Тема 9. ОСОБЛИВОСТІ УСНОЇ І ПИСЕМНОЇ МОВИ

магниевый скраб beletage

Мова писемна чи усна,характеризує людину більше,ніж навіть її зовнішність...

Д. Лихачов.

Українська літературна мова має дві форми свого виявлення: ус-ну і писемну. Спілкування людей фіксується як в усній так і в пи-семній формах. Форми мови (мовлення) - усної і писемної - маютьяк спільні, так і відмінні особливості. За змістом - вони подібні,адже обидві передають думку, різняться ж засобами вираження ісприймання.

Що ж до розмежування та використання слів м о в аі м о в л е н н я, міркуймо.

Фактично, мова і мовлення перебувають в єднанні як загальне(мова) і конкретне (мовлення). Тож загальне виражається іздійснюється в конкретному.

М о в а - це система фонетичних (звукових), лексичних (словес-них) і граматичних засобів, що служать для оформлення і ви-раження думок, почуттів; це об'єктивний фактор, бо існує незалеж-но від бажань і почуттів людини.

М о в л е н н я - це використання окремою людиною мовннихзасобів (звуків, слів, словосполучень, речень, граматичних правил)для вираження своїх думок і почуттів; це суб'єктивний фактор, боналежить окремій людині.

Щодо поняття і значення слова м о в л е н н я добре сказавО. Мерзляков: "Слово "мовлення" у вузькому розумінні означаєміркування, складене за правилами мистецтва і призначене для ус-ного вимовляння".

Однак при єдності функцій мова усна і писемна розв'язують цезавдання по-різному.

Перевага писемної мови полягає в тому, що до її змісту можнапри необхідності повертатися, перечитувати потрібне, розрахо-вуючи, передусім, на точність з фактичного боку висловлювання."Стиль мовлення писемного - самий точний..." (Арістотель). Тожписмна мова слугує людству "як засіб матеріального втілення мис-лення".

Усна мова вирізняється інтонаційними можливостями, що ха-рактеризуються логічним наголосом, мелодійністю.

У писемній мові інтоніційне вираження виявляється частковопунктуацією (бо пунктуація грунтуєтсья на синтаксичній структуріречення).

Усна і писемна мова мають обов'язкові для всіх норми: орфо-епічні, орфографічні, пунктуаційні.

У с н а м о в а. Це слухове сприймання певної інформації.

За допомогою усної мови спілкування і обмін думками відбува-ється безпосередньо. Усна мова - діалогічна, має ряд лексичнихособливостей.

В усній мові вживається побутова й діалектна лексика, просто-річчя, своєрідні фразеологізми тощо.

Синтаксична будова усної мови характеризується тим, що в нійздебільшого вживаються прості речення, часто - неповні. У склад-них реченнях переважає сурядність. Зв'язок речень переважно без-сполучниковий. Рідко вживаються дієприкметникові й дієприслів-никові звороти. Речення усної мови часто не вкладаються в звичай-ні синтаксичні рамки.

В усній мові широко використовуються додаткові засоби ви-словлення: інтонувуання, жестикуляція, міміка, погляд, вираз очей,- що надають відтінок переконливості та емоційності.

Важлива ознака усної мови - це простота і природність.

Звичайна сфера застосування усної мови - бесіда, розмова.

Публічні виступи (доповіді, звіти, лекції) є проміжною формоюміж усною і писемною літературною мовою. Це складніший видусного мовлення, ніж розмовний, бо тут дещо обмеженіше викори-стовуються допоміжні засоби (жести, інтонація, рухи, емоції).Але більші вимоги до орфоепічних норм.

Усна мова кожної людини свідчить про рівень її освіченості,культури взагалі.

"За змістом і манерою мовлення можна уявити про рівень духовно-го розвитку людини, про її внутрішню культуру" (І. Вихованець).

П и с е м н а м о в а. Вона спирається на усну і є вторинною.За характером спілкування переважно монологічна. Має свої лек-сичні й стилістичні особливості, відповідну граматичну будову.

У писемній мові точніший добір лексики. Тут вживаються різнітерміни, професійна й загальновживана лексика. Не вживаютьсяпросторіччя, застарілі й територіальні слова. З діалектної лексикидобираються лише найцінніші життєво необхідні слова і граматичніформи.

У писемній мові використовуються складні речення, різні формисурядності й підрядності, відокремлення, вставні слова тощо.

Одиницею писемної мови є текст. Він має бути літературноунормованим, професійно точним та відповідати призначенню.Його поділяють на абзаци, що логічно пов'язані один з одним.

Форма викладу залежить ще й від того, про який стильовийрізновид йдеться. Наприклад, художній текст відрізняється відпубліцистичного, науковий від ділового і т. д. "Пишучи, ніколи нетреба забувати, що читачі будуть різні, і тому треба дбати промовну ясність написаного" (І. Огієнко).

Писемна мова передається не лише словами й літерами, а йграфічними знаками, схемами, таблицями, малюнками.

Щодо ділової писемної мови доречно сказати, що тут можливийне лише текстовий виклад. Є папери, котрі містять тільки конкретніцифрові дані, схеми, таблиці. Це документи стандартного типу.Вони дають можливість ефективно підготувати максимум даних. Ає й такі ділові папери, що містять лише загальні відомості. Тутвідповідно добираються й мовні елементи. Такі документи маютьдещо вільну від стандарту форму викладу.

Ефективність того чи іншого документа залежить від мовнихзасобів, насиченості найнеобхіднішою інформацією. Ось чомукожна організація чи підприємство прагнуть виробити свої типовідокументи. Перевага їх у тому, що вони не потребують багато часудля складання, легко сприймаються і зручні у використанні.

договорімо про так§:

Які форми виявлення має українська літературна мова?

Що таке усна мова?

Яка лексика характерна для усної мови?

Які допоміжні засоби висловлення використовуються в усніймові?

Що таке писемна мова?

Що таке одиниця писемної мови?

Якими способами передається писемна мова?