4. АДМІНІСТРАТИВНІ СТЯГНЕННЯТА ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ЇХ НАКЛАДЕННЯ

Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосуваннядо винних осіб адміністративних стягнень, тобто у своїй сукупності вони йскладають систему заходів адміністративної відповідальності. Загальноюособливістю адміністративних стягнень є їх виховний, репресивний, ка-ральний та профілактичний характер. Вони застосовуються лише до ви-нних у вчиненні адміністративних проступків осіб.

Адміністративні стягнення, як правило, полягають у позбавлені абообмеженні певних прав, благ. Цим досягається мета покарання поруш-ника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання неє самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопоруш-ника і запобігання правопорушенням. За вчинений проступок громадя-нин або позбавляється будь-якого суб'єктивного права, або обмежуєтьсяйого правосуб'єктність, або на нього покладаються спеціальні «штрафні»обов'язки. Тобто, можна дати наступне поняття адміністративного стяг-нення — це заходи примусу, що застосовуються уповноваженими держав-ними органами, як правило виконавчої влади, від імені держави до осіб,винних у скоєнні адміністративного правопорушення.

Систему адміністративних стягнень закріплено в ст.24 КУпАП, в якійїх перераховано з врахуванням зростання суворості:

попередження (ст.26 КУпАП);

штраф (ст.27 КУпАП);

оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення абобезпосереднім об'єктом правопорушення (ст.28 КУпАП);

конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосе-реднім об'єктом адміністративного правопорушення (ст.29 КУпАП);

позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові(ст.30 КУпАП);

громадські роботи (ст.31-1 КУпАП)

виправні роботи (ст.31 КУпАП);

адміністративний арешт (ст.32 КУпАП).

До осіб, які не є громадянами України, може бути застосоване видво-рення за межі України. З перерахованих адміністративних стягнень кон-фіскація та оплатне вилучення в окремих випадках можуть застосовувати-ся як основні, так і додаткові стягнення, інші тільки як основні.

Попередження полягає в офіційному осуді вчиненого проступку і за-стереженні правопорушника від його повторення. Це найменш суворе ад-міністративне стягнення, яке застосовується за незначні адміністра-тивні проступки. Воно спрямоване на інформування правопорушника,що його поведінка носить антигромадський характер і засуджуєтьсянормами адміністративного права, і що йому слід припинити вчинен-ня подібних проступків, в протилежному випадку він буде притягнутийдо більш суворого покарання. Це офіційне попередження правопорушникастосовно недопустимості таких діянь у майбутньому.

Застосовуючи цей вид адміністративного стягнення, юрисдикційнийорган дає негативну державну оцінку неправомірному діянню, а не вима-гає припинити подібні проступки. Як правило, попередження виноситьсящодо осіб, протиправні дії яких не становлять підвищеної суспільної небез-пеки. Попередження виконує свою виховну роль тоді, коли застосовуєтьсяне заочно, а у присутності правопорушника.

Попередження вважається тільки тоді адміністративним стягненням,якщо воно оформлене у відповідному порядку письмовою постановою абоу передбачених законодавством випадках фіксується іншим встановленимспособом (наприклад, запис у талоні до посвідчення водія). Тобто, якщопопередження оформляється усно, це не є адміністративним стягненням.

У ст.324 Митного кодексу України (далі — МКУ) зазначається, що рішен-ня про попередження приймається керівником митного органу або його за-ступником у формі постанови про накладення адміністративного стягнен-ня, постанова оголошується правопорушникові.

Крім того Законом України «Про об'єднання громадян» (стаття 29) пе-редбачається застосування цього виду стягнення до юридичної особи.Накладається відповідним легалізуючим органом у письмовому виглядіпри вчинені об'єднанням громадян правопорушення, що не тягне за собоюобов'язкового застосування іншого виду стягнення.

Слід зазначити, що для відповідної правової оцінки попередження важ-ливо враховувати той факт, що в багатьох випадках його застосування об-тяжує становище винного при вчиненні ним повторного протягом року ад-міністративного проступку. В цьому випадку правопорушник притягується

до підвищеного штрафу (п.2 ст.35 КУпАП).

Попередження як адміністративне стягнення відрізняється від усногозауваження рядом специфічних ознак:

Попередження вважається заходом адміністративного стягнен-ня, а усне зауваження — заходом державного й громадськогоосудження.

Попередження, як захід адміністративного стягнення виноситьсяу письмовій формі (ст.26 КУпАП та ст.324 МКУ), а зауваження — вусній формі.

Попередження виконується компетентним органом, а усне зауважен-ня застосовується на розсуд особи, яка виявила правопорушення.

Попередження як захід стягнення призначається за просту-пок більш серйозний, ніж той, за який можна обмежитись уснимзауваженням.

Попередження є заходом адміністративної відповідальності, а уснезауваження застосовується як захід громадського впливу, якийзвільняє особу від адміністративної відповідальності (ст.21 КУпАП).

В обох випадках орган (посадова особа) при вирішенні питання пропритягнення до відповідальності особи повинен зважити не тільки усі об-ставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, але й встанови-ти фактори, які можуть відповісти на запитання, чи доцільно обмежитисьтільки усним зауваженням відносно даного правопорушника чи ні?

Порівняно з іншими стягненнями попередження — найбільш м'який за-хід адміністративної відповідальності. Воно має, передусім, виховний ха-рактер і не зачіпає майнових та інших прав порушника, однак тягне засобою елемент кари. Тому морально-виховне значення адміністративногопопередження, на наш погляд, залишається ефективним засобом боротьбиз правопорушеннями та їх профілактики.

Штраф — найбільш поширений вид адміністративного стягненнямайнового характеру. Він накладається на правопорушників в адміністра-тивному або судовому порядку у випадках і межах, передбачених актамивищих органів державної влади і управління. Розмір штрафу визначаєть-ся переважно щодо офіційно встановленого розміру неоподатковуваногомінімуму до