3. ОБСТАВИНИ, ЩО ЗВІЛЬНЯЮТЬ, ВИКЛЮЧАЮТЬ,ПОМ'ЯКШУЮТЬ ТА ОБТЯЖУЮТЬАДМІНІСТРАТИВНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Обставини, що звільняють від відповідальності в системі вищев-казаних проступків застосовуються не часто. Сутність звільнення відадміністративної відповідальності полягає в тому, що винна у скоєн-ні адміністративного правопорушення особа, у встановленому закономпорядку звільняється не тільки від самої міри покарання, а й від іншихнаслідків можливого покарання.

Згідно із статтею 21 КУпАП до них слід віднести: передачу матеріалівна розгляд товариського суду, громадської організації. При цьому врахо-вуються характер вчиненого проступку, особа правопорушника, а такожоб'єктивні обставини, що пом'якшують адміністративну відповідальністьперелічені в ст.34 КУпАП. При цьому звільнення від відповідальності непередбачає інших її умов або накладення інших видів стягнення передба-чених адміністративним законодавством. У цьому випадку адміністративнестягнення заміняється заходами громадського впливу. Звільнення від ад-міністративної відповідальності з передачею справи на розгляд вищезазна-чених органів можливе лише після засвідчення факту вчинення проступкув протоколі адміністративного правопорушення, встановлення вини право-порушника, щирого розкаяння винного.

У статті 22 КУпАП встановлюється умова, за якої можливо звільнен-ня від адміністративної відповідальності, тобто якщо особа вчинила мало-значне правопорушення. В цьому випадку уповноважений орган або поса-дова особа, що уповноважена вирішувати справу, може обмежитись уснимзауваженням.

Разом з тим необхідно відзначити, що в адміністративному законодав-стві відсутній перелік малозначних проступків і відсутнє поняття «мало-значності». Це питання в кожному окремому випадку вирішується органом(посадовою особою) уповноваженим розглядати адміністративну справу.Малозначність протиправних дій правопорушника витікає з випадковос-ті цих дій або якщо вони спричинили зовсім незначну шкоду. Наприклад,дільничним інспектором Токмацького РВ УМВС в Запорізькій області бувскладений протокол про порушення правил торгівлі на ринку — за неспла-ту ринкового збору громадянином К., який почав готуватися до торгівлі,але через запізнення на роботу представника адміністрації ринку не спла-тив збір. У цьому випадку порушник до торгівлі ще не приступив, а спла-тити збір не зміг через халатність посадових осіб. Адміністративна комі-сія Запорізького міськвиконкому взяла до уваги цей факт, і при вирішеннісправи обмежилася усним зауваженням. Необхідно також відзначити, щозвільнення особи від адміністративної відповідальності це право уповнова-женого органу, але не його обов'язок.

Не всі зовні протиправні діяння в дійсності є такими. В адміністратив-ному законодавстві існують обставини, які виключають суспільну шкідли-вість і протиправність проступку.

В теорії права до обставин, що виключають юридичну відповідальність,деякі фахівці-юристи відносять:

1) необхідну оборону; 2) крайню необхідність; 3) затримання злочин-ця; 4) виправданий професійний ризик; 5) виконання наказу; 6) виконан-ня професійних функцій; 7) згода потерпілого; 8) виконання службовогообов'язку; 9) здійснення свого права тощо.

Але всі ці обставини не можуть бути віднесені до останніх, тому щовони:

не передбачені чинним законодавством;

мають зовсім іншу юридичну природу;

відсутня протиправність, вини, спрямованої на здійснення права, насуспільну користь.

В цивільному праві підставою звільнення від відповідальності є спри-чинення шкоди в умовах крайньої необхідності (спричинення меншої шко-ди заради запобігання більшої).

У кримінальному праві підставами, що виключають злочинність діян-ня виступають — необхідна оборона, уявна оборона, затримання особи, щовчинила злочин, крайня необхідність, фізичний або психічний примус, ви-конання наказу або розпорядження, діяння, пов'язане з ризиком, виконан-ня спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяль-ності організованої групи чи злочинної організації. Ці обставини закріпленіу Загальній частині КК України (далі — КК).

