§ 3.1. Правове регулювання права інституту прававласності в законодавстві України та інших країн : Міжнародне приватне право : B-ko.com : Книги для студентів

§ 3.1. Правове регулювання права інституту прававласності в законодавстві України та інших країн

Право власності є центральним інститутом цивільного праваправової системи будь-якої держави. Всі галузі цивілістичних сус-пільних відносин, - спадкового або авторського права, сфери тор-гівлі або шлюбно-сімейних відносин, - завжди включають широ-кий спектр питань, що розкривають цей інститут. Таким чином, укожній державі центральним правовим інститутом є інститут прававласності. Праву власності належить чільне місце у системі речо-вих прав. Своєю чергою, речове право - це найбільший за обсягом іважливий правовий інститут у всіх правових системах світу. Йомуприсвячено відповідні розділи цивільних кодексів, спеціальні зако-ни країн.

У державах романо-германської (континентальної) правовоїсистеми існує чітке визначення поняття власності. Цьому і питан-ню речового права загалом присвячено окремі розділи цивільнихкодексів країн: у французькому Цивільному кодексі 1804 р. з трьохкниг - книга II «Про майно і різноманітні видозміни власності»;німецькому Цивільному укладенні 1896 р. з п'яти книг - книга III«Речове право»; у швейцарському Цивільному кодексі 1907 р. з чо-тирьох книг - книга IV «Право власності»; в австрійському Цивіль-ному кодексі 1811 р. із трьох частин - друга частина «Речове право»;у шведському Кодексі 1734 р. з дев'яти розділів - четвертий «Пронерухомість», значно оновлений в 1970 р. Отже, у країнах конти-нентального права питанням права власності приділяється багатоуваги, і в них це право виступає як окремий правовий інститут.

Країни англосаксонської (загальної) системи права мають своїособливості, оскільки це право залишається переважно судовим, пра-вом судового прецеденту. В Англії немає галузевих кодексів європей-ського типу, в англійському праві відсутній поділ права на публічнеі приватне. На відміну від Англії право США містить кодекси. Так,в деяких штатах діють цивільні кодекси, а в 25 штатах - цивільно-процесуальні.

Право власності охоплює права: володіння, користування тарозпорядження майном.70

Способами набуття права власності є:

Первинні (право виникає вперше):

виробництво, переробка речей, придбання плодів, збільшен-ня кількості речей (наприклад, до будинку прибудували са-уну), присвоєння безхазяйних речей;

давність - факт тривалого володіння чужим майном. «Особа, якадобросовісно заволоділа чужим майном і продовжує безперервноволодіти нерухомим майном протягом десяти років, або рухомиммайном - протягом п'яти років, набуває права власності на цемайно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим ко-дексом» (ч. 1 ст. 344 ЦК України «Набувальна давність») [1].

Похідні (у порядку правонаступництва):

з волі власника (договір, одностороння угода);

всупереч волі власника (націоналізація, конфіскація, рекві-зиція).

Способами захисту відносин власності є:

зобов'язально-правові:

позови з відшкодування позадоговірної шкоди (танкер розливнафту і заподіяв величезний збиток рибному господарству);

позови з відшкодування шкоди, заподіяної безпідставнимзбагаченням (гроші надіслано за іншою адресою, а одержу-вач їх не віддає);

дії щодо відшкодування збитків, заподіяних під час порушення

договірних зобов'язань.

Існують такі види позовів для захисту прав власності:

У країнах континентальної системи права - речово-правові.

У країнах загального права - спеціальні види позовів.

У континентальній Європі, в тому числі й в Україні, застосову-ють віндикаційні та негаторні позови.

Таким чином, розкриваючи сутність інституту права власностіможна виділити три характерні риси:

По-перше, право власності є речовим правом, яке прямо перед-бачене законодавством.

По-друге, право власності належить до числа абсолютних (ви-няткових) прав, згідно з якими здійснення власником своїх прав ви-ключає дії інших осіб щодо майна, яке належить власнику.

По-третє, право власності є правом, що безпосередньо випли-ває із закону. В цьому випадку діє принцип дозволу, тобто власникможе здійснювати будь-які дії, що не заборонені законом.

Серед численних нормативно-правових актів в Україні щодопитань власності важливе місце займають Конституція України,Цивільний кодекс (далі - ЦК) України (книга третя).

За законодавством України, право власності - це врегульованізаконом суспільні відносини щодо володіння, користування й роз-порядження майном. Стаття 316 ЦК України закріплює, що правомвласності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповіднодо закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Здійсню-вати відносини щодо володіння, користування та розпорядженнявласністю, незалежно від її форм, можуть не тільки народ України,громадяни, юридичні особи України та держава Україна, а й іншідержави, їхні юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні ор-ганізації, громадяни іноземних держав та особи без громадянства.

