§ 8.6. Правове регулювання соціального захисту увідносинах «з іноземним елементом»

магниевый скраб beletage

Кожна країна вільна у формуванні своєї власної системи соці-ального забезпечення. Це обумовлює існування безлічі розходженьв національних системах, з якими доводиться стикатися громадя-нам при виїзді за межі своєї країни.

Сучасна трудова міграція є найважливішим процесом, який єодним із дієвих способів адаптації населення до умов ринку і вод-ночас індикатором соціально-економічних трансформацій в тій чиіншій країні. Таким чином, міжнародний трудовий обмін ставитькраїну перед проблемою регулювання соціально-забезпечувальнихвідносин, ускладнених іноземним елементом.

Соціальне забезпечення та страхування іноземних осіб, що залу-чаються на роботу в Україну, визначаються нормами українськогозаконодавства з урахуванням міжнародних угод України з зарубіж-ними країнами.

Важливу роль у регулюванні зазначених відносин відіграютьнорми вітчизняного законодавства. Найважливішим джерелом у га-лузі міжнародного приватного права є Конституція України. Вона немістить норм прямої дії, які регулюють соціально-забезпечувальнівідносини з іноземним елементом в Україні. У ст. 46 Конституціїйдеться лише про працю та соціальний захист громадян України:«Громадяни мають право на соціальний захист, що включає правона забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втратипрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних відних обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченихзаконом...».

Згідно зі статтею 26 Конституції, іноземці та особи без грома-дянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користу-ються тими самими правами і свободами, а також несуть такі саміобов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленимиКонституцією, законами чи міжнародними договорами. Однак кон-ституційні засади права на соціальний захист набули подальшогорозвитку у системі законодавства про соціальний захист України.

Так, Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб безгромадянства» від 4 лютого 1994 року передбачає право інозем-ців та осіб без громадянства на соціальний захист, у тому числі наодержання пенсії та інших видів соціальної допомоги відповіднодо законодавства України та міжнародних договорів України. За-значені права іноземців та осіб без громадянства забезпечуютьсязагальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за ра-хунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організа-цій, а також бюджетних та інших джерел та гарантуються низкоюзаконодавчих актів. Згідно з вітчизняним законодавством, в Українііснують такі види загальнообов'язкового державного соціальногострахування: на випадок безробіття; у зв'язку з тимчасовою втратоюпрацездатності та витратами, зумовленими похованням; від нещас-ного випадку на виробництві та професійного захворювання, якіспричинили втрату працездатності; пенсійне страхування медично-го страхування.

Законодавчі акти України щодо загальнообов'язкового державно-го соціального страхування передбачають, що право на забезпеченняза загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням маютьзастраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без гро-мадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживаютьв Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України наумовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.Питання пенсійного забезпечення громадян України, які прожива-ють за її межами та працюючих в Україні іноземців, регулюютьсязаконодавством про пенсійне забезпечення в Україні, що ґрунту-ється на Конституції України і складається із Закону України «Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування», інших зако-нів та нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів(угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Утих випадках, коли договори (угоди) між Україною та іншими дер-жавами передбачають інші правила, ніж ті, що містяться у ЗаконіУкраїни, то застосовуються правила, встановлені цими договора-ми (угодами). У разі, коли для призначення пенсії потрібен певнийстаж роботи, іноземцю на підставах і в порядку, встановлених за-конодавством України і міжнародними договорами України, можезараховуватися стаж роботи за кордоном.

Нормативні акти з питань соціального забезпечення передбача-ють, що всі роботодавці, у тому числі іноземні юридичні і фізичніособи, які наймають на роботу в Україні іноземців, зобов'язані спла-чувати внески до фондів соціального страхування, з яких працівни-кам проводяться відповідні виплати.

Якщо трудові мігранти не охоплені загальнообов'язковим дер-жавним пенсійним страхуванням, то вони мають право на добровіль-ну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійногострахування. Це дає змогу їм набути відповідного страхового стажуза період роботи за межами України. Відповідно до ст. 11 Закону«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи,які не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковомудержавному пенсійному страхуванню, у тому числі іноземці та осо-би без громадянства, які постійно проживають або працюють натериторії України, громадяни України, які постійно проживаютьабо працюють за межами України, якщо інше не встановлено між-народними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верхо-вною Радою України, мають право на добровільну участь у системізагальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Крімтого, з 1 січня 2004 року в Україні діє добровільна накопичувальнасистема через недержавне пенсійне забезпечення.

