ПРИЙМЕННИК

магниевый скраб beletage

П р и й м е н н и к - незмінне службове слово, яке вказує насинтаксичне підпорядкування іменника іншим словам у реченні абословосполученням.

Наприклад: Захисник у своїй промові всі факти і докази розгля-дає під кутом інтересів підсудного (В. Молдован).

Прийменник має лексичне і граматичне значення.

Лексичне значення прийменника - це властивість виражатиз м і с т о в і відношення між словами. Воно залежить від значенняз'єднувальних прийменником слів і відрізняється від лексичного зна-чення самостійних частин мови, а саме тим, що прийменникові не вла-стива предметна співвідносність. Він позбавлений речового змісту ітримає зв'язок із ним лише через посередництво слів (назв).

Граматичне значення прийменника - це його властивість указу-вати на характер с и н т а к с и ч н и х відношень між словами (під-рядний зв'язок). Воно не залежить від значення тих слів, які прий-менник з'єднує.

За походженням прийменники поділяються на прості (первинні)і похідні (вторинні).

П р о с т і прийменники: в, до, від, у, з, за, над, біля, при, про,через, без, для, по, серед. Вони з однією кореневою основою.

П о х і д н і прийменники: попід, навколо, спереду, поза, по-над, перед, близько, посеред. Вони утворилися від інших частинмови і не використовуються як префікси дієслів.

За морфологічною будовою прийменники поділяються на:

п р о с т і: в, у, до, на, з, за, під, перед;

с к л а д н і: з-за, з-між, з-над, з-поза, з-поміж, з-під, з-понад,поміж, проміж, заради, утворені сполученням двох або кількохпростих прийменників;

с к л а д е н і: з метою, в галузі, під час, по лінії, поруч з,незалежно від, незважаючи на, відповідно до, у зв'язку з, утво-рені з одного або двох прийменників, іменника з прийменником,прислівника з прийменником; їх ще називаютьприйменниковими зворотами.

Правопис прийменників

Прийменники завжди вживаються з іменними частинами мови (внепрямих відмінках), стоять перед ними і пишуться окремо.

Разом пишуться прийменники, утворені від двох простих: понад, на-вколо, поміж. Але ті, що в першій частині закінчуються на приголос-ний з - пишуться через дефіс; з-за, з-над, з-поміж, з-поза, з-понад.

Разом пишуться похідні прийменники прислівникового, відімен-ного та дієслівного походження: завдяки, всупереч попереду.

Складені прийменники, що утворилися із самостійних частин мо-ви та прийменників - пишуться окремо: з метою, в галузі, згідно з,незалежно від, відповідно до.

До речі, прийменник відповідно до вживається з родовим відмін-ком іменника: відповідно до програми, відповідно до чинного зако-нодавства. Прийменник згідно з керує орудним відмінком іменни-ка: згідно з наказом, згідно з рішенням. Обидва ці прийменники ти-пові для офіційно-ділового стилю і вільно взаємозамінюються. Алене слід вживати відповідно з, згідно до. Це неправильно. Не вжива-ється в українській літературній мові і прийменникова сполука увідповідності - це калька з російського в соответствии.

В українській мові вживання прийменника по - обмежене. Вінможе слугувати в сполученнях типу: наказ по відділенню, колеги пороботі, черговий по району.

А, скажімо, конструкції з прийменником по при значенні трива-лості чи повторюваності дії створюють синонімічний ряд з без-прийменниковою конструкцією - іменником в орудному відмінку(пор.: інформувати по телефону - інформувати телефоном).Конструкція орудного відмінка є загальновживаною в мові.

Вправи:

Складіть 15 речень, в яких вживалися б складні та складеніприйменники. Прокоментуйте їх правопис.

Побудуйте речення з поданими прийменниковими конс-трукціями. Поясніть їх правопис.

На захист, на адресу, згідно з законом, за наказом, на прохання,на вимогу, за дорученням, взяти до уваги, взяти до відома, у повно-му обсязі, на користь, за контрактом, за згодою, на підставі, за уча-стю, з усіх питань, з метою, відповідно до, на щастя.

Сполучник

С п о л у ч н и к - це службова частина мови, що поєднує члениречення і частини складного речення.

Наприклад: Закони створені для того, щоб сильний не був все-могутнім (прислів'я).

За будовою сполучники поділяються на дві групи: невивідні(прості) і вивідні (складні та складені).

Н е в и в і д н і (прості) - це найдавніші за походженням спо-лучники, які не утворені від інших слів і тому не розкладаються начастини. Пишуться вони разом: і, ні, але, бо, то, та, чи.

