§ 7.1. Загальні положення про шлюбно-сімейнівідносини в міжнародному приватному праві

Сімейні відносини у різних правових системах мають свою спе-цифіку, яка обумовлена як національними, релігійними традиціями,так і специфікою правового регулювання. Соціальні перетворенняу суспільстві, які відбулися протягом двадцятого сторіччя, насам-перед, істотно вплинули на шлюбно-сімейні відносини. У сімейно-шлюбних відносинах відбулася своєрідна революція протягомостанніх десятиріч, внаслідок чого змінилася і сама сім'я, і правоверегулювання сімейних відносин. Сучасні міграційні процеси, про-цеси соціального переустрою суспільства призводять до значногопоширення сімейних відносин за участю іноземного елементу.

Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин з наявністю іно-земного елемента в різних правових системах здійснюється як нормамисімейного (наприклад, Сімейний кодекс України, Сімейний кодекс Ро-сійської Федерації), так і цивільного законодавства (Німецьке цивільнеуложення, Французький цивільний кодекс). У країнах Східної Європишлюбно-сімейні відносини регулюються спеціальними законами, зо-крема, у Чехії, Угорщині, Польщі. У країнах англо-саксонської правовоїсім'ї важливе місце у регулюванні шлюбно-сімейних відносин має пра-вовий прецедент, хоча, зокрема, у Великобританії існують окремі зако-нодавчі акти з питань шлюбу та сім'ї (наприклад, Закон про дітей 1989р., Закон про опіку над неповнолітніми 1971 р.), у США шлюбно-сімейнівідносини регулюються також законодавчими актами окремих штатів,застосовуються однакові закони, що прийняті у багатьох штатах (Законпро шлюб і розлучення 1970 р., Закон про шлюбний договір 1983 р.).

Для правового регулювання шлюбно-сімейних відносин у між-народному приватному праві характерним є перевага колізійнихнорм над уніфікованими нормами. В Україні колізійні норми у сфе-рі шлюбно-сімейних відносин передбачені розділом ІХ «Колізійнінорми сімейного права» Закону України «Про міжнародне приват-не право», розділом VI «Особливості усиновлення за участю інозем-ців та осіб без громадянства» Сімейного кодексу України [1].

Важливе значення у регулюванні шлюбно-сімейних відносин з іно-земним елементом мають міжнародні договори, серед яких особливемісце насідають Конвенція про права дитини, прийнята та відкрита дляпідписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 ГенеральноїАсамблеї від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України з27 вересня 1991 року [2]; Декларація про соціальні і правові принципи,що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при передачі ді-тей на виховання і їхнє усиновлення на національному і міжнародномурівнях, прийнята резолюцією 41/ 85 Генеральної Асамблеї від 3 грудня1986 року [3]; Конвенція про правову допомогу та правові відносини уцивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, якупідписали такі країни СНД: Азербайджанська Республіка, РеспублікаМолдова, Республіка Вірменія, Російська Федерація, Республіка Біло-русь, республіка Таджикистан, Грузія, Туркменистан, Республіка Ка-захстан, Республіка Узбекистан, Киргизька Республіка, Україна [4].

Слід зазначити, що протягом останніх п'яти років Україна робитьзначні кроки щодо приєднання до міжнародних конвенцій. Так, Укра-їна приєдналася до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном [5];Конвенції про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань проутримання [6]; Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується,визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відпові-дальності та заходів захисту дітей [7]; були ратифіковані Європей-ська конвенція про здійснення прав дітей [8]; Конвенція про контактз дітьми (ETS № 192) [9], Європейська конвенція про визнання та ви-конання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опікинад дітьми [10]. Розпорядженням Президента України від 12 березня2009 року № 41/2009-рп уповноважено М. Оніщука на підписанняЄвропейської конвенції з усиновлення дітей (переглянутої).

Шлюбно-сімейні відносини з іноземним елементом врегульовані йдвосторонніми угодами (договорами) про правову допомогу у сімей-них, цивільних, кримінальних справах, зокрема, Договором між Укра-їною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові від-носини у цивільних та сімейних справах, який ратифіковано 05.11.1998р.; Договором між Україною та Латвійською Республікою про правовудопомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кри-мінальних справах, який ратифіковано 22.11.1995 р.; Договором міжУкраїною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільнихсправах, який ратифіковано 10.01.2002 р. із змінами і доповненнями,внесеними Протоколом від 14 вересня 2007 року тощо.

Стаття 18 Закону України «Про правовий статус іноземців таосіб без громадянства» передбачає, що іноземці та особи без грома-дянства можуть укладати і розривати шлюби з громадянами Укра-їни та іншими особами відповідно до законодавства України. Іно-земці та особи без громадянства мають рівні з громадянами Україниправа і обов'язки у шлюбних і сімейних відносинах.