14.2. Керівництво для складання міжнародних угодпро промислове співробітництво : Правове регламентування : B-ko.com : Книги для студентів

14.2. Керівництво для складання міжнародних угодпро промислове співробітництво

Це Керівництво розроблено ЄЕК ООН (№124). Нижче наводяться витяги з нього.

Вступ

Мета цього Керівництва полягає в тому, щоб здійснити допомогу в практицівизначення цих проблем і пошуку можливих рішень з урахуванням наслідків, щоможуть виникнути в разі того чи іншого рішення. При здійсненні такого пошукунеобхідно постійно пам'ятати про існування національних законодавств окремихкраїн, що мають обов'язкову силу, та міжурядових угод, які повинні обов'язкововраховуватися при укладанні договорів підприємствами і організаціями, що нале-жать до цих країн.

3. Щоб виявити сферу застосування Керівництва щодо складання міжнароднихугод про промислове співробітництво, необхідно спочатку дати визначення самогопоняття цього співробітництва. Однак відносна новизна явища промислового співро-бітництва, великі можливості його розвитку, а також різноманіття форм, яких моженабувати це співробітництво, ускладнюють розробку юридичного визначення про-мислового співробітництва, яке могло б застосовуватися в цілому до всіх випадків,коли виникає необхідність у такому співробітництві. Тому в різних публікаціях Сек-ретаріату Європейської Економічної Комісії Організації Об'єднаних Націй, присвя-чених аналізу угод про промислове співробітництво, було зроблено спробу не стількидати єдине визначення, скільки перерахувати конкретні приклади угод про співро-бітництво, які стали б основою для подальшого його розвитку.

Це Керівництво розроблене таким чином, що його можна застосовувати доміжнародних договорів про промислове співробітництво в цілому. У необхідних ви-падках у ньому враховуються конкретні аспекти промислового співробітництва міжсторонами, які належать до країн з різними економічними системами.

Треба підкреслити, що дія договорів про міжнародне промислове співробіт-ництво в цілому чи декількох їхніх положень може поширюватися виключно на кра-їни, до яких належать зацікавлені підприємства і організації, або на треті сторони.(У зв'язку з останнім виникають нові проблеми зі складання угод про промисловеспівробітництво, і вони розглядаються в спеціальному розділі цього Керівництва).

Питання, що підлягають обговоренню до укладання міжнародних угодпро промислове співробітництво

Перед тим як укласти міжнародний договір про промислове співробітництво,зацікавлені підприємства і організації, як правило, проводять ряд первісних дослід-жень, які стосуються можливостей і рентабельності передбачуваної операції. Звичай-но ці дослідження стосуються таких питань:

національне законодавство та економічне становище країн можливих парт-нерів, включаючи пільгові умови, які надаються цими країнами для угод пропромислове співробітництво, а також вплив податкового законодавства на ре-алізацію цих договорів;

міжурядові угоди, які можуть впливати на договори про промислове співробіт-ництво, що підлягають укладанню;

зміна стану ринку і можливостей збуту продукції, яка може бути отримана врезультаті промислового співробітництва;

можливі сфери промислового співробітництва.

Окрім загального дослідження, необхідно обрати найбільш сприятливогопартнера, враховуючи по відношенню до кожного можливого партнера:

технічний рівень і спеціалізацію;

можливості використання за сприятливих умов технології та технічної допо-моги;

економічне і фінансове становище партнера;

становище, яке займає на ринку, готовність дозволити партнеру скористатисяцим становищем;

собівартість продукції, яка може бути отримана внаслідок промислового спів-робітництва, порівняно з продукцією конкурентів;

умови збуту продукції, яка може бути отримана внаслідок промислового спів-робітництва.

Зробивши вибір можливого партнера, обидві сторони починають переговориз метою укладання угоди в необхідній формі. Однак перш ніж прийняти остаточнийтекст угоди про промислове співробітництво, сторони іноді укладають первісну уго-ду чи договір, у якому застерігають:

період передбаченого співробітництва;

основні напрями цього співробітництва;

положення, які стосуються технічних і торговельних секретів, що розкрива-ються в процесі первісних переговорів;

первісні заходи, необхідні для здійснення співробітництва, і договірні поло-ження, які підлягають прийняттю у зв'язку з цим;

умови набуття дійсності остаточним договором;

можливості подальшого поглиблення співробітництва.

2. Різні елементи угод про промислове співробітництвоСпівробітництво в галузі технології

В окремих угодах про передачу технологій можна знайти деякі елементи про-мислового співробітництва, такі як здійснення технічної допомоги і постачання дея-ких видів обладнання. У цих угодах, які об'єднують ряд елементів співробітництва,плата за технологію, яка передається однією зі сторін іншій, може засновуватись іно-ді не на обсязі продукції, а на виграші чи економії, які можна отримати від її промис-лового використання. У таких випадках сторонам, які домовляються, необхідно роз-робити єдині методи економічного оцінювання і прогнозів, а також бухгалтерськогообліку, які потрібно застосовувати. Зокрема, необхідно було б уточнити виграш, якийповинен бути основою для оплати за технологію, що надається. Плата за передачутехнології може здійснюватися також у формі постачання кінцевої продукції чи де-кількох з її складових частин постачальникові цієї технології, що створює елементспільності інтересів між сторонами, які домовляються. У деяких випадках промисло-вого співробітництва плата за технологію може набувати форми участі ліцензіара вдіяльності підприємства ліцензіата.

В результаті створення єдності інтересів між учасниками промислового спів-робітництва в галузі технології просте повідомлення технічних даних могло б до-повнюватися рядом інших спільних заходів. Таким чином, спочатку ця спільністьінтересів може набути форми технічної допомоги, яка полягає або у спрямуванніпевної кількості інженерів і техніків ліцензіара на підприємство ліцензіата, або впрофесійній підготовці інженерів та техніків ліцензіата у ліцензіара, або в обох цихопераціях. Потім в інтересах сторін необхідно постійно обмінюватися інформацієюстосовно використання технології, що застосовується на підприємстві ліцензіата. Відпростого обміну інформацією за певним питанням вони могли б перейти до процеду-ри консультацій, форму і умови яких необхідно застерегти в угоді.