В статті 17 КУпАП зазначено, що особа, яка діяла в стані крайньої не-обхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не під-лягає адміністративній відповідальності.

Вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності пред-ставляє собою дії правопорушника спрямовані на усунення небезпеки, яказагрожує державному або громадському порядку, власності, правам і сво-бодам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщоця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами іякщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена. Крайня необхід-ність через її правомірність та відсутність складу правопорушення виклю-чає адміністративну, але не виключає цивільно-правову відповідальність.

Крайня необхідність — це випадок зіткнення двох інтересів, які рівноюмірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важли-вого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороня-ються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викли-кана: 1) протиправними діями людини; 2) діями тварин; 3) природнимиявищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортни-ми засобами) тощо.

Наприклад, при вчиненні дорожньо-транспортної пригоди виникла об-ставина, коли необхідно швидше доставити особу, яка отримала травму,до лікарняної установи. Водій транспортного засобу порушуючи правиладорожнього руху доставляє травмовану особу в лікарню, в якій їй надаєть-ся необхідна медична допомога або врятовується життя. Фактично в йогодіях є склад адміністративного правопорушення, пов'язаний з порушеннямправил дорожнього руху, але шкода, яку заподіяв водій рятуючи здоров'ята життя особи, не могла бути усунута іншими засобами, заподіяна ж шко-да — порушення правил дорожнього руху є менш значною, ніж відверну-та — шкода здоров'ю та життю особи.

Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише принаступних обставинах (ознаках):

небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіян-ня шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту віднебезпечних дій;

при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки,а інтересам третіх осіб;

шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бутименшою, ніж та, яка попереджена.

Необхідною обороною є дія, вчинена при захисті державного або гро-мадського порядку, власності, прав і свобод громадян, встановленого по-рядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння особі,яка посягає шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення межнеобхідної оборони — явної невідповідності захисту характерові і суспіль-ній небезпеці посягання.

Право на необхідну оборону — це один із найважливіших юридичнихінститутів — без права захистити себе, чи свою оселю, майно — не можебути у людини спокою, впевненості в безпеці свого життя, недоторканос-ті житла.

Дії вчинені в стані необхідної оборони є правомірними, суспільно ко-рисними, вони виключають суспільну небезпечність (в адміністративно-му законодавстві — шкідливість) та протиправність діяння. Провадження всправах про адміністративні правопорушення підлягає обов'язковому при-пиненню за відсутністю складу проступку.

Підставою необхідної оборони є суспільно небезпечне (шкідливе),протиправне посягання, якщо його немає, не може бути й необхідноїоборони.

До ознак необхідної оборони можна віднести:

заподіяння шкоди особі, що посягає;

своєчасність оборони;

метою оборони є захист від протиправного посягання;

пропорційність оборони та посягання.

Якщо при необхідній обороні були порушені вимоги її пропорційностіз посяганням або явна невідповідність захисту суспільній шкідливості по-сягання, при умисному вчиненні таких протиправних дій може наступи-ти перевищення її меж. Заподіяна шкода нападаючому може бути визнанаправомірною тільки в межах необхідності, тобто той хто захищається можезастосовувати такі ж засоби і знаряддя, як і нападаючий, а також заподіятинападнику таку ж шкоду, якою той йому загрожував.

Захист можна визнати правомірним і при заподіянні більшої шкоди, зтією умовою, щоб заподіяна шкода явно не перевищувала шкоду загрози,яка в цьому разі не була необхідною. Тобто завдана шкода повинна бутидостатньою лише для відбиття посягання. При цьому необхідно враховува-ти такі обставини, як:

несподіваність посягання;

психологічний стан особи, яка захищається;

можливість діяти по-іншому.

