Розділ 8. Відповідальність запорушення земельного законодавства

1. Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення

Відповідальність взагалі — це обов'язок відповідати за свою суспільно-негативну поведінку та мати за таку поведінку негативні наслідки.

Юридична відповідальність — це юридичний обов'язок порушникаюридичної норми відповідати за свою суспільно-негативну поведінку таприйняти на себе негативні правові наслідки через заходи державного при-мусу.

Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства— важлива складова правового забезпечення раціонального використаннята охорони земель. Вона має місце у межах правовідносин між суб'єктом,який порушив приписи земельно-правової норми, з одного боку, і держа-вою в особі її органів — з іншого. Юридична відповідальність спрямованана стимулювання додержання земельно-правових норм, відновлення по-рушених земельних прав, а також на запобігання вчиненню земельнихправопорушень.

Юридичний зміст відповідальності полягає у безумовному обов'язкуправопорушника зазнавати несприятливих наслідків особистого, майно-вого чи організаційного характеру. Вид і міра цих наслідків передбаченівідповідними санкціями правових норм.

Відповідальність за порушення земельного законодавства завждипов'язана з негативними правовими наслідками як результатом неправо-мірних діянь (дій чи бездіяльності) винної особи. У тих випадках, коли,наприклад, при вилученні (викупі) земельних ділянок для державнихабо суспільних потреб власникам земельних ділянок або землекористу-вачам завдаються збитки, питання про відповідальність не виникає. Тутмають місце гарантії захисту порушених прав суб'єктів правомірними ді-ями уповноважених державних органів.

Неправомірна поведінка можлива як з боку самих носіїв земельнихправ, так і з боку сторонніх осіб. У зв'язку з цим серед негативних право-вих наслідків самостійне місце посідає примусове припинення земельнихправ су'єктів (право власності на земельну ділянку і право на землеко-ристування), яке іноді називають земельно-правового відповідальністю.Крім того, до винних осіб, які вчинили земельне правопорушення, мо-жуть бути застосовані заходи адміністративного, дисциплінарного чикримінального впливу, а за наявності заподіяної шкоди — її відшкоду-вання.

Відповідальність за порушення земельного законодавства виконуєряд важливих функцій:

по-перше, вона виступає як засіб забезпечення виконання вимог зе-мельного законодавства;

по-друге, відповідальність у зазначеній сфері є важливим елементоммеханізму гарантій земельних прав суб'єктів;

по-третє, норми цього інституту стимулюють додержання принципівземельного законодавства;

по-четверте, в умовах переходу економіки країни до ринкових відно-син зростає роль компенсаційної функції юридичної відповідальнос-ті.

У сучасних умовах земельних перетворень важливого значення на-бувають охоронна, превентивна та виховна функції відповідальності заземельні правопорушення. Вони є засобом охорони та забезпечення вста-новленого у державі земельного правопорядку.

Нарешті, у деяких випадках юридична відповідальність за порушен-ня земельного законодавства виконує каральну функцію, коли вона є на-слідком вчинення кримінальних чи адміністративних правопорушень.

Юридична відповідальність за порушення земельного законодавствазалежно від вчиненого порушення, застосовуваних санкцій за юридич-ною силою впливу на правопорушників поділяється на адміністративну,кримінальну, цивільно-правову та дисциплінарну.

У правовій літературі іноді обґрунтовується необхідність виділення,поряд із традиційними видами відповідальності, ще й спеціальної від-повідальності за порушення земельного законодавства. Спеціальноговважається відповідальність, яку становлять заходи правового впливуна порушників земельного законодавства, передбачені Земельним кодек-сом України та законодавством, що його доповнює. Так, до спеціальноїземельно-правової відповідальності у зазначеній сфері пропонують від-нести примусове припинення права користування земельною ділянкою,обов'язок знести власником земельної ділянки чи землекористувачемсамовільно зведений об'єкт чи повернути самовільно зайняту ділянкута ін. Така точка зору дискусійна. Заходи впливу на правопорушників,які самовільно зайняли земельну ділянку чи вчинили інше порушення,дійсно передбачені чинним законодавством. Але за своєю суттю вони єспецифічними санкціями, які в адміністративному порядку застосову-ють судові та інші органи до правопорушників. Ці санкції можуть сто-суватися як носіїв земельних прав, так і інших осіб-правопорушників.Введення в обіг, поряд з традиційними видами відповідальності, інших їївидів навряд чи доцільне.

Юридична відповідальність за порушення земельного законодавстває міжгалузевим інститутом. Вона реалізується з використанням різнихза характером заходів впливу па правопорушників. Специфіка їх засто-сування у кожному випадку залежить від характеру правопорушення таконкретних обставин.