В и в і д н і (складні й складені) - це сполучники пізнішого ча-су, утворені від інших сполучників, займенників, прислівників, діє-слів і часток; складні сполучники виникли внаслідок поєднання водному слові двох частин мови: аби (а+би), зате (за+те), проте(про+те), щоб (що+б), якби (як+би), якщо (як+що), якже(як+же); складені сполучники виникли внаслідок поєднання відмі-нкових форм займенника той або інших повнозначних частин мовиіз сполучниками що, щоб та прислівником як: тому що, від тогощо, через те що, для того щоб, в міру того як, внаслідок того що,незважаючи на те що, так щоб.

За структурою сполучники поділяються на о д и н и ч н і (і, а,але, так); п о в т о р ю в а н і (і - і, ні - ні, або - або, то - то, чи то -чи то, не то -не то); п а р н і (не тільки - але, якщо - то, як - так,хоч - але).

За значенням сполучники поділяються на с у р я д н ій п і д р я д н і.

Сполучники сурядності поєднують рівноправні члени реченняабо частини складного речення.

Сполучники сурядності поділяютьчя на: є д н а л ь н і: і (й),та(і), також, теж; п р о т и с т а в н і: а, але, проте, зате, однак;розділові: або, то-то, чи-чи, хоч-хоч, а також пояснюваль-ний сполучник тобто.

Сполучники підрядності виражають підпорядкування, залеж-ність однієї частини в реченні від іншої і, отже, сполучають підряд-ну частину з головною.

Підрядні сполучники не піддаються чіткій класифікації.

До підрядних належать сполучники що, щоб, як, якби, якщо,мов, немов, наче, неначе, неначебто, ніби, те що, для того щоб,дарма що, незважаючи на те що, тимчасом як та ін.

Запам'ятайте: можлива заміна одного сполучника іншим - цеодин із видів удосконалення форми вислову. Скажімо, при підряд-ному означальному реченні найпоширенішими є сполучники:який, що, їм синонімічні: котрий, де, куди, коли.

Також багаті синонімічними відтінками порівняльні сполучни-ки: мов, мовби, як, наче, неначе, ніби.

Правопис сполучників

С к л а д н і сполучники завжди пишуться разом: отже, тож,також, теж, ніж, аніж, якщо, якби, мовби, мовбито, немов, не-мовбито, начеб, начебто, неначе, ніби, нібито, тобто, щоб, при-тому, причому.

Примітка: Сполучники проте, зате, притому, причому, тож,теж, щоб, якби, якже, які пишуться разом, слід відрізняти під одно-звучного поєднання повнозначного слова (займенника чи прислівни-ка) з прикметником або часткою. Сполучник як службове слово поєд-нує члени речення або окремі речення. Однозвучні сполучення сліввиступають членами речення, до них можна поставити питання.

Наприклад: Щоб показати місце і роль кожного доказу в ма-теріалах справи - необхідно добре попрацювати. Шукали, за що бзачепитись.

Пишуться через дефіс: тому-то (тим-то), отож-то, тільки-но.

Складені сполучники завжди пишуться окремо: тому що, черезте що, подібно до того як, після того як, задля того щоб, в мірутого як, внаслідок того що, для того щоб, тимчасом як, незва-жаючи на те що, з тим щоб, замість того щоб.

Вправи:

Запишіть 10 речень, в яких були б вивідні сполучники, під-кресліть їх і поясніть правопис.

Прочитайте текст. Виділіть сполучники і з'ясуйте їх стиліс-тичну роль у даному тексті.

Державна служба - професійна діяльність щодо практичноговиконання завдань і функцій держави осіб, які обіймають посади вдержавних органах та одержують заробітну плату за рахунок дер-жавних коштів. Завдання Д. с. зумовлюються функціями держави іполягають у забезпеченні внутрішньої і зовнішньої безпеки, ефек-тивного функціонування інфраструктури економіки, соціальноїсфери та ін. На Д. с. покладено відповідальність за збереження ста-більності та принципів правової держави, забезпечення свободокремих громадян, тобто цілей, закріплених Конституцією України.Д. с. ґрунтується на таких основних принципах: служіння народуУкраїни; демократизм і законність; гуманізм і соціальна справедли-вість; пріоритет прав людини і громадянина; професіоналізм, ком-петентність, ініціативність, чесність, відданість справі; персональнавідповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліно-ваність; дотримання прав і законних інтересів органів місцевого ірегіонального самоврядування; дотримання прав підприємств,установ і організацій, об'єднань громадян. Право на Д. с. маютьгромадяни України незалежно від походження, соціального і май-нового стану, расової і національної належності, статі, політичнихпоглядів, релігійних переконань, місця проживання, які здобуливідповідну освіту і професіональну підготовку. Державні службовцікористуються всіма правами і свободами, крім деяких правовихобмежень, безпосередньо пов'язаних з етикою їх поведінки. Орга-ном управління Д. с. в державних органах та їх апараті є Головнеуправління державної служби при Кабінеті Міністрів України. Пра-вовою основою Д. с. є Закон України "Про державну службу"(Юрид. довід.).