4. АДМІНІСТРАТИВНІ СТЯГНЕННЯТА ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ЇХ НАКЛАДЕННЯ

Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосуваннядо винних осіб адміністративних стягнень, тобто у своїй сукупності вони йскладають систему заходів адміністративної відповідальності. Загальноюособливістю адміністративних стягнень є їх виховний, репресивний, ка-ральний та профілактичний характер. Вони застосовуються лише до ви-нних у вчиненні адміністративних проступків осіб.

Адміністративні стягнення, як правило, полягають у позбавлені абообмеженні певних прав, благ. Цим досягається мета покарання поруш-ника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання неє самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопоруш-ника і запобігання правопорушенням. За вчинений проступок громадя-нин або позбавляється будь-якого суб'єктивного права, або обмежуєтьсяйого правосуб'єктність, або на нього покладаються спеціальні «штрафні»обов'язки. Тобто, можна дати наступне поняття адміністративного стяг-нення — це заходи примусу, що застосовуються уповноваженими держав-ними органами, як правило виконавчої влади, від імені держави до осіб,винних у скоєнні адміністративного правопорушення.

Систему адміністративних стягнень закріплено в ст.24 КУпАП, в якійїх перераховано з врахуванням зростання суворості:

попередження (ст.26 КУпАП);

штраф (ст.27 КУпАП);

оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення абобезпосереднім об'єктом правопорушення (ст.28 КУпАП);

конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосе-реднім об'єктом адміністративного правопорушення (ст.29 КУпАП);

позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові(ст.30 КУпАП);

громадські роботи (ст.31-1 КУпАП)

виправні роботи (ст.31 КУпАП);

адміністративний арешт (ст.32 КУпАП).

До осіб, які не є громадянами України, може бути застосоване видво-рення за межі України. З перерахованих адміністративних стягнень кон-фіскація та оплатне вилучення в окремих випадках можуть застосовувати-ся як основні, так і додаткові стягнення, інші тільки як основні.

Попередження полягає в офіційному осуді вчиненого проступку і за-стереженні правопорушника від його повторення. Це найменш суворе ад-міністративне стягнення, яке застосовується за незначні адміністра-тивні проступки. Воно спрямоване на інформування правопорушника,що його поведінка носить антигромадський характер і засуджуєтьсянормами адміністративного права, і що йому слід припинити вчинен-ня подібних проступків, в протилежному випадку він буде притягнутийдо більш суворого покарання. Це офіційне попередження правопорушникастосовно недопустимості таких діянь у майбутньому.

Застосовуючи цей вид адміністративного стягнення, юрисдикційнийорган дає негативну державну оцінку неправомірному діянню, а не вима-гає припинити подібні проступки. Як правило, попередження виноситьсящодо осіб, протиправні дії яких не становлять підвищеної суспільної небез-пеки. Попередження виконує свою виховну роль тоді, коли застосовуєтьсяне заочно, а у присутності правопорушника.

Попередження вважається тільки тоді адміністративним стягненням,якщо воно оформлене у відповідному порядку письмовою постановою абоу передбачених законодавством випадках фіксується іншим встановленимспособом (наприклад, запис у талоні до посвідчення водія). Тобто, якщопопередження оформляється усно, це не є адміністративним стягненням.

У ст.324 Митного кодексу України (далі — МКУ) зазначається, що рішен-ня про попередження приймається керівником митного органу або його за-ступником у формі постанови про накладення адміністративного стягнен-ня, постанова оголошується правопорушникові.

Крім того Законом України «Про об'єднання громадян» (стаття 29) пе-редбачається застосування цього виду стягнення до юридичної особи.Накладається відповідним легалізуючим органом у письмовому виглядіпри вчинені об'єднанням громадян правопорушення, що не тягне за собоюобов'язкового застосування іншого виду стягнення.

Слід зазначити, що для відповідної правової оцінки попередження важ-ливо враховувати той факт, що в багатьох випадках його застосування об-тяжує становище винного при вчиненні ним повторного протягом року ад-міністративного проступку. В цьому випадку правопорушник притягується

до підвищеного штрафу (п.2 ст.35 КУпАП).