Слід акцентувати увагу на тому, що юридична відповідальність за по-рушення земельного законодавства, поділяючись на різні види, може на-ставати як для фізичних, так і для юридичних осіб. При цьому необхіднопам'ятати, що кримінальна відповідальність в Україні — персоніфікова-ний вид юридичної відповідальності, а тому вона настає виключно дляконкретних фізичних осіб у разі вчинення ними злочину. Адміністратив-на та цивільно-правова відповідальність за порушення норм земельногоправа може наставати і для юридичних осіб, про що йтиметься у наступ-ному параграфі.

2. Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідаль-ності

Юридична відповідальність може настати лише за наявності певногоюридичного факту — факту вчинення правопорушення, що є єдиною під-ставою юридичної відповідальності.

У ст. 211 ЗК України закріплено перелік видів порушень земельногозаконодавства. До них віднесено: укладання угод з порушенням земель-ного законодавства; самовільне зайняття земельних ділянок; псуваннясільськогосподарських угідь та інших земель, забруднювання їх хіміч-ними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічуванняпромисловими, побутовими та іншими відходами; розміщення, проекту-вання, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають настан земель; невиконання вимог щодо використання земель за їх цільо-вим призначенням; порушення строків повернення тимчасово займанихземель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатнийдля використання за призначенням; знищення межових знаків; прихову-вання від обліку і реєстрації та перекручування даних про стан земель,розміри та кількість земельних ділянок; не проведення рекультивації по-рушених земель; знищення або пошкодження протиерозійних і гідротех-нічних споруд, захисних насаджень; невиконання умов знімання, збе-реження і нанесення родючого шару ґрунту; самовільне відхилення відпроектів землеустрою; ухилення від державної реєстрації земельних ді-лянок та подання недостовірної інформації щодо них; порушення строківрозгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.

Цей перелік не є вичерпним. Законодавством України можуть бутивстановлені й інші види правопорушень, зокрема таких, як придбанняземельних ділянок за рахунок доходів, одержаних від злочинної діяль-ності.

Таким чином, земельне правопорушення являє собою винне, проти-правне діяння (дію чи бездіяльність), що суперечить правовим нормамраціонального використання земельних ресурсів, перешкоджає здійсненнюправ і законних інтересів власників землі та землекористувачів, порушуєвстановлений державою порядок управління земельним фондом як націо-нальним багатством нашої держави.

Об'єктивна характеристика земельного правопорушення полягає утому, що воно завжди виступає як конкретне діяння (дія чи бездіяль-ність) деліктоздатної особи. Таке діяння суб'єкта, з юридичної точкизору, може бути виражене: у невиконанні ним своїх обов'язків, які за-кріплені земельним законодавством чи випливають, наприклад, з дого-вору оренди земельної ділянки; у недодержанні заборон, встановленихземельно-правовими нормами (наприклад, ч. 3 ст. 125 ЗК України забо-роняє використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі(на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та йогодержавної реєстрації); у зловживанні суб'єкта своїми земельними права-ми та створенні перешкод у реалізації своїх прав іншими суб'єктами (на-приклад, правомочностей власника земельної ділянки щодо володіння,користування та розпоряджання нею) та ін.

Для того, щоб мало місце правопорушення при настанні юридичногофакту, зовні схожого на правопорушення, необхідна наявність повногоскладу правопорушення в діях особи, яка спричинила настання такогофакту. Під складом правопорушення теорія права розуміє внутрішнюструктуру, або елементи правопорушення: - об'єкт - об'єктивну сторону- суб'єкт - суб'єктивну сторону правопорушення.

До складу земельного правопорушення також входять ці чотириосновні елементи. Вони характеризуються складним змістом.

Об'єкт земельного правопорушення поділяється на загальний та без-посередній. Загальним об'єктом земельного правопорушення виступаютьсуспільні земельні відносини, що регулюються та охороняються норма-ми права. Безпосереднім об'єктом цього правопорушення є суспільні від-носини у сфері використання та охорони земель, а також земельні правата законні інтереси власників земельних ділянок і землекористувачів, ін-ших суб'єктів земельних правовідносин.

Об'єктивна сторона складу земельного правопорушення - це системапередбачених правовою нормою ознак, що характеризують його зовнішнюсторону. Об'єктивну сторону правопорушення становлять конкретні дії(наприклад, зайняття земельної ділянки) або бездіяльність (наприклад,невиконання заходів щодо охорони земель) правопорушника, який пося-гає на земельні інтереси учасників земельних відносин, тобто власне про-типравне діяння, а також шкідливі наслідки діяння, причинний зв'язокміж протиправним діянням та його шкідливими наслідками, що настали,час, місце, умови, способи та засоби вчинення земельного правопору-шення. Саме протиправне діяння є обов'язковою ознакою земельногоправопорушення, всі інші ознаки - факультативними.

