§ 8.3. Колізійні прив'язки, застосовувані дорегламентації трудових відносин з «іноземнимелементом»

магниевый скраб beletage

Основними правовими проблемами міжнародних трудових пра-вовідносин є:

«колізійна» проблема, коли закони двох і більше країн претен-дують на регулювання цих відносин і повинен бути зробленийвибір.

«матеріально-правова» проблема, яка полягає в тому, що черезособливість таких відносин у ряді випадків виникає потреба встворенні спеціальних матеріально-правових трудових норм, яківраховували б міжнародний фактичний склад, тому що нормизагального характеру з різних причин стають неприйнятними.Основним у міжнародних трудових відносинах, як і в інших га-лузях МПрП, використовується колізійний метод регулювання наоснові колізійних норм внутрішньодержавного права. У багатьохкраїнах створені великі кодифікаційні акти в галузі конфліктногоправа, що включають спеціальні положення щодо застосування пра-ва до міжнародних трудових відносин. У цій сфері існує багато колі-зійних прив'язок, однак основним є закон місця виконання роботи(lex loci laboris). Як слушно зауважу Г. С, Фединяк та Л. С. Фединяк[6, C. 298], у системі колізійних норм, які використовуються для ре-гулювання трудових відносин з «іноземним елементом», переваж-ними є ті, що призначені саме для цих відносин:

закон держави місця виконання роботи (lex loci laboris);

закон держави, з якої відряджено працівника (lex locidelegationis);

оскільки трудові відносини у деяких правових системах регулю-ють ще й норми цивільного права, то застосовуються прив'язки,притаманні регулюванню цивільно-правових угод, зокрема за-кон автономії волі.

Колізійні прив'язки можуть вказувати на право, яке підля-гає застосуванню до певних трудових відносин; форми контракту;суб'єктів трудового правовідношення.

Як основні у правових системах переважно використовуютьсявідсилання до закону місця укладення трудового контракту, місцявиконання роботи, спільного місця знаходження сторін, спільногогромадянства.

Для регулювання спеціальних трудових правовідносин, такихяк виконання робіт у відрядженні чи на територіях кількох держав,переведення на роботу в іншу країну тощо, застосовують додатковіколізійні прив'язки. Ними є, наприклад, відсилання до закону дер-жави, в яку направлено працівника у відрядження, на території якоївостаннє виконувалася робота.

До регламентації трудових відносин на транспорті типовими єколізійні прив'язки - закон прапора; реєстрації судна; особистий за-кон перевізника.

Розглянемо їх більш докладно.1. Закон автономії волі використовується багатьма державами«сім'ї континентального права». Він означає, що сторони, укла-даючи трудовий контракт, можуть самостійно обрати правопо-рядок, якому підпорядкують свої трудові відносини. Це власти-во правовій системі України. Більшість європейських держав (ут. ч. й Україна) не застерігають про обрання конкретного право-порядку для регулювання умов контракту. В них дозволяєтьсяобирати чи змінювати обране законодавство у будь-який час доукладення чи після укладення контракту та підпорядковуватирізні умови контракту законодавству різних правових систем.Широкого застосування принципу автономії волі у трудовихправовідносинах отримало правило, яке чимраз частіше використо-вується європейськими правовими системами. Суть його полягає втому, що свобода вибору законодавства для регулювання вказанихвідносин не повинна позбавляти працівника захисту, надаваного

йому імперативними нормами того закону, що був би застосованийза відсутності вибору (Закон із міжнародного приватного права Ав-стрії 1978 р. та ін.).

Закон місця виконання роботи - є найбільш поширеною у пра-вових системах. Це основна прив'язка в Законах з міжнародногоприватного права Албанії (ст. 20), Іспанії (ст. 10 (6)), Угорщини(ст. 51(1)), Швейцарії, в Законі Албанії про користування ци-вільними правами іноземцями та застосування іноземного пра-ва 1964 р. Як основна та в різних формулюваннях вона викорис-товується в судовій практиці деяких держав. Вказана прив'язказакріплена в Європейській конвенції 1980 р. про право, яке за-стосовується до договірних зобов'язань. Вона часто включаєть-ся й до міжнародних угод за участю України.

Закон основного місця бізнесу підприємця застосовується зде-більшого для регулювання праці на спільних підприємствах. Вокремих випадках використовується відсилання до закону кра-їни місцезнаходження підприємства, яке відрядило працівниказа кордон для виконання робіт.

Колізійні прив'язки - закон спільного громадянства, доміци-лію чи місцезнаходження сторін - часто виражають більш тіснийзв'язок із правовідношенням, ніж інші. Тому вони притаманні за-конодавству та практиці багатьох правових систем як альтернативнідо інших прив'язок.

Закон місця укладення трудового контракту - нечасто зна-ходить застосування, оскільки не завжди однозначно можназ'ясувати таке місце. До того ж, матеріальне трудове законодав-ство місця укладення контракту може бути іншим, ніж місця ви-конання роботи.

Принцип особистого закону наймача здебільшого є додатковимта може застосовуватись у випадках, коли робота виконуєтьсяна територіях різних держав (як це передбачено Законом Угор-щини з міжнародного приватного права 1979 p.).

До форми трудового контракту переважно використовують законмісця його укладення. Іноді пропонується кумулятивне застосуван-ня прив'язок. Так, Кодекс Бустаманте, який є чинним у кількох дер-жавах Латинської Америки, передбачає поєднання прив'язки місцяукладення угоди та місця її виконання. Конвенція ЄС 1980 р. проправо, яке застосовується до договірних зобов'язань, передбачає по-єднання прив'язок до закону, якому підпорядковується контракт, тазакону місця укладення контракту. Кумуляцію колізійних прив'язокпередбачає й національне законодавство держав, наприклад, Закон зміжнародного приватного права Угорщини 1979 р.7. Закон громадянства (доміцилію) застосовується до суб'єктів тру-дових відносин, зокрема для визначення дієздатності фізичнихосіб, а для юридичних осіб - закон місця укладення контракту чизакон інкорпорації. Вказані прив'язки охоплюють і відсилання дозаконодавства про обмеження щодо трудової дієздатності (напри-клад, укладення письмового контракту з неповнолітньою особою;необхідність письмової чи усної згоди батьків чи осіб, що заміня-ють їх, на укладення неповнолітнім трудового контракту тощо.