготування до нього, а також щодо співучасті у ньому.

Як свідчить практика, адміністративній відповідальності підлягаютьвинні особи уже на стадії замаху (наприклад, при спробі провозу забороне-них предметів або вантажів повітряним транспортом). Класичним прикла-дом, коли особи притягуються до відповідальності саме на стадії замаху, єпорушення порядку організації зборів, мітингів, вуличних походів і демон-страцій (ст.1851 КУпАП).

Суб'єктом проступку виступають фізичні, осудні особи — громадя-ни України, іноземці, особи без громадянства, які вчинили ті чи іншіпроступки, і які досягли встановленого законодавством віку адміні-стративної відповідальності. Згідно зі ст.12 КУпАП адміністративній від-повідальності підлягають особи, які досягли на момент скоєння правопо-рушення 16-річного віку.

Суб'єкти бувають двох видів:

Загальні — усі громадяни, які проживають або перебувають на те-риторії України.

Спеціальні — службові особи, неповнолітні, військовослужбовці тавійськовозобов'язані, працівники органів внутрішнім справ, народнідепутати України та деякі інші.

Крім загальних ознак конкретних складів правопорушень, суб'єкт можехарактеризуватися ще й дещо специфічними особливостями. Такі суб'єктиназивають спеціальними. До них відносять, наприклад:

За ознаками трудової та службової діяльності: 1) посадові (службові)особи, 2) капітани кораблів, 3) робітники підприємств торгівлі та громад-ського харчування; 4) водії; 6) підприємці; 7) військовослужбовці та пра-цівники ОВС.

За ознаками протиправної поведінки в минулому: 1) особи, які ранішепритягалися до адміністративної відповідальності; 2) перебували під адмі-ністративним наглядом ОВС; 3) хворі на наркоманію.

За ознакою знаходження на спеціальному обліку у військкоматі: 1) при-зовник; 2) військовозобов'язаний; 3) особа, яка знаходиться на військовихзборах.

У названих випадках йдеться про специфічний правовий статус тихчи інших осіб, який і обумовлює закріплення за суб'єктом проступку на-ступних спеціальних ознак: 1) притаманні лише окремим групам громадян;2) виникають на підставі індивідуальних актів управління або інших норма-тивних актів; 3) відображають специфіку правового статусу цих суб'єктів;4) закріплені в статтях КУпАП; 5) закріплюються з метою диференціювативідповідальність різних категорій громадян.

В законодавстві про адміністративні правопорушення не розкриваєтьсяпоняття осудності, воно випливає з визначення неосудності. Як вказано вст.20 КУпАП, під неосудністю розуміється стан, в якому особа не моглаусвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевноїхвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи ін-шого хворобливого стану. Для визнання особи неосудною необхідно вста-новити юридичний та медичний критерії.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що осудність — це здат-ність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними, а значить, і нести заних відповідальність.

Для неповнолітніх вік, з якого може настати адміністративна відпові-дальність, визначається не в день народження особи, а з нуля годин на-ступної за днем народження доби. Якщо точну дату дня народження вста-новити неможливо, то звертаються за допомогою до судово-медичноїекспертизи, яка і визначає рік народження. У цьому випадку днем наро-дження винного вважається останній день року. Якщо вік визначений міні-мальною та максимальною кількістю років, то слід виходити з мінімально-го віку, який передбачається експертизою.

Наступним елементом складу адміністративного проступку єсуб'єктивна сторона, під якою необхідно розуміти психічну діяльність осо-би, пов'язану із вчиненням ним суспільне шкідливого діяння. Суб'єктивнасторона — це внутрішній бік проступку, це психічні процеси, які відбува-ються в свідомості суб'єкта, що характеризують його волю, викриваютьдумки, наміри. Суб'єктивна сторона включає з себе:

вину (основна ознака);

мету вчинення проступку;

мотив.

Вина, як основна ознака і обов'язкова ознака суб'єктивної сторони, ви-ражається у психічному ставленні особи до вчиненого проступку і його на-слідків. Виявляється вина у формі умислу та необережності.

Умисел — це необхідне для притягнення до адміністративної відпові-дальності відношення пізнавальної спроможності й волі суб'єкта до діяння,яке ним здійснюється. Адміністративне правопорушення визнається вчине-ним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправнийхарактер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і ба-жала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Поняття необережної форми вини розкривається в ст.11 КУпАП.Вчиненим з необережності правопорушення визнається тоді, коли особапередбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи безді-яльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не перед-бачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їхпередбачити.

До факультативних ознак суб'єктивної сторони належать мотив і метавчинення проступку. Якщо в диспозиціях деяких норм мета проступку (абоїї відсутність) знайшла своє закріплення (наприклад, у ст.ст. 44, 1602, 176КУпАП), то мотив на кваліфікацію цих проступків не впливає, оскільки вних не згадується. Під мотивом проступку розуміють ті внутрішні спону-кання, які впливають на його волю, якими керується суб'єкт проступку прийого вчиненні. В адміністративно-правовій літературі до таких спонуканьчастіш за все відносять корисливість, жадобу, помсту, хуліганські спону-кання, кар'єризм тощо. При цьому мотив не слід плутати з метою, як пев-ним результатом, до якого прагне правопорушник. Вона відображає уявнумодель майбутнього, якої хотів би досягти суб'єкт проступку, діючи пев-ним чином. Мотив і мета невіддільні від вольової поведінки, вони допома-гають розкрити її психологічну природу. Якщо метою виступає нажива, томотивом протиправних дій є особиста корисливість або жадоба.