Попередження як адміністративне стягнення відрізняється від усногозауваження рядом специфічних ознак:

Попередження вважається заходом адміністративного стягнен-ня, а усне зауваження — заходом державного й громадськогоосудження.

Попередження, як захід адміністративного стягнення виноситьсяу письмовій формі (ст.26 КУпАП та ст.324 МКУ), а зауваження — вусній формі.

Попередження виконується компетентним органом, а усне зауважен-ня застосовується на розсуд особи, яка виявила правопорушення.

Попередження як захід стягнення призначається за просту-пок більш серйозний, ніж той, за який можна обмежитись уснимзауваженням.

Попередження є заходом адміністративної відповідальності, а уснезауваження застосовується як захід громадського впливу, якийзвільняє особу від адміністративної відповідальності (ст.21 КУпАП).

В обох випадках орган (посадова особа) при вирішенні питання пропритягнення до відповідальності особи повинен зважити не тільки усі об-ставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, але й встанови-ти фактори, які можуть відповісти на запитання, чи доцільно обмежитисьтільки усним зауваженням відносно даного правопорушника чи ні?

Порівняно з іншими стягненнями попередження — найбільш м'який за-хід адміністративної відповідальності. Воно має, передусім, виховний ха-рактер і не зачіпає майнових та інших прав порушника, однак тягне засобою елемент кари. Тому морально-виховне значення адміністративногопопередження, на наш погляд, залишається ефективним засобом боротьбиз правопорушеннями та їх профілактики.

Штраф — найбільш поширений вид адміністративного стягненнямайнового характеру. Він накладається на правопорушників в адміністра-тивному або судовому порядку у випадках і межах, передбачених актамивищих органів державної влади і управління. Розмір штрафу визначаєть-ся переважно щодо офіційно встановленого розміру неоподатковуваногомінімуму доходів громадян або, в окремих випадках у кратному розмірідо вартості проїзду або товару. Що стосується посадових осіб на відмінувід громадян, чинним законодавством встановлені більш високі розміристягнень.

Адміністративні штрафи можуть встановлюватись у відносно визначе-ному розмірі (при наявності верхньої межі), — наприклад, ст.2111 КУпАП;з визначенням верхнього та нижчого рівнів у випадках підвищеної адміні-стративної відповідальності — ст.173 КУпАП; у твердому розмірі, що визна-чає конкретний розмір штрафу.

Таким чином, створюються умови для накладення стягнень, виходя-чи з самого виду правопорушення, з урахуванням особи, майнового станувинного. Крім цього, на розмір штрафу впливає вид суб'єктів правопору-шення (громадяни, посадові особи тощо), посада суб'єкта, який накладаєштраф або вид органу адміністративної юрисдикції.

При регулюванні розмірів адміністративних штрафів, законодавець під-вищує їх при необхідності посилення відповідальності за повторність вчи-нення правопорушень, а саме, зростання штрафних санкцій передбаченихза розпивання спиртних напоїв та появу у п'яному вигляді в громадськомумісці (ст.178 КУпАП), порушення громадянами правил зберігання або пере-везення вогнепальної зброї та боєприпасів (ст.ст.194, 195 КУпАП), азартніігри (ст.181 КУпАП), порушення правил торгівлі (ст.155 КУпАП) та інші.

В адміністративному провадженні штраф застосовується виключнояк грошове стягнення, хоча історії адміністративно-штрафної практикиУкраїни відомі і інші його форми, наприклад, натуральний штраф (зерном,картоплею) в сільській місцевості.

Штраф в адміністративно-юрисдикційній практиці — домінуючаформа адміністративної відповідальності, оскільки він передбаченийяк єдиний або альтернативний захід стягнення за більшість адміні-стративних правопорушень, що містяться в Особливій частині КУпАП.

Штрафи — адміністративні стягнення відрізняються від однойменноїкримінально-правової санкції не тільки розмірами, але й порядком вста-новлення, своїм призначенням. А саме, адміністрат