Через відсутність юридичної практики вивчення адміністративнихсправ такої категорії не можливо привести конкретні приклади застосуван-ня необхідної оборони в адміністративному законодавстві (авторами булорозглянуто більше 4 тисяч адміністративних справ). Застосування цього ін-ституту більше притаманно кримінальному законодавству. Але на прикладізастосування статті 173 КУпАП можна визначити, що відповіддю на образ-ливе чіпляння до особи з боку правопорушника може бути відбиття йогоспроби схопити руку, одяг, речі, відштовхування від себе на небезпечнувідстань, прохання припинити протиправні дії в активній формі тощо. Якщож дії особи, яка захищається від протиправного діяння, потягли негативнінаслідки для здоров'я нападника, то буде наявне перебільшення меж не-обхідної оборони в адміністративному законодавстві. У цьому випадку ін-тереси особи, що захищається від посягання, врегульовуються криміналь-ною нормою про необхідну оборону, яка визначає більш конкретні критеріїспіввідношення захисту та посягання.

Неосудність — це нездатність особи розуміти суспільне значеннясвоїх дій, віддавати звіт у своїх діях чи керувати ними, що стало на-слідком хворобливих змін її психіки.

В адміністративному законодавстві неосудність визначається як вчи-нення особою протиправної дії чи бездіяльності у стані, в якому вона немогла усвідомлювати своїх діянь або керувати ними внаслідок хронічноїдушевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумствачи іншого хворобливого стану (ст.20 КУпАП).

Ознаки неосудності в адміністративному законодавстві вводять діяль-ність лікарів-психіатрів та юристів в конкретні рамки, є необхідним елемен-том кваліфікації дій вчинених особами з відхиленнями психічного характе-ру. При визначенні ознак неосудності необхідно враховувати, що правовізаборони в законодавстві спрямовані на дії лише осудних осіб. Осудність єпередумовою притягнення до відповідальності та реалізується, при наяв-ності вини, в нормах КУпАП. Вчинення адміністративного правопорушеннянеосудною особою виключає відповідальність, порушене адміністративнепровадження припиняється за відсутністю складу правопорушення.

Для визначення неосудності використовують поєднані між собою двакритерії: медичний та юридичний. Застосування одного з цих критеріїв беззв'язку з іншим при кваліфікації проступків та проведенні медичного об-стеження не допустима.

Юридичний критерій складається в свою чергу також з двох ознак: ін-телектуального та вольового моментів.

Інтелектуальний момент означає, що особа не могла усвідомити своїхдій. Вольовий — особа не могла керувати своїми діями.

Інтелектуальна ознака означає, що: а) особа не розуміла фактичноїсторони проступку, не розуміла його суспільну (антигромадську) шкідли-вість; б) особа не здатна усвідомити протиправність своїх дій, ця обстави-на не доступна для її свідомості внаслідок психічного захворювання аборозладу здоров'я.

Вольова означає, що особа не здатна керувати своїми діями, тобтовона розуміє суспільну шкідливість вчинку, але через хворобу не спро-можна керувати собою.

Для наявності юридичного критерію неосудності достатньо визначитиодну з двох його ознак.

Медичний критерій визначає коло тих психічних захворювань, з яки-ми пов'язані протиправні дії особи. Для визначення особи неосудною до-статньо встановлення однієї ознаки юридичного критерію і одне психічнезахворювання з перерахованих у статті 20 КУпАП:

до хронічних душевних захворювань можна віднести — шизофренію,епілепсію, прогресивний параліч тощо;

тимчасовий розлад душевної діяльності — алкогольні психози, білагарячка, патологічне сп'яніння тощо;

слабоумство — нерозвинутість інтелекту із зниженням розумовихздібностей (дебільність, імбецильність, ідіотія);

інший хворобливий стан — психопатія, неврози тощо.

Законодавство деяких країн (Польща, Чехія, Угорщина) дає визначен-ня так званої «зменшеної осудності» — проміжного стану між осудністю танеосудністю окремої категорії громадян, які частково здатні усвідомлюва-ти характер своїх дій і керувати ними. Якщо особа має таку здатність, товона осудна і несе відповідальність. Якщо ж особа таку здатність не має,то вона неосудна, що виключає відповідальність за вчинене нею діяння.«Зменшена осудність» законодавством України не передбачена.

