2. Сучасна системанауки криміналістика

магниевый скраб beletage

Система — це сукупність якісно визначених елементів, між яки-ми існує закономірний зв'язок чи взаємозв'язок. Системність — цеоб'єктивна властивість, притаманна кожному об'єкту матеріальногосвіту, явищу, події. Наука як галузь знань є сукупністю знань, щоперебувають у певній послідовності щодо їхньої значущості, взаємо-зв'язку та відношення.

Узагальнення накопичених у процесі історичного розвитку на-укових даних є одним із первинних етапів становлення науки яквідокремленої галузі знань, а зведення цих даних у логічно обґрун-товану систему свідчить про самостійність і ступінь зрілості науки,рівень теоретичного узагальнення відображених у її предметі явищоб'єктивної дійсності, які вивчаються цією наукою. Система будь-якої науки визначається не довільним віднесенням тих чи інших пи-тань до однієї дисципліни, а об'єднанням їх на підставі внутрішньоїєдності та об'єктивних зв'язків. Як і кожна наука, криміналістика маєсвою систему яка в процесі історичного розвитку неодноразово під-давалася перегляду і змінам.

Система науки криміналістики — це складові її частини або розді-ли, розташовані в певній послідовності, яким притаманна наявністьвнутрішніх і зовнішніх взаємних зв'язків. Частини або розділи, які єсамостійними структурними одиницями, одночасно співвідносятьсяза змістом, певними взаємозв'язками або закономірностями, які ха-рактеризують індивідуальне ціле.

На думку вітчизняних вчених, сучасна система науки криміналіс-тики складається з таких частин:

загальна теорія криміналістики;

криміналістична техніка;

криміналістична експертиза;

криміналістична тактика;

криміналістична методика (В.С. Кузьмічов, Г.І. Прокопенко, 2001).

Загальна теорія криміналістики — це система вчення про пред-мет криміналістики, її завдання, мету та закони розвитку, понятійнийапарат і місце криміналістичних знань у системі юридичних наук, са-мостійні криміналістичні теорії і вчення, зокрема, криміналістичнаідентифікація та діагностика, вчення про криміналістичні версії.

Криміналістична техніка включає в себе теоретичні положення,науково-технічні прийоми, методи виявлення, фіксації, вилучення,попереднього дослідження, збереження і подальшого використанняз метою розслідування злочинів та їх запобіганню.

Криміналістична техніка як розділ криміналістики являє собоюсистему теоретичних положень та принципів розробки й використан-ня науково-технічних засобів і методів виявлення, фіксації, вилучен-ня, накопичення та обробки матеріалізованої інформації про події,що розслідуються, а також технічних засобів і способів попередженнязлочинів (М.С. Полевой, 1990).

Криміналістична експертиза являє собою систему наукових по-ложень і розроблених на її основі спеціальних методів і методик длявстановлення фактичних даних на основі дослідження об'єктів — ма-теріальних носіїв інформації з метою розслідування злочинів та їхзапобіганню.

Криміналістична тактика — це розділ науки криміналістики, щозаймається розробкою прийомів проведення слідчих дій, загальнихтактичних рекомендацій щодо організації і планування процесуслідства.

Криміналістична методика або методика розслідування окремихвидів злочинів, як розділ науки криміналістики, є системою науко-вих положень і рекомендацій, що базуються на них, щодо розсліду-вання і запобігання вбивств, розкрадань, крадіжок, розбоїв та іншихвидів злочинів.

3. Криміналістика в системіюридичних наук

Криміналістика — спеціальна юридична наука, яка має предметсвого дослідження, свою методологію та тісно пов'язана з правови-ми і суспільними науками, а з моменту свого виникнення активно татворчо використовує здобутки природничих і технічних наук.

Криміналістика пов'язана з багатьма науками правового циклу.Криміналістична інформація стосовно події, що розслідується, відо-бражається в різноманітних джерелах матеріального середовища, аздобута та відповідним чином матеріалізована, може використову-ватися в галузях права, перш за все кримінального, де вона виступаєяк докази або інформації, що має орієнтуючий характер. У кримі-нально-процесуальному праві криміналістична інформація вико-ристовується для прийняття тактичних рішень. Тому криміналісти-ка взаємопов'язана з кримінальним і кримінально-процесуальним,цивільним та адміністративним правом, з теорією оперативно-роз-шукової діяльності.

Криміналістика розробляє методи й засоби отримання інформаціїз матеріальних та ідеальних джерел, для чого використовуються зна-ння з природознавчих і технічних наук, а саме фізики, хімії, біології,анатомії, фізіології, психології, судової медицини тощо.

Кримінально-правова кваліфікація злочину ще в стадії порушен-ня кримінальної справи служить орієнтиром для визначення напря-му розслідування, конструювання загальних версій. Отже, для фор-мування системи технічних засобів і тактичних прийомів пізнанняконкретного злочину та його кримінально-правової кваліфікації фор-муються обставини, які необхідно довести, що береться за основу дляокремих версій та послідовної їх розробки. Криміналістика зародила-ся в надрах кримінального процесу і в подальшому відокремилася всамостійну науку. Звідси простежується безпосередній зв'язок з кри-мінально-процесуальним правом на всьому шляху її розвитку. Про-цесуальний закон є формою реалізації криміналістичної техніки таслідчої тактики в методиці розслідування конкретних видів злочинів.Тому збирання, дослідження доказів здійснюються тільки відповіднодо кримінально-процесуального закону. Криміналістика, у свою чер-гу, впливає на кримінальний процес. Тактичні прийоми одержанняінформації, що розробляються криміналістикою, нерідко виступаютьосновою для створення нових процесуальних норм (наприклад слід-чий експеримент, перевірка показань на місці). Зв'язок криміналіс-тики з кримінологією полягає в тому, що профілактика злочинів єводночас серед завдань як кримінології, так і криміналістики. Данікримінології використовуються в криміналістичній характеристицізлочинів, а прийоми збирання профілактичної інформації застосову-ються в кримінології. З інших галузей наукових знань (логіки, психо-логії, кібернетики, фізіології, теорії інформації) криміналістика здо-буває основні посилки для окремих теорій, розробки технічних засо-бів і тактичних прийомів збирання й дослідження доказів. Зокрема,дані психології та теорії спілкування використовуються для розроб-ки прийомів допиту, а теорія відображення і категорії логіки — длярозробки теорії криміналістичної ідентифікації. Без використаннязнань судової медицини важко уявити розслідування злочинів протиособи, а без судово-бухгалтерського обліку — економічних злочинів.