Самостійним елементом земельного правопорушення є суб'єктправопорушення, тобто особа, яка його вчинила і повинна за це нестивідповідаль ність. Порушниками земельного законодавства можуть бутияк фізичні, так і юридичні особи. Чинний Кодекс України про адміні-стративні правопорушення суб'єктом адміністративного правопорушен-ня називає лише фізичних осіб, проте низка законів України, зокремаЗакон України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, уста-нов та організацій за порушення у сфері містобудування" від 14 жовтня1994 року № 208/94-ВР встановлює юридичну відповідальність, зокремаадміністративну, і для юридичних осіб. Таке становище породжує право-ву колізію.

Усуває названу колізію права новий Кодекс України про адміністра-тивні проступки (проект), стаття 7 якого серед суб'єктів адміністратив-ного проступку називає юридичних осіб і об'єднання громадян.

Необхідна ознака суб'єкта земельного правопорушення — його делік-тоздатність, тобто можливість особи відповідати за свої діяння. Земель-ним правопорушенням визнається лише діяння особи, яка здатна усві-домлювати значення свого вчинку і керувати ним.

Суб'єктивна сторона земельного правопорушення характеризуєтьсяобов'язковою наявністю вини, тобто психічним ставленням суб'єкта довчиненого ним протиправного діяння та його шкідливих наслідків.

Усі земельні правопорушення залежно від конкретного виду об'єктівумовно поділяють на дві групи: власне земельні правопорушення та зе-мельні правопорушення екологічної спрямованості.

Правопорушення першої групи порушують вимоги раціональноговикористання та охорони земель, законних прав та інтересів власниківземельних ділянок і землекористувачів, у тому числі й орендарів. До нихвідносять: невиконання вимог щодо використання земель за цільовимпризначенням; самовільне зайняття земельних ділянок; знищення ме-жових знаків; ухилення від державної реєстрації земельних ділянок і по-дання недостовірної інформації щодо них та деякі інші.

Серед цих правопорушень можна виділити земельні правопорушен-ня майнового характеру (наприклад, самовільне зайняття земельнихділянок) та земельні правопорушення у сфері управління (наприклад,приховування від обліку і реєстрації та перекручування даних про станземель, розміри та кількість земельних ділянок).

До земельних правопорушень екологічної спрямованості належатьтакі порушення земельного законодавства, вчинення яких пов'язанез заподіянням шкоди землі. Вони є водночас і екологічними право-порушеннями, їх об'єктом виступає земля як невід'ємний елемент еко-системи. Такими правопорушеннями є: псування сільськогосподарськихугідь та інших земель, їх забруднювання хімічними та радіоактивнимиречовинами і стічними водами, засмічування промисловими, побутови-ми та іншими відходами; невиконання умов знімання, збереження і нане-сення родючого шару ґрунту та ін.

Поділ порушень земельного законодавства можливий і за іншимиознаками. Так, враховуючи ступінь суспільної шкоди серед земельнихправопорушень, розрізняють злочини і проступки. До злочинів відносятьсуспільно небезпечні діяння, за вчинення яких передбачено кримінальнувідповідальність. Серед них: забруднення або псування земель (ст. 239Кримінального кодексу України); безгосподарне використання земель(ст. 254 Кримінального кодексу України); порушення правил екологіч-ної безпеки (ст. 236 Кримінального кодексу України) та деякі інші.

Усі інші неправомірні дії (крім злочинів), які порушують земельнийправопорядок, належать до проступків, які, у свою чергу, за галузевоюналежністю поділяються на: дисциплінарні, адміністративні та цивільно-правові.

3. Види юридичної відповідальності за земельні правопорушення

Земельні правопорушення тягнуть за собою юридичну відповідаль-ність винних суб'єктів. Згідно з ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни таюридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну від-повідальність відповідно до законодавства за вчинені земельні правопо-рушення. Можливість застосування до осіб, винних у вчиненні земельнихправопорушень, дисциплінарної відповідальності зазначена стаття прямоне передбачає. Але з цього не випливає, що притягнення порушників зе-мельного законодавства до такої відповідальності взагалі виключається.

В основу класифікації юридичної відповідальності за порушення зе-мельного законодавства покладено характер санкцій, які застосовуютьсяза вчинення конкретного правопорушення. Відповідно до цього критеріювідповідальність у зазначеній сфері поділяється на: кримінальну, адміні-стративну, цивільно-правову та дисциплінарну.