Стосовно громадян, які виїхали на постійне проживання за кор-дон, статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове держав-не пенсійне страхування» було визначено особливий порядок ви-плати пенсій, який передбачає, що виплата пенсії припиняється навесь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщоінше не передбачено міжнародним договором України, згода наобов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У разі повернення пенсіонера в Україну виплата пенсій поновлю-ється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду Украї-ни протягом десяти днів після з'ясування обставин та наявності умовдля відновлення її виплати. Таким чином, виплата пенсії законодавчопоставлена в залежність від факту укладення Україною з відповідноюдержавою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

Винятки встановлені для громадян, які проживають за кордо-ном, якщо пенсія їм призначена внаслідок трудового каліцтва абопрофесійного захворювання. У цих випадках пенсія виплачується іза відсутності міжнародного договору. При цьому держава визначи-ла відповідний механізм виплати таких пенсій (Постанова КабінетуМіністрів України «Про порядок переведення пенсій громадян, яківиїхали на постійне проживання до інших країн» від 6 квітня 1993року № 258).

Положеннями Закону створено правову ситуацію, у якій гро-мадяни, які працювали на території України, сплачували страховівнески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцемпроживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний дого-вір щодо виплати громадянам країни пенсій, зароблених в Україні,позбавлені можливості її одержувати. Конституційний Суд Українивизнав вказані положення такими, що не відповідають Конституції,зокрема, суперечать конституційним приписам України стосовноутвердження і забезпечення прав і свобод людини, неприпустимостіобмеження конституційних прав і свобод, рівності конституційнихправ громадян незалежно від місця проживання, гарантування пі-клування та захисту громадянам України, які перебувають за її меж-ами, права на соціальний захист у старості (стаття 3, ч. 1, 2 ст. 24, ч. 3ст. 25, ч. 1 ст. 46, ч. 1 ст. 64 Основного Закону України) (є неконсти-туційними). В своєму рішенні № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 рокувін зазначив, що, виходячи з правової, соціальної природи пенсійправо громадянина на одержання призначеної йому пенсії, не можепов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана га-рантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій при-значена пенсія, - в Україні чи за її межами. Така диференціація назаконодавчому рівні на різні категорії пенсіонерів, які проживаютьза межами України, не відповідає конституційним засадам соціаль-ного захисту громадян.

Таким чином, суд визнав таким, що не відповідає Конститу-ції положення п. 2 ч. 1 ст. 49, а також речення 2 ст. 51 закону «Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня2003 року. Водночас, Конституційний Суд України зазначив, щовизнання оспорюваних положень Закону неконституційними маєнаслідки лише для пенсіонерів, які проживають (перебувають) удержавах, з якими Україною не укладено відповідного договору, і неперешкоджає подальшому унормуванню питань соціального захис-ту пенсіонерів шляхом укладення міжнародних договорів з цимидержавами та виплаті пенсій упорядку, встановленому чиннимиміжнародними договорами.

Згідно з Законом України «Про державну допомогу сім'ям з ді-тьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, іноземці та особи безгромадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, щонабули статусу біженця, мають право на державну допомогу (допо-мога у зв'язку з вагітністю та пологами, одноразова допомога принародженні дитини, допомога по догляду за дитиною до досягненнянею трирічного віку, допомога на дітей, які перебувають під опікоючи піклуванням, допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми) нарів-ні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом,іншими законами або міжнародними договорами України, згода наобов'язковість яких надана Верховною Радою України. Такого пра-ва вони набувають, починаючи з місяця прибуття в Україну. В тихвипадках, коли договори (угоди) між Україною та іншими держава-ми передбачають інші правила, ніж ті, які містить Закон про допо-могу сім'ям, застосовуються правила, встановлені цими договорами(угодами). Таким чином, іноземні громадяни мають право на допо-могу, пенсії та інші форми соціального забезпечення на підставах і впорядку, встановлених українським законодавством.

До джерел міжнародного приватного права, що регулює відно-сини, ускладнені іноземним елементом, належать не тільки нормиактів внутрішнього права, а й норми міжнародних договорів.

Основа більшості норм міжнародного приватного права закла-дається загальними положеннями, загальновизнаними принципамисучасного міжнародного права. Але норми міжнародного права нездатні регулювати внутрішньодержавні відносини без відповідноїтрансформації. Для того, щоб норми міжнародного права набулиздатності регулювати внутрішньодержавні відносини, ускладненііноземним елементом, вони повинні увійти до правової системи кра-їни, отримати юридичну силу національного права.

Трансформація норм міжнародного права здійснюється шляхомперетворення їх на норми внутрішньодержавного права через рати-фікацію, видання актів про застосування міжнародного договоруабо видання іншого внутрішньодержавного акта.

Важливим етапом у створенні норм міжнародного приватногоправа тієї чи іншої держави є міжнародний договір. Регулюючи від-носини між державами, міжнародні договори зобов'язують державизабезпечити застосування передбачених в них правових приписів, адержава бере на себе зобов'язання вживати всіх необхідних заходівдля того, щоб сформульовані в договорі норми застосовувалися по-всюдно на його території всіма фізичними та юридичними особами ійого правозастосувальними органами, які підпорядковуються тіль-ки національним законодавством. Надання міжнародним договорамсили національного права робить їх юридично обов'язковими дляучасників приватноправових відносин. Юридичний механізм цьогопроцесу передбачається внутрішнім правом держави і зазвичай іме-нується трансформацією міжнародно-правових норм у національно-правові.