Криміналістика та оперативно-розшукова діяльність тісно вза-ємопов'язані. Цей зв'язок виражений, перш за все, у прийомах, щовикористовуються, засобах виявлення та збирання джерел доказовоїінформації, виявлення ознак злочину. Разом з тим, оперативно-роз-шукова діяльність відрізняється своєю мобільністю, негласністю ви-користання технічних засобів і тактичних прийомів, внаслідок засто-сування яких збирають тільки орієнтуючу інформацію, а не доказову.Для одержання статусу доказу орієнтуюча інформація повинна бутивведена до процесу доказування процесуальними засобами. Багатооперативних технічних засобів використовуються при проведенніслідчих дій.

4. Зв'язок криміналістикиз іншими науками

Дані природничих і технічних наук здавна використовуються без-посередньо для розкриття та запобігання злочинів. Фотографічна,мікроскопічна, рентгеноскопічна та інша техніка використовуєтьсябез будь-яких переробок або із спеціальними переробками змінюєть-ся методика її використання для розв'язання спеціальних криміна-лістичних завдань.

Використовуючи фізико-хімічні закономірності кольорових ма-теріалів у криміналістиці був розроблений новий метод розпізнаннякольору шляхом фотографування безпосередньо на кольоровий фото-папір, що дозволило розрізняти невидимі кольорові відтінки фарбу-вального матеріалу при різних дописках і виправленнях у документах.

Хімічна закономірність утворення пофарбованих сполук потожи-рової речовини сліду пальця з розчином нінгідрину дозволила при-пустити, що існують й інші хімічні речовини, які вступають у хімічнуреакцію з речовиною сліду. Такою речовиною виявився марганцево-кислий калій (перманганат калію). При нанесенні цього розчину наоб'єкт потожирова речовина невидимого сліду офарблюється, і слідстає видимим.

Біологічні методи дослідження об'єктів тваринного і рослинногопоходження були вдосконалені криміналістами і трансформовані укриміналістичні методики, наприклад встановлення групової належ-ності шляхом спорово-пилкового аналізу.

Разом з тим криміналістика впливає на фундаментальні науки.Так, метод криміналістичної ідентифікації використовується ба-гатьма природничими науками як загальний метод пізнання, а кри-міналістичні методики встановлення підроблених грошей та іншихпаперів стали основою створення технічних детекторів визначеннясправжніх купюр і монет.

Криміналістика і судова медицина мають найбільш давні та міцнізв'язки. Судово-медичні знання використовувались у розкритті зло-чинів значно раніше, ніж виникла криміналістика. Тому деякі медич-ні прийоми виявлення слідів злочину на тілі людини були запозиченікриміналістикою і навпаки, багато криміналістичних прийомів і тех-нічних засобів з успіхом використовуються у судовій медицині.

Судова психіатрія, як і судова медицина, сформувались окремовід криміналістики і залишаються самостійними в силу чіткого роз-межування їх предметів дослідження. Судова медицина досліджуєтканини та різні об'єкти життєдіяльності людини, а також трупи.Судова психіатрія досліджує психіку людини, її поведінку при роз-ладі психічної діяльності. Психічний стан злочинця безпосередньопов'язаний із призначенням міри покарання і взагалі притягненнямособи до кримінальної відповідальності.

Дані психології широко використовуються в криміналістичнійтактиці і методиці розслідування окремих видів злочинів, а такождля формування окремих методик, теорії спілкування на досудово-му слідстві, вчення про навички, методів розпізнання інсценування,способи вчинення злочинів, детектування емоційного стану допиту-ваного тощо.

Криміналістика широко і творчо запозичує положення формаль-ної та діалектичної логіки, особливо такі прийоми мислення як ана-ліз і синтез, індукцію і дедукцію, гіпотезу і аналогію, узагальненняі абстрагування тощо. Логічні закони та прийоми мислення входятьдо методологічних основ криміналістики, крім того використання їхдозволило розробити «логіку слідства», вчення про криміналістичнуверсію, логіку доказування у кримінальному судочинстві.

Розробки тактичних прийомів неможливо без урахування етичнихправил спілкування і поведінки в суспільстві. Тактичні прийоми ро-боти з об'єктами живої та неживої природи розрізняються за етични-ми особливостями. Те, що можна використати для дослідження неор-ганічного об'єкта, треба простежити через принципи етики, щоб ви-користати для дослідження об'єкта живої природи, особливо людини.

5. поняття методологічнихоснов криміналістики

Методологія науки — це не тільки вчення про методи, а поняттязначно ширше, що являє собою загальну теорію науки, яка включаєпізнання її предмета, понятійного апарату, проблем та закономірнос-тей розвитку конкретної галузі в історичному аспекті. Отже, загальнатеорія криміналістики складає систему вчення про предмет криміна-лістики, її завдання, мету та закони розвитку, понятійний апарат тамісце криміналістичних знань у системі юридичних наук.

Вчення в етимологічному аспекті є сукупністю теоретичних по-ложень про яку-небудь сферу явищ. До найбільш важливих розділівкриміналістики відноситься вчення про закономірності та окремікриміналістичні теорії.