Юридична відповідальність нерозривно пов'язана з державою, нор-мами права, обов'язками і протиправними діями громадян та їх об'єднаньі юридичних осіб. Держава покладає юридичну відповідальність насуб'єктів права незалежно від їх волі й бажання. Тому ця відповідальністьмає державно-примусовий характер. Цим вона відрізняється від соціальноївідповідальності. Основна риса юридичної відповідальності - штрафне,каральне призначення. При цьому кара - це не самоціль, а засіб перевихо-вання правопорушника. Поряд з каральною - юридична відповідальністьвиконує правовідновну функцію. Вона сприяє відновленню суб'єктивнихправ особи чи законних інтересів держави.

Правові аспекти відповідальності, пов'язаної з земельним правом, по-требують дослідження - тому, що вони мають не вузькогалузевий, а комп-лексний характер. Ці аспекти є предметом дослідження різних галузейправа. Однак наука і галузь земельного права консолідують усі науковірозробки, перетворюючи їх на єдину проблему зі своєю специфікою йособливостями предмета і методу земельно-правового регулювання.

Земельне правопорушення - це суспільношкідлива винна дія чибездіяльність, що суперечить нормам земельного права. Земельні пра-вопорушення являють собою негативні соціальні явища, оскількизазіхають на земельний лад і правопорядок, покликаний забезпечуватираціональне використання й охорону земель та захист осіб, які викорис-товують земельні ділянки. Причинами правопорушень у галузі земельно-го права нерідко є недоліки правового регулювання земельних відносин,відсутність належного обліку кількості та якості земель, контролю за ста-ном використання земельного фонду, недостатня поінформованість на-селення щодо земельного законодавства тощо.

Суб'єктами земельних порушень можуть бути як окремі громадянита посадові особи, так і працівники підприемств, установ, організацій.Правопорушниками можуть бути й державні органи, що незаконно роз-поряджаються земельним фондом чи допускають інші порушення нормземельного права. Суб'єкти земельних правопорушень - фізичні таюридичні особи - не обов'язково є землекористувачами чи суб'єктамиземельних відносин. Земельні правопорушення можуть вчиняти, на-приклад, проектні організації, які розробляють проекти землеустрою,будівництва підприємств, забудови населених пунктів тощо.

Об'єктами земельних правопорушень можуть бути порушення правадержавно'ї, колективної та приватно'ї власності на землю, існуючий по-рядок землекористування й охорони земель, права й інтереси окремихгромадян, підприємств, установ та організацій. Таким чином, узагальне-ним об'єктом земельних правопорушень є земельний лад, встановленийчинним законодавством.

Змістом земельних правопорушень є дії (чи бездіяльність), що супере-чать вимогам норм земельного права. Вони за своєю природою є суспільношкідливими і виступають у формі винних дій чи бездіяльності.

У земельно-правовій літературі зустрічаються твердження, згідно зякими земельне правопорушення характеризується чотирма елементами(об'єктом, суб'єктом, об'єктивною стороною і суб'єктивною стороною)і відповідальність за порушення може наставати лише за наявності усіхцих елементів. Об'єктивна сторона земельного правопорушення - цеконкретні діяння правопорушника, який посягає на земельні інтересиучасників земельних відносин, наприклад, знищення межових знаків,самовільне захоплення ділянки тощо. Суб'єктивна сторона земельногоправопорушення являє собою психічне ставлення суб'єкта до вчиненогопротиправного діяння.

Земельне правопорушення є підставою земельно-правовоївідповідальності, тобто застосування передбачених нормами правасанкцій, які дістають вияв у таких способах впливу на правопорушників,що можуть бути застосовані лише до суб'єктів земельних правовідносин.Вони можуть застосовуватися до розпорядників земельного фон-ду, власників землі і землекористувачів. У цьому полягає специфіказемельно-правової відповідальності.

Однак земельне право не містить усього арсеналу правових санкцій,розрахованих на всебічний вплив на суб'єктів земельних правопорушень.Тому для боротьби з ними застосовуються санкції різних галузей права.Проте для цього необхідно, щоб порушення земельного законодавствабуло одночасно і порушенням правових норм відповідної галузі права. Управовій літературі досить поширеним є погляд, відповідно до якого зе-мельне правопорушення може бути підставою для застосування заходівкримінальної, цивільно-правової, адміністративної чи дисциплінарноївідповідальності, якщо воно одночасно є кримінальним злочином,цивільноправовим порушенням, адміністративним або дисциплінарнимпроступком.

4. Цивільно-правова відповідальність

Цивільно-правова відповідальність являє собою форму державногопримусу, що полягає у невигідних майнових наслідках для правопорушника,зокрема у застосуванні до нього майнових санкцій на користь спрямованихна відновлення порушеної сфери майнових відносин.

Під майновою відповідальністю за порушення земельного законо-давства розуміють несприятливі наслідки майнового характеру. При ма-теріальній відповідальності шкода може бути відшкодована у меншомурозмірі.

