§ 4.3. Спадкові права громадян України в іноземнихдержавах та іноземних громадян в Україні

Українська практика виходить з визнання в Україні всіх правспадкування, які виникли на підставі відповідних іноземних зако-нів. Наприклад, якщо американський суд визнає відповідно до зако-нів США українського громадянина, що проживає в Україні, спад-коємцем, то і в Україні він буде розглядатись як спадкоємець.

На прохання громадян українські суди встановлюють фактиіснуючих родинних відносин, які необхідні для захисту прав спад-кування, що виникли відповідно до іноземних законів. Суд може,наприклад, встановити неважливий з погляду українського права,але який є підставою для отримання спадщини за кордоном, фактзнаходження спадкодавця і спадкоємця у відносинах дядька і пле-мінника.

Крім того, українські нотаріуси оформлюють акти та посвідчу-ють документи, які є необхідними для здійснення спадкових прав.Для цього вони приймають та розглядають документи, які складенівідповідно до вимог іноземного права, а також складають засвідчу-вальні написи у такій формі, якщо це не протирічить основам вста-новленого в Україні правопорядку (ст. 98 Закону України «Про но-таріат») [13].

Важливу роль з охорони спадкових прав українських громадянза кордоном виконують консульські установи України. Повнова-ження таких установ закріплені у консульських конвенціях. Так,згідно зі ст. 15 Консульської конвенції, яка була укладена Україноюз КНДР 8 червня 1994 року, у випадку смерті громадянина акредиту-ючої держави в державі-перебування, компетентні органи держави-перебування повинні негайно інформувати про це консульськуустанову. У випадку наявності спадщини в державі-перебування іза відсутності спадкоємців у цій державі, консульська службова осо-ба має право бути присутньою при складанні опису майна та йогозапечатуванні компетентними органами держави-перебування (ч. 1,2 ст. 16 Консульської конвенції) [7, С. 166].

За наявності відповідної консульської конвенції консул Укра-їни може, наприклад, прийняти за кордоном спадкове майно дляпередачі його спадкоємцю в Україні. Крім того, консул вживає захо-дів щодо охорони майна, яке залишилося за кордоном після смертігромадянина України. У разі смерті громадянина на території кон-сульського округу, якщо він знаходився там тимчасово, консулу пе-редаються гроші і речі, які померлий мав при собі.

Згідно з Консульською конвенцією, укладеною Російською Фе-дерацією з КНР, у разі смерті громадянина представленої держави,що тимчасово знаходиться в державі-перебування, а також, якщо упомерлого відсутні родичі або його представники в цій державі і дотого ж залишені померлим речі не пов'язані із зобов'язаннями, які вінузяв на себе під час знаходження в державі перебування, консул маєправо одержувати, зберігати і передавати за призначенням ці речі.

Консульська конвенція, укладена Російською Федерацією з США,передбачає, зокрема, що консул має право приймати тимчасову опікунад власністю, залишеною померлим громадянином акредитованоїдержави, якщо померлий не залишив ані спадкоємця, ані виконавцязаповіту, за умови, що така тимчасова опіка повинна бути передананалежним чином призначеному адміністратору (ст. 10).

Крім того, консул може представляти інтереси своїх громадян. УКонсульській конвенції, укладеній з КНР, вказується, що консул безособливої довіреності може представляти громадянина своєї держа-ви в судах й інших органах держави-перебування. У загальній форміпредставництво консула стосовно майна своїх громадян передбаче-но в Консульській конвенції, укладеній РФ з США. Представництвоконсула продовжується доти, доки сам спадкоємець не візьме на себезахист своїх прав або не призначить свого представника. Зазвичайгромадяни доручають ведення своїх спадкових справ за кордономадвокатським фірмам. Вони можуть звертатися і до будь-яких іншихадвокатів, зокрема, в країні, де відкрилася спадщина.

Слід зазначити, що положення щодо охорони і реалізації спад-кових прав громадян України за кордоном містяться також у Кон-сульському Статуті України.

Громадянин України, якому стала відома інформація про від-криття на його користь спадщини за кордоном, має право звернути-ся за захистом своїх прав до Департаменту консульської служби Мі-ністерства закордонних справ України, вказавши таку інформацію:1) відомості щодо спадкодавця (ПІБ, дата і місце реєстрації смерті,громадянство, останнє місце постійного мешкання); 2) відомостіщодо спадкоємців (ПІБ, родинні, шлюбні або інші зв'язки із спад-кодавцем; громадянство місце постійного мешкання, місце меш-кання на момент отримання інформації про відкриття спадщини);3) інформацію щодо майна, яке входить до складу спадщини (датаі місце відкриття спадщини; наявність/відсутність заповіту; складспадкової маси; місцезнаходження нерухомого майна); 4) відомостіщодо особи, від якої надійшло повідомлення про відкриття спадщи-ни, а також осіб, які ведуть справу про спадкування.

Сприянням в розв'язанні спадкових питань за кордоном і роз-шуком спадкоємців займаються також адвокати Української іно-земної юридичної колегії («Укрін'юрколегії»). Таким чином,українські громадяни, які мають право на спадщину і бажають отри-мати майно, що знаходиться на території іноземної держави, мо-жуть звернутися за допомогою, окрім консулів, також до адвокатівІн'юрколегії, які спеціалізуються у таких справах.