Вчення про закономірності:

закономірності механізму вчинення злочину;

закономірності виникнення інформації та її джерел про злочинта його учасників;

закономірності збирання та використання криміналістичної ін-формації у процесі доказування.

Окрема криміналістична теорія — це сукупність теоретичних по-ложень, які розкривають суть, предмет та методи дослідження окре-мої галузі (розділу) криміналістики. До окремих криміналістичнихтеорій (вчень) відносять:

криміналістичне вчення про навички;

криміналістичне вчення про ознаки та властивості;

теорія криміналістичної ідентифікації та групофікації;

криміналістичне вчення про спосіб учинення злочину;

вчення про криміналістичну версію та планування;

криміналістичне вчення про механізм утворення слідів;

вчення про систематизацію та реєстрацію криміналістичнихджерел інформації;

криміналістичне вчення про збирання, зберігання, обробку таавтоматизоване використання інформації.

Перелік окремих криміналістичних теорій змінюється з розви-тком науки криміналістики, потребами практики боротьби зі злочин-ністю. Тому наведений перелік не є вичерпним.

Мова науки — являє собою специфічний понятійний апарат, задопомогою якого наука описує свій предмет дослідження. Це термі-нологічний апарат, тезаурус, що використовується у конкретній га-лузі знань. Так, виділяють мову математичних, фізичних, хімічнихгалузей знань тощо. Існує й мова криміналістики. Такі поняття, якідентифікація, криміналістична ситуація, слідча версія, розшук засвіжими слідами, дактилоскопія, трасологія, латентні сліди і т. ін. єкриміналістичними термінами.

Розвиток науки визначається, передусім, становленням її мови.Останнім часом в мову криміналістики були введені нові поняття:криміналістична характеристика, слідча ситуація, тактична операція,тактичне рішення, групофікація, засоби польової криміналістики, ве-рифікація тощо.

Зрозуміло, що не всі терміни мови криміналістики, як і будь-якої ін-шої науки є специфічними. Структура мови поділяється на всезагаль-ні, загальні та окремі поняття (терміни). Всезагальні — це філософськіпоняття, що використовуються в мові як засоби спілкування взагалі.До загальних належать ті, що використовуються у кількох близькихгалузях знань, групах наук; окремі (спеціальні) — це поняття, які вжи-ваються в одній науці або близьких до неї за предметом дослідження,наприклад криміналістика і теорія оперативно-розшукової діяльності.

6. Класифікація методівнауки криміналістики

Проблема класифікації методів найбільш дискутується в мето-дології криміналістики. Останні досягнення науки та узагальненнядосвіду практики свідчать, що в розв'язанні проблеми класифікаціїметодів науки криміналістики слід керуватися загальноприйнятоюкласифікацією з урахуванням рівнів загальності дослідження та поді-ляти методи на загальний (всезагальний), загальнонаукові та окремі,власне криміналістичні (часткові або спеціальні). Така класифікаціяметодів пізнання загальновизнана, вона поділяється більшістю вче-них-криміналістів, відображена у підручниках і наукових працях.

Методи науки криміналістики дуже різноманітні, особливо окре-мі, оскільки в процесі судово-слідчої діяльності доводиться добуватита досліджувати доказову інформацію з різних матеріальних та іде-альних відображень, застосовувати безліч технічних засобів і методів.Саме через це проблема класифікації має теоретичне та практичнезначення.

У теоретичному плані класифікація методів конкретної науки свід-чить про її зрілість, сформованість «інструментарію» дослідження їїоб'єкту. На практиці класифікація дозволяє швидше орієнтуватися узасобах пізнання та обирати методи та засоби дослідження, найбільшекономічні і ефективні для досягнення поставленої мети. У навчальнійта криміналістичній літературі існує принаймні не менше п'яти класи-фікацій криміналістичних методів, причому окремі з них є спірними.

Методи науки криміналістики можна класифікувати так:

Всезагальний або загальний метод — це метод пізнання вза-галі будь-яких об'єктів природи та суспільного життя. Він носитьтаку назву тому, що має найбільш високий рівень спільності. В осно-ві загального методу лежить філософське знання. Антична філософіябула першою формою пізнання (Демокрит, Платон, Піфагор). Най-вище досягнення цього періоду — логіка Аристотеля. Основні законидіалектики та категорії діалектичної логіки, що розвивалися пізніше,використовуються як інструмент пізнання природи й суспільства.Наприклад закон переходу кількості в якість, єдність протилежнос-тей, окремого та цілого, тотожності, загального зв'язку — присутні упізнавальному процесі. Тому матеріалістична діалектика та її катего-рії становлять загальний інструмент пізнання, тобто загальний метод.

Загальнонаукові методи, тобто такі засоби пізнання, які засто-совуються не до всіх об'єктів, що пізнаються, а тільки до деяких груп,систем. У криміналістиці до них відносять спостереження, порівнян-ня, експеримент, опис, моделювання, ідентифікацію тощо. Криміна-лістична ідентифікація — це окремий метод, а ідентифікація взагаліяк процес встановлення тотожності широко застосовується у фізиці,хімії, біології, археології та інших галузях знань.

3. Окремі (часткові) або спеціальні методи — такі методи дослі-дження, які використовуються в одній науці, або у суміжних з нею.Наприклад окремі методи криміналістики (фотографічні, дактило-скопічні, сигналетичні, тощо) нерідко застосовуються в теорії опера-тивно-розшукової діяльності, а метод криміналістичної ідентифіка-ції — в теорії доказів та доказуванні взагалі. Окремі методи повиннівідповідати принципам науковості, надійності, економічності, безпе-ки, етичності.

