13.2. Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг

магниевый скраб beletage

Оттава, 28 травня 1988 року

(Про приєднання до Конвенції див. Закон № 3302-IV(3302-15) від 11.01.2006)Дата підписання:       28.05.1988

Дата приєднання України:   11.01.2006

Дата набрання чинності для України:         01.07.2007

ДЕРЖАВИ-УЧАСНИЦІ ЦІЄЇ КОНВЕНЦІЇ, усвідомлюючи той факт, що між-народний факторинг відіграє значну роль у розвитку міжнародної торгівлі, і тому, ви-знаючи важливість прийняття єдиних правил для створення правової бази, яка спри-ятиме міжнародному факторингу, підтримуючи справедливу рівновагу інтересів міжрізними сторонами, які беруть участь у факторингових операціях, ДОМОВИЛИСЬпро таке:

Розділ I. Сфера застосування та загальні положення

Стаття 1

Ця Конвенція регулює договори факторингу і відступлення права грошової ви-моги, зазначені в цьому розділі.

Для цілей цієї Конвенції «договір факторингу» означає договір, укладений міжоднією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно доякого:

постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги,яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником тайого покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбанихнасамперед для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання;

фактор має виконувати, принаймні, дві з таких функцій:

фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення аван-сових платежів;

ведення обліку (головної бухгалтерської книги) щодо дебіторської заборгова-ності;

пред'явлення до сплати грошових вимог;

захист від несплат боржників;

боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги.

У цій Конвенції посилання на «товари» та «продаж товарів» включають такожпослуги та надання послуг.

Для цілей цієї Конвенції:

письмове повідомлення може бути не підписане, але в ньому обов'язково повин-на зазначатись особа, яка його зробила або від імені якої воно зроблене;

«письмове повідомлення» включає телеграми, телекси і будь-які інші види те-лекомунікаційних повідомлень, які можна відтворити у формі документа, але не об-межується ними;

письмове повідомлення вважається наданим, коли воно отримане адресатом.

Стаття 2

Ця Конвенція застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідноз договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між поста-чальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різ-них держав і:

такі держави і держава, де фактор здійснює господарську діяльність, є Договір-ними державами; або

як договір купівлі-продажу товарів, так і договір факторингу регулюються за-конодавством Договірної держави.

Посилання в цій Конвенції на місце здійснення господарської діяльності сто-рони, якщо вона здійснює свою діяльність більше ніж в одному місці, означатиме, щойдеться про те місце діяльності, яке має найтісніший зв'язок з відповідним договоромі його виконанням, беручи до уваги обставини, відомі або передбачені сторонами убудь-який час перед укладенням або під час укладення такого договору.

Стаття 3

Застосування цієї Конвенції може виключатися:

сторонами договору факторингу; або

сторонами договору купівлі-продажу товарів стосовно грошових вимог, щовипливають тоді, коли фактор був письмово повідомлений про це виключення абопісля цього.

Якщо застосування цієї Конвенції виключається відповідно до попередньогопункту, то таке виключення може бути зроблене тільки до Конвенції в цілому.

Стаття 4

При тлумаченні цієї Конвенції слід враховувати її об'єкт і мету, визначені впреамбулі, її міжнародний характер і необхідність сприяння одноманітності у її за-стосуванні, а також дотриманню добросовісності у міжнародній торгівлі.

Проблеми, які стосуються питань, що регулюються цією Конвенцією, і які не-достатньо чітко вирішені в ній, повинні вирішуватися відповідно до загальних прин-ципів, на яких ґрунтується Конвенція, або, у разі відсутності таких, відповідно до за-кону, що застосовується згідно з нормами міжнародного приватного права.

Розділ II. Права та обов'язки сторін

Стаття 5

У відносинах між сторонами договору факторингу:

положення договору факторингу, що передбачає відступлення існуючих абомайбутніх грошових вимог, не може бути визнано недійсним внаслідок того, що ви-моги не були зазначені в договорі окремо, якщо під час укладення договору або підчас набуття ним чинності вони могли бути визначені у договорі;

положення договору факторингу, згідно з яким майбутні грошові вимоги від-ступаються, діють для відступлення грошових вимог фактора в міру їх виникненнябез потреби укладання будь-якого нового акта про відступлення права вимоги.

