§ 5.1. Загальні положення зовнішньоекономічнихдоговорів (контрактів)

Основний вид зобов'язань в міжнародному приватному праві -це зобов'язання з договорів з іноземним елементом. Іноземнийелемент в цивільно-правовому контракті з'являється у таких самихформах, як і в інших галузях МПП. Право зовнішньоекономічнихугод є центральним інститутом загальної частини МПП.

Зовнішньоекономічний договір є головною правовою формоюздійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Поняття зовнішньоекономічної угоди не уніфіковані ні в націо-нальному законодавстві, ні на міжнародному рівні, ні в правовій док-трині. Майже всі вчені визначають нестабільність цього поняття.

У сучасній практиці основним критерієм зовнішньоекономічно-го характеру угоди є ознака, встановлена у Венській конвенції продоговори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. - перебуван-ня комерційних підприємств - контрагентів в різних країнах [1].

Цивільно-правовий договір (контракт) є важливим інстру-ментарієм міжнародного торговельного обігу. Будь-який дого-вір, передбачений національним цивільним правом, потенційноє зовнішньоекономічним договором. Порівняно з внутрішнімицивільно-правовими угодами (господарськими договорами), зо-внішньоекономічні контракти мають специфіку - зовнішньоеконо-мічні торкаються правових систем двох чи більше країн, а внутрішнізнаходяться у сфері дії лише національного права.

Необхідно відокремлювати цивільно-правові контракти, лишеускладнені іноземним елементом від зовнішньоекономічних угод.Цивільно-правові договори з іноземним елементом укладаютьсяна особистому рівні, мають разовий, нерегулярний характер і невпливають на міжнародний торговельний обіг. Зовнішньоеконо-мічні угоди складають основу міжнародного товарообігу. Це йогофундамент. Такі угоди мають тривалий характер і у сучасній науціоб'єднуються у поняття «макрологістика» [2, C. 209].

З точки зору цивільно-правових характеристик, зовнішньоеко-номічні угоди мають такі самі ознаки, що і внутрішні господарськідоговори - юридично самостійний предмет договору, передбачають106визначені способи і виконання, враховують фактичну неможли-вість виконання тощо [3, С. 33]. Головні особливості зовнішньое-кономічних угод - виконання митних правил, підвищений ризикневиконання зобов'язань, правова основа - уніфіковані міжнароднінорми, серед яких можна визначити: Офіційні правила тлумаченняторговельних термінів Міжнародної торговельної палати 2000 [4],Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнарод-них повітряних перевезень 1998 р. [5], Конвенція про позовну дав-ність в міжнародній купівлі-продажі товарів 1983 р. [6], КонвенціяООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.[7], Митна конвенція, що стосується контейнерів 1956 р. [8], Уніфі-ковані правила та звичаї для документарних акредитивів [9] тощо.

На національному рівні питання форми, порядку укладення і ви-конання зовнішньоторговельних договорів (контрактів) врегульо-вують: Господарський кодекс України [10], Цивільний кодекс Укра-їни [11], Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від16.04.1991 р. (надалі - Закон «Про ЗЕД») [12], Закон України «Прооперації з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних від-носинах» від 15.09.1993 р. [13], Закон України «Про регулюваннятоварообмінних (обмінних) операцій в галузі зовнішньоекономічноїдіяльності» від 23.12.1998 р. [14], Декрет Кабінету Міністрів Укра-їни «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1995 р. [15], Указ Президента України «Про заходи з вдо-сконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоеко-номічної діяльності» від 10.02.1996 р. [16], Указ Президента Укра-їни «Про заходи із впорядкування розрахунків за договорами, щоукладаються суб'єктами підприємницької діяльності України» від04.11.1994 р. [17], Указ Президента України «Про вживання Міжна-родних правил інтерпретації комерційних термінів» від 04.10.1994 р.[18], Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банкуУкраїни «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних догово-рів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньо-економічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки віноземній валюті» від 21.06.1995 р. № 444 [19], Наказ Міністерстваекономіки з питань Європейської інтеграції України «Про порядокздійснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів(контрактів)» від 29.06.2000 р. № 136 [20] тощо.