7. Загальнонауковіметоди криміналістики

У криміналістиці поряд з окремими (спеціальними) методамиефективно використовуються загальнонаукові методи пізнання: спо-стереження, вимірювання, опису, порівняння, експеримент, моделю-вання, ідентифікації, математичні методи та інші.

Спостереження як систематичне цілеспрямоване безпосереднєсприйняття предмета чи явища широко використовується у криміна-лістиці як з науковою, так і з практичною метою: при вивченні та уза-гальненні правозастосовчої практики, у експертних дослідженнях,при провадженні слідчих та оперативно-розшукових дій і т. ін.

Вимірювання є необхідним методом пізнання різних просторовихта часових величин. В наукових дослідженнях, і в практичній діяль-ності по вивченню слідів злочинів неможливо обійтися без вимірю-вання лінійних та кутових величин, об'єму, концентрації, температу-ри, опору матеріалів, оптичних властивостей, а також без визначеннярізних часових показників: тривалості того чи іншого явища, швид-кості руху, часу вчинення злочину, давності утворення слідів.

Опис. У криміналістиці, як і в інших науках, фіксація шляхомопису кількісних та якісних показників предметів, що вивчаютьсяі явищ є необхідною умовою пізнання їх сутності. Без цього теоре-тичне пізнання є неможливим. Як метод пізнання опис повинен бутисистемним, як і сам підхід до вивчення реальної дійсності. У ньомузнаходять відображення взаємозв'язок предметів та явищ дійсності.

порівняння дуже широко використовується у криміналістичнійідентифікації. Прийоми порівняння можуть бути різними: співстав-лення (візуальне або за допомогою приладів), суміщення і накладен-ня (фотоаплікація у фотопортретній експертизі).

Експеримент також широко застосовується у науці криміналісти-ки і практиці. У кримінальному судочинстві він носить назву слідчо-го експерименту. Експериментальний метод знайшов також широкезастосування при проведенні експертиз і отримав назву експертногоексперименту. Експериментальний метод застосовується також слід-чим при отриманні порівняльних зразків для ідентифікаційних до-сліджень.

Моделювання. Суть цього методу полягає в заміщенні реальногооб'єкта пізнання його моделлю, яка піддається дослідженню, а одер-жані результати інтерпретують (переносять) на реальний об'єкт ви-вчення. Моделі, що використовуються у процесі пізнання можутьбути матеріальними (предметними), наприклад гіпсова копія слідувзуття, план місця події, макет будівлі; логічними (ідеальними) —слідча версія; структурними, що відображають внутрішню побудову(структуру) об'єкту та функціональними (динамічними) — які ко-піюють оригінал, що знаходиться у русі, динаміці, наприклад слідчаверсія, модель певного технологічного процесу.

Метод ідентифікації. У криміналістиці індивідуальна ідентифіка-ція має переважне значення, тому що питання про тотожність вирішу-ється як правило стосовно конкретних речових доказів, виконавцівта авторів документів, конкретних об'єктів, що залишили ті чи іншісліди на місці події. З метою підвищення ефективності вирішенняекспертних ідентифікаційних завдань, наукою криміналістикою роз-роблена теорія криміналістичної ідентифікації, створені нові науковіметоди для вирішення ідентифікаційних завдань у трасології, судовійбалістиці, почеркознавстві, техніко-криміналістичному дослідженнідокументів, ідентифікації людини за ознаками зовнішності.

Загальнонаукові методи пізнання застосовуються завжди у комп-лексі. Наприклад, застосування методу порівняння неможливо безспостереження і опису, а систематизація і класифікація неможливібез порівняння, спостереження та порівняння завжди супроводжу-ють один одного, а метод вимірювання пов'язаний з математичнимиметодами.

8. Спеціальні методикриміналістики

Спеціальні або окремі (часткові) методи, що використовуються укриміналістиці можна поділити на 2 групи: власне криміналістичніта методи інших (природничих та технічних) наук, які використову-ються у криміналістиці, як правило у криміналістичній експертизі.

Власне криміналістичні методи створені та обґрунтовані теорієюкриміналістики або запозичені та перетворені нею спеціально для до-слідження криміналістичних об'єктів. До них належать різноманітнісудово-фотографічні, трасологічні, судово-балістичні та інші методи.Наприклад в галузі судової фотографії розроблені методи сигнале-тичної (впізнавальної), вимірювальної, панорамної, стереоскопічної,мікроскопічної, крупномасштабної та інших видів фотозйомки, ме-тоди фотографічного підсилювання кольорових контрастів, методивиявлення текстів, що неможливо прочитати тощо.

Створені різні методи слідокопіювання у трасології, широко вико-ристовуються методи дактилоскопічної ідентифікації, мікроскопічно-го та профілографічного дослідження мікрорельєфу різних слідів (зна-рядь злому та інструментів, на кулях та гільзах та інших видів слідів).

У судовій балістиці розроблені та успішно застосовуються ме-тоди виявлення та фіксації слідів пострілу, ідентифікації зброї заслідами на кулях та гільзах, визначення дистанції пострілу, послі-довності виконання кількох пострілів та інші методи судово-баліс-тичної експертизи.

Криміналістика має також різноманітні ефективні методи техні-ко-криміналістичного дослідження документів, почеркознавчої екс-пертизи, фотопортретної ідентифікації, кримінальної реєстрації.

Поряд з методами та засобами криміналістичної техніки широкезастосування знаходять методи (прийоми) криміналістичної тактикиі методики розслідування злочинів, зокрема методи планування роз-слідування, аналізу слідчих ситуацій, тактичні прийоми виконанняслідчий дій, профілактики злочинів криміналістичними засобами.

Джерелом формування криміналістичних методів та засобів є при-родні, технічні та суспільні науки, а також слідча, судова та експертнапрактика. Методи наукового узагальнення цієї практики (анкетуван-ня, статистичні методи) також належать до спеціальних методів.