У галузі спадкових відносин на практиці постійно виникають пи-тання про те, чи можуть українські громадяни одержувати спадковемайно у випадку, якщо спадщина відкрилася за кордоном. З цьогоприводу необхідно зазначити, що права спадкування, що виниклина підставі відповідних іноземних законів, повністю визнаються вУкраїні. Так, на практиці було багато випадків, коли українські гро-мадяни визнавалися спадкоємцями за правом держави, норми якоїзастосовувались до спадкування. Зокрема, громадянка Попова булавизнана спадкоємицею за законом після смерті принцеси князівстваКапуртала (Індія), яка померла в Америці, оскільки вона виявиласясестрою спадкоємиці - українки за національністю, яка свого часуемігрувала з України. Право українського громадянина бути спад-коємцем певної черги (при спадкуванні за законом) і одержати від-повідну частку в спадщині за правилами іноземної правової системине залежить і не може залежати від того, як це питання розв'язуєтьсяв українському законі. У ряді випадків різні особи, що проживали закордоном, заповідали майно радянським громадянам і організаці-ям. Так, громадянка США Г. Роджерс заповідала своє майно радян-ським космонавтам Ю. Гагаріну та Г. Тітову [10, С. 461].

Міжнародні договори закріплюють обов'язок нотаріальнихконтор повідомлювати дипломатичні або консульські установи іно-земної держави про відкриття спадщини. Іноземець повинен у вста-новлений термін прийняти спадщину шляхом подання заяви в но-таріальну контору особисто, через свого представника або поштою.Іноземці, що проживають за кордоном, подають заяву про прийнят-тя спадщини в посольство або консульство України за кордоном, атакож через Ін'юрколегію.

Після закінчення провадження у справах про спадкування май-но передається громадянину-спадкоємцю, дипломатичному пред-ставництву або консульській установі. При цьому можуть встанов-люватися особливі умови вивозу такого майна (сплата всіх боргів,отримання спеціального дозволу і т. ін.).

Внутрішнє законодавство України закріплює, що спадкові питан-ня є компетенцією державного нотаріату місця відкриття спадщини.Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодав-ця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриттяспадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної йогочастини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження осно-вної частини рухомого майна (ст. 1221 ЦК України).

Іноземцям в Україні стосовно спадкування ніяких обмежень невстановлено. Їм надається національний режим незалежно від того,проживають вони в Україні чи ні. Права спадкування, які виниклиза кордоном, повністю визнаються в Україні. Ст. 13 Закону Укра-їни «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» за-кріплює, що іноземці та особи без громадянства можуть, відповіднодо законодавства України, мати у власності будь-яке майно, можутьуспадковувати і заповідати його [14].

Двосторонні договори України і Конвенція СНД 1993 року побу-довані на тому самому принципі - іноземці можуть успадковувати нарівних умовах і в тому самому обсязі, що і громадяни даної держави.

Аналогічне положення закріплене у ст. 38 Договору про правовудопомогу Росії з Польщею: «Громадяни однієї Договірної Сторониможуть одержувати на території іншої Договірної Сторони майно іінші права шляхом спадкування за законом або за заповітом на тихсамих умовах і в тому ж обсязі, що і громадяни цієї Сторони. Грома-дяни однієї Договірної Сторони можуть давати розпорядження навипадок смерті відносно майна, що знаходиться на території іншоїДоговірної Сторони».

Особливе значення в цій сфері має не тільки надання іноземцямнаціонального режиму, але й застосування цього режиму на практи-ці. У ряді країн збереглися певні пережитки і спроби обмежити пра-ва спадкоємців-іноземців, шляхом закріплення винятків щодо спад-кування певних категорій спадкового майна і, передусім, земельнихділянок та іншого нерухомого майна.

Проте, незважаючи на наявність в РФ винятків, встановленихдля іноземців щодо права власності на земельні ділянки, вони збері-гають право власності на ті ділянки, що перейшли до них у порядкуспадкування, тільки якщо вони не є землями сільськогосподарсько-го призначення.

Слід також зазначити, що стосовно визнання прав спадкуванняіноземців істотний вплив зробили політичні мотиви. Так, у серединіминулого сторіччя в період розпалу «холодної війни» в Каліфорнії,Неваді, Айові та деяких інших штатах США були прийняті закони,згідно з якими право спадкування майна, що знаходилося в США,було визнано за іноземцями, що проживали за кордоном, лише заумови взаємності. У ряді штатів практика застосування цих зако-нів пішла шляхом застосування принципу матеріальної взаємнос-ті. Крім того, закони штатів Нью-Джерсі, Нью-Йорка, Масачусетса«Про вигоду, користування і контроль» закріпили право судів від-мовляти в наданні спадкових грошей спадкоємцям, які знаходилисьза кордоном, і поміщати їх на депозит суду, якщо суд дійде висно-вку, що зарубіжний спадкоємець не одержить від спадщини «виго-ду або користь», або не отримає контролю щодо спадщини. Засто-сування цих і подібних законів у ряді випадків обмежувало правагромадян СРСР на отримання спадкових сум, що їм належали. Усудовій практиці на основі законів цих штатів доводилося, що спад-коємці в Радянському Союзі не можуть одержувати майно, яке їмзалишається на праві спадщини, яка відкрилася в США, бо все цемайно нібито відбирає радянська держава. Слід мати на увазі, щоспеціальних обмежень в отриманні спадкових сум з-за кордону длярадянських громадян не було. Вони одержували відповідні суми,але згідно з правилами, що застосовувалися щодо валютних опера-цій [10, С. 446].

ГЛАВА 5. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІДОГОВОРИ (КОНТРАКТИ)