Підставою відповідальності за порушення земельного правопорядкує не порушення права конкретної особи, а заподіяння шкоди земельнимресурсам, її відшкодування здійснюється з урахуванням природної, а немайнової цінності землі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЗК України са-мовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникамземлі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за часнезаконного користування ними.

Цивільно-правова відповідальність настає при укладанні угод щодо зе-мельних ділянок з порушенням встановленого законом порядку. Стаття210 ЗК України передбачає, що такі угоди (купівлі-продажу, дарування,застави, обміну земельних ділянок) визнаються недійсними за рішеннямсуду.

Загальні підстави і правові наслідки визнання угод щодо земельнихділянок недійсними встановлено цивільним законодавством.

Серед угод щодо земельних ділянок слід виділити ті, які укладаютьсястосовно земельних ділянок, що не включені до ринкового обігу і взагаліне можуть виступати предметом угод. Мова йде про земельні ділянки, якіперебувають у державній власності і не можуть передаватися у комуналь-ну чи приватну власність (землі атомної енергетики та космічної систе-ми, земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового)відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорно-бильської катастрофи тощо) (ст. 84 ЗК).

Крім того, до угод, укладених з порушенням земельного законодав-ства, відносять ті з них, що стосуються відчуження земельних діляноксуб'єктами, які не мають на це права (наприклад, землекористувачами).Такі угоди порушують права власників земельних ділянок.

Підставою для застосування заходів цивільно-правової відповідаль-ності є також невиконання підприємствами, установами, організаціями,що тимчасово використовували земельні ділянки для проведення геоло-гознімальних, розвідувальних, геодезичних та інших робіт передбачено-го правовими нормами обов'язку привести займану земельну ділянку засвій рахунок і у встановлений строк у стан, придатний для її використан-ня за призначенням. У такому випадку відповідно до ст. 203 або статей440 і 453 ЦК України, вони повинні відшкодувати власникові або земле-користувачеві заподіяну шкоду в розмірі вартості робіт, необхідних дляприведення земельної ділянки у належний стан.

Відповідно до вимог цивільного законодавства заподіювач шкоди, якавиникла внаслідок порушення земельного законодавства, зобов'язанийвідшкодувати її власникові землі чи землекористувачеві в повному об-сязі. Це загальне правило розглядають у двох основних аспектах: 1) за-подіяння шкоди фізичним та юридичним особам — власникам земельнихділянок і землекористувачам іншими фізичними або юридичними осо-бами внаслідок порушення останніми земельного законодавства; 2) від-шкодування шкоди, заподіяної землі як природному ресурсу фізичнимита юридичними особами, як тими, що мають права на земельні ділянки,так і тими, що по мають таких прав.

Застосування цивільно-правової відповідальності за земельні право-порушення характеризується тим, що, крім збитків, які виражаються вгрошовій формі, внаслідок неправомірних дій можливе заподіяння еко-логічної шкоди, яка полягає у погіршенні якісного стану довкілля. Такашкода може бути спричинена забрудненням і засміченням земельних ре-сурсів через порушення природоохоронного законодавства.

Правового основою цивільно-правової відповідальності в галузі зе-мельних відносин є вимоги ЗК України (статті 156, 157 і 211), статті ін-ших законів, а також норми спеціальних нормативних актів. Проте Зе-мельний Кодекс України і зазначені закони безпосередньо не визначаютьзасобів цивільно-правової відповідальності за порушення земельногозаконодавства. Вони містять лише посилання на спеціальні нормативно-правові акти.

Законодавчою підставою застосування цивільно-правовоївідповідальності за порушення земельного законодавства є Ст. 211ЗК. Відповідальність у цивільному праві має всі ознаки юридичноівідповідальності. Однак їй притаманні деякі особливості, обумовленіспецифікою предмета цивільно-правового регулювання. Такими осо-бливостями є: 1) майновий характер застосовуваних до правопоруш-ника заходів; 2) настання внаслідок застосування відповідних санкційневигідних для правопорушника майнових наслідків; 3) спрямованістьмайнових санкцій на задоволення інтересів потерпілоі сторони на відмінувід заходів май нового характеру, застосовуваних у кримінальному таадміністративному праві, що передбачають задоволення інтересів дер-жави; 4) відповідність розміру цивільно-правової відповідальностірозміру збитків потерпілого; 5) майнове відшкодувания моральноі шко-ди [12,с.430].

Таким чином, цивільно-правова відповідальність являє собою фор-му державного примусу, що полягає у стягненні на користь потерпілогомайнових санкцій і накладенні на правопорушника невигідних майновихнаслідків, спрямованих на відновлення порушеної сфери майнових від-носин. Ця відповідальність, у тому числі й у сфері земельних правопо-рушень, виконує компенсаційно-відновну, організаційно-стимулюючу,запобіжно-превентивну та карально-штрафну функціі.