Методи природничих і технічних наук знаходять широке засто-сування у дослідженні криміналістичних об'єктів. Серед них можнавиділити різноманітні фізичні методи (спектрального аналізу, дослі-дження в інфрачервоних та ультрафіолетових променях, із застосу-ванням радіоактивних ізотопів, методи електронної та лазерної тех-ніки та інші), методи хімічного якісного та кількісного мікроаналізу,біологічні, мінералогічні та багато інших. У багатьох випадках роз-криття злочинів залежить від того, наскільки повно та ефективно ви-користовуються криміналістикою сучасні досягнення природничихта технічних наук.

Необхідно підкреслити, що всі методи криміналістики, які ре-комендуються для практичного застосування у розкритті злочиніві особливо ті, що застосовуються у кримінальному судочинстві по-винні відповідати принципам науковості, надійності, економічності,безпеки, етичності.

В світі цих вимог не можуть бути використаними у правосудці ме-тоди, що знаходяться у стадії наукової розробки та перевірки, а такожантинаукові, і ті, що принижують людську гідність.

9. Закони розвиткунауки криміналістики

Закони науки криміналістики поділяються на загальні і спеці-альні. До загальних законів відносять: про об'єктивну необхідність,узагальнення, інтеграцію, безперервність накопичення знання; продиференціацію наукового знання; про взаємозв'язок науки і практи-ки. Загальним законам підпорядковується розвиток усіх наук, усьогонаукового потенціалу людства.

Спеціальні закони регулюють розвиток конкретних наук, томудля кожної часткової науки вони мають свій перелік і структуру.

На думку більшості вчених, до спеціальних законів науки кримі-налістики відносять чотири.

Закон зв'язку і спадкоємності між існуючими і виникаючимиконцепціями. Нове завжди виникає на основі використання досвідуминулого. Так, відома закономірність нінгідрину вступати в хімічнуреакцію із складовими частинами потожирової речовини і утворюва-ти забарвлені сполуки використана для виявлення невидимих слідіврук. Ця, вже пізнана закономірність, стала передумовою розробки істворення нової методики виявлення невидимих слідів рук методомперманганату калію. Присутня в розчині марганцева кислота взаємо-діє з потожировою речовиною сліду і утворює забарвлену сполуку,внаслідок чого слід стає видимим.

Закон активного творчого пристосування сучасних досягненьнауки для розв'язання часткових завдань науки криміналістики.Цей закон О.І. Вінберг назвав законом криміналістичної трансфор-мації. Він є розповсюдженим способом розробки окремих теорій,дослідження, оцінювання та використання доказів. Наприклад, відо-мий у фізиці метод люмінесценції пристосований для дослідженнякриміналістичних об'єктів в ультрафіолетовій та інфрачервоній ді-лянках спектру, розроблена методика люмінесцентної спектроскопіїі мікроскопії для відновлення згаслих текстів, паливно-мастильнихматеріалів, наркотичної сировини. Магнітні властивості металів ви-користані при створенні магнітних порошків та магнітного пензлядля роботи зі слідами рук.

Закон обумовленості криміналістичних рекомендацій потреба-ми практики. Розробка криміналістикою нових методів та засобівобумовлена нагальними потребами практики для вдосконалення ді-яльності з розслідування та запобігання злочинів. Так, потреби прак-тики щодо розшуку похованих трупів навели на думку про створенняприладів для цього. Розшук людей та речей за допомогою службово-розшукових собак відомий з давніх часів, але не існувала методикаототожнення особи за запахом слідів. Ця потреба практики викли-кала появу окремої криміналістичної теорії — криміналістичної од-орології, розробку засобів роботи зі слідами запаху. Виходячи з цихпотреб, була запропонована процедура вибору особи як ідентифіка-ційна методика. З метою вдосконалення фіксації місця дорожньо-транспортних пригод були створені спеціальні засоби і метод стерео-фотограмметричної зйомки, що дозволяє у напівавтоматичному ре-жимі накреслити масштабний план місця події з достатньо високимступенем точності та скоротити час огляду до кількох хвилин.

Закон прискорення темпів розвитку криміналістичної науки вумовах науково-технічного прогресу. Наукові дослідження стаютьпродуктивною силою, могутнім фактором, що впливає на всі сферисуспільного життя, у тому числі й на соціальні, зокрема боротьбузі злочинністю. Науково-технічний прогрес, як загальний закон на-уки, в криміналістиці не має часткових аналогів, що діють тількизадля неї. Прискорення темпів розвитку криміналістичних знаньвідбувається під безпосереднім впливом загального розвитку і на-бутих наукових знань. Швидко розвиваються теоретичні основи,з'являються нові окремі теорії — про механізм вчинення злочину,криміналістична габітоскопія, авторознавство, одорологія, фоно-скопія тощо.

10. Ідентифікація у криміналістиціта інших галузях знання

ідентифікація — (identificate) у перекладі з латинської означаєототожнювати, тобто встановлення тотожності об'єкта за певнимиознаками, властивостями. Тому ідентифікація — це процес дослі-дження, пізнання об'єкта і отримання певної інформації для себе.Звідси, ідентифікацію можна інтерпретувати як форму пізнавальноїдіяльності, котра використовується в різних галузях знань, в томучислі і кримінальному судочинстві при встановленні істини у кримі-нальній справі.

Методологічною основою ідентифікації як форми пізнавальної ді-яльності є закони формальної логіки, головним чином закон тотож-ності і категорії матеріалістичної діалектики. Суть закону тотожнос-ті полягає в тому, що будь-яка думка про предмет у процесі даногорозгляду тотожна самій собі, скільки б разів вона не повторювалась,тобто суть ідентифікації полягає у встановленні того самого в різнихоб'єктах або того самого об'єкта в його різних станах.