Відповідно до ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року«Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договориУкраїни, згода на обов'язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни, є частиною національного законодавства і застосовуютьсяу порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

У статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнарод-ні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою,є частиною національного законодавства України. У частині другійстатті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від29 червня 2004 року №1906-IV встановлено: «Якщо міжнароднимдоговором України, який набрав чинності в установленому поряд-ку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідномуакті законодавства України, то застосовуються правила міжнарод-ного договору». Положення про те, що ратифіковані ВерховноюРадою України міжнародні договори є частиною національногозаконодавства України, закріплені також у внутрішніх законодав-чих актах стосовно соціального захисту: ст. 4 Закону України від 23вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальнестрахування від нещасного випадку на виробництві та професійногозахворювання, які спричинили втрату працездатності», ст. 3 Зако-ну України від 2 березня 2000 року. «Про загальнообов'язкове дер-жавне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. 3 ЗаконуУкраїни від 11 січня 2001 року. «Про загальнообов'язкове державнесоціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездат-ності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ст.4 Закону України від 9 липня 2003 року. «Про загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування».

Поняття міжнародного договору охоплює усі міжнародні угоди,які можуть мати різне найменування - договір, угода, пакт, конвен-ція, декларація, комюніке, протокол тощо.

З метою вирішення проблем в галузі соціального захисту грома-дян, що виникають між державами, Україна бере участь в укладеннірізних міжнародних договорів: багатосторонніх та двосторонніх угод,залежно від кількості держав, що беруть участь в укладенні договору,а також в регіональних та локальних актах, залежно від сфери їх дії.

Міжнародно-правове співробітництво держав у галузі соціаль-ного забезпечення має в своїй основі базові документи. З огляду наєвропейський стратегічний курс України важливим є врахування унаціональному законодавстві стандартів, встановлених такими між-народними установами, як ООН, МОП. Основними міжнароднимиактами універсального характеру щодо питань соціального захис-ту є Загальна декларація прав людини 1948 p., що проголошує за-гальність, всебічність соціального забезпечення та право людини намінімальний рівень соціального обслуговування, який необхіднийдля підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї. До зазна-ченої групи актів належать також Міжнародний пакт про еконо-мічні, соціальні та культурні права 1966 p., Європейська конвенціяпро захист прав людини та основних свобод 1950 p., Європейськасоціальна хартія 1961 р. та інші. Міжнародні норми, що здійснюютьзначний вплив на розвиток внутрішнього законодавства України,беруться до уваги при визначенні багатьох соціальних стандартів(межа бідності, прожитковий мінімум тощо).

Положення Європейської Соціальної Хартії розроблені на осно-ві передового досвіду країн-учасниць Європейської Союзу в сферіправового регулювання соціального забезпечення. Цей досвід бувапробований ними протягом багатьох років. Хартія застосовуєтьсядо іноземців, які є громадянами інших Договірних сторін, на закон-них підставах проживають або регулярно працюють на території за-цікавленої держави. Ратифікація Європейської Соціальної Хартії таподальша імплементація її положень у законодавство України ма-тиме значний вплив на входження нашої держави в європейськийпростір.

Провідну роль у встановленні системи міжнародно-правовогорегулювання соціального забезпечення відіграє Міжнародна орга-нізації праці. У літературі зазначається, що близько чверті всіх кон-венцій, прийнятих в рамках Міжнародної організації праці з момен-ту її утворення, містять норми соціального забезпечення [8, С. 182].Серед основних інструментів, розроблених на міжнародних конфе-ренціях праці в галузі соціального забезпечення, потрібно назватитакі: Конвенція № 102 «Про мінімальні норми соціального забезпе-чення» від 28.06.1952 р., Конвенція № 118 «Про рівноправність угалузі соціального забезпечення» від 28 червня 1962 року, Конвен-ція № 157 «Про збереження прав у галузі соціального забезпечення»від 21 червня 1982 року. На жаль, на відміну від стану справ щодоратифікації конвенцій у сфері трудових відносин, Україною не ра-тифіковано жодної конвенціі МОП щодо соціального забезпечення.

Вочевидь, рівень розвитку економіки України ще не дозволяє впро-ваджувати більшість міжнародних стандартів щодо питань соціаль-ного захисту громадян.

Розвиток трудового обміну в межах Співдружності НезалежнихДержав, обумовлений не тільки тісними економічними зв'язками,що склалися в роки існування СРСР, але і спільними кордона-ми, єдиними традиціями в регулюванні трудових і соціально-забезпечувальних відносин, викликав необхідність забезпеченняпрацівникам-мігрантам, залученим на законних підстав, не меншсприятливих соціально-трудових умов, порівняно з громадянамикраїни прийому. Тому для України вкрай важливим стала необхід-ність чіткого механізму регулювання міграційних процесів як на на-ціональному, так і на міждержавному рівнях.