Зміст зовнішньоекономічного договору визначається в Поло-женні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів),затвердженому наказом Міністерства економіки з питань Європей-ської інтеграції України від 06.09.2001 р/ № 201 [21]. Це Положеннязастосовується при укладенні договорів купівлі-продажу (наданніпослуг, виконанні робіт) і товарообмінних договорів між україн-ськими та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності, не-залежно від форм власності і видів діяльності.

Згідно зі ст. 382 ГК, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльнос-ті мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори(контракти), крім тих, які заборонені законодавством України [10].

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про ЗЕД», зовнішньоекономіч-ний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох абобільше суб'єктів ЗЕД та їх іноземних контрагентів, спрямована навстановлення, зміну або припинення їх взаємних прав і обов'язківу ЗЕД [12].

Ознаки зовнішньоекономічного договору:

однією зі сторін зовнішньоекономічного договору є іноземнийсуб'єкт господарювання;

виконання договору пов'язано з перетинанням митного кордонудержави певним майном або робочою силою.

Договори в зовнішньоекономічній діяльності можуть мати різнінайменування: контракт, угода, власне договір. Проте, як свідчатьміжнародна практика, найбільш часто використовується термін«контракт». Різні найменування будь-якої юридичної ролі не гра-ють, усі ці угоди є договорами.

Свобода договору є одним із основних положень цивільногозаконодавства. Вона надає суб'єктам можливість самостійно виби-рати контрагента, визначати зміст договору тощо. Сторони можутьукладати передбачені чинним законодавством договори, а також тідоговори, які ним не передбачені, за умови, що вони прямо не забо-ронені законом. Сторони самостійно визначають умови зовнішньое-кономічного договору, при цьому вони повинні враховувати вимогизакону щодо його істотних умов.

Зовнішньоекономічний договір повинен містити такі реквізити:Преамбула, яка повинна містити такі елементи:

повне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічноїоперації, під яким вони офіційно зареєстровані, з вказівкою кра-їни;

коди країн сторін за міжнародним класифікатором «Країни сві-ту» для полегшення митного оформлення;

коди ОКПО сторін, точні назви їхніх організацій;

порядковий номер документа (для організацій, які його уклада-ють), дату його підписання; прізвища, імена, посади осіб, що під-писують контракт;

вказівка, на підставі яких документів вони мають повноваженнящодо підпису договору.

Текст контракту, який повинен містити такі статті:1. Предмет контракту, де зазначаються:

найменування і повна характеристика товару (робіт, послуг);

повне комерційне найменування товару (робіт, послуг);

асортимент, розміри, моделі, комплектність, країна походженнятовару та інші дані, необхідні для опису товару, у т.ч. посиланняна міжнародні та/або національні стандарти на продукцію;

опис тари, упаковки, маркування товару;

найменування тари або упаковки відповідно до міжнародногокласифікатора «Коди для видів вантажу, упаковок і матеріалівупаковок (з додатковими кодами для найменувань упаковок)»;

опис і вимоги до маркування товару;

обсяг, вага, кількість товару (де визначаються, залежно від но-менклатури, одиниця вимірювання товару, прийнята для това-рів такого вигляду (в тоннах, кілограмах, штуках тощо), йогозагальна кількість і якісні характеристики). В тексті договору(контракту) про виконання робіт (надання послуг) зазначають-ся конкретні обсяги робіт (послуг);

обсяг вантажу, його вага з упаковкою (брутто) або без неї (не-тто) в узгоджених одиницях вимірювання;

за потреби надається кількість товару в одиницях вимірюваннявідповідно до таблиці єдиних вимірювань, наведеної в ТН ЗЕД.У бартерному (товарообмінного) договорі (контракті) або

контракті на переробку давальницької сировини визначається та-кож повне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або на-йменування товару, який є кінцевою метою переробки давальниць-кої сировини).

Якщо товар (робота, послуги