У відповідності з законом тотожності можна ідентифікувати ши-роке коло матеріальних об'єктів, зараховуючи їх до відомих класів,видів, родів та груп. Наприклад, на місці злочину виявлено слід па-пілярного узору; спеціаліст, який досліджував слід встановив, що цеслід нашарування, вид узору — петльовий, тобто він ідентифікувавслід за механізмом утворення та будовою папілярного узору і за ви-дом відніс його до петльового. Така ідентифікація є початком будь-якої розумової діяльності, якщо об'єкт досліджується від загальногодо часткового. Тому подібна ідентифікація зустрічається в різних на-уках: фізиці, біології, археології тощо.

Так, у фізиці на основі властивостей елементарних часток іденти-фікують конкретні види елементів, наприклад, що частка, яка дослі-джується є плутонієм. У хімії за характером реакції ідентифікуютьреагуючі речовини, а в археології за залишками матеріальної культу-ри встановлюють відрізки часу, побут та культуру.

Тому об'єктами ідентифікації, на основі закону формально-логіч-ної тотожності, можуть бути як окремі предмети, так і їх види, роди,групи, класи, а також об'єми рідких, сипких та газоподібних речовин,ділянки місцевості, події, явища та різні стани матеріальних об'єктів,а також відрізки і моменти часу. У зв'язку з цим в деяких підручникахз криміналістики поряд із поняттями «індивідуальна ідентифікація»,«індивідуальна тотожність» зустрічаються поняття не зовсім корек-тні — «групова ідентифікація», «групова тотожність».

Наведене вище свідчить, що ідентифікація як процес встанов-лення тотожності або збіжності будь-яких ознак в різних об'єктах єзагальним (загальнонауковим) методом дослідження, теорія якогобазується на формальних законах логіки та є сукупністю логічнихправил розглядання (дослідження), в процесі яких встановлюєтьсятотожність.

Багато вчених ще й до цього часу продовжують відносити іден-тифікацію до окремих методів науки криміналістики. Однак щеС.М. Потапов розглядав ідентифікацію як універсальний метод піз-нання, котрий дозволяє ототожнювати різноманітні об'єкти матері-ального світу, явища, події, різні стани об'єктів зараз, в минулому імайбутньому, ділянки простору і відрізки часу на всіх стадіях кри-мінального процесу. Таким чином, універсальність методу ідентифі-кації як загальнонаукового інструмента, дозволяє використовуватиметоди природничих і технічних наук як прийоми для застосуванняідентифікації як загального методу пізнання.

Те, що ідентифікація визнана загальнонауковим методом пізнан-ня, свідчить про достатньо розроблені методологічні основи наукикриміналістики, оскільки перехід окремого методу на більш високийрівень узагальненості переконливо це доводить.

11. Криміналістична ідентифікаціяяк окремий метод науки криміналістики

Ідентифікацію як загальний метод, що використовується в різнихгалузях знання, необхідно відрізняти від криміналістичної ідентифіка-ції як окремого методу науки криміналістики, який застосовується длярозв'язання ідентифікаційних завдань у кримінальному судочинстві.

Криміналістична ідентифікація — метод, що дозволяє розв'язувативузькі ідентифікаційні завдання, суть яких зводиться до встановлен-ня тотожності конкретного об'єкта, що має стійку зовнішню форму.Такі завдання виникають при розслідуванні окремих видів злочину,коли необхідно встановити вид, клас чи модель пістолета, конкрет-ний екземпляр зброї, з якої було зроблено постріл тощо. В процесідоказування прийнято оперувати категоричними висновками, досто-вірними фактами, хоча можливе використання й імовірних судженьпро клас, вид або родову приналежність конкретного об'єкта. Цимкриміналістична ідентифікація відрізняється від ідентифікації як за-гального методу, що використовується в різних галузях знання. Осьчому в процесі ідентифікації як загального методу, так і криміналіс-тичної ідентифікації (окремого методу) встановлюється тотожність,тільки в першому випадку тотожність групи, виду, роду, класу, а віншому — індивідуального конкретного об'єкта.

Методологічну основу ідентифікації як методу встановлення то-тожності складають положення матеріалістичної діалектики.

Усі об'єкти, події матеріального світу взаємопов'язані та явля-ють собою нескінченне сплетіння зв'язків та взаємодій. Якщо відомийнаслідок, то неважко встановити причину, і навпаки. Отже, при роз-слідуванні за слідами, залишеними на місці події, встановлюють особузлочинця та обставини вчинення злочину. Всі об'єкти та явища можнапізнати, у світі нема таких речей, які не пізнаються, а є ще непізнані.

Події та явища матеріального світу індивідуальні (визначені),оскільки нема двох речей, які були б однакові. Це фундаментальнеположення дозволяє знаходити та пізнавати реальні об'єкти, зумов-лені практичною діяльністю людини.

Всі об'єкти матеріального світу перебувають у постійному русі,розвитку та зміні. Однак індивідуальність та визначеність об'єкта пе-редбачають його відносну стійкість, незмінність, тобто збереженняхарактерних ознак, що дозволяють ототожнити його з самим собою.

Об'єкт в кожний момент часу одночасно той і не той. Ось чому за-кон тотожності з погляду формальної логіки у даному випадку спра-ведливий лише для певного моменту часу, коли об'єкт залишаєтьсясамим собою.

природні зміни — це ті, що відбуваються безперервно, внаслідокруху та розвитку об'єктів. У природі все існує тільки в силу певногоруху. Людина старіє, сприйняте забувається, свіжий слід на металіокислюється, чорнило на папері вицвітає тощо.

Навмисні зміни — це такі, що вносить суб'єкт у відображення дляйого спотворення або знищення. Наприклад, спотворення почеркупри підробці документа, використання маски і рукавичок при вчи-ненні розбійного нападу, знищення засобів вчинення злочину, роз-членування трупа тощо.