З цією метою учасники СНД підписали низку регіональних ак-тів. Пріоритет у правовому регулюванні було надано пенсійнномузабезпеченню, а інші питання соціального забезпечення стали пред-метом міждержавного співробітництва пізніше. Основним регіо-нальним актом на рівні СНД у сфері пенсійного забезпечення ста-ла міжурядова Угода про гарантії прав громадян держав-учасниківСпівдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечен-ня, укладена 13 березня 1992 року, яку підписали Вірменія, Біло-русь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан, Туркменістан,Узбекистан та Україна. Угода поширювалася на всі види пенсійногозабезпечення, передбачені чинним, а також майбутнім законодав-ством.

Учасники Угоди зобов'язалися здійснювати пенсійне забезпе-чення громадян держав-учасниць за нормами законодавства дер-жави, на території якої вони проживають, з урахуванням трудовогостажу, набутого на території будь-якої з цих держав, а також колиш-нього СРСР за період до 13.03.92 р. Розмір пенсії повинен перегля-датися згідно із законодавством держави-учасниці угоди за новиммісцем проживання пенсіонера. Документи, необхідні для призна-чення пенсії та видані на території держав-учасників СНД і держав,що входили до складу СРСР, або до 1 грудня 1991 року, будуть при-йматися без легалізації. Зокрема, відповідно до національного за-конодавства кожної з цих держав, повинні вирішуватися питанняправа на пенсію прибулих до країни осіб залежно від зміни нимигромадянства. Перелік громадян цієї Угоди не охоплює військовос-лужбовців Збройних Сил держав-учасниць Співдружності Неза-лежних Держав.

Угода між державами-учасницями Співдружності НезалежнихДержав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб,звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 люто-го 1992 року закріпила, що за військовослужбовцями, особами, якізвільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаютьсяправа і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативни-ми актами колишнього Союзу РСР.

Для регулювання основних напрямків співробітництва державСНД у сфері трудової міграції і соціального захисту трудящих-мігрантів 15 квітня 1994 року було укладено Угоду урядів держав-учасниць СНД з зазначених питань. Метою Угоди «Про спів-робітництво в галузі трудової міграції та соціального захистутрудящих-мігрантів» є усунення прогалин в регламентації правово-го становища трудящих-мігрантів і членів їх сімей, а також забезпе-чення принципу рівності між трудящими-мігрантами і громадянамиприймаючої держави, маючи на увазі умови їх життя і здійсненняними трудової діяльності.

Угода декларує загальні принципи та підходи до забезпечення ізахисту прав трудящих-мігрантів. Один з її головних принципів по-лягає в тому, що правовий статус трудящих-мігрантів в приймаючійстороні повинен визначатися в рамках чинного законодавства цієїсторони та укладених нею міжнародних договорів.

В Угоді визначено сферу її застосування і позначене колосуб'єктів, на яких поширюється її дія, закріплені основні права і сво-боди трудящих-мігрантів і членів їх сімей. Ця Угода містить нормипро визнання документів про освіту, трудового стажу, регулюван-ня трудових договорів, соціального страхування, відшкодуванняшкоди, переказ зароблених коштів та інше. Вона відповідає осно-воположним міжнародним документам у цій галузі, зокрема, Євро-пейській конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів від 24листопада 1977 року, Міжнародній конвенції ООН про захист праввсіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей від 18 грудня 1990 року.Ратифікували документ поки що лише дві держави - Білорусь і Ка-захстан. Досі Україна не приєдналася до міжнародних конвенцій зправ трудящих-мігрантів.

Співпраця з питань соціального забезпечення отримала своєоформлення, передусім, у багатосторонніх угодах, що визначаютьсоціальні і правові гарантії. Угодою про партнерство та співробіт-ництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їхдержавами-членами (Угоду ратифіковано Законом № 237/94-ВР від10 листопада 1994 року) визначено способи координації соціально-го забезпечення. Зокрема ст. 25 передбачено, що Сторони укладаютьугоди з тим, щоб: (І) прийняти, дотримуючись умов і порядку, щозастосовуються в кожній державі-члені, положення, необхідні длякоординації систем соціального забезпечення робітників, які маютьукраїнське громадянство і працюють на законних засадах на терито-рії держави-члена. Ці положення, зокрема, забезпечуватимуть, щоб:всі періоди страхування, праці або проживання таких робітників урізних державах-членах складалися одночасно з метою отриманняпенсій за віком, у випадку інвалідності та смерті й з метою медич-ного обслуговування таких робітників; будь-які пенсії за віком, увипадку смерті, інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на ви-робництві або професійного захворювання, за винятком спеціаль-них пільг, що не передбачають внесків до пенсійного фонду, вільнопереводилися за курсом, який застосовується за законом дебітора— держави-члена або держав-членів; (II) прийняти, дотримуючисьумов і порядку, що застосовується в Україні, положення, необхід-ні для надання робітникам, які є громадянами держави-члена і назаконних засадах працюють в Україні, режиму, подібного до того,який визначений у другій частині пункту (І).