Міжнародні організації та юридичні особи іноземних державможуть мати на території України у власності будинки, споруди,інше майно соціально-культурного та виробничого призначення.Це положення знаходить відображення і в численних міжнароднихдоговорах про торговельні відносини, науково-технічну співпрацютощо. Так, згідно з ч. 3 ст. 5 Угоди про торговельні відносини міжУкраїною та США від 6 травня 1992 р., кожна з держав дозволитькомерційним представництвам іншої держави ввозити на свою тери-торію і використовувати відповідно до звичайної комерційної прак-тики конторське та інше обладнання, таке, як друкарські машинки,фотокопіювальні апарати, комп'ютери й телефакси для здійсненняїхньої діяльності [2, С. 146].

Іноземні держави можуть мати на території України у власностімайно, необхідне для здійснення дипломатичних, консульських таінших міжнародних відносин у випадку й порядку, встановленомуміжнародними договорами та законодавчими актами України. Так,у серпні 1998 року в Галаці (Румунія) було ухвалено Угоду про фор-мування єврорегіону «Нижній Дунай». До нього увійшли: від укра-їнської сторони - Одеська область, від молдавської - райони Кагул,Кантемир, Вулканешти, від румунської - повіти Браіла, Галац іТульча. Відповідно до національного законодавства та міжнароднихдоговорів сторони зобов'язувалися підтримувати місцеві ініціативи,зокрема, стосовно екології, захисту довкілля. У Румунії схвальносприйняли Указ Президента України про створення Дунайськогобіосферного заповідника. Ця єдина заповідна зона Румунії та Укра-їни у пониззі Дунаю буде зареєстрована ЮНЕСКО.

Стосовно громадян іноземних держав та осіб без громадянствавстановлено, що вони користуються правами та несуть обов'язкищодо належного їм на території України майна нарівні з громадя-нами України, якщо інше не передбачено законодавством України.Тобто, на іноземців у питаннях права власності поширюється націо-нальний режим. У Законі України «Про правовий статус іноземцівта осіб без громадянства» зазначається, що іноземці можуть, відпо-відно до законодавства України, мати у власності будь-яке майно,успадковувати й заповідати його, зокрема, іноземці мають правовласності на житло відповідно до законодавства України (статті 12,13) [3]. Законодавством України встановлено, що земля може нада-ватися іноземним суб'єктам права у користування.

Виключно користування землею іноземним суб'єктам дозволя-ється в більшості країн СНД (Азербайджан, Киргизстан, Узбекис-тан, Україна і ін.). Водночас законодавство Естонії передбачає мож-ливість володіння землею іноземними суб'єктами права. Загаломпитання, пов'язані з наданням природних ресурсів у користування,є компетенцією приймаючої сторони. Це випливає з Резолюції Ге-неральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1962 року. «Про постійнийсуверенітет над національними природними багатствами», де закрі-плено право народів вільно розпоряджатися своїми природними ба-гатствами згідно з національними інтересами. На цих засадах ґрун-тується й законодавча практика України, наприклад, Закон України«Про виключну (морську) економічну зону» від 16 травня 1995 року[2, С. 145-150].

Крім внутрішнього законодавства кожної держави, питанняправа власності регулюються також у міжнародних конвенціях, зо-крема:

Конвенції про обмеження відповідальності власників суден вну-трішнього плавання від 1 березня 1973 року;

Міжнародній конвенції про обмеження відповідальності влас-ників морських суден від 10 жовтня 1957 року;

Конвенції про заснування Організації інтелектуальної власностівід 14 липня 1967 року;

Паризькій конвенції про охорону промислової власності від 20березня 1983 року (Україна приєдналася до цієї Конвенції 25грудня 1991 року).

Питання власності регулюють й інші міжнародні договори. Крімтого, серед міжнародних договорів стосовно питань власності зна-чну кількість складають договори про іноземні інвестиції. Це, зо-крема, Хартія економічних прав і обов'язків держав 1974 р., Конвен-ція «Про захист іноземної власності», схвалена Радою Організаціїекономічного співробітництва і розвитку в 1967 р. Питому вагу се-ред договорів про іноземні інвестиції мають двосторонні угоди просприяння і взаємний захист інвестицій. Україна уклала такі угодиз Великобританією, Вірменією, В'єтнамом, Ізраїлем, Казахстаном,КНР, Литвою, Монголією, Польщею, США, Францією, ФРН, Чехі-єю та іншими державами.