Випадкові зміни не пов'язані із подією злочину. Наприклад, по-шкодження слідів на місці події випадковими особами, транспортом,тваринами тощо. Випадкові зміни виникають завжди пізніше на-вмисних і з ними не пов'язані.

ідентифікаційний період — це час, за який ознаки та властивостіоб'єкта хоча і змінюються, але залишаються достатніми для встанов-лення тотожності.

Криміналістична ідентифікація як окремий метод криміналістикивідрізняється від ідентифікації, що використовується в інших галузяхзнання, формою встановлення тотожності: в першому випадку вста-новлюють тотожність конкретного об'єкта, що має стійку зовнішнюформу, а в іншому — тотожність множини однакових об'єктів, розпо-ділених на класи, види, роди та будь-які інші малі групи.

12. Об'єкти криміналістичної ідентифікації

Об'єктами криміналістичної ідентифікації є об'єкти матеріально-го світу: люди, тварини, їх трупи, тобто тверді фізичні тіла, що маютьстійку форму, а також сипкі, рідкі, газоподібні речовини та їх стани,в окремих випадках — проміжки та моменти часу, стани людей в кон-кретних ситуаціях.

У процесі ідентифікаційного дослідження крім об'єктів, тотож-ність яких встановлюється, існують і такі, що мають інше ідентифі-каційне значення: наприклад об'єкти з відображеннями (слідами)інших об'єктів; окремі частини, які раніше були одним цілим; зраз-ки об'єктів. У теорії ідентифікації виділяють два значення поняття«об'єкти»:

матеріальні об'єкти (тверді, сипкі, рідкі фізичні тіла неорганіч-ного та органічного походження), щодо яких необхідно встано-вити тотожність або групову приналежність (ідентифіковані,шукані, що ототожнюються);

будь-які матеріальні тіла органічного та неорганічного похо-дження, які є засобами для встановлення тотожності (іденти-фікуючі об'єкти).

За відсутності відповідних засобів здійснити ідентифікацію не-можливо. Необхідною її передумовою є взаємодія об'єктів — відо-браження ознак і властивостей одного (ідентифікованого) на іншому(ідентифікуючому).

У процесі ідентифікації ознаки ідентифікованого об'єкта порівню-ють з їх відображеннями на ідентифікуючому. Якщо вони збігаються,формують сукупність ознак, на основі яких встановлюють тотожність.Ідентифікований об'єкт може бути тільки один, а ідентифікуючих —декілька. Зокрема, людину можна ідентифікувати за слідами крові,пальців рук, ніг, зубів, за голосом, почерком, ознаками зовнішності.

Під час ідентифікації за уявним образом (ідеальним відображен-ням) ідентифікують реальний об'єкт, який пред'являють для впізнан-ня. При цьому засобом ідентифікації є уявний образ (слід пам'яті) об-винуваченого, потерпілого, свідка, підозрюваного. Уявний образ, щозберігається в пам'яті людини, має відповідати таким вимогам: бутиповним і чітким, мати достатню сукупність ознак, за якими можнаідентифікувати шуканий об'єкт.

Крім ідентифікуючого та ідентифікованого об'єктів у процесі ото-тожнення використовують порівняльні зразки. Вони необхідні у разі,коли безпосередньо порівняти ідентифікуючий та ідентифікованийоб'єкт неможливо чи досить важко: наприклад, для вирішення питан-ня про виконавця досліджуваного рукопису без відповідних зразківнеможливо порівняти ідентифікаційні ознаки, що відображені в руко-писі, з почерком виконавця. Для цього необхідні порівняльні зразкипочерків осіб, яких перевіряють. Зразки для порівняння мають відпо-відати таким вимогам: а) не повинні викликати сумнів у їх походженнівід об'єктів, які перевіряють; б) мають відображати достатню кількістьвластивостей цих об'єктів; в) мають бути придатними для порівняння.Порівняльні зразки поділяють на вільні та експериментальні.

Вільні зразки — це об'єкти, які виникли поза зв'язком з певноюкримінальною справою. Як правило, вільні зразки з'являються у пе-ріод, що передував вчиненню правопорушення та порушенню кри-мінальної справи. До вільних зразків належать заяви, листи та іншідокументи, виявлені під час обшуку, виїмки, огляду.

Експериментальні зразки отримують спеціально в разі призна-чення ідентифікаційної експертизи для порівняльного дослідженняу підозрюваного, обвинуваченого, свідка чи потерпілого на підставіі в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Існують спеціальнітактичні прийоми та технічні способи отримання експерименталь-них зразків, які забезпечують їх придатність і максимальну інфор-мативність. Як правило, експериментальні зразки отримує слідчий.Коли для одержання зразків необхідне застосування спеціальних ме-тодик (наприклад, експериментальних стріляних куль), необхідні діївиконує експерт, отримання експериментальних зразків є складовоюекспертного дослідження. Обов'язок слідчого в цьому разі — надатиексперту не тільки досліджуваний об'єкт (наприклад, пістолет), а заможливості й відповідний матеріал для отримання зразків (напри-клад, патрони, вилучені у підозрюваного).

13. ідентифікаційніознаки та властивості

Ознака — це показник, прикмета, знак, за якими можна розпізна-ти, визначити що-небудь. У криміналістичній літературі ознака не-рідко визначається через властивість. ідентифікуюча ознака — цевластивість об'єкта, що відповідає певним вимогам.

Властивість — це філософська категорія, що виражає один з мо-ментів виявлення сутності відносно інших речей, тобто те, що ха-рактеризує її схожість з іншими предметами або відрізняє від них.Властивість відображає якість речі, внутрішню її сутність, системузв'язків та відносин, в яких предмет функціонує.