Стаття 6

Відступлення права грошової вимоги постачальником фактору є дійсним, не-зважаючи на будь-яку угоду між постачальником і боржником, яка забороняє такевідступлення.

Проте таке відступлення не є чинним стосовно боржника, якщо під час укладен-ня договору купівлі-продажу товарів він здійснював господарську діяльність на те-риторії Договірної держави, яка зробила заяву відповідно до статті 18 цієї Конвенції.

Ніщо у пункті 1 не впливає на будь-які зобов'язання добросовісності поста-чальника перед боржником або будь-яку відповідальність постачальника передборжником щодо відступлення вимоги, здійсненого з порушенням умов договорукупівлі-продажу товарів.

Стаття 7

Договір факторингу може правомірно передбачати у відносинах між його сто-ронами, за наявності нового акта відступлення або без нього, відступлення всіх абобудь-яких прав постачальника, що випливають із договору купівлі-продажу товарів,включаючи вигоду від будь-якого положення договору купівлі-продажу товарів, якезберігає за постачальником його право власності на товар або передбачає право кре-дитора вступати у володіння власністю, запропонованою як гарантія.

Стаття 8

Боржник зобов'язаний сплатити фактору в тому і лише в тому випадку, якщоборжник не знає про переважне право іншої особи на платіж і якщо письмове пові-домлення про відступлення права вимоги:

надане боржнику постачальником або фактором під керівництвом постачаль-ника;

обґрунтовано визначає дебіторську заборгованість, яка була передана, і фак-тор, якому або на рахунок якого боржник зобов'язаний здійснити платіж; та

стосується права грошової вимоги, яке випливає з договору купівлі-продажутоварів, укладеного під час або до того, як зроблено повідомлення.

Незалежно від будь-яких інших підстав, відповідно до яких платіж боржни-ка фактору звільняє боржника від відповідальності, платіж є дійсним для цих цілей,якщо він здійснений відповідно до попереднього пункту.

Стаття 9

При висуненні фактором боржникові вимоги про сплату грошової забор-гованості, що випливає з договору купівлі-продажу товарів, боржник може вико-ристовувати у відносинах з фактором усі засоби захисту, які випливають з такогодоговору, і якими він міг би скористатися у випадку, якби таку вимогу висунувпостачальник.

Боржник може також заявляти фактору про право на залік стосовно вимог допостачальника, на чию користь виникла дебіторська заборгованість і яку боржникможе задовольнити на момент отримання ним письмового повідомлення про відступ-лення права вимоги відповідно до статті 8 (1).

Стаття 10

Без шкоди для прав боржника, згідно зі статею 9, саме лише невиконання абоненалежне виконання, або прострочення виконання договору купівлі-продажу това-рів не дає права боржнику вимагати повернення суми, сплаченої ним фактору, якщоборжник має право отримати цю суму від постачальника.

Боржник, який має таке право вимагати від постачальника суму, сплачену фак-тору стосовно відступлення права вимоги, має право вимагати повернення цієї сумивід фактора настільки, наскільки:

фактор не виконав свого зобов'язання здійснити постачальнику платіж, пов'я-заний із відступленням права вимоги; або

фактор здійснив такий платіж тоді, коли він знав про невиконання або нена-лежне виконання, або прострочення виконання постачальником своїх зобов'язаньщодо товарів, яких стосуються платежі боржника.

Розділ III. Подальші відступлення права грошової вимоги

Стаття 11

1. Якщо постачальник відступає право грошової вимоги фактору відповідно додоговору факторингу, який регулюється цією Конвенцією, то:

норми, визначені у статтях 5-10, відповідно до пункту (b) цієї статті, застосо-вуються до всіх подальших відступлень прав грошової вимоги фактором або подаль-шим правонаступником;

положення статей 8-10 застосовуються так, якби подальший правонаступникбув фактором.

2. Для цілей цієї Конвенції, повідомлення боржнику про подальше відступлен-ня права вимоги також є повідомленням про подальше відступлення права вимогифактору.

Стаття 12

Ця Конвенція не застосовується до подальшого відступлення права грошової ви-моги, яке забороняється за умовами договору факторингу.

Розділ IV. Прикінцеві положення

Стаття 13

Ця Конвенція відкрита для підписання на заключному засіданні Диплома-тичної конференції з прийняття проектів Конвенцій УНІДРУА про МіжнароднийФакторинг і Міжнародний Фінансовий Лізинг і залишається відкритою для під-писання всіма державами в Оттаві до 31 грудня 1990 року.

Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню державами,що її підписали.

Ця Конвенція відкрита для приєднання всіх держав, які її не підписали, почи-наючи з дати її відкриття для підписання.

Ратифікація, прийняття, затвердження або приєднання здійснюються шляхомздачі на зберігання депозитарію відповідного офіційного документа.

Стаття 14

Ця Конвенція набуває чинності в перший день місяця, який настає після закін-чення шести місяців після дати здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамотиабо документа про прийняття, затвердження чи приєднання.

Для кожної держави, яка ратифікує, приймає, затверджує цю Конвенцію абоприєднується до неї після здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти або до-кумента про прийняття, затвердження чи приєднання, ця Конвенція набуває чиннос-ті стосовно такої держави в перший день місяця, який настає після закінчення шестимісяців після дати здачі на зберігання її ратифікаційної грамоти або документа проприйняття, затвердження чи приєднання.

Стаття 15

Ця Конвенція не має переважної сили стосовно будь-якого договору, який вжеукладено чи буде укладено.

Стаття 16

1. Якщо Договірна держава має дві або більше територіальні одиниці, в яких за-стосовуються різні системи права стосовно питань, про які йдеться в цій Конвенції, товона може під час підписання, ратифікації, прийняття, затвердження або приєднаннязаявити, що ця Конвенція поширюється на всі її територіальні одиниці або тільки наодну чи більше з них, і може замінити свою заяву іншою заявою у будь-який час.

Про ці заяви повинно бути повідомлено депозитарію і в них повинні чітко за-значатися територіальні одиниці, на які поширюється Конвенція.

Якщо на підставі заяви, зробленої відповідно до цієї статті, ця Конвенція поши-рюється на одну або більше, але не на всі територіальні одиниці Договірної держави,і якщо місце здійснення господарської діяльності сторони розташоване на територіїцієї держави, це місце здійснення господарської діяльності вважається, для цілей цієїКонвенції, розташованим не на території Договірної держави, якщо воно не розташо-ване на території територіальної одиниці, на яку поширюється Конвенція.

Якщо Договірна держава не робить заяви відповідно до пункту 1, Конвенціямає поширюватись на всі територіальні одиниці такої держави.

Стаття 17

Дві або більше Договірні держави, які мають такі самі або тісно пов'язані право-ві норми стосовно питань, що регулюються цією Конвенцією, можуть у будь-який часзаявити, що Конвенція не застосовується, якщо постачальник, фактор або боржникздійснюють господарську діяльність на території цих держав. Такі заяви можуть бутизроблені спільно або шляхом взаємних односторонніх заяв.

Договірна держава, яка має такі самі правові норми стосовно питань, які регулю-ються цією Конвенцією, що й норми однієї або більше держав, які не є Договірнимидержавами, або тісно пов'язані норми, може в будь-який час заявити, що Конвенціяне повинна застосовуватися, якщо постачальник, фактор або боржник займаютьсягосподарською діяльністю на території цих держав.

Якщо держава, яка є об'єктом заяви, зробленої відповідно до попередньогопункту, пізніше стає Договірною державою, зроблена заява, з дати набуття чинностіКонвенцією стосовно нової Договірної держави, набуде чинності як заява, зробленавідповідно до пункту 1, за умови, що така нова Договірна держава приєднується дотакої заяви або робить взаємну односторонню заяву.