На наступному етапі співробітництва одностороння передача технологічнихданих (ліцензіаром ліцензіату) могла б бути замінена системою взаємного обмінутехнологічними даними між ліцензіаром та ліцензіатом. Початок цієї еволюції закла-дено в ліцензійних угодах, як пов'язаних, так і не пов'язаних з угодами про промисло-ве співробітництво. Згідно з положенням, яке фігурує в сучасних угодах про ліцензіїна право виробництва, ліцензіар і ліцензіат взаємно зобов'язуються відповідно ін-формувати іншу сторону за договором у порядку, який підлягає уточненню, про всюмодернізацію, яку можна внести як тим, так і іншим у базисну технологію.

Окрім цього простого обміну технологічними даними, можна передбачити врамках угод про промислове співробітництво в галузі досліджень і розробок. Такимчином можна забезпечити більш тісне співробітництво між проектними бюро ліцен-зіара та ліцензіата шляхом відповідного розподілу завдань між проектними бюро,причому результати дослідницької роботи в галузі, визначеній угодою про промис-лове співробітництво, можуть бути загальною власністю усіх учасників.

Однак у зв'язку з цим виникає серйозна проблема права власності відноснорезультатів досліджень, здійснених у рамках такого співробітництва. Коли вважаєть-ся, що результати спільних досліджень можуть бути запатентовані, необхідно знати,на чиє ім'я та де можна отримати патент. Рішення, яке іноді трапляється в угодах,які передбачають співробітництво між проектними бюро організацій чи підприємств,пов'язаних угодою про промислове співробітництво, полягає в тому, що організаціячи підприємство, проектне бюро яких зробило патентоспроможний винахід, отримуєпатент на своє ім'я, а іншій стороні чи іншим сторонам надається право безкоштовновикористовувати ліцензію. Можна також передбачити отримання спільного патентуна ім'я всіх підприємств, пов'язаних угодою про промислове співробітництво. У де-яких випадках організація чи підприємство, проектне бюро якого зробило патенто-спроможний винахід, залишає за собою право отримати патент на своє ім'я, а іншимсторонам надається можливість здійснити заяву про отримання патенту на винахід,якщо зазначена організація чи підприємство не вважає необхідним користуватисясвоїм правом на патент.

Яким би не було рішення, яке сторони приймають у цьому відношенні (необ-хідно зазначити про істотно важливий момент: в угоді слід чітко визначити принцип,прийнятий за цим питанням), а також стосовно всіх результатів спільних робіт про-ектних бюро, які жодна зі сторін не вважає необхідними запатентувати, представля-ється доцільним передбачити в договорі, що всі результати, отримані проектнимибюро сторін у договорі про промислове співробітництво з питань, які є предметомцих договорів, будуть повністю повідомлені іншим сторонам, причому останні маютьправо їх використовувати на своїх підприємствах на умовах, які також уточнюютьсяв договорі. Насамкінець, необхідно узгодити в договорі положення про залік чи роз-поділ видатків з отримання і охорони патентів у різних зацікавлених країнах.

Залишається вирішити проблему можливої передачі третім особам результа-тів досліджень, які належать до передбаченої в даному випадку категорії. Оскількитехнічний винахід було повністю здійснено в рамках співробітництва між проектни-ми бюро, можна допустити можливість його передачі третім особам лише на основівзаємної угоди між усіма сторонами в договорі про промислове співробітництво і вїхніх інтересах, причому частки прибутків сторін повинні бути встановлені в догово-рі. Коли винахід чи технічна модернізація — результат досліджень, проведених од-ним із проектних бюро, може бути передбачено, що та частина технічних даних, яка євиключно результатом роботи одного з проектних бюро, буде повністю надана в йоговикористання, причому в такому випадку принцип спільного рішення і можливогорозподілу винагороди застосовується, як правило, лише до модернізації, здійсненої врамках співробітництва в галузі технології. У всякому випадку, всі ці питання повин-ні бути детально визначені в тій частині угоди про промислове співробітництво, якастосується співробітництва в галузі технології.

Досить складна проблема може виникнути в іншому напрямі: стосовно вико-ристання в рамках співробітництва між проектними бюро технічних даних, отрима-них одним із учасників цього співробітництва від третіх осіб. Можна запропонуватикожному з учасників обумовити в ліцензійних угодах, які укладаються з третіми осо-бами і в яких він є ліцензіатом третьої особи — ліцензіара, зобов'язання, які випли-вають для нього з угод про промислове співробітництво в галузі. Ця проблема стаєскладнішою, якщо йдеться про співробітництво в галузі, в якій одна зі сторін вжеліцензіат за ліцензійною угодою, що стосується процесу, який є предметом промис-лового співробітництва. Сторона, що потрапляє в таке становище, повинна отриматистосовно належних їй ліцензій, які представляють інтерес для угоди про промисловеспівробітництво в галузі технології, яку вона має намір укласти, дозвіл ліцензіара,який є сторонньою особою в договорі (можливо, шляхом додаткової винагороди, ви-датки з якої несла б одна чи інша зі сторін в угоді про співробітництво чи обидві сто-рони згідно з умовами, які необхідно вказати в договорі) використовувати в інтере-сах співробітництва із залученням проектних бюро інших сторін, що домовляються,технічні дані, раніше отримані нею від ліцензіара.

Можна також порадити сторонам у договорі про промислове співробітництво,що передбачає співробітництво в галузі технології, вести точний облік угод про лі-цензії на виключне право виробництва, які вони уклали раніше з третіми сторонамистосовно сторін, які цікаві з точки зору їхніх угод про співробітництво. Дійсно, наяв-ність таких угод може бути перепоною для подальшого укладання з третіми сторона-ми угод про промислове співробітництво з використанням тієї самої технології. Щобзапобігти виникненню такого становища, зацікавлена сторона вимушена обумовитиз ліцензіатом, який має виключне право на ліцензію, вилучення на користь угоди пропромислове співробітництво із третіми сторонами.

Співробітництво в галузі виробництва

У галузі виробництва промислове співробітництво може також набувати най-різноманітніших форм: від порівняно простих операцій до високого ступеня спеціа-лізації виробничих процесів. Насамперед необхідно згадати про договори, за якимизалежно від конкретних випадків і на основі або технічних даних, або спеціалізації,або сировинних матеріалів, які постачаються однією зі сторін іншій, частина продук-ції регулярно передається отримувачем постачальнику технології чи інших елемен-тів. Можна сказати, що ці угоди вже є початком спеціалізації виробництва. Однакнайчастіше йдеться про елементарну спеціалізацію, в якій отримувач технології чиінших елементів забезпечує виробництво залежно від потреб постачальника і відпо-відно до інструкцій останнього. У цьому випадку промислове співробітництво об-межується фактично визначеною сферою. Правда, необхідно виділити ситуації, вяких така операція ґрунтується на вузькій спеціалізації отримувача часткового за-мовлення у виробництві деяких видів продукції із застосуванням його власної тех-нології. Така ситуація зумовлена інтересом, який викликає така вузька технологія.За межами цієї першої стадії промислове співробітництво може включати спільневизначення різних компонентів кінцевої продукції, складання технічних специфіка-цій компонентів, розподіл їх виробництва між різними сторонами, причому кожна зісторін виявляє відповідно до довгострокових планів (може періодично уточнювати-ся) обсяг своїх потреб у компонентах, які повинні вироблятися іншою чи іншими сто-ронами договору, щоб включити їх до кінцевої продукції, яка виробляється кожноюзі сторін окремо. Якщо специфікації компонентів розробляються спільно різнимипроектними бюро, можна сказати, що промислове співробітництво партнерів дійснонабуло форми співробітництва в обох напрямах.

Паралельно зі специфікацією виробництва компонентів єдиного кінцевогопродукту може бути передбаченим розподіл між сторонами виготовлення різних ти-пів цього продукту (з урахуванням розмірів, креслень і моделей, використовуванихсировинних матеріалів, вартості транспорту та аналогічних факторів), щоб збільши-ти серійне виробництво, полегшити постачання сировинних матеріалів, доступнихдля тієї чи іншої сторони, отримати вищу кваліфікацію у виробництві того продукту,який зарезервовано для кожної з них.

Однак зрозуміло, що угоди про високий ступінь спеціалізації виробничихпроцесів не так легко здійснити. Якщо угоди, близькі до субпідрядів, можуть роз-глядатися як угоди подвійного продажу — продажу технічних знань або (залежновід конкретних випадків) продажу промислового об'єкта в одному напрямі і передачікомпонентів кінцевого продукту чи самого кінцевого продукту в іншому напрямі, топайовий розподіл виробництва компонентів і головним чином процесів виготовлен-ня різних типів продуктів вимагає від сторін абсолютної договірної чіткості по відно-шенню до розподілу завдань для кожної сторони. Крім того, необхідно, щоб сторонивизначили у своїх угодах умови встановлення цін на компоненти, що передаються, іпродукти, технічні норми виробництва і умови їхньої подальшої розробки, періодич-ність постачання і порядок забезпечення постачання сировинних матеріалів, а такожпередбачили процедури контролю якості компонентів і кінцевих продуктів, які ви-готовляються кожною з них, методи врегулювання конфліктів у тому випадку, якщоміж зацікавленими сторонами виникли б розбіжності в думках щодо цієї якості. На-прикінець, необхідно забезпечити найповнішу координацію роботи різних учасниківдіяльності, і якраз у цій галузі можуть використовуватися процедури консультацій таінформації, про які згадується вище у зв'язку зі співробітництвом у галузі технологій(див. п. 15).

Передача продукції, яка випускається в результаті промисловогоспівробітництва між сторонами, і збут цієї продукції третім сторонам

У деяких випадках промислове співробітництво супроводжується угодамипро передачу продукції, яка випускається внаслідок такого співробітництва, однієюзі сторін іншій, чи угодами про продаж цієї продукції третім сторонам. Тут необхіднорозрізняти саму продукцію (кінцеву) та її складові.

Якщо йдеться про компоненти, то передача може здійснюватися лише в од-ному напрямі, наприклад, отримувачем технології постачальнику цієї технології. Увипадку спеціалізації виробництва сторони можуть передбачити поступку одній сто-роні компонентів, вироблених іншою стороною, причому кожна зі сторін використо-вує компоненти, поставлені іншою стороною, для включення у свою продукцію, яказбувається кожною зі сторін окремо під загальним товарним знаком чи під різними.

Якщо йдеться про спеціалізацію виробництва з різних видів кінцевої про-дукції, необхідно передбачити взаємне постачання різних її видів, що випускаютьсякожною зі сторін, у тому числі і для продажу третім особам через свою торговельнумережу, спільний збут різних компонентів чи кінцевих продуктів, які випускаютьсякожною зі сторін, з розподілом результатів збуту між сторонами за шкалою розпо-ділу, яку необхідно передбачити в угодах (цей розподіл за необхідності можна ви-користовувати як засіб фінансування деяких послуг і товарів, які надаються однієюзі сторін іншій). Необхідно також зазначити, що зв'язки, які встановлюються сторо-нами в договорі про промислове співробітництво, можуть сприяти укладанню міжними угод про збут інших продуктів, які не обов'язково випускаються в результатівиконання угоди про промислове співробітництво як такої.

У зв'язку із можливістю різних рішень сторони повинні визначити в своїх уго-дах з необхідною точністю встановлюваний ними порядок реалізації продукції. За-лежно від потреб необхідно узгодити порядок встановлення і перегляду цін, обсягита строк поставок, валюту угоди і наслідки її коливання, ринки, на яких буде продава-тися ця продукція, вплив, який можуть здійснити на збалансованість угоди зміни за-гальної економічної кон'юнктури, та інші умови, що стосуються передачі компонен-тів чи кінцевої продукції як у своїх стосунках, так і в стосунках із третіми сторонами.Ці питанні повинні розглядатися у зв'язку з операціями, які передбачають спільнийзбут продукції, і з договорами про передачу прав, які укладаються сторонами. Вонифігурують іноді в угодах, які передбачають збут продукції, що виробляється в резуль-таті співробітництва, через самостійну мережу кожної із сторін за договором. Однак удеяких випадках сторони зберігають свободу дій в одній чи декількох вказаних вищегалузях. Яким би не був варіант, обраний сторонами з цього питання, вони повиннібрати до уваги становище в галузі контролю за угодами, які діють або в окремих кра-їнах, або в країнах, зацікавлених у випуску даних компонентів чи кінцевої продукції,або в країнах, де здійснюється збут продукції. Як правило, угоди про передачу чизбут продукції, яка виробляється в результаті промислового співробітництва, повин-ні враховувати правила регулювання торгівлі, які діють у відповідних країнах.

Укладання в рамках промислового співробітництва угод про передачу і збутпродукції може привести сторони до необхідності створення системи контролю заякістю продукції з урахуванням можливої наявності угод про виключну ліцензію напродаж, які та чи інша сторона можуть укласти з третіми сторонами в будь-якомурайоні, де сторони мають намір здійснювати самостійний чи спільний збут. Наведенів п.22 зауваження про виключні ліцензії на виробництво, які видаються третім сто-ронам, стосуються також виняткових ліцензій на продаж, які надаються чи підляга-ють наданню третім сторонам. У кінцевому рахунку сторонам угод про промисловеспівробітництво, які передбачають збут, необхідно визначити у своїх договірних до-кументах порядок проведення технічного обслуговування і обов'язки кожної по від-ношенню до цієї проблеми.

Координація всіх видів діяльності, передбачених у міжнародних угодахпро промислове співробітництво

Вище вже торкалося питання про необхідність передбачити узгоджені дії зметою координації різних видів співробітництва в галузі технології та виробництва(див. пп. 15 і 25). При розгляданні угоди про промислове співробітництво в ціло-му важливість такого узгодження стає ще більш нагальною через взаємозв'язок усіхрозділів угоди і значення, якого набуває для сторін можливість бути в курсі змін іфункціонування угод про передачу прав і збут продукції. Тому корисно вказувати вугодах уповноважені органи та особи, які повинні ефективно виконувати різні видидіяльності, передбачені угодою про співробітництво, при цьому необхідно забезпечи-ти знання цими особами мов з метою вільного спілкування з представниками, при-значеними іншими сторонами договору.

3. Поширення промислового співробітництвана підприємствах третіх країн

Вище було зазначено (див. п. 7), що поширення промислового співробітни-цтва на треті країни може спричинити додаткові проблеми, крім питань здійснен-ня співробітництва, яке не розповсюджується на треті країни. Правда, розширеннязбуту продукції, отриманої в результаті промислового співробітництва між підпри-ємствами двох чи декількох країн, за рахунок ринків третіх країн може полегшитирозвиток такого співробітництва. З іншого боку, співробітництво в галузі передачітехнологій і виробництва вносить у цю галузь новий елемент складності. Це торка-ється насамперед стосунків двох чи декількох підприємств різних країн, які берутьучасть у співробітництві, яке повинне здійснюватися в третій країні з її підприєм-ствами. Однак ці проблеми подібні до тих, які є між установами та підприємствамидвох різних країн, пов'язаних угодами про промислове співробітництво, тобто з про-блемами, які розглядалися в попередніх розділах. Але у відносинах між підприєм-ствами, які беруть участь у промисловому співробітництві, що здійснюється в третійкраїні, виникають нові і досить складні проблеми, тому сторони вимушені посилитикоординацію заходів, що проводяться ними, і піти далі за просте узгодження дій, пе-редбачене в положеннях Керівництва про узгодження всіх видів діяльності, на які по-ширюються договори про промислове співробітництво (див. п.31). Дійсно, при цьомуновому варіанті необхідно:

уточнити в договорі розподіл завдань між підприємствами, що беруть участь упромисловому співробітництві, що здійснюється в третій країні;

розмежувати між цими підприємствами ризик і відповідальність;

визначити їх відповідну частку у винагороді за постачання і послуги, незалеж-но від форми винагороди;

забезпечити необхідну кваліфікацію персоналу, що направляється.

Зважаючи на складність цих трьохсторонніх операцій підприємства, що беруть

участь у промисловому співробітництві, що здійснюється в третіх країнах, вимушенііноді вдаватися до тіснішої координації своєї діяльності, максимально зберігаючи втаємниці відносини сторін, що співробітничають. Ця координація може відбувати-ся у формі спільних нарад між компетентними органами зазначених підприємств,заснування паритетних комітетів або навіть груп, статус яких передбачається юри-дичними нормами однієї із зацікавлених країн або навіть третьої країни. Такі групиможуть бути оформлені лише як асоціації, що не є самостійними юридичними особа-ми, або здобути статус товариства, що має в своєму розпорядженні фінансові кошти,необхідні для здійснення співробітництва з підприємством третьої країни.

Вибір організаційної форми залежить від різних фактичних обставин, такихяк масштаб операції, вимоги партнера третьої країни, який, можливо, вважатиме закраще мати справу з одним підприємством, а не укладати цілу серію договорів, умовифінансування операцій і т.п. Отже, в багатосторонній угоді необхідно враховувати всіці елементи.

4. Угоди про промислове співробітництво, пов'язані зі спорудженнямвеликих промислових об'єктів

Вищевикладені зауваження стосуються всіх угод про промислове співробіт-ництво, незалежно від того, пов'язані вони чи ні з попереднім спорудженням великихпромислових об'єктів однією із сторін договору в країні іншої сторони. Якщо угодапро співробітництво пов'язана з попереднім спорудженням великого промисловогооб'єкту, виникає ряд нових проблем, які сторони повинні враховувати при укладаннідоговорів, що включають обидва типи операцій.

У Керівництві щодо укладання угод на спорудження великих промисловихоб'єктів вказується, що вони можуть укладатися як між двома контрагентами (основ-ним контрагентом і замовником), так і між декількома постачальниками або сторо-нами, що надають послуги, з одного боку, і замовником — з іншого. Коли йдеться прокомплексні договори чи про договори «під ключ», за якими контрагент замовника,що зветься «основним контрагентом», несе відповідальність за весь комплекс робіт,суміжні угоди про промислове співробітництво повинні, звичайно, укладатися цимидвома сторонами.

Навпаки, коли йдеться про окремі договори на спорудження великих про-мислових об'єктів, за якими замовник має справу з декількома постачальникамиустаткування або послуг (з постачальником чи постачальниками обладнання, з по-стачальником технології, а також, можливо, з монтажним підприємством), участьрізних контрагентів у спорудженні великого промислового об'єкта, яке здійснюєтьсяза угодою про співробітництво, може набувати найрізноманітніших форм. Коли, на-приклад, постачальник технології, що служить основою функціонування промисло-вого об'єкта, не є постачальником устаткування, угоди про промислове співробітни-цтво у багатьох випадках укладаються між постачальником технології і замовником.Проте можливо, що сторона, яка будує великий промисловий об'єкт, бере участь вексплуатації цього об'єкта, наприклад, завдяки своїм технічним знанням про те, якпотрібно його експлуатувати. Подібна ситуація може виникнути, зокрема, в хімічнійпромисловості, де замовник буде одночасно використовувати компетентні знанняпостачальника технології і будівельника механічної частини установки. У таких ви-падках угоди про промислове співробітництво укладаються між декількома договір-ними сторонами, завдання яких повинні уточнюватися в положеннях договору.

Можна відзначити, що переростання відносин між сторонами в договорахна спорудження великих промислових об'єктів у відносини на базі промисловогоспівробітництва, яке виникає услід за спорудженням промислових об'єктів, вноситьсерйозні зміни в характер відносин між різними зацікавленими сторонами. Хоча вугодах, пов'язаних зі спорудженням великих промислових об'єктів, інтереси конт-рагентів різні, за винятком спільного бажання побудувати такий об'єкт, однак уста-новлення довготривалих відносин між ними у зв'язку з експлуатацією промисловогооб'єкта в рамках угоди про промислове співробітництво сприяє створенню для всіхучасників певної спільності інтересів, що ґрунтується на прагненні зробити промис-ловий об'єкт максимально ефективним. Ця спільність інтересів стає ще більш оче-видною при розгляді питання про те, як ставляться в межах угоди, що поєднуютьспорудження великих промислових об'єктів з промисловим співробітництвом, деякінайважливіші проблеми, які виникають у зв'язку з одним тільки спорудженням про-мислових об'єктів за кордоном (наприклад, відповідальність постачальника і умовифінансування).

У Керівництві щодо укладання угод на спорудження великих промисловихоб'єктів зазначається складність проблем відповідальності постачальника чи поста-чальників промислового об'єкта і гарантій, які з нею пов'язані. Укладання додатко-во висновку до угод на спорудження великих промислових об'єктів договорів пропромислове співробітництво юридично не змінює принципів відповідальності поста-чальника. Однак спільність інтересів між партнерами, яка створюється в результатіукладання угод про промислове співробітництво, може сприяти легшому вирішеннюпроблем відповідальності і гарантій, що надаються постачальником промисловогооб'єкта, оскільки постачальник і його замовник у кінцевому рахунку стають однако-вою мірою зацікавленими в належному функціонуванні установки, яка є одночаснопредметом угод на спорудження і угод про промислове співробітництво, які перед-бачають, що замовник постачатиме продукцію або її компоненти, що отримуються врезультаті промислового співробітництва, постачальникові установки. Таким чином,постачальник і замовник вимушені шукати найкращі методи приведення промисло-вого об'єкта відповідно до технічних вимог, необхідних для його належного функціо-нування.

Укладання додатково до угод на спорудження великих промислових об'єктівдоговорів про промислове співробітництво може полегшити ухвалення положень,спрямованих на скорочення фінансових витрат замовника. Щоправда, деякі з цихположень, такі як передавання замовником компонентів або кінцевого продуктупостачальникові, можуть застосовуватися і в рамках угод на спорудження великихпромислових об'єктів, не пов'язаних з угодами про співробітництво. Проте в комп-лексних договорах, що поєднують спорудження великих промислових об'єктів з до-говорами про співробітництво, постачальник промислової установки може легше по-годитися на повну чи часткову сплату вартості установки за допомогою передаваннякомпонентів або кінцевих продуктів замовнику, оскільки він тісно пов'язаний з екс-плуатацією установки і може отримати більш значні гарантії щодо якості, регуляр-ності постачань і рівня цін. Це міркування набуває ще більшого значення, коли угодипро співробітництво, пов'язані зі спорудженням великого промислового об'єкта, пе-редбачають спільний збут продукції.

Погашення вартості спорудження промислової установки може бути полег-шене для замовника в тому випадку, якщо сторони ухвалюють у своєму договорі де-які рішення, аналогічні зазначеним вище у зв'язку зі сплатою переданої технології наоснові вигод, що отримуються в результаті використання переданої технології (див.п. 14). Аналогічне рішення може бути передбачене щодо вартості кредитів, яку замов-ник зазвичай бере на себе. Можна передбачити, що постачальник промислової уста-новки бере на себе вартість фінансування, щоб мати певний додатковий відсоток прирозподілі вигод, які отримуються в результаті експлуатації установки. Як зазначеновище, в цих різних випадках сторони повинні досягти згоди щодо поняття вигоди, щоотримується в результаті експлуатації, а також методів обліку, які послугують осно-вою при визначенні вигод.

Укладання додатково до угод на спорудження великих промислових об'єктівдоговорів про промислове співробітництво може ускладнити валютні відносини міжсторонами. До різних проблем, які виникають у зв'язку з валютними застереження-ми, що відносяться до сплати постачань і послуг при спорудженні великого промис-лового об'єкта, можливо, додадуться в межах викладених тут припущень валютніпроблеми, пов'язані з угодами як щодо збуту продукції між самими сторонами, так інасамперед щодо збуту продукції на ринках третіх країн.

Проблеми, що виникають внаслідок взаємозв'язку угод про промислове спів-робітництво з угодами про спорудження великого промислового об'єкта в країні од-нієї зі сторін або в третій країні, значною мірою збігаються з проблемами, що вини-кають під час операцій з розробки природних ресурсів у країні однієї зі сторін абов третій країні. Дійсно, в обох випадках йдеться про постачання технології і устат-кування однією з договірних сторін іншим, співробітництво в експлуатації спільностворених установок, угоди про збут продукції, що отримується внаслідок співробіт-ництва. Проте розробка природних ресурсів має деякі особливості, що заслуговуютьна детальніший розгляд.

5. Співробітництво в розробці природних ресурсів

Однією з основних особливостей співробітництва в розробці природних ре-сурсів є те, що воно допускає розповсюдження угод, які відносяться до нього, на по-передню стадію розвідки. Це питання має велике значення для подальших відносинміж зацікавленими сторонами, оскільки стадія розвідки не тільки важлива в техніч-ному плані, а й часто буває пов'язана з великими витратами, а в багатьох випадках із капіталовкладеннями, які не дають гарантованих позитивних результатів. Такимчином, угоди про співробітництво в розробці природних ресурсів, що передбачаютьспівпрацю на стадії розвідки, повинні, крім інших питань, що підлягають врегулю-ванню в угоді про промислове співробітництво, відображати розподіл витрат між до-говірними сторонами, амортизацію цих витрат і розподіл ризику в разі невдачі. Колирозвідка приводить до позитивних результатів і до практичної розробки природнихресурсів, у договорах повинен визначатися порядок участі обох зацікавлених сторінв організації і здійсненні розробки. Однак при отриманні негативних результатіввитрати лягають на іноземне підприємство, якому доручена розвідка або розподіля-ються між сторонами згідно зі схемою, яку слід передбачати в попередньому догово-рі. Якщо отримані позитивні результати і розробка ресурсів здійснюватимуться наоснові співпраці сторін, що взяли участь у розвідці, в попередніх угодах слід уточ-нювати питання про те, хто несе витрати по розвідці, а також питання про розподілвідповідальності і винагороди між сторонами у стадії освоєння.

У більшості випадків винагорода іноземного учасника в угоді про розробкуприродних ресурсів здійснюється на основі постачання продукції, що видобувається,або в її первинній формі, або після переробки в країні освоєння даних ресурсів. Що-правда, аналогічне рішення застосовується також у разі спорудження великих про-мислових об'єктів за кордоном, здійснюваного в рамках угод про промислове співро-бітництво. Проте такий варіант набагато частіше зустрічається в операціях по розробціприродних ресурсів, і це не може не здійснювати певного впливу на поведінку сторін,зацікавлених в угодах про промислове співробітництво. Так, у договорах про співпра-цю, пов'язаних зі спорудженням великого промислового об'єкта, постачальник можебути зацікавлений у продажу технології та устаткування, спеціалізації виробництва івикористанні більш дешевої робочої сили, а покупець — у придбанні вдосконаленоїтехнології або в передаванні продукції, що випускається внаслідок співробітництва,для загального або часткового погашення кредитів, наданих постачальником. З іншогобоку, в разі розробки природних ресурсів винагорода іноземного учасника на основіпостачань продукції, отриманої внаслідок розробки ресурсів, спрямована насампередна забезпечення цьому учасникові можливості отримання необхідних товарів, міжна-родний ринок яких вузький і піддається значним коливанням як відносно наявностітовару, так і цін. Регулярність постачань і більша стійкість цін є достатніми причи-нами, щоб спонукати іноземного учасника, що бере участь у розробці природних ре-сурсів, більш охоче піти на витрати і ризик, які можуть бути пов'язані з його участю врозвідці і розробці природних ресурсів у країні іншого учасника або в третій країні, іце міркування може розглядатися як вирішальне в більшості операцій подібного роду.

Таким чином, постачальник устаткування і технології, призначених для роз-робки природних ресурсів в іншій країні, насамперед зацікавлений у таких довго-строкових угодах. Він може навіть прагнути укладати угоди на постачання товарів,які отримуються в результаті співробітництва, на термін, що перевищує період, уста-новлений для співробітництва в освоєнні даних ресурсів. На практиці трапляютьсяугоди про співробітництво в розробці природних ресурсів, відповідно до яких піс-ля закінчення їхнього терміну сторона, що надала технологію, технічну допомогу іустаткування для розробки ресурсів, може вибирати між продовженням договорів напостачання товарів або припиненням постачання товарів одночасно з припиненнямдії угод про співробітництво в розробці ресурсів. Яке не було б рішення з цього пи-тання, в договорах на постачання іноземному учаснику продукції, яка отримується врезультаті розробки ресурсів, повинні бути вказані обсяги постачання товарів, а та-кож методи визначення і зміни цін на них. Ціни можуть встановлюватися на підставіринкових цін з більш-менш значною знижкою, яка могла б становити частину вина-городи за внесок, зроблений іноземним учасником у стадії розвідки і розробки. Крімтого, в таких договорах могло б передбачатися застереження про перегляд цін. Прицьому ціни можуть змінюватися залежно від того, чи йдеться про постачання това-рів, що отримуються в результаті розробки ресурсів до закінчення терміну угоди проспівробітництво, або про постачання товарів після закінчення терміну дії даної угоди.

Нарешті, слід нагадати, що в подальшому розробка природних ресурсів можепривести до створення нових промислових підприємств на місці, що можуть вико-ристовувати значну частину продукції, яка отримується в результаті співпраці. Цятенденція до використання промислового співробітництва з метою індустріалізаціїкраїни, в якій проводиться ця співпраця, спостерігається і в угодах про промисловеспівробітництво, пов'язаних зі спорудою великих промислових об'єктів у певній га-лузі промисловості, і навіть в угодах про промислове співробітництво як таке. Протевона має обширнішу сферу дії, коли йдеться про створення нових промислових під-приємств, що використовують ресурси, які видобуваються на місці.

Розглянуті вище проблеми мають місце за двох можливих ситуацій: розробкаприродних ресурсів, що знаходяться в країні однієї з договірних сторін, і розробка ре-сурсів, що знаходяться в третій країні. Однак в останньому випадку слід враховуватизауваження, що стосуються промислового співробітництва на підприємствах третіхкраїн.

6. Загальні питання, що містяться в усіх міжнародних угодаху галузі промисловості

Проблеми фінансування

Тлумачення відносин між сторонами в угодах про промислове співробітницт-во, наприклад, у тих, що передбачають розвиненіші форми співпраці, дозволяє ви-користовувати разом із звичайними формами фінансування міжнародних операцій вгалузі промисловості (платежі готівкою, кредит продавця, кредит покупця) спеціаль-ні форми, пов'язані із самим характером угод у галузі промислового співробітництва.Серед спеціальних форм фінансування, які вже були описані, можна згадати:

обмін між партнерами готовою продукцією і складовими частинами цієї про-дукції;

повне або часткове погашення кредитів, наданих одним партнером іншому,за допомогою готової продукції чи її компонентів, що отримуються внаслідокспівробітництва;

розподіл видатків на дослідження і виробництво; спільний збут;

участь у прибутках, що отримуються внаслідок співробітництва;

сплата додаткових витрат, яких зазнав один з партнерів, засобами в грошово-му вираженні чи продукцією або частково засобами в грошовому вираженні ічастково продукцією;

реінвестування прибутків, що отримуються від промислового співробітництва,в країні, де здійснюється промислове співробітництво як таке.

Складність цих форм фінансування, що трапляються в угодах, які передбача-ють розвиненіші форми промислового співробітництва, потребуватиме від партнерівграничної точності при узгодженні в тексті договорів положень про розрахунки, якібудуть підставою для визначення і розподілу результатів співпраці як джерело отри-мання коштів для фінансування угод. Корисно також домовитися про валюту догово-ру і обмінні курси і, якщо необхідно, про коливання курсів, які будуть враховуватисяпід час фінансових розрахунків між партнерами.

Вплив зміни обставин на угоди про промислове співробітництво

Нестійкість у розвитку міжнародних економічних відносин, характерна длятеперішнього часу, примушує партнерів за міжнародними торговельними угодами,укладеними на значний термін, передбачати можливість приводити їх у відповідністьдо обставин, що змінюються. У договорах про промислове співробітництво, звичай-ний термін яких становить декілька років, було б корисним передбачити відому гнуч-кість, що припускає (залежно від обставин) або їхню зміну, або в крайніх випадкахїхнє розірвання. Однак така гнучкість не повинна викликати у партнерів дуже великуневпевненість. Тому слід визначити із самого початку ті зміни обставин, які можуть,на думку сторін, вплинути на угоди. Мова може йти, наприклад, про таке: значні змі-ни на ринках, на які надходять товари, що отримуються внаслідок співробітництва;коливання світових цін на ці товари; зміни можливостей їх збуту; зміну планів, про-грам і можливостей виробництва в країнах партнерів, докорінні зміни національногозаконодавства, технології, собівартості; наявність сировинних матеріалів; про труд-нощі, пов'язані із здійсненням співробітництва. Навіть такий перелік показує, що вданому разі йдеться про обставини, які не можуть бути прирівняні до обставин не-здоланної сили, за винятком випадків, коли такі обставини дійсно перешкоджаютьвиконанню угоди. Проте буває достатньо і того, щоб такі або аналогічні обставинизначною мірою змінили стійке співвідношення положень договору, щоб сторони виз-нали за необхідне передбачити відповідні заходи.

Можна було б відобразити в тексті самої угоди наслідки настання якої-небудьз обставин, які за домовленістю сторін повинні здійснити певний вплив на хід вико-нання угод про промислове співробітництво. Прикладом такого рішення може бутизастереження про перегляд цін. Однак не виключено, що сторони передбачать у до-говорі інші обставини, що породжують наслідки, також визначені договором.

Якщо сторонам не вдасться наперед вказати в угодах наслідки всіх змін обста-вин, які, на їхню думку, можуть позначитися на ході виконання договору, то в такомуразі доцільно передбачити процедуру консультацій, що проводяться на прохання од-нієї із сторін, для розгляду питання про те, чи є зміна обставин, що наступила, достат-ньо виправданою для зміни або розірвання договору, оскільки рішення про це можебути ухвалено лише за взаємної домовленості.

Сторони, враховуючи можливість відсутності домовленості між ними, мо-гли б установити в договорі ступінь серйозності впливу на хід його виконання змінобставин і визначити, зокрема, ті обставини, які можуть привести до розірвання до-говору з усіма випливаючими звідси наслідками, викладеними в наступному розді-лі. Відповідні положення про зміну і можливе розірвання угоди повинні, звичайно,застосовуватися лише в певних межах, розмір яких належить установити в догово-рі. У тому разі, якщо партнери не зможуть досягнути домовленості щодо наслідків,спричинених зміною обставин, які можуть позначитися на ході виконання угоди,вони можуть передбачити в договорі, що питання про відповідну зміну тексту до-говору або про його розірвання буде передане на розгляд арбітражу, оскільки парт-нерами був узгоджений саме такий порядок вирішення суперечок. Якщо сторони впитанні про внесення змін до тексту договору покладаються на арбітраж, то вониповинні з'ясувати, чи має в їхніх країнах третя особа, навіть якщо вона діє за пов-новаженням сторін, юридичні підстави для внесення змін до тексту договору. Щостосується положення про розірвання договору, узгодженого сторонами, то, неза-лежно від того, яким чином він розривається (за взаємною домовленістю сторінчи на підставі арбітражного рішення), необхідно врегулювати відносини між сто-ронами (оскільки це питання носить загальний характер, воно буде розглянуте внаступному розділі).

Припинення дії угоди

У своєму договорі сторони повинні визначити порядок припинення його діїза звичайних обставин (закінчення терміну, виконання мети, можливі умови віднов-лення, денонсація або розірвання).

Дія угод про промислове співробітництво може припинятися достроково,якщо це передбачається в договорі, у випадках визнання сторонами можливості їхрозірвання або (згідно із загальним правовим принципом) невиконання тією або ін-шою стороною передбачених у них положень.

Причиною припинення дії угоди про промислове співробітництво може та-кож бути настання і особливо тривалість дії форс-мажорної обставини. Зважаючина той факт, що термін дії угод про промислове співробітництво — одна з найважли-віших його умов, можна було б запропонувати сторонам проявляти гнучкий підхіддо формулювання статті про форс-мажорні обставини. Заслуговує на увагу питанняпро те, чи повинен термін, зазвичай прийнятий в угодах на постачання машинногоустаткування (для зазначення того, що триваючі форс-мажорні обставини виклика-ють припинення дії договору), бути продовжений сторонами в їхніх угодах про про-мислове співробітництво, з тим щоб враховувати характер їхніх взаємин і труднощі,які викликало б анулювання цих угод. В усякому разі, сторонам слід уточнити умови,за яких дія договору може бути припинена. Як сказано вище, за відсутності взаємноїзгоди між сторонами фінансове врегулювання їхніх відносин повинне відбуватисязгідно з процедурою, передбаченою для вирішення суперечок, що стосуються тлума-чення і виконання договору. Завдання арбітрів і суддів, яким доручається таке ану-лювання, було б полегшене, якби сторони визначили відповідні принципи і умовив самому договорі. При цьому, принаймні, слід виходити з того, що анулювання врезультаті зміни обставин і настання форс-мажорної обставини відрізняється від ро-зірвання угоди внаслідок провини однієї зі сторін.

