1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА В УКРАЇНІ

Під час вивчення цієї теми важливо акцентувати увагу на тому, щоадміністративне право має давню історію. Перші адміністративні нормиз'явилися у правових системах античних держав Заходу, Середнього таДалекого Сходу (закони дванадцяти таблиць, Хаммурапі тощо).

Свій розвиток адміністративне право починає з камеральної науки(наука про фінанси, економіку, господарство, управління), яка виниклав Австрії і Германії, і яку в часи її розвитку ще називали поліцейською на-укою [25, с.15].

Становлення камералістики як науки відбулося у зв'язку з підвищеноюнеобхідністю у фінансах для утримання двору (держави), чиновного апа-рату, армії тощо. Політична за своєю суттю, вона враховувала також вчен-ня про економіку і про державні фінанси. Вона мала свій інструментарійвивчення управління, його структурну організацію і процес здійснення. Наїї теоретичних основах і виникла у XIX столітті нова наука — адміністратив-не право.

У середньовічних європейських університетах до камералістики як на-вчального предмета входив ряд адміністративних і економічних дисциплін.

З розвитком управління у важливу правову галузь камералістика посту-пово перетворилася на поліцейське, а потім адміністративне право. Вонанапрацьовувала свою термінологію, створювала спеціальні правові норми,систему категорій, форми і методи діяльності.

Сучасне адміністративне право є продуктом європейського континен-тального правового розвитку. Вже в середині XIX ст. у системі адміністра-тивного (тоді поліцейського) права переважає вплив французької та ні-мецької адміністративних шкіл, хоча першим кроком у розвитку цієї галузіможна вважати «Наказ о градском благополучии», поширений в Україні удругій половині XVIII ст. Цей акт відіграв певну роль у кодифікації полі-цейського законодавства, адже до цього українське право спиралося на«Литовський статут» — конгломерат юридичних норм. Саме у «Наказі»започатковано поняття «порядок», «безпека», «благочиння» [17, с.9]. Тутже було врегульовано життєві відносини щодо охорони економічної діяль-ності, засоби попередження, припинення стихійного лиха, відвертання шко-ди правопорушень і порядок застосування державних примусових заходів.

Учням також необхідно засвоїти ту особливість розвитку адміністра-тивного права в України на початку XX ст., що в колишньому РадянськомуСоюзі адміністративне право двічі заборонялося як галузь права і навчаль-на дисципліна — (1917—1921 рр., 1928—1937 рр.). У 1938 р. воно було реа-білітовано за умови його розвитку тільки на марксистсько-ленінській ідео-логії, що передбачало неприйняття адміністративної юстиції як складовоїадміністративного права. Одночасно в ході дискусії 1938—1941 рр. був ви-значений предмет адміністративного права — суспільні відносини усфері державного управління, поняття і сутність якого використовуєтьсяв теорії адміністративного права до цього часу [15, с.12].

Наука адміністративного права як царської Росії, так і після революції1917 р. включала в себе багато збережених до нашого часу адміністративно-правових інститутів, таких як поліцейське право (застосовувати держав-новладні повноваження), охорону громадського порядку, примус, актиуправління, державна служба.

У розвитку адміністративного права України як галузі загального праваможна виділити кілька періодів:

Період Київської Русі.

Польсько-Литовський період.

Період козацтва.

Україна у складі Російської та Австрійської імперій.

Україна у XX ст.

Якщо про останні два періоди мова йшла вище, то відповідно перші триперіоди розвитку адміністративного права були менше досліджені науков-цями та і навряд чи такий розвиток стосується безпосередньо адміністра-тивного права. Відносини, які врегульовувалися нормами права до XVII ст.,являли собою конгломерат норм різних галузей та сфер права, хоча за сво-єю суттю їх можна було б віднести, на нашу думку, до сфери державногоуправління.

У часи першої доби було видано такі закони, що стосувалися тогочас-ного суспільства. Так, у «Руській Правді» Ярослава Мудрого була юридич-но закріплена майнова нерівність: залежність селянина від землевласни-ка, регулювалися відносини між знаттю і підданими, охоронялися права імайно власника і т.ін. Також було закріплено повинності селян: відпрацю-вання панщини, сплата оброку тощо.

Іншими юридичними документами такого плану були «ПовчанняМономаха», «Правда Ярославичів» (1072 р.), «Слово про закон та благо-дать» (1137—1150 рр.).

Найбільшу цінність із позицій ідеї державно-правової думки мавЛитовський статут, що діяв в Україні в XVI—xViN ст. У цьому документі за-кріплюються гуманістичні ідеї і принципи того часу:

суверенність народу і держави;

рівність усіх перед законом;

засудження деспотизму;

особиста недоторканність людини;

юридичний захист прав людини;

особиста відповідальність перед законом тощо.

В період козацької доби в Україні характеризується козацькою держа-вою Б.Хмельницького, що, зокрема, було відображено в Березневих стат-тях (1654 р.). Для соціального устрою Січі були характерні свобода пере-ходу від посполитих до козаків і навпаки, формальна рівність усіх козаків,відсутність кріпосних та феодальних верств. Водночас існувала велика різ-ниця між багатими і бідними козаками.

Цікавим документом була і Конституція Пилипа Орлика, підписанау 1710 р., в якій відбувся чіткий розподіл влади на законодавчу, вико-навчу і судову. Конституція також гарантувала державну незалежність(гарант — шведський король), виборність усіх посад і чітко були сформу-льовані обов'язки гетьмана.

Головними досягненнями науки адміністративного права останніх70—80 років є:

збільшення державного втручання (державного регулювання) векономіку;

внутрішня перебудова адміністративного законодавства;

розвиток судової практики з адміністративних справ (адміністратив-ної юстиції);

розробка правових проблем процесу публічного управління;

захист прав і свобод громадян від дій та рішень органів державно-го управління;

встановлення основ професійної державної служби;

нова структура адміністративного права, яка змінювалася під впли-вом нового адміністративного законодавства.