Деякі положення розділу про підстави адміністративної відповідаль-ності, ознак та складу адміністративних правопорушень, визначення об-ставин, що звільняють або виключають адміністративну відповідальність,носять спірний характер. Відчувається значний дефіцит наукових розробоку цій сфері, що в свою чергу ставить проблему їх оновлення, як і поновлен-ня змісту адміністративної відповідальності взагалі.

Важливою умовою і основою індивідуалізації адміністративного стяг-нення є врахування обставин справи, які пом'якшують або обтяжують від-повідальність. Ці обставини врегульовані в ст.ст.34, 35 КУпАП. Так, дообставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопо-рушення відносяться: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення виннимшкідливих наслідків проступку, добровільне відшкодування збитків абоусунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливомсильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сі-мейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчи-нення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину ві-ком до одного року.

Закон не встановлює вичерпного переліку обставин, що пом'якшуютьвідповідальність. Органу адміністративної юрисдикції (посадовій особі) на-дається право визнати такими обставинами, які не вказані в законодавстві.Теоретично до таких обставин можуть бути віднесені: позитивна харак-теристика з місця роботи, проживання, похилий вік особи, заслуги переддержавою, активна участь у громадському житті та інше.

З іншої сторони законодавство передбачає вичерпний перелік обста-вин, що обтяжують відповідальність. Врахування інших обтяжуючих обста-вин не передбачених ст.35 КУпАП є неможливим і впливає на законністьприйнятого рішення. Обставинами, що обтяжують відповідальність за ад-міністративні правопорушення, визнаються:

Продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогууповноважених на те осіб припинити її.

До умов визнання поведінки особи обтяжливою відносяться: а) вимо-ги, що надходять від уповноваженої особи повинні бути законними; б) ви-мога уповноваженої особи про припинення протиправної поведінки пови-нна витікати з її повноважень, якими вона наділена від імені держави; в)невиконання правопорушником вимоги уповноваженої особи про припи-нення протиправної поведінки повинна характеризуватися навмисними ді-ями особи.

Повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення,за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчиненняправопорушення особою, яка раніше вчинила злочин.

До умов визнання поведінки особи обтяжливою відносяться: а) повтор-не правопорушення повинно бути вчинене правопорушником на протязіроку з часу закінчення виконавчого провадження; б) повторне правопору-шення повинно бути однорідним з раніше вчиненим; в) правопорушник ра-ніше вже притягався до відповідальності за вчинене ним правопорушення(у тому числі і вчинення злочину).

Втягнення неповнолітнього в правопорушення

До умов визнання поведінки особи обтяжливою відносяться: а) осо-ба яку втягують у протиправну діяльність повинна мати вік не більше 18років; б) усвідомлення особою, яка втягає неповнолітнього у протиправнудіяльність, що інший учасник правопорушення неповнолітній; в) правопо-рушник шляхом умовляння або інших дій схилив неповнолітнього на вчи-нення проступку.

Вчинення правопорушення групою осіб.

До умов визнання поведінки особи обтяжливою відносяться: а) скоєн-ня правопорушення двома або більше особами; б) група правопорушниківдіяла за єдиним об'єднаним наміром.

Вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за ін-ших надзвичайних обставин;

До умов визнання поведінки особи обтяжливою відносяться обстави-ни суспільного життя або явища природи, які порушують нормальну жит-тєдіяльність на окремій території, тобто правопорушення вчиняється підчас: а) пожежі, яка охопила значну територію, повені, землетрусу тощо;б) техногенної катастрофи; в) масових заворушень серед населення;г) епідемій, епізоотій; д) введення на території надзвичайного або воєн-ного станів.

вчинення правопорушення у стані сп'яніння.

Орган (посадова особа), який накладає стягнення залежно від харак-теру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставинуобтяжуючою.