Тема 4. НЕВЕРБАЛЬНІ ФОРМИ ІНФОРМУВАННЯ

Жести й манери повинні бути якмимовільні наслідки сердечнихрухів, а не навпаки

Ф. Вейсс.

Процес спілкування не обмежується усним і письмовимповідомленням. Важливим елементом мовця є невербальні формиінформування: жести, міміка, рухи, погляд, вираз очей - всього, якстверджують дослідники, понад мільйон сигналів.

Особливо дійовими є жести. Вони являють собою вияв думок,емоцій. Звичайно, жести виникають мимовільно, але вонипіддаються контролю й керуванню. ".Рука тільки тоді повиннадіяти, коли слід доповнювати поняття" (М. Сперанський).

Не варто надмірно жестикулювати. Адже це - негарно. До тогож складається враження, що мовцю бракує слів, інтелекту. Такожможе виникнути непорозуміння внаслідок неправильного витлума-чення жестів (особливо, коли йдеться під час ділової розмови зіноземними партнерами). Отож, щоб оволодіти тонкощами жести-кулювання - треба, перш за все, навчитися керувати власними жес-тами. Досвідчений мовець добре розуміє їх доцільність за будь-яких обставин.

Наприклад, в студентській аудиторії, на громадських зборах, вофіційній розмові чи приватній, - тобто "уловлює з першого погля-ду Горацієве: "те, що личить обставинам".

Корисними будуть рекомендації американського дослідникаПоля Сопера щодо жестів під час спілкування.

Жести мають бути мимовільними. Застосовуйте жест при по-чутті потреби в ньому. Не стримуйте імпульсу на половину.

Жестикуляція не повинна бути безперервною. Не жестикулюйтеруками протягом усієї розмови. Не кожна фраза потребуєпідкреслення жестом.

Керуйте жестами. Не намагайтесь уподібнитись вітрякові,зберігайте сили про запас; пам'ятайте, що жестикуляція - елементрівноваги всієї пози. Жест не повинен відставати від слова.

Урізноманітнюйте жестиуляцію. Не користуйтесь одним і тимсамим жестом у всіх випадках, коли треба надати словам вираз-ності.

Жести мають відповідати своєму призначенню. Кількість таінтенсивність їх повинні узгоджуватися з характером повідомленняі співрозмовників.

Також цікавими є групи жестів, що їх зафіксували амери-канські дослідники Д. Ньєренберг і Г. Калеро. Зокрема, жестивідкритості й щирості (це розкриті руки долонями вгору). Викори-стовують цей жест для вияву емоцій, відкритості, щирості. Жестидомінативності (підлеглості). Вони спостерігаються при взаємодіїначальника з підлеглим. Тут перевага може виражатися увітальному потиску. Скажімо, коли людина потискує руку і повер-тає так, що її долоня зверху вашої - безперечно, її перевага. А як-що людина подає руку долонею вгору - означає готовність її прий-няти роль підлеглого. ". Рука доповнює думки, які не можна ви-ловити" (М. Сперанський).

Але часто буває,що вираз обличчя говорить значно більше, ніжжести. ".Мова обличчя завжди була визнана найтоншим тлумачемпозувань душевних. Часто один погляд, одне опускання брови го-ворить більше, ніж усі слова оратора, а тому він повинен вважатинайістотнішою частиною свого мистецтва вміння настроювати об-личчя відповідно до мовлення; а особливо око - орган душінастільки сильний, настільки й виразний, як і мова, - повиннослідувати за усіма його рухами і передавати слухачам почуванняйого серця" (М. Сперанський).

Для чого мовцю міміка? Міміка мовця - чудовий стимулятораудиторії. Вона здатна передавати радість, рішучість, іронію. Зна-менитий оратор А. Коні писав, що "у доброго ритора обличчя гово-рить разом із язиком".

Не менш важливими для мовця є рухи. Отже, чи повинен вінпереміщатися під час виступу? Виступаючий може переміщатисяяк у залі, так і в аудиторії, залежно від обставин та приводу, з якоговідбувається форум. Тут треба бути особливо обережним, і, пере-дусім, думати чи "походжання" не заважатиме слухачам сприйматиінформацію, чи не дратуватиме їх, і чи доречно це робити взагалі?Але ж не варто, вчепившись за трибуну, стояти нерухомо. Закляклеобличчя мовця створює атмосферу напруженості й дискомфорту.

Невербальна комунікація є комплексним процесом. Отож, щобне виникало непорозумінь під час спілкування, треба узгоджуватинесловесні засоби із словесними. Бо не добре, коли співрозмовниккаже одне, а його міміка чи жестикуляція свідчить про інше.

"Як багато може означати вираз душевних рухів в очах, легкийрух руки,. погляд! .Ними часто робить оратор в одну мить такідіїї, яких не зробила б поєднана сила діалектики й красномовствавідбірними словами" (К. Віланд).

Поговорімо про таце:

Що є невербальними формами інформування?

Для чого мовець використовує жести?

Що радить американський дослідник П. Сопер щодо викори-стання жестів?

З якою метою використовуються "жести виразності й щи-рості"?

Що означають жести "домінативності"?

Для чого мовцю міміка?

Що спонукає мовця походжати під час виступу?