Важливе значення мають двосторонні домовленості України зрядом держав щодо регулювання трудової діяльності й соціальногозахисту громадян, які працюють за межами своїх держав. Двосто-ронні угоди з питань соціального захисту укладаються Україною,переважно, з метою вирішення проблем, що виникають між двомадержавами у зв'язку з міграцією працівників. Держави-учасниціСНД зіткнулися з масовою міграцією після розпаду єдиної держа-ви.

Питання пенсійного забезпечення в Україні регулюються такождвосторонніми міжнародними договорами (угодами), укладеними з21 країною. Зазначені договори (угоди) розподіляються на два види:договори, що базуються на територіальному принципі, та договори,що базуються на пропорційному принципі.

Пенсія за договором, що базується на територіальному принци-пі, призначається відповідно до законодавства Сторони, на терито-рії якої ця особа проживає і звернулась за призначенням пенсії, прицьому стаж роботи, набутий на території іншої Договірної Сторо-ни, зараховується до трудового стажу, витрати на виплату пенсійздійснює держава, на території якої проживає отримувач. За тери-торіальним принципом Україною укладено 14 договорів. Слід зау-важити, що Україна також є правонаступницею міжнародних дого-ворів, укладених між СРСР та Монголією, Угорщиною і Румунією.В Україні діючими є міжнародні договори, укладені між: СРСР таМонголією «Про співробітництво в галузі соціального забезпечен-ня», СРСР та Угорщиною «Про співробітництво у сфері соціально-го забезпечення» і СРСР та Румунією «Конвенція щодо співробіт-ництва у галузі соціального забезпечення між СРСР та НародноюРеспублікою Румунія» від 24.12.1960 р.

За договорами, що базуються на пропорційному принципі,кожна Договірна Сторона призначає та виплачує пенсію за відпо-відний страховий (трудовий) стаж, набутий на території державицієї Сторони, тобто кожна з Договірних Сторін призначає пенсію застаж роботи, набутий на її території. За принципом пропорційностіУкраїною укладено сім договорів про соціальне забезпечення: з Рес-публікою Болгарія, Королівством Іспанія, Чеською Республікою,Словацькою Республікою, Естонською Республікою, ЛатвійськоюРеспублікою, Литовською Республікою.

Введення нової страхової системи (прийняття Закону Укра-їни «Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування»),яка синхронізується з нормами європейського законодавства в ційсфері, з одного боку викликало необхідність переглянути вже діючіміжнародні договори (угоди), а з другого боку відкрило можливостіукладення міжнародних договорів (угод) з іншими державами щодоздійснення пенсійного забезпечення сторонами за період сплатистрахових внесків у кожній із держав-учасниць.

Україною ведеться підготовча робота щодо укладення таких до-говорів з Федеративною Республікою Німеччина, Канадою, Арген-тинською Республікою, Федеративною Республікою Бразилія, Дер-жавою Ізраїль, Сербією та Чорногорією, Турецькою Республікою таперегляду договорів з Республікою Казахстан, Грузією та країнами,які 13 березня 1992 року підписали Угоду про гарантії прав грома-дян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузіпенсійного забезпечення.

Двосторонній міжнародно-правовий рівень регулювання соці-ального захисту між Україною та іншими країнами здійснюєтьсяна підставі таких принципів: надання іноземцям національного ре-жиму; територіального або пропорційного принципів призначення івиплати пенсій; збереження права на пенсію при переїзді пенсіонераз однієї країни в іншу; відсутності взаємних розрахунків між країна-ми, що здійснюють соціальне забезпечення; принципу загальності;заборони дискримінації і рівності; всебічності і розмаїття видів соці-ального забезпечення; встановлення мінімального рівня соціально-го забезпечення; збереження набутих прав на конкретний вид пенсіїабо допомоги при зміні країни постійного проживання.

Так, наприклад, Угода між Урядом України і Урядом РосійськоїФедерації про трудову діяльність і соціальний захист громадянУкраїни і Росії, які працюють за межами своїх країн, від 14 січня1993 року встановлює, зокрема, колізійні норми для врегулюваннятаких питань, як вік особи, з якого допускається прийняття на робо-ту, виїзд і перебування, трудова діяльність, права і обов'язки праців-ників, соціальне забезпечення з прив'язками до законодавства кра-їни перебування. Крім того, в цій Угоді взаємно визнаються стаж ідипломи, а також інші документи без легалізації.

Аналогічні норми містяться в Угоді між Урядами України таРеспубліки Молдова про трудову діяльність і соціальний захистгромадян України та Республіки Молдова, які працюють за межамисвоїх держав, від 15 грудня 1993 року.

Угодою між Україною та Португальською Республікою протимчасову міграцію громадян України для роботи в ПортугальськійРеспубліці від 13 лютого 2003 року передбачено, зокрема, соціаль-ні гарантії, на які матимуть право працівники, та відповідальністьза оплату вартості проїзду між Україною та Португальською Рес-публікою. До громадян України, які мігрують до ПортугальськоїРеспубліки в рамках дії цієї Угоди, на території Португалії застосо-вуються такі самі умови винагороди та праці, якими користуютьсяпортугальські громадяни, відповідно до положень законодавства,правил колективної праці, місцевих традицій і звичаїв, а також со-ціальні гарантії, передбачені португальським законодавством. Гро-мадяни України також користуватимуться такими самими правамий захистом, який отримують громадяни Португальської Республікизгідно з чинним законодавством, стосовно охорони здоров'я та без-пеки праці.

Найбільш конкретною у плані соціального забезпечення є Угодаміж Україною і Королівством Іспанія про соціальне забезпеченнягромадян від 7 жовтня 1996 року, ратифікована ВРУ 17.12.1997 р.В Угоді детально розписаний кожен вид соціального забезпеченнянаселення як відповідно до законодавства України (зокрема, щодопенсій за віком, по інвалідності та в разі втрати годувальника, до-помоги з тимчасової непрацездатності, по вагітності та пологах, принародженні дитини, по догляду за дитиною, допомоги у зв'язку знещасними випадками на виробництві і професійними захворюван-нями, допомоги на поховання, допомоги сім'ям з дітьми, соціальнихпенсій), так і відповідно до законодавства Іспанії (зокрема, щодо до-помоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю внаслідок загаль-ного захворювання, будь-яких нещасних випадків, не пов'язаних звиробництвом та материнством, допомоги по інвалідності, за ві-ком, в разі смерті та в разі втрати годувальника, допомоги у зв'язкуз нещасними випадками на виробництві та професійними захворю-ваннями; допомоги для сімей).

Договір між Україною та Чеською Республікою про соціальнезабезпечення, підписаний 04.07.2001 року та ратифікований ВРУ22.11.2002 р., поширюється на здійснення таких видів грошових ви-плат відповідно до правових норм України, як допомога у зв'язкуз тимчасовою непрацездатністю, допомога по вагітності та пологах,при народженні дитини та догляду за нею, допомога сім'ям з дітьми,допомога у разі нещасного випадку на виробництві, професійногозахворювання, а також смерті потерпілого, яка настала з цих при-чин, допомога по безробіттю, пенсія за віком, пенсія по інвалідності,пенсія в разі втрати годувальника, допомога на поховання. Відповід-но до правових норм Чеської Республіки, забезпечується: допомогапід час хвороби та материнства, допомога у зв'язку з інвалідністю,допомога у зв'язку із старістю, допомога членам сім'ї померлого, до-помога у зв'язку з каліцтвом та професійним захворюванням, похо-ронні, допомога по безробіттю, допомога сім'ям з дітьми.

Майже подібні умови передбачаються Договором між Україноюта Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 4 липня2001 року.

Договір між Україною та Республікою Болгарією про соціальнезабезпечення, який було підписано 04.09.2001 року та ратифіковано

ВРУ 22.11.2002 р., застосовується до багатьох видів соціального за-безпечення які існують в Україні, таких як пенсія за віком, пенсія поінвалідності від загального захворювання, пенсія за вислугу років,пенсія в разі втрати годувальника, пенсія та відшкодування шкоди,заподіяної працівнику внаслідок нещасного випадку на виробни-цтві, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров'я,пов'язаних із виконанням працівником трудових обов'язків, та у ви-падку його смерті з цих причин, допомога у зв'язку тимчасовою не-працездатністю, по вагітності та пологах, при народженні дитини тадогляду за нею, допомога сім'ям з дітьми, допомога по безробіттю,допомога на поховання. З боку Республіки Болгарія, згідно з Дого-вором, застосовуються пенсія за страховим стажем та віком, пенсіяпо інвалідності від загального захворювання, пенсія по інваліднос-ті в разі трудового каліцтва або професійного захворювання, пенсіїспадкоємцям, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю таматеринством, допомога по безробіттю, допомога у разі смерті.

Договір між Україною і Латвійською Республікою про співро-бітництво в галузі соціального забезпечення, підписаний 26.02.1998р. та ратифікований ВРУ 19.03.1999 р., поширюється на такі самівиди соціального забезпечення в Україні, як і у зазначеному вищеДоговорі, а з боку Латвійської Республіки на такі виплати, як допо-мога по тимчасовій непрацездатності, допомога по материнству, ме-дичні послуги, пенсії по інвалідності, пенсії за віком, пенсії за вислу-гу років, пенсії в разі втрати годувальника, відшкодування шкоди увипадку трудового каліцтва, професійного захворювання або смертіз цих причин, допомога на поховання, допомога по безробіттю, сі-мейні допомоги, державні допомоги соціального забезпечення.

Договір між Україною та Словацькою Республікою про со-ціальне забезпечення, підписаний 05.12.2000 р. та ратифікованийВРУ 20.09.2001 р., поширюється на здійснення Україною таких ви-дів грошових виплат, як пенсія по інвалідності, пенсія в разі втратигодувальника, пенсія за вислугу років, допомога по тимчасовій не-працездатності, допомога сім'ям з дітьми, допомога на поховання,допомога для догляду за членом сім'ї. У Словацькій Республіці, від-повідно до законодавства про пенсійне забезпечення і страхуванняна випадок хвороби, будуть забезпечуватись пенсія за віком, пенсіяпо інвалідності, часткова пенсія по інвалідності, пенсія вдові, пенсіяза дружиною, сирітська пенсія, грошова виплата внаслідок хворо-би, грошова допомога матерям для догляду за дітьми, допомога подогляду за членом сім'ї, компенсаційна допомога при вагітності тародах, допомога на поховання.

Договір між Україною та Литовською Республікою про соціаль-не забезпечення, який було підписано 23.04.2001 р. та ратифікова-но ВРУ 10.01.2002 р., поширюється на передбачені законодавствомкожної із Сторін перераховані нижче види соціального забезпечен-ня: з боку України - всі види пенсій та допомог, а з боку ЛитовськоїРеспубліки: пенсії по інвалідності, пенсії по старості, пенсії за ви-слугу років, пенсії вдовам (удівцям) та пенсії сиротам, відшкодуван-ня шкоди в разі трудового каліцтва та професійного захворювання,допомоги по хворобі та материнству, допомоги сім'ям, що вихову-ють дітей, допомоги по безробіттю, допомоги на поховання.

Угода між Урядом України і Урядом Литовської Республі-ки «Про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення» від27.09.1994 р, передбачає взаємне зарахування страхового стажу, атакож: здійснення виплат в рамках пенсійного страхування, страху-вання від нещасних випадків на виробництві, страхування з тимча-сової втрати працездатності, страхування на випадок безробіття.

Договір між Урядом України і Урядом Естонської Республікипро співробітництво в галузі соціального забезпечення, підписаний20.02.1997 року, регулює надання в Україні допомоги по тимчасовійнепрацездатності, допомоги по материнству, медичних послуг, пен-сії по інвалідності, пенсії за віком, пенсії за вислугу років, пенсії вразі втрати годувальника, допомоги у випадку трудового каліцтва,професійного захворювання або смерті з цих причин, допомоги напоховання, допомоги по безробіттю, сімейних допомог, соціальнихпенсій в Україні, а в Естонській Республіці - народних пенсій.

Подібні види соціального забезпечення передбачають:

Угоди між Урядами України та Республіки Білорусь про трудо-ву діяльність і соціальний захист громадян України та РеспублікиБілорусь, які працюють за межами своїх держав, від 17 червня 1995року, Білоруссю «Про гарантії прав громадян в галузі пенсійного за-безпечення» від 14.12.1995 р.;

Угода між Урядами України та Республіки Вірменія про трудо-ву діяльність і соціальний захист громадян України та РеспублікиВірменія, які працюють за межами своїх держав, від 17 червня 1995року.

Угода між Урядами України та Молдовою «Про гарантії правгромадян в галузі пенсійного забезпечення» від 29.08.1995 р.

Угода між Урядами України та Азербайджанською Республі-кою «Про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення» від28.07.1995 р.

Двосторонні домовленості майже однаково закріплюють такіположення:

Угоди виходять з принципу національного режиму: громадяниоднієї країни, які постійно проживають на території іншої, у всіх пи-таннях соціального захисту прирівнюються до громадян цієї іншоїкраїни.

Угоди передбачають, що соціальний захист здійснюється компе-тентними органами тієї країни, на території якої проживає громадя-нин, який порушив клопотання про призначення пенсії (допомоги).При призначенні пенсій та допомог громадянам повністю зарахо-вується трудовий стаж, набутий на території обох країн. Якщо гро-мадянин, який одержує пенсію (допомогу), переселився з територіїоднієї країни на територію іншої країни, то виплата йому пенсії (до-помоги) припиняється і компетентні органи цієї іншої країни при-значають йому пенсію (допомога) відповідно до свого законодав-ства, причому право на пенсію не переглядається.

Зокрема домовленність держав у галузі пенсійного забезпеченняпередбачає, що пенсійне забезпечення іноземних громадян і членівїхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на територіїякої вони постійно проживають. Для встановлення права на пенсію,в тому числі пенсії на пільгових умовах, за вислугу років, враховуєть-ся трудовий стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасницьвідповідної угоди, а також на території колишнього СРСР.

При переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць догово-ру виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється,якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави зановим місцем проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядаєть-ся відповідно до законодавства держави нового місця проживанняпенсіонера.

Якщо особа не має права на отримання пенсії за законодавствомкраїни свого нового місця проживання, то пенсія нараховується і на-правляється державою колишнього постійного місця проживанняцієї особи (до моменту виникнення права на пенсію за законодав-ством країни місця проживання).

Пенсія виплачується у валюті держави, в якій пенсіонер має по-стійне місце проживання.

Пенсії по інвалідності або у разі втрати годувальника внаслідоктрудового каліцтва призначаються і виплачуються за законодав-ством і за рахунок коштів тієї держави, на території якої трудове ка-ліцтво було отримано.

Пенсії по інвалідності або у разі втрати годувальника внаслідокпрофесійного захворювання, призначаються і виплачуються за зако-нодавством і за рахунок тієї країни, на території якої здійснюваласятрудова діяльність, що спричинила захворювання, незалежно від того,на території якої країни було вперше виявлено це захворювання.

Співпраця з питань соціального забезпечення, що отримала своєоформлення у двосторонніх договорах закріпила такі основні поло-ження.

Іноземні громадяни мають право на соціальне забезпечення (завинятком пенсії) відповідно до законодавства країни свого постій-ного місця проживання. Працівники-мігранти (тобто особи, що немають в країні працевлаштування постійного місця проживання)мають право на соціальне страхування та соціальне забезпеченнявідповідно до законодавства країни працевлаштування. Однак зцього правила часто встановлюється цілий ряд винятків:

якщо найманий працівник був відряджений своїм роботодавцемдля виконання робіт на території іншої держави, то на нього по-ширює свою дію законодавство країни роботодавця (якщо тер-мін відрядження не перевищує 2 років);

на соціальне забезпечення державних службовців однієї дер-жави, направлених ним на територію іншої держави, поширюєсвою дію законодавство країни-роботодавця;

на членів екіпажу морського судна і осіб, які працюють на мор-ському судні за наймом, поширює свою дію законодавство дер-жави, під прапором якого ходить це судно;

на осіб, які працюють на авіатранспортному, залізничному абоавтотранспортному підприємствах, що здійснюють міжнародніперевезення на території держав-учасниць відповідної угоди, по-ширює свою дію законодавство тієї держави, на території якої зна-ходиться адміністрація, зареєстровано відповідне підприємство;

на співробітників дипломатичних представництв і членів кон-сульських установ поширюються положення Віденської кон-венції про дипломатичні відносини від 18 квітня 1961 року таВіденської конвенції про консульські відносини від 24 квітня1963 року;

- на осіб, що працюють за трудовим договором (контрактом) у ди-пломатичних представництвах та консульських установах, поши-рюється законодавство постійного проживання. Однак ці особиможуть вибрати законодавство дипломатичних представництв таконсульських установ за умови, що вони є громадянами держави,до якої належать представництва та консульські установи.Угоди передбачають, що соціальне забезпечення здійснюєтьсякомпетентними органами тієї країни, на території якої проживаєгромадянин, який порушив клопотання про призначення допомоги(пенсії). Ці органи призначають і виплачують допомоги (пенсії) засвій рахунок.

При призначенні пенсій та допомог громадянам повністю за-раховується трудовий стаж, набутий на території обох країн. Якщогромадянин, який одержує пенсію (допомогу), переселився з тери-торії однієї країни на територію іншої країни, то виплата йому пен-сії (допомоги) припиняється, і компетентні органи цієї іншої країнипризначають йому пенсію (допомогу) відповідно до свого законо-давства, причому право на пенсію не переглядається. Розрахункиміж державами не здійснюються.

Стосовно двостороннього рівня міжнародно-правового регулю-вання соціального забезпечення відображають такі принципи, якнадання іноземцям національного режиму; територіальний прин-цип призначення і виплати пенсій; збереження права на пенсію припереїзді пенсіонера з однієї країни в іншу; відсутність взаємних роз-рахунків між країнами, що здійснюють соціальне забезпечення.

Сторони надають на своїй території громадянам іншої державиоднакові права зі своїми громадянами, як відносно поширення наних законодавства, так і щодо права на допомогу, забезпечуючи тимсамим принцип рівноправності в галузі соціального захисту.

Стосовно допомоги у зв'язку з втратою годувальника рівні пра-ва поширюються на утриманців, незалежно від їх громадянства.

Стосовно допомоги (з тимчасової непрацездатності, вагітнос-ті та пологів, безробіття тощо) рівноправність забезпечується безбудь-яких вимог про проживання як необхідної умови для набуттяправа на зазначені виплати.

Стосовно допомоги по безробіттю зараховується страховийстаж, набутий на території іншої держави (міжнародні угоди в га-лузі соціального забезпечення з Болгарією, Естонією, Латвією, Лит-вою, Чехією).

ГЛАВА 9. МІЖНАРОДНИЙЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС