§ 6.3. Статут деліктного зобов' язанняв міжнародному приватному праві

Під статутом деліктного зобов'язання у міжнародному приват-ному прийнято розуміти правопорядок, що вказує на умови і обсягвідповідальності, праві підстави обмеження або звільнення від неї,розподіл відповідальності між делінквентом і потерпілим, характерзбитків, які можуть бути відшкодовані, способи і розмір відшкоду-вання, припустимість уступки права на відшкодування, коло осіб,що мають право на відшкодування понесених збитків. Тобто, визна-чення статуту деліктного зобов'язання з іноземним елементом даєможливість з'ясувати, який саме правопорядок застосовується дляврегулювання подібних відносин.

У міжнародному приватному праві існують три різновиди стату-тів деліктних зобов'язань: статут зобов'язання, що виникає у зв'язкуз заподіянням шкоди, статут відповідальності за шкоду, завданувнаслідок недоліків товарів, робіт та послуг, статут зобов'язань, щовиникають з недобросовісної конкуренції [16, С. 159]. Хоча з ураху-ванням наведеного вище було б правильним доповнити цей перелікіншими видами статутів, з огляду на специфіку того чи іншого де-ліктного зобов'язання, на прикладі відшкодування шкоди, завданоїтранспортними засобами, ядерними матеріалами, забрудненням на-вколишнього середовища тощо.

Визначальним елементом у статуті деліктного зобов'язанняє колізійна норма у її складових: обсязі і прив'язці. При цьому, задопомогою обсягу колізійної норми визначається різновид та коловідносин, що підпорядковуються певному статуту, сфера його дії,перелік питань, що вирішуються ним, а за допомогою прив'язки ко-лізійної норми визначається матеріальне право країни, що застосо-вується, тобто безпосередньо наводиться дефініція змісту відповід-ного статуту деліктного зобов'язання.

Безумовно, як і в інших інститутах міжнародного приватногоправа, деліктні зобов'язання припускають участь іноземного елемен-та у всіх трьох варіаціях: суб'єкта (делінквент є іноземцем), об'єкта(заподіяння шкоди об'єкту, що зареєстрований в іншій державі),юридичного факту (заподіяння шкоди на території іншої державиабо прояв наслідків заподіяння такої шкоди в іншій державі).

Визначення застосування того чи іншого правопорядку може за-лежати від багатьох факторів, що мають визначальне значення самеу характеристиці деліктного зобов'язання за участю іноземного еле-мента, а саме:

дефініція підстави відшкодування заподіяної шкоди;

кваліфікації того чи іншого діяння саме як делікту;

визначення обсягу деліктоздатності заподіювача шкоди;

окреслення розмірів шкоди, що підлягає відшкодуванню:

з'ясування способів та порядку відшкодування заподіяної шко-ди [17, С. 162].

Загальноприйнятою у класичному вигляді від початку у між-народному приватному праві була така колізійна прив'язка, як за-стосування правопорядку місця заподіяння шкоди - lex loci delicticommissi, що віднайшла правове застосування у нормативних при-писах низки країн і міжнародних домовленостей. Правова природаколізійної прив'язки місця заподіяння шкоди виходить безпосеред-ньо із сутності деліктного зобов'язання, яке, як було згадано раніше,виникає саме з умови виникнення всього складу правопорушення.Тому для застосування подібного деліктного статуту є важливим,про порушення якого правопорядку йде мова і, як наслідок, якийправопорядок повинен застосовуватись для відновлення порушено-го права особи.

Зокрема, в традиційному вигляді така прив'язка наявна у міжна-родній кодифікації латиноамериканських країн, Кодексі міжнарод-ного приватного права (Кодексі Бустаманте), згідно зі ст. 167 якогозобов'язання, що виникають зі злочинів та правопорушень, регулю-ються тим самим законом, що і злочин або правопорушення, з якихвони виникли. Статтею 168 цього самого кодексу зобов'язання, яківиникають із дій або упущень, вчинених з вини або з необережності,за які не передбачено покарання за законом, регулюються закономмісця походження необережності або вини, що призвели до виник-нення зобов'язань.

Класичним застосуванням вказаної прив'язки є приклад по-ширювального тлумачення судовою практикою ч. 1 ст. 3 Фран-цузького цивільного кодексу, згідно з якою закони, що стосуютьсяблагоустрою та безпеки, обов'язкові для всіх, хто мешкає на тери-торії Франції. Застосовуючи цю норму до врегулювання деліктнихзобов'язань, французька правова доктрина і практика приходиласаме до колізійної прив'язки місця правопорушення. Водночас, по-дібні правила застосовуються і в тому випадку, коли в цій країні ма-ють місце лише правові наслідки правопорушення. Тобто, в такомувипадку колізійна прив'язка місця вчинення правопорушення, що єпідставою делікту, мала подвійне тлумачення як прив'язка до пра-вопорядку місця вчинення дії і місця прояву наслідків такої дії. Ана-логічні положення містяться у національному законодавстві Греції,Чехії, Іспанії, Куби та інших країн.

Стаття 12 Ввідного закону до Німецького цивільного укладеннямістила приклад кумулятивної відповідальності делінквента - ні-мецького громадянина, оскільки відповідальність наставала в томувипадку, коли вона була обґрунтована як за правопорядком вчинен-ня правопорушення, так і за законом суду, тобто німецьким законом.Згідно зі вказаною статтєю, за вчинені протиправні дії поза межамивласної країни до німецького громадянина не могли бути висунутіпретензії, що перевищують ті, які б були обґрунтовані згідно з ні-мецькими законами. Таким чином, на додаток до зазначених вищеколізійних прив'язок німецьким законодавством була напрацьованаще прив'язка до закону суду (lex fori). Подібна прив'язка наявна узаконодавстві Казахстану, Киргизії, Узбекистану, Японії. У науціміжнародного приватного права така колізійна прив'язка отрималаназву «негативної колізії», що пояснюється негативними наслідка-ми не визнання діяння деліктом в силу того, що воно не є таким згід-но з національним законодавством [18, С. 248-249].

Однак, статті 38-42 нового Ввідного закону до НЦУ по ново-му визначають колізійні прив'язки при врегулюванні деліктнихзобов'язань за участю іноземного елемента. Так, згідно зі ст. 38 За-кону передбачено, що на підставі вчиненої за кордоном недозволе-ної дії німцю може бути висунута вимога в обсязі, не більшому ніжце передбачають німецькі закони. Водночас, німецьке законодавствотеж відмежовує місця дії і місця результату заподіяної шкоди. При-чому з огляду на зазначене, якщо місце дії і місце результату знахо-дяться в різних державах, то німецький суд за власною ініціативоювправі застосувати той правопорядок, який найбільше захищає по-терпілого. Більше того, у цих правових приписах (ч. 1 ст. 40 Ввід-ного закону) проявляється така колізійна прив'язка, як автономіяволі сторін, точніше одностороння автономія волі сторони, згідно зякою потерпілий наділяється також правом вибору правопорядку,яким врегульоване деліктне зобов'язання. Крім того, на заміну кла-сичної прив'язки місця вчинення правопорушення німецьке законо-давство пропонує також місце проживання делінквента і потерпілоїособи, якщо вказані особи мають місце проживання в одній країніна момент заподіяння шкоди (закон особистого доміцилію) [19, С.333-335].

Автономія волі сторін у міжнародному приватному праві привиборі статуту деліктного зобов'язання реалізується в межах теоріїмаксимального врахування інтересу потерпілого (сторін). Притому,що вибір може надаватись лише потерпілому (одностороння авто-номія), обом сторонам (двостороння автономія), в межах визначе-них правопорядків (обмежена автономія), на розсуд сторони (не об-межена автономія).

Подібним чином ст. 62 Закону Італії «Реформа італійської сис-теми міжнародного приватного права» від 31.05.1995 року № 218передбачає у ч. 1 застосування колізійної прив'язки за місцем вчи-нення правопорушення з елементами односторонньої автономії воліз боку потерпілого, а у ч. 2 вказується на можливість застосуваннязакону держави за місцем особистого доміцилію обох сторін в разі,коли делінквент і потерпілий проживають в одній країні [20].

Досить різнопланово підходить до питання визначення статутуделіктного зобов'язання російське національне законодавство. У ст.1219 ЦК РФ містяться колізійні норми з прив'язками таких видів:ч. 1 дає характеристику lex loci delicti commissi в аспекті вчиненоїнеправомірної дії або її правових наслідків, ч. 2 відсилає нас до од-ностороннього чи двостороннього доміцилію, ч. 3 нормативно за-кріплює обмежену двосторонню автономію волі сторін деліктногозобов'язання.

Білоруське законодавство визначає у ч. 1 ст. 1129 ЦК колізій-ну прив'язку до закону місця заподіяння шкоди, у ч. 2 колізійнуприв'язку до закону доміцилію, у ч. 3 обмежується дія іноземногоправа у випадку, коли визначена неправомірна дія не визнається та-кою законодавством Білорусії («негативна колізія»).

В країнах загального права крім означених підходів до визна-чення статуту деліктного зобов'язання сформованою й пануючоює теорія «набутих прав», згідно з якою зобов'язання, що виникло вмісці вчинення правопорушення, слідує за делінквентом і може бутипримусово виконано у будь-якому місці.

Для англійського права характерним є «перевернуте» співвідно-шення колізійних прив'язок lex loci delicti та lex fori, тобто, на відмі-ну від звичайного застосування такого співвідношення спочатку за-стосовується закон суду, а потім вже надається можливість впливузакону місця заподіяння шкоди [21, С. 383-384].

Одним з революційних напрацювань країн загального правау сфері визначення статуту деліктного зобов'язання є напрацю-вання гнучких колізійних норм, що отримати юридичне обґрун-тування в межах теорій аналізу інтересу та найбільш тісногозв'язку.

У законодавстві штату Луїзіана США була напрацьована й ре-алізована теорія аналізу інтересу, сутність якої полягає у надан-ні переваги при виборі статуту деліктного зобов'язання тому за-конодавству, що визначається на основі оцінки та зівставленняінтересів різних країн щодо застосування їх права до врегулюваннязобов'язання з відшкодування шкоди з іноземним елементом.

Прийнятим у 1971 році Зводом законів про конфлікти законівСША було передбачено правило, згідно з яким деліктне зобов'язанняпідлягало врегулюванню законом штату, найбільш вагомим чиномпов'язаному з відповідними відносинами. При цьому в разі розглядусудом подібної справи, передусім, визначається найбільш значимийзв'язок права штату зі сторонами й правопорушенням. Остання по-зиція відобразила сутнісні ознаки теорії найбільш тісного зв'язку[22, С. 14-15].

В межах спеціальних деліктів міжнародним приватним правомнапрацьовані колізійні прив'язки до того чи іншого правопорядкузалежно від різновиду такого зобов'язання, окремі з них можутьбути охарактеризовані таким чином.

Основним міжнародним нормативним актом у сфері регулюван-ня деліктних зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортними пригодами, є Гаазька конвенція від 4 травня 1971року про право, що застосовується до дорожньо-транспортних при-год, яка, згідно зі ст. 11, має поширювальне застосування навітьщодо країн, що не є її учасниками, коли право цієї країни буде ви-значене за приписами колізійних норм Конвенції. Конвенція порядз застосуванням колізійної прив'язки lex loci delicti commissi міститьколізійну прив'язку до законодавства місця реєстрації автомобілячи місця його переважного знаходження, коли автомобіль не зареє-стрований або зареєстрований у декількох місцях. При цьому відпо-відно ст.ст. 4-6 Конвенції задля визначення прийнятної колізійноїприв'язки беруться до уваги такі обставини: наявність одного чикількох потерпілих, участь у дорожньо-транспортній пригоді одногочи кількох автомобілів, співвідношення місця події, місця реєстра-ції, місця постійного мешкання потерпілих, власника, володільця таводія транспортного засобу, заподіяння шкоди особі чи речам по-терпілого [23].

У деліктних зобов'язаннях із заподіяння шкоди внаслідок не-доліків товару, роботи та послуги, згідно з міжнародно-правовимиактами у цій сфері, положенями Гаазької конвенції про право, щозастосовується до відповідальності виготовлювача, 1973 року маютьмісце такі колізійні прив'язки.

Потерпілому надається право вибору між правом країни, де маємісце проживання чи основне місце діяльності продавець чи виго-товлювач товару, виконавець робіт чи послуг, правом країни, де маємісце проживання потерпілий і правом країни, де була виконана ро-бота, надана послуга чи придбаний товар.

При цьому делінквентом, окрім виготовлювача товару і йогопродавця, може бути й інша особа, як-то постачальник, зберігачтовару тощо. Водночас, законодавством передбачається, що вибірпотерпілим місця свого проживання чи основного місця діяльнос-ті, а також права місця, де було придбано товар, виконано роботучи надано послугу, може бути визнаний лише в тому випадку, якщозаподіювач шкоди не зможе довести, що товар надійшов у відповід-ну країну без його згоди. Подібний нормативний припис захищаєправа добросовісного виготовлювача і продавця, а також покладаєобов'язок доведення на делінквента, надаючи додатковий захист по-терпілій особі. У випадку не використання потерпілим свого прававибору застосовуються загальні приписи про колізійну прив'язку довідшкодування шкоди [18, С. 255-256].

Наведені положення мають місце й у ст. 1221 ЦК РосійськоїФедерації, ст. 1130 ЦК Білорусії, ст.1118 ЦК Казахстану. Статтею63 Закону Італії «Реформа італійської системи міжнародного при-ватного права» від 31.05.1995 року № 218 передбачено, що відпо-відальність за шкоду, завдану товаром, визначається на вибір по-терпілого або правом держави, де знаходиться доміцилій чи органуправління виробника, або правом держави, на території якої то-вар був вироблений, за винятком, коли виробник доведе, що товарбув допущений до продажу без його згоди. За ст. 3117 ЦК Квебеку,споживач, незалежно від обраного сторонами законодавства, маєзахист імперативними нормами країни споживання. Те саме відо-бражено у законодавстві Естонії, Швейцарії, Тунісу, штату Луїзі-ана США.

При вчиненні дій, що порушують конкуренцію, за участю іно-земного елемента теж постає питання застосування певних колі-зійних норм. Водночас, у міжнародному приватному праві відсутняуніфікація подібних норм. Згідно з національним законодавствомкраїн світу та окремих проектів уніфікації європейського законо-давства в цій сфері, основними колізійними прив'язками є відсилан-ня до закону суду або до закону тієї держави, на ринок якої розпо-всюджує свою дію правопорушення. При цьому дослідниками в ційсфері пропонується при розробці уніфікованого нормативного актаз питань відповідальності за недобросовісну конкуренцію врахову-вати принцип прив'язки до місця збуту товару, вирішуючи такимчином проблему суперечності територіального принципу й принци-пу країни-виробника [24].

Подібна позиція відображена у ст. 1222 ЦК Російської Феде-рації, згідно з якою до деліктних зобов'язань, що виникають вна-слідок недобросовісної конкуренції застосовується право країни,ринку якої стосується таке порушення, якщо інше не випливає зприпису закону чи сутності зобов'язання. Схожі нормативні при-писи містять законодавчі акти Швейцарії, Естонії, Австрії, Грузії.

Деліктні зобов'язання в сфері відшкодування ядерної шкоди вміжнародному законодавстві досить повно врегульовані Венськоюконвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963року з відповідними змінами у 1997 році, яка поширює свою діющодо ядерної шкоди незалежно від того, де вона заподіяна. СтаттяXI Конвенції, крім lex loci delicti, визначає як факультативний ста-тут подібних деліктних зобов'язань закон держави оператора, щовідповідає за ядерну установку, або закон держави, визначеної окре-мою домовленістю.

В межах відшкодування шкоди, завданої повітряним чи вод-ним транспортом, за участю іноземного елемента застосовується,крім lex loci delicti, колізійна прив'язка до закону права держави, підпрапором чи іншим розпізнавальним знаком якого на момент вчи-нення правопорушення пересувався транспортний засіб. Подібнемає місце, зокрема, у положеннях Римської конвенції про шкоду, за-вдану іноземними повітряними суднами третім особам на поверхні1952 року, ст.ст. 419-423 Кодексу торгового мореплавства РФ, ст.ст.322-323 Кодексу торгового мореплавства Білорусії.

Отже, існуючі на сьогодні колізійні прив'язки у деліктному пра-ві можуть бути подані схематично у наведеному нижче вигляді.

Колізійні прив'язки для визначення статуту деліктного зобов'язання

с

D

Інші

Традиційні

Закон місцявчинення пра-вопорушення

Закон місцявчинення не-правомірноїдії (бездіяль-ності); і ;

Закон місцяпрояву наслід-ків неправо-мірної дії (без-діяльності)

Законсуду

Особистий законделінквента; іОсобистий законпотерпілого

/ ^ —•Особистий за-кон делінквента іпотерпілого у разіототожнення їх міс-ця проживання чимісцезнаходження

Законпрапора

Закон міс-ця реєстра-ції тран-спортногозасобу абопереважно-го перебу-вання

Закон доміцилію(місця проживання абознаходження особи)

Законмісця збутутовару

Автономіїволі сторо-ни, сторінделіктногозобов'язання

Гнучкіприв'язки(аналізуінтересу,найбільштісногозв'язку)

Законоператораядерної уста-новки

Схема 6.2.