У разі анулювання договору внаслідок зміни обставин і настання форс-мажорної обставини слід було б скласти баланс постачань і послуг, наданих кож-ній із сторін, і забезпечити сторонам компенсації пропорційно сальдо цього балан-су. Навпаки, коли йдеться про розірвання угоди внаслідок провини однієї із сторін,звичайно, що винна сторона має нести відповідальність за наслідки припинення діїугоди. Зрозуміло, що сторони можуть передбачити в своєму договорі як юридичні,так і матеріальні межі такої відповідальності, проте вони повинні проявити обереж-ність і довідатися про те, чи припускаються такі обмеження в юридичному плані вусіх зацікавлених країнах. Крім того, необхідно уточнити в договорі долю ліцензій,які були надані однією стороною іншій стороні. Дійсно, може статися так, що піс-ля закінчення терміну дії або за інших обставин припинення дії угоди, за виняткомвипадку розірвання з вини ліцензіата, сторона, що використовує ліцензію на техно-логію, може продовжувати її використовувати протягом додаткового терміну або на-віть безстроково за плату або безоплатно. Може трапитися також, що інші особливізастереження, що стосуються, наприклад, збуту, можуть продовжувати діяти післязакінчення терміну загальної угоди про промислове співробітництво. Однак це можестатися тільки в тому випадку, якщо це питання врегульоване в договорі або шляхомподальшої угоди сторін.

Нарешті, доцільно визначити в угоді принципи, якими сторони керуватимуть-ся при припиненні дії договору для врегулювання відповідних зобов'язань по відно-шенню до кредиторів і субпідрядників.

Право, що застосовується

Як і в будь-якій міжнародній угоді, в угоді про промислове співробітництвосторони користуються свободою вибору права, що застосовується, наданою в рамкахімперативних законів, що діють у даних країнах. Проте можна відзначити, що націо-нальне приватне право окремих країн, як правило, не містить конкретних норм, регу-люючих нові договірні відносини, що створюються промисловим співробітництвом.Тому сторонам можна рекомендувати детально визначити в договорах свої приватно-правові взаємини, а також керуватися в питаннях, не врегульованих у договорах, тор-говельною практикою і законодавством, що найбільше відповідають, на їхню думку,існуючим між ними відносинам.

Урегулювання суперечок

Як і багато міжнародних угод, угоди про промислове співробітництво містятьстатті про арбітраж на випадок урегулювання можливих суперечок між учасниками.Видається, що арбітраж може служити відповідним методом вирішення суперечок,зважаючи на складний характер угод про промислове співробітництво. Практикаміжнародної торгівлі надає в цьому відношенні зацікавленим сторонам достатнюкількість арбітражних форм, щоб вони могли вибрати найбільш відповідну для дано-го конкретного випадку процедуру.

Різноманіття відносин між сторонами в угодах про промислове співробітни-цтво висуває особливі проблеми, пов'язані з арбітражем. Труднощі, які можуть ви-никнути між сторонами в ході здійснення цих операцій, можуть нерідко відповідатиідентичним труднощам у відносинах між ними та їхніми субпідрядниками (субпос-тачальниками) або іншими контрагентами. Тому щоб уникнути ухвалення супереч-ливих арбітражних або судових рішень, доцільно звертатися по можливості до тієїсамої арбітражної процедури і до тих самих арбітрів за всіх суперечок, які можутьвиникнути в ході виконання міжнародних угод про промислове співробітництво, не-залежно від того, хто є сторонами в спорі.

Розроблення одноманітних арбітражних процедур в угодах про промисловеспівробітництво, необхідність якого диктується взаємопов'язаністю операцій, щовходять до загальної угоди, може натрапити на деякі труднощі процедурного харак-теру. Зокрема, уявляється складним створити єдину арбітражну процедуру для уго-ди, яка носить міжнародний характер у відносинах між одними сторонами, але набу-ває чисто внутрішнього характеру у відносинах між іншими. Ця подвійна процедуране становитиме незручності, якщо субпідрядники (субпостачальники) або непряміконтрагенти погодяться визнати, що арбітражні рішення, прийняті щодо суперечокміж основними контрагентами, будуть обов'язкові також для інших зацікавленихсторін за умови, що ці останні матимуть можливість брати участь в арбітражній про-цедурі між основними контрагентами і передбачать цей принцип у своїх угодах.

Необхідність узгодження арбітражних процедур для уникнення можливихсуперечностей у рішеннях існує не тільки відносно розбіжностей між сторонами зюридичних питань, а й у тому, що стосується якості переданої технології та різноїпродукції, що є предметом передавання, між сторонами, а також спільного збуту.

У зв'язку з цим можна відзначити, що недавня практика арбітражу в галузіміжнародної торгівлі показує, що суперечки між сторонами з операцій у галузі про-мисловості виникають найчастіше через претензії технічного порядку. В арбітражнійпроцедурі в тому вигляді, в якому вона зазвичай проходить у міжнародних відноси-нах, технічні аспекти, що лежать в основі конфлікту, потрапляють у поле зору арбітрівпісля того, як виникли технічні труднощі. Навіть якщо арбітри призначають техніч-них експертів, їхня думка стає відомою тоді, коли перевірка на місці дуже утруднена.Сторонам можна рекомендувати самим домовлятися наперед про призначення тех-нічних експертів, на розгляд яких негайно представляються суперечливі питання, щовиникають з приводу якості технології, постачань або продукції. Якщо сторони не взмозі самі дійти згоди щодо вибору експертів, то вони можуть вимагати, щоб останнібули призначені спеціалізованою установою, визначеною сторонами спільно.

Щоб уникнути усяких сумнівів відносно реальної значущості думок, ви-словлених технічним експертом або експертами, уповноваженими вести технічнеспостереження в ході або в кінці операцій, було б корисно, щоб сторони уточнили цюзначущість у своїх договорах, чітко обмовивши, повинні ці думки вважатися остаточ-ними чи просто являти собою фактичний елемент певної важливості в подальших ар-бітражних процедурах. За відсутності подібного уточнення залишається припустити,що думка експерта не зв'язує арбітра.