Криміналістична ідентифікація як окремий метод здійснює ото-тожнення тільки за зовнішніми ознаками об'єктів, а ідентифікація якзагальний метод поряд з ознаками зовнішньої будови використовуєвнутрішні якості речей, тобто їх властивості.

Ознаки характеризують зовнішню будову предмета, його просто-рові границі, геометричну форму, розмір, об'єм, рельєф поверхні, роз-ташування та співвідношення частин, сторін, кутів, точок, борозенок,валиків, заглиблень та опуклостей.

Властивості характеризують внутрішні якості об'єктів — фізичнуприроду та агрегатний стан: твердість, сипкість, текучість, теплопро-відність тощо. Властивості всіх частин цілого однакові і при поділійого зберігаються у всіх утворених частинах. Наприклад, при поділірідини на краплі їх властивості — питома вага, колір, теплопровід-ність, електропровідність, якісно-кількісний склад у кожній частиніне змінюються, а при розчленуванні цілого, наприклад, віконногоскла, кожна частина його набуває нової форми, розміру та іншогоспіввідношення зовнішніх ознак.

Достатність збіжних ознак для визнання неповторної сукупностівизначаються не тільки їх кількістю, а також умовами утворення, ви-разністю, тобто повнотою відображення, стійкістю та незалежністю,просторовою відокремленістю. У зв'язку з цим не всі ознаки та влас-тивості є ідентифікуючими. Ознака вважається ідентифікуючою,якщо вона відповідає певним вимогам.

Ознака повинна відображатися в ідентифікуючому об'єкті. Відо-браження виникає внаслідок матеріальної та психофізіологічноївзаємодії.

Ознака повинна бути нестандартною, будь-яким відхиленням віднорми, випадковим виробничим дефектом — дефектом обробкиабо експлуатації об'єкта.

Ідентифікуюча ознака повинна бути відносно стійкою і у пев-них межах ідентифікуючого періоду залишатися самою собою.Оскільки всі об'єкти піддаються постійним змінам, то для іденти-фікуючої ознаки вони повинні бути несуттєвими.

Ідентифікуюча ознака повинна бути відносно незалежною. У світівсе взаємопов'язане — поява однієї ознаки тягне за собою утво-рення іншої. Чим більше ознак взаємопов'язані, тим менша їхідентифікаційна цінність. І навпаки, менший зв'язок між ознака-ми свідчить про рідку їх появу, а це означає й більшу ідентифіка-ційну значущість.5. Ознака є ідентифікуючою, якщо інформація про неї отриманаметодами та засобами, що відповідають сучасному стану науки.Не можуть бути ознаками відомості окультних знань, результатиявищ і фактів, які науково не підтверджені.

Властивості — це внутрішні ознаки, що відображають якісну кіль-кість речовини (субстанції) та характеризують групову, родову та ви-дову схожість порівнюваних частин цілого. Оскільки ототожненнюпідлягає ціле, яке в даний момент не існує, то властивості частин йоголише умовно відповідають ідентифікуючим вимогам, вони входятьдо сукупності поряд з ідентифікуючими ознаками, які визнаютьсянеповторними і робиться висновок про існування єдиного цілого,частини якого в даний час роз'єднані.

14. Види криміналістичної ідентифікації

Для класифікації видів ідентифікації в спеціальній літературі ви-користовують різні підстави.

За об'єктом дослідження виділяють ідентифікацію людини,предметів, речей, речовин, тварин, процесів, станів, явищ.

За сферою криміналістичної техніки криміналістичну ідентифі-кацію поділяють на дактилоскопічну, судово-балістичну, трасологіч-ну, почеркознавчу, техніко-криміналістичну, за ознаками зовнішнос-ті тощо.

За процесуальною формою ідентифікація поділяється на проце-суальну та непроцесуальну. Процесуальна здійснюється під час слід-чих і судових дій, а непроцесуальна — під час оперативно-розшуковоїдіяльності.

За рівнем індивідуалізації ідентифікацію поділяють на родову(групову) та індивідуальну, тобто криміналістичну.

За природою ідентифікуючих об'єктів — на сигнальну та знакову.

За способом відображення ідентифікуючої інформації — на

ідентифікацію цілих структур, розділення цілого та ідентифікаціюджерела походження.

Зустрічаються змішані класифікації:

за матеріально фіксованим відображенням;

за ознаками загального походження;

за уявним образом;

за описом ознак.

Суть будь-якого виду ідентифікаційного процесу полягає у по-рівнянні ідентифікаційних ознак та властивостей ідентифікованогооб'єкта з їх відображеннями в ідентифікуючому об'єкті. Порівняннюможуть піддаватися: безпосередньо ідентифікований предмет з відо-браженнями його ознак, як, наприклад, взуття з його слідом, знаряддязлому з об'ємним вдавленим слідом; безпосередньо ідентифікованийоб'єкт з його уявним образом — слідом пам'яті людини, допускаєтьсяпід час впізнання людей та речей; порівнюватися можуть тільки відо-браження ознак ідентифікованого об'єкта.

Ідентифікація за уявним образом передбачає врахування законо-мірностей і умов сприйняття об'єкта, властивостей пам'яті особи, якавпізнає, створення найсприятливіших умов пред'явлення об'єкта длявпізнання, особливостей відтворення уявного образу та інших психо-логічних закономірностей.

В усіх випадках ідентифікації фігурують тільки матеріальні абоідеальні відображення. Ідентифікація за матеріальним слідом-відо-браженням, як правило, виконується спеціалістом з використаннямрізних технічних засобів та методів у формі судової експертизи, якупризначає слідчий.

Ідентифікація за ідеальним відображенням — слідом пам'яті, здій-снюється суб'єктом, який сприймав ідентифікуючий об'єкт, при