§ 8.6. Правове регулювання соціального захисту увідносинах «з іноземним елементом»

Кожна країна вільна у формуванні своєї власної системи соці-ального забезпечення. Це обумовлює існування безлічі розходженьв національних системах, з якими доводиться стикатися громадя-нам при виїзді за межі своєї країни.

Сучасна трудова міграція є найважливішим процесом, який єодним із дієвих способів адаптації населення до умов ринку і вод-ночас індикатором соціально-економічних трансформацій в тій чиіншій країні. Таким чином, міжнародний трудовий обмін ставитькраїну перед проблемою регулювання соціально-забезпечувальнихвідносин, ускладнених іноземним елементом.

Соціальне забезпечення та страхування іноземних осіб, що залу-чаються на роботу в Україну, визначаються нормами українськогозаконодавства з урахуванням міжнародних угод України з зарубіж-ними країнами.

Важливу роль у регулюванні зазначених відносин відіграютьнорми вітчизняного законодавства. Найважливішим джерелом у га-лузі міжнародного приватного права є Конституція України. Вона немістить норм прямої дії, які регулюють соціально-забезпечувальнівідносини з іноземним елементом в Україні. У ст. 46 Конституціїйдеться лише про працю та соціальний захист громадян України:«Громадяни мають право на соціальний захист, що включає правона забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втратипрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних відних обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченихзаконом...».

Згідно зі статтею 26 Конституції, іноземці та особи без грома-дянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користу-ються тими самими правами і свободами, а також несуть такі саміобов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленимиКонституцією, законами чи міжнародними договорами. Однак кон-ституційні засади права на соціальний захист набули подальшогорозвитку у системі законодавства про соціальний захист України.

Так, Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб безгромадянства» від 4 лютого 1994 року передбачає право інозем-ців та осіб без громадянства на соціальний захист, у тому числі наодержання пенсії та інших видів соціальної допомоги відповіднодо законодавства України та міжнародних договорів України. За-значені права іноземців та осіб без громадянства забезпечуютьсязагальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за ра-хунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організа-цій, а також бюджетних та інших джерел та гарантуються низкоюзаконодавчих актів. Згідно з вітчизняним законодавством, в Українііснують такі види загальнообов'язкового державного соціальногострахування: на випадок безробіття; у зв'язку з тимчасовою втратоюпрацездатності та витратами, зумовленими похованням; від нещас-ного випадку на виробництві та професійного захворювання, якіспричинили втрату працездатності; пенсійне страхування медично-го страхування.

Законодавчі акти України щодо загальнообов'язкового державно-го соціального страхування передбачають, що право на забезпеченняза загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням маютьзастраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без гро-мадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживаютьв Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України наумовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.Питання пенсійного забезпечення громадян України, які прожива-ють за її межами та працюючих в Україні іноземців, регулюютьсязаконодавством про пенсійне забезпечення в Україні, що ґрунту-ється на Конституції України і складається із Закону України «Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування», інших зако-нів та нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів(угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Утих випадках, коли договори (угоди) між Україною та іншими дер-жавами передбачають інші правила, ніж ті, що містяться у ЗаконіУкраїни, то застосовуються правила, встановлені цими договора-ми (угодами). У разі, коли для призначення пенсії потрібен певнийстаж роботи, іноземцю на підставах і в порядку, встановлених за-конодавством України і міжнародними договорами України, можезараховуватися стаж роботи за кордоном.

Нормативні акти з питань соціального забезпечення передбача-ють, що всі роботодавці, у тому числі іноземні юридичні і фізичніособи, які наймають на роботу в Україні іноземців, зобов'язані спла-чувати внески до фондів соціального страхування, з яких працівни-кам проводяться відповідні виплати.

Якщо трудові мігранти не охоплені загальнообов'язковим дер-жавним пенсійним страхуванням, то вони мають право на добровіль-ну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійногострахування. Це дає змогу їм набути відповідного страхового стажуза період роботи за межами України. Відповідно до ст. 11 Закону«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи,які не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковомудержавному пенсійному страхуванню, у тому числі іноземці та осо-би без громадянства, які постійно проживають або працюють натериторії України, громадяни України, які постійно проживаютьабо працюють за межами України, якщо інше не встановлено між-народними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верхо-вною Радою України, мають право на добровільну участь у системізагальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Крімтого, з 1 січня 2004 року в Україні діє добровільна накопичувальнасистема через недержавне пенсійне забезпечення.

Стосовно громадян, які виїхали на постійне проживання за кор-дон, статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове держав-не пенсійне страхування» було визначено особливий порядок ви-плати пенсій, який передбачає, що виплата пенсії припиняється навесь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщоінше не передбачено міжнародним договором України, згода наобов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У разі повернення пенсіонера в Україну виплата пенсій поновлю-ється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду Украї-ни протягом десяти днів після з'ясування обставин та наявності умовдля відновлення її виплати. Таким чином, виплата пенсії законодавчопоставлена в залежність від факту укладення Україною з відповідноюдержавою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

Винятки встановлені для громадян, які проживають за кордо-ном, якщо пенсія їм призначена внаслідок трудового каліцтва абопрофесійного захворювання. У цих випадках пенсія виплачується іза відсутності міжнародного договору. При цьому держава визначи-ла відповідний механізм виплати таких пенсій (Постанова КабінетуМіністрів України «Про порядок переведення пенсій громадян, яківиїхали на постійне проживання до інших країн» від 6 квітня 1993року № 258).

Положеннями Закону створено правову ситуацію, у якій гро-мадяни, які працювали на території України, сплачували страховівнески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцемпроживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний дого-вір щодо виплати громадянам країни пенсій, зароблених в Україні,позбавлені можливості її одержувати. Конституційний Суд Українивизнав вказані положення такими, що не відповідають Конституції,зокрема, суперечать конституційним приписам України стосовноутвердження і забезпечення прав і свобод людини, неприпустимостіобмеження конституційних прав і свобод, рівності конституційнихправ громадян незалежно від місця проживання, гарантування пі-клування та захисту громадянам України, які перебувають за її меж-ами, права на соціальний захист у старості (стаття 3, ч. 1, 2 ст. 24, ч. 3ст. 25, ч. 1 ст. 46, ч. 1 ст. 64 Основного Закону України) (є неконсти-туційними). В своєму рішенні № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 рокувін зазначив, що, виходячи з правової, соціальної природи пенсійправо громадянина на одержання призначеної йому пенсії, не можепов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана га-рантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій при-значена пенсія, - в Україні чи за її межами. Така диференціація назаконодавчому рівні на різні категорії пенсіонерів, які проживаютьза межами України, не відповідає конституційним засадам соціаль-ного захисту громадян.

Таким чином, суд визнав таким, що не відповідає Конститу-ції положення п. 2 ч. 1 ст. 49, а також речення 2 ст. 51 закону «Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня2003 року. Водночас, Конституційний Суд України зазначив, щовизнання оспорюваних положень Закону неконституційними маєнаслідки лише для пенсіонерів, які проживають (перебувають) удержавах, з якими Україною не укладено відповідного договору, і неперешкоджає подальшому унормуванню питань соціального захис-ту пенсіонерів шляхом укладення міжнародних договорів з цимидержавами та виплаті пенсій упорядку, встановленому чиннимиміжнародними договорами.

Згідно з Законом України «Про державну допомогу сім'ям з ді-тьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, іноземці та особи безгромадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, щонабули статусу біженця, мають право на державну допомогу (допо-мога у зв'язку з вагітністю та пологами, одноразова допомога принародженні дитини, допомога по догляду за дитиною до досяг