Глава 16. Сутність міжнародних розрахунків

магниевый скраб beletage

Міжнародні розрахунки — це система регулювання платежів за грошовими ви-могами та зобов'язаннями, що виникають між юридичними та фізичними особамирізних країн у процесі їхньої діяльності у світогосподарській сфері. Вони включаютьумови та порядок здійснення платежів, які закріплені в міжнародних нормативнихдокументах, а також щоденну практику діяльності банків щодо їх проведення.

Переважна частина міжнародних розрахунків здійснюється у процесі міжнарод-них торговельних відносин.

Міжнародні розрахунки у зовнішньоторговельній сфері — це:

комерційні платежі за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникаютьміж підприємствами, банками, установами й окремими особами різних країн,пов'язані зі світовою торгівлею товарами та послугами;

некомерційні платежі, пов'язані з перевезенням пасажирів, страхуванням, ту-ризмом, переказом грошей за кордон тощо.

Міжнародні розрахунки бувають двосторонніми, коли вони здійснюються міждвома країнами, або багатосторонніми, коли суми, виручені від реалізації товарів водній країні, використовуються для платежів третім країнам.

Більшість міжнародних розрахунків здійснюється в порядку безготівкових роз-рахунків, через банки різних країн, які підтримують взаємні кореспондентські зв'яз-ки, тобто відкривають один одному рахунки, зберігають на них грошові кошти увідповідній валюті і виконують платіжні та інші доручення на засадах взаємності.Робиться це так: банк у країні імпортера списує суму платежу з рахунка свого клієнтата зараховує її (або еквівалент в іноземній валюті) на рахунок іноземного банку — ко-респондента, а банк у країні експортера списує цю суму з рахунку кореспондента тазараховує її на рахунок свого клієнта, що експортував свій товар.

Платежі готівкою з міжнародних розрахунків виконуються в основному під часподорожей за кордон делегацій, туристів або приватних осіб, які обмінюють у банкахвалюту своєї країни на відповідну іноземну валюту[24].

На стан платіжних розрахунків комплексно впливають численні чинники:

економічні та політичні відносини між країнами;

становище країни на товарних і грошових ринках;

ступінь використання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоеко-номічного регулювання;

міжнародні торговельні правила і звичаї;

регулювання міждержавних товарних потоків, послуг і капіталів;

відмінності в темпах інфляції в різних країнах;

стан платіжного балансу;

банківська практика;

умови зовнішньоторговельних контрактів та кредитних угод;

конвертованість валют тощо.

Особливості міжнародних розрахунків полягають у такому:

Імпортери та експортери, їхні банки вступають до певних відособлених відзовнішньоекономічного контракту відносин, пов'язаних з пересиланням, оброблен-ням товаророзпорядчих і платіжних документів, із здійсненням платежу. Обсягзобов'язань і розподіл відповідальності між ними залежать від конкретної формирозрахунків.

Міжнародні розрахунки регулюються національними нормативними та зако-нодавчими актами, міжнародними банківськими правилами та звичаями.

Міжнародні розрахунки є об'єктом уніфікації. Це зумовлено процесом інтерна-ціоналізації господарських зв'язків, універсалізацією банківських операцій. Напри-клад, уніфікація вексельного законодавства, уніфіковані правила для документарно-го акредитива та інкасо, правила щодо контрактних гарантій тощо.

Міжнародні розрахунки мають, як правило, документарний характер, тобтоздійснюються проти фінансових і комерційних документів. До фінансових докумен-тів належать: прості й переказні векселі, чеки, платіжні розписки. До комерційнихдокументів належать:

рахунки-фактури;

документи, які підтверджують відвантаження чи відправку товарів або прий-няття та відвантаження (коносаменти, залізничні, автомобільні, авіаційні нак-ладні, поштові квитанції, комбіновані транспортні документи на змішані пере-везення);

страхові документи, оскільки експортні вантажі зазвичай застраховуються;

інші документи — сертифікати, які засвідчують походження, масу, якість, ана-ліз товарів, митні, консульські розрахунки.

Міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах, а відтак, по-перше, наїхню ефективність впливає динаміка валютних курсів; по-друге, нормальне функціо-нування міжнародних товарно-грошових відносин можливе лише за умови вільногообміну національної валюти на валюту інших країн. Іншими словами, найефектив-ніша участь тієї чи іншої країни у міжнародних торговельних розрахунках можливалише на основі конвертованої валюти. В сучасній практиці розрахунки між банкамирізних країн з боргових вимог і зобов'язань здійснюються в основному у вільно кон-вертованій валюті. У країнах з частково конвертованою валютою держава викорис-товує валютні обмеження, що безпосередньо впливає на зовнішньоторговельні роз-рахунки.

Значну роль у міжнародних розрахунках відіграють колективні валюти, які з'яви-лися в 70-х роках ХХ століття.

Вони наділяються функціями міжнародних грошей як регіонального (регіональ-ні валюти країн Європи, Азії, Африки, Латинської Америки), так і глобального ха-рактеру (спеціальні права запозичення — СДР).

Використання колективних валют у міжнародних розрахунках зменшує залеж-ність їхньої ефективності від курсових коливань, економічної та валютної політикикраїн-емітентів цих валют.

До основних суб'єктів міжнародних розрахунків відносяться експортери, імпор-