3. СТАДІЇ ТА СТРОКИ ПРОВАДЖЕННЯ

Під стадією провадження необхідно розуміти таку порівняно само-стійну його частину, котра наряду із загальними завданнями проваджен-ня має притаманні тільки їй цілі і особливості. Стадії відрізняються однавід одної і колом учасників провадження, характером проваджуваних дійта їх юридичною роллю. Розв'язання завдань кожної стадії оформлюєтьсяспеціальним процесуальним документом, який ніби підсумовує діяльність.Після прийняття такого акту розпочинається нова стадія. Стадії органічнопов'язані між собою, наступна, як правило, починається лише після того,як закінчена попередня, на новій стадії перевіряється те, що було зробле-но раніше.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення за своєюструктурою схоже на кримінальний процес, проте воно значно простіше імістить менше процесуальних дій.

У якому б порядку не здійснювалося провадження, воно, як правило,проходить такі стадії:

Перша стадія — порушення адміністративного провадження і адміні-стративне розслідування.

Друга стадія — розгляд справи про адміністративне правопорушеннята винесення по ній постанови.

Третя стадія — перегляд справи у зв'язку з оскарженням або опротес-туванням постанови по справі.

Четверта стадія — виконання постанови про накладення адміністра-тивного стягнення.

Кожна з цих стадій, в свою чергу складається із конкретних етапів, якіявляють собою окремі процесуальні дії.

Стадія порушення адміністративного провадження і адміністратив-ного розслідування — початкова стадія провадження. Підставою її пору-шення є дані, які з достатньою ймовірністю свідчать про наявність ознакпроступку, тобто такою підставою виступає факт вчинення адміністратив-ного правопорушення.

Вона складається з наступних етапів:

порушення справи;

з'ясування причин і обставин вчинення правопорушення, виявленнявинних, спричиненої шкоди тощо;

процесуальне оформлення результатів розслідування;

направлення матеріалів для розгляду справи за підвідомчістю.

Процесуальним документом, у якому юридично оформлюється ця ста-дія є протокол або акт про правопорушення.

До складання протоколу уповноважена особа з'ясовує обставини пра-вопорушення та наявність у діянні особи складу адміністративного про-ступку. Складений протокол повинен містити наступні дані: а) дату і місцейого складання; б) посаду, прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка йогосклала; в) відомості про особу порушника; г) місце, час і суть вчиненогоправопорушення; д) нормативний акт, який передбачає відповідальністьза дане правопорушення; е) прізвища та адреси свідків і потерпілих, якщовони є; ж) пояснення порушника та інші відомості, необхідні для вирішен-ня справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і правопорушником.При наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний і цимиособами. У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення від підписан-ня протоколу, у ньому про це робиться відповідний запис.

Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення і за-уваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також ви-класти мотиви своєї відмови від його підписання.

При складанні протоколу порушникові роз'яснюються його пра-ва і обов'язки (ст.268 КУпАП та ст.366 МКУ), про що робиться відміткау протоколі.

Особливу увагу при складанні протоколу необхідно приділяти опи-су обставин, які свідчать про вчинене адміністративне правопорушення.Органу (посадовій особі), який проводить провадження, важливо мати уяв-лення про те, чи є зафіксоване в протоколі діяння адміністративним про-ступком. Бажано не допускати в протоколі загального опису правопору-шення (наприклад, «порушив громадський порядок», «нетактовно поводивсебе в громадському місці», «знаходився п'яним в громадському місці»), івказати в чому конкретно, і в яких протиправних діях (бездіяльності) зна-йшло вияв правопорушення.

При складанні протоколу бажано щоб дані про правопорушника заноси-лися з паспорту або іншого документа, який його замінює. Якщо ж право-порушник не має при собі документів, то уповноважена особа, яка складаєпротокол, повинна застосувати інші заходи для встановлення його особи.

В практичній діяльності органів внутрішніх справ непоодинокі випад-ки, коли винна у вчиненні правопорушення особа з метою ухилення від від-повідальності, під час складання протоколу про адміністративне правопо-рушення надає неправдиву інформацію про себе, або іноді надає дані іншоїособи, що може створити незручності для законослухняних громадян привідсутності будь-якої вини.

Протокол — це єдиний процесуальний документ, який є підставоюрозгляду і вирішення адміністративної справи. Завершальним етапомцієї стадії є направлення (надсилання) справи та протоколу до органу (по-садовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративнеправопорушення.

На відміну від кримінально-процесуального права адміністративне за-конодавство рідко передбачає прийняття акта, яким порушується справапро адміністративне правопорушення. В кримінальному процесі ним є по-станова про порушення кримінальної справи, в адміністративному прова-дженні проступків, як правило, закріплюється лише заключний документ —протокол про адміністративне правопорушення. Виключенням можуть бутиобставини, коли прокурором виноситься постанова про порушення зазна-ченого провадження.

Тобто протокол про адміністративне правопорушення є головним доку-ментом на всіх стадіях провадження, який не тільки закріплює факт право-порушення та є підставою для його розгляду, але й містить всю негативнуінформацію про проступок.

Справа про порушення митних правил вважається розпочатою з момен-ту складення протоколу про порушення митних правил (ст.358 МКУ). Змістпротоколу про порушення митних правил має свої вимоги, які його дещовідрізняються від вимог до змісту протоколу про адміністративне правопо-рушення, передбачених ст.256 КУпАП.

Разом з тим в законодавстві передбачені обставини, за яких адміні-стративна справа не порушується, а порушена підлягає закриттю (ст.247КУпАП):

відсутність події та складу адміністративного правопорушення;

недосягнення особою на момент вчинення адміністративного право-порушення 16-річного віку;

неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідноїоборони;

видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністратив-ного стягнення;

скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

закінчення на момент розгляду справи строків накладання адміні-стративного стягнення (ст.38 КУпАП);

наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притягається до ад-міністративної відповідальності, іншого законного рішення;

смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Таким чином, порушення адміністративного провадження та адміні-стративне розслідування — є початковою стадією провадження, яка являєсобою комплекс процесуальних дій, спрямованих на встановлення самоїподії правопорушення, обставин проступку, їх фіксація та кваліфікація.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення та вине-сення по ній постанови — це основна стадія провадження в справах проадміністративні правопорушення, в ній вирішуються найважливіші завдан-ня провадження.

Вона включає такі етапи, як:

підготовка справи до розгляду та слухання справи;

аналіз зібраних матеріалів про обставини справи;

прийняття постанови по суті справи;

доведення змісту цієї постанови до відома правопорушника.

На етапі підготовки справи до розгляду вирішуються наступніпитання:

чи належить до компетенції органу, посадової особи розгляд даноїсправи;