Під майновою відповідальністю за порушення земельного законодав-ства маються на увазі несприятливі наслідки майнового характеру. Цей видвідповідальності не треба сплутувати з матеріальною відповідальністю,яка є категорією трудового права. Вона передбачена для зайнятих трудо-вою діяльністю осіб, які заподіяли шкоду неналежним виконанням своїхтрудових обов'язків. Матеріальну відповідальність за порушення земель-ного правопорядку не треба відносити до цивільно-правової, оскількиположення Ст.6 чинного ЦК застосовуються, коли порушене суб'єктивнеправо конкретної особи. Покладення на правопорушників несприятли-вих майнових наслідків дістає вияв у відшкодуванні ним збитків, яки-ми визнається реальна шкода чи упущена вигода. При матеріальнійвідповідальності шкода може бути відшкодована у меншому розмірі.

Підставою відповідальності за порушення земельного правопорядкує не порушення права конкретної особи, як це має місце при цивільно-правовій відповідальності, а заподіяння шкоди земельним ресурсам. Їївідшкодування здійснюється з урахуванням природної, а не майновоїцінності землі. Так, відповідно до ч. 1 Ст. 212 ЗК самовільно зайнятіземельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або земле-користувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконногокористування ними. Відмова порушнику земельного право порядку увідшкодуванні понесених ним затрат на освоєння або обробку земельноїділянки і є земельномайновою відповідальністю у її прямому розумінні.Безумовно, це не єдиний несприятливий наслідок майнового характеру,що покладається на порушника земельного правопорядку.

Юридичні та фізичні особи зобов'язані відшкодовувати шкоду,заподіяну ними внаслідок порушення земельного законодавства. Вилу-чення (викуп) або тимчасове зайняття земельних ділянок, що спричиня-ють збитки, є правомірними діями, передбаченими законом. За подібні діїмайнова відповідальність не настає. При цьому провадиться компенсаціявтрат сільськогосподарського виробництва в обсязі та порядку, передба-чених правовими актами. Так, постановою Кабінету Міністрів України від19 квітня 1993 р. № 284 затверджено порядок визначення і відшкодуваннязбитків власникам землі і землекористувачам, в якому містяться правилавідшкодування збитків, завданих вилученням (викупом) або тимчасовимзайняггям земельних ділянок, а також обмеженням прав власників земліта землекористувачів, у тому числі орендарів, погіршенням якості земельчи приведенням останніх у стан, непридатний для іх використання зацільовим призначенням внаслідок негативного впливу, спричиненогодіяльністю підприємств, установ, організацій і громадян.

У разі здійснення правопорушень в галузі земельних відносин мо-жуть наставати цивільно-правові наслідки. Так, у разі самовільногозайняття земельних ділянок, пошкодження споруд, забруднення зе-мель та вчинення інших порушень земельного законодавства шкодавідшкодовується згідно зі Ст. 211 ЗК і стаггями 203, 440, 441 і 453 чин-ного ЦК. Причому коло осіб, на яких покладаються обов'язки, пов'язаніз відшкодуванням такої шкоди, є дещо вужчим порівняно з колом осіб,зобов'язаних відшкодовувати збитки і втрати сільськогосподарського талісогосподарського виробництва. Шкода, заподіяна земельним об'єктамджерелом підвищеної небезпеки, відшкодовуеться власником цього дже-рела відповідно до Ст. 450 ЦК у повному обсязі.

Самовільне зайняття та забруднення земельних ділянок єсамостійними видами цивільно-правових порушень у галузі земельнихвідносин. При вирішенні питання про відшкодування власникам землі таземлекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям землі чизабрудненням земельних ділянок (як й іншими порушеннями земельно-го законодавства), треба виходити з того, що згідно зі Ст. 211 ЗК і стат-тями 203 чи 440 чинного ЦК ця шкода має відшкодовуватись у повномуобсязі.

Підставою для застосування заходів цивільно-правовоївідповідальності є також невиконання підприємствами, установами,організаціями, що тимчасово використовували земельні ділянки дляпроведення геолого-знімальних, розвідувальних, геодезичних та іншихробіт, передбаченого правовими нормами обов'язку привести займануземельну ділянку за свій рахунок і у встановлений термін у стан, при-датний для її використання за призначенням. У такому разі відповіднодо статей 203 або 440 і 453 ЦК вони повинні відшкодувати власнику абоземлекористувачу заподіяну шкоду в розмірі вартості робіт, необхіднихдля приведення земельної ділянки у зазначений стан. Для визначеннярозміру цієї шкоди суд у разі потреби згідно з постановою Пленуму Вер-ховного Суду України від 25 грудня 1996 р. № 13 «Про практику застосу-вання судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»може призначити експертизу.