Стаття 18

Договірна держава може в будь-який час зробити заяву відповідно до статті 6(2)про те, що відступлення вимоги згідно зі статею 6(1) не є чинним стосовно боржника,якщо під час укладення договору купівлі-продажу товарів він здійснює свою госпо-дарську діяльність на території такої держави.

Стаття 19

Заяви, зроблені відповідно до цієї Конвенції під час підписання, підлягаютьпідтвердженню після ратифікації, прийняття або затвердження.

Заяви і підтвердження заяв повинні мати письмову форму і мають бути офіцій-но повідомлені депозитарію.

Заява набуває чинності одночасно з набуттям чинності цією Конвенцією сто-совно відповідної держави. Проте декларація, офіційне повідомлення про яку депо-зитарій отримує після такого набуття чинності, набуває чинності в перший день міся-ця, який настає після закінчення шести місяців після дати її отримання депозитарієм.Взаємні односторонні заяви відповідно до статті 17 набувають чинності в першийдень місяця, який настає після закінчення шести місяців після отримання останньоїзаяви депозитарієм.

Будь-яка держава, яка робить заяву відповідно до цієї Конвенції, може відкли-кати її в будь-який час шляхом письмового офіційного повідомлення, адресованогодепозитарію. Таке відкликання набуває чинності в перший день місяця, який настаєпісля закінчення шести місяців після дати отримання повідомлення депозитарієм.

Відкликання заяви, зроблене відповідно до статті 17, робить недійсною стосов-но держави, яка відкликає, з дати набуття чинності відкликанням, будь-яку спільнуабо взаємну односторонню заяву, зроблену іншою державою відповідно до цієї статті.

Стаття 20

Не допускаються жодні застереження, крім тих, які чітко дозволені в цій Конвенції.

Стаття 21

Ця Конвенція застосовується, коли вимога, відступлена відповідно до договоруфакторингу, випливає з договору купівлі-продажу товарів, укладеного на дату на-буття Конвенцією чинності або після цього, стосовно Договірних держав, згаданиху статті 2(1)(а), або стосовно Договірної держави або держав, згаданих в пункті 1(b)зазначеної статті, за умови, що:

договір факторингу укладається на дату набуття чинності Конвенцією або піс-ля цього; або

сторони договору факторингу домовилися про застосування Конвенції.

Стаття 22

Ця Конвенція може бути денонсована будь-якою Договірною державою у будь-який час після дати набуття нею чинності для такої держави.

Денонсація здійснюється шляхом здачі на зберігання депозитарію відповідногодокумента.

Денонсація набуває чинності в перший день місяця, який настає після закін-чення шести місяців після здачі на зберігання депозитарію документа про денонса-цію. Якщо в документі про денонсацію зазначений більш тривалий термін набуттячинності денонсацією, то вона набуває чинності після закінчення такого більш три-валого терміну після здачі документа на зберігання депозитарію.

Стаття 23

Ця Конвенція знаходиться на зберіганні Уряду Канади.

Уряд Канади:

інформує всі держави, які підписали цю Конвенцію або приєдналися до неї, таПрезидента Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (УНІДРУА) про:

кожне нове підписання або здачу на зберігання ратифікаційної грамоти або до-кумента про прийняття, затвердження чи приєднання та про їхні дати;

кожну заяву, зроблену відповідно до статей 16, 17 і 18;

відкликання будь-якої заяви, зробленої відповідно до статті 19(4);

дату набуття чинності цією Конвенцією;

здачу на зберігання документа про денонсацію цієї Конвенції, дату його здачіі дату набуття ним чинності;

передає засвідчені копії цієї Конвенції всім державам, які її підписали, всімдержавам, які приєднуються до Конвенції, і Президенту Міжнародного інституту зуніфікації приватного права (УНІДРУА).

НА ЗАСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані повноважні представники, належ-ним чином уповноважені їхніми відповідними урядами, підписали цю Конвенцію.

Вчинено в Оттаві двадцять восьмого травня тисяча дев'ятсот вісімдесят восьмогороку в одному примірнику, англійський і французький тексти якого є рівно автен-тичними.