Одним із видів цивільно-правових порушень у галузі земельнихвідносин є пошкодження посівів і насаджень. Відповідно до її. 17 зазна-ченої постанови Пленуму Верховного Суду розмір шкоди, заподіяної по-шкодженням посівів і насаджень при прокладанні доріг, трубопроводів тапроведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, а також пошко-дженням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншимипорушеннями земельного законодавства, визначаеться з урахуванням за-трат на відновлення родючості фунтів, а також доходів, які власник земліабо землекористувач міг би одержати від земельної ділянки і які він неодержав за час до приведення ділянки у стан, придатний для її викорис-тання за призначенням чи до повернення самовільно зайнятої ділянки.Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі абосіножаті на користь землекористувача чи власника стягуеться вартістьнеодержаних сільськогосподарської продукції або сіна, обчислена за рин-ковими цінами з урахуванням середньої врожайності даної культур и уконкретному господарстві, за винятком затрат виробництва, пов'язанихіз збиранням врожаю, а також затрат на відновлення якості земель згідноз їх призначенням. Якщо внаслідок пошкодження посівів землекорис-тувач у тому ж сезоні провів повторну сівбу культур, відшкодуваннюпідлягають затрати на пересів, включаюч вартість насіння, затрати на об-робку землі, проведення інших агротехнічних робіт.

Відповідно до вимог цивільного законодавства заподіювач шкоди, якавиникла внаслідок порушення земельного законодавства, зобов'язанийвідшкодувати її власнику землі чи землекористувачу в повному обсязі.Це загальне правило з огляду на специфіку землі як об'єкта правопору-шення варто розглядати у двох основних аспектах: 1) заподіяння шкодифізичним та юридичним особам власникам земельних ділянок і земле-користувачам іншими фізичними або юридичними особами внаслідокпорушення останніми земельного законодавства; 2) відшкодування шко-ди, заподіяної землі як природному ресурсу фізичними та юридичнимиособами, як тими, що мають права на земельні ділянки, так і тими, що немають таких прав.

У першому випадку відображенням збитків, завданих земельнимправо-порушенням, є затрати особи, чиє право було порушене, яківон а понесла або повинна була понести для відновлення цього права(невикористані затрати власника земельної ділянки, що складають йогозбитки і підлягають відшкодуванню). Втрата чи пошкодження майнаможе діставати вияв у псуванні землі, втраті можливості її обробки та ви-користання з певною метою. Під неодержаними доходами (упущеною ви-годою), приміром, розуміється вартість сільськогосподарської продукції:,яку потерпілий одержав би зі своеї ділянки, якби його майнові права небули порушені. Таким чином, збитки складаються з вартості неодержа-ного врожаю. Причому це положення діє не тільки тоді, коли він ще недозрів, а й тоді, коли на ділянці не було проведено основного комплексуагротехнічних заходів. Вартість врожаю може бути визначена, виходячиіз середньої врожайності пошкоджених сільскогосподар-ських культуру даній місцевості. Власники земельних ділянок і землеко -ристувачіможуть вимагати відшкодування затрат на відновлення родючості по-шкоджених земель (оранка, внесення мінеральних та органічних добрив,вапнування грунтів). У разі неправомірного заподіяння шкоди врахуван-ня необхідної стадії вегетаційного розвитку рослин є необов'язковим, авимоги потерпілого щодо відшкодування вартості неодержаного врожаюобґрунтованими.

Під час незаконного зайняття земель у багатьох випадках шкодазаподіюється не тільки знищенням посівів і насаджень, а й руйнуван-ням родючого фунтового шару. Через це сільськогосподарські виробни-ки змушені нести затрати, пов'язані з відновленням родючості пошко-джених угідь (нанесення верхнього родючого шару, внесення добрив убільших дозах тощо). При притягненні певних осіб до цивільно-правовоївідповідальності у подібних випадках варто керуватися нормамицивільного законодавства про повне відшкодування збитків.

У другому випадку (при відшкодуванні шкоди, заподіяної землі якприродному ресурсу) мається на увазі відшкодування шкоди в натурі,яке дістає вияв у відновленні колишнього стану земельної ділянки, асаме у відновленні сприятливого фізичного стану її поверхні або якостігрунту. Якщо, приміром, неправомірно порушено сприятливий рельєфземельної ділянки, то до порушника може бути пред'явлена вимога щодовідновлення її колишнього стану і останній зобов'язаний власними си-лами і коштами ліквідувати дефекти рельефу. Якщо псування земельноїділянки пов'язане з її захаращенням уламками будівельних матеріалів,іншими відходами виробництва, змістом вимоги відновлення її колиш-нього стану може бути наполягання на усуненні цих недоліків. Вимогащодо відновлення в натурі колишнього стану земельної ділянки (колиш-ньої якості фунту, рельєфу тощо) без відшкодування заподіяної шкодивласникам землі і землекористувачам може бути пред'явлена до правопо-рушників у обмежених випадках, а саме: коли погіршення якості грунту,порушення колишнього рельефу тощо є порівняно малими і колишнійстан може бути штучно відновлено у короткий термін.

Однак варто враховувати специфіку земельних відносин, умов за-подіяння шкоди та її змісту у випадках порушення земельного законодав-ства, що визначають особливості правового регулювання цих питань. ціособливості зумовлюють необхідність застосування спеціальних методівобчислення розміру збитків, завданих землі як об'єкту природи. Томувідшкодування збитків, завданих псуванням земель, передбачається нор-мами цивільного законодавства, а порядок обчислення і визначення їхрозміру - земельним законодавством.

Згідно зі Ст. 69 Закону «Про охорону навколишнього природногосередовища» особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення зако-нодавства про охорону навколишнього природного середовища, маютьправо на відшкодування неодержаного прибутку за час, необхіднийдля відновлення здоров'я, якості навколишнього природного серед-овища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для ви-користання їх за цільовим призначенням. Для визначення розміріввідшкодування збитків, заподіяних у результаті псування землі як при-родного об'єкта, в деяких випадках застосовуються спеціальні методики.Зокрема, спеціальна методика встановлює порядок розрахунку розміріввідшкодування збитку, заподіяного державі юридичними особами і гро-мадянами в процесі їхньої діяльності в зв'язку з забрудненням земельхімічними речовинами, їх засміченням промисловими, побутовими йіншими відходами. Ця методика поширюється на всі землі незалежновід форм власності[43,с.109]. Згідно з п. 3.1 наведеної методики землівважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені кількісні чи якіснізміни, що відбулися в результаті господарської діяльності й інших ан-тропогенних навантажень; при цьому зміни можуть бути обумовленіне тільки появою в зоні аерації нових речовин, яких раніше не було, ай збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу незабрудне-ного грунту, чи порівняно з даними агрохімічного паспорта для земельсільськогосподарського призначення.

У разі псування сільськогосподарських угідь власники землі іземлекористувачі вправі вимаг'ати відшкодування заподіяної їм шкоди внатурі, тобто реального відшкодування. Правопорушники в цих випадкахзобов'язані за вимогою землевласника відновити колишній стан ушко-джених ділянок власними засобами. Якщо з якоїсь причини це неможли-во, то допустимим є інший спосіб реального відшкодування шкоди - осво-ення рівновеликої земельної ділянки замість зіпсованої, Такий спосібвідшкодування шкоди власникам земель і землекористувачам можли-вий за наявності вільних земель, придатних для сільськогосподарськогоосвоєння. За відсутності таких земель мова може йти про грошовевідшкодування.

В даний час не можна залишити без уваги і питання майновоїцивільно-правої відповідальності за порушення земельного законодав-ства, що випливають з договірних відносин. Так, у Ст. 31 закону «Прооренду землі» передбачена відповідальність за невиконання зобов'язаньза договором оренди землі і порушення земельного законодавства сторо-нами договору. За невиконання зобов'язань за договором оренди земель-ної ділянки, у тому числі за зміну чи розірвання договору в односторон-ньому порядку, сторони несуть відповідальність відповідно до законів ідоговору. Умови відповідальності сторін за невиконання чи неналежневиконання договору оренди землі є істотними умовами зазначеного до-говору, тобто відповідно до Ст. 153 чинного ЦК при недосягненні сторо-нами домовленості з усіх істотних умов договору оренди землі він вважа-ється неукладеним.

Орендодавець несе відповідальність за недоліки переданої в орендуземельної ділянки, що не були обумовлені ним у договорі оренди, але якіістотно перешкоджають передбаченому договором використаннію зе-мельної ділянки. У разі виявлення таких недоліків орендар мае право: ви-магати зменшення орендної плати чи відшкодування витрат на усунен-ня цих недоліків; утримувати суму витрат на усунення таких недоліківз орендної плати, попередньо повідомивши про це орендодавця; ви-магати дострокового розірвання договору оренди землі. Орендодавецьзвільняється від відповідальності за наслідки, що відбулися в результатінедоліків переданої в оренду земельної ділянки, якщо про такі недолікиземельної діляики було зазначено в договорі оренди.

За невиконання умов договору, несвоєчасне внесення орендноїплати, а, також за порушення земельного законодавства, орендар несецивільно-правову відповідальність згідно з вимогами закону й умовамидоговору. При цьому в договорі оренди землі можуть бути передбачені йінші зобов'язання орендаря, обумовлені майновою відповідальністю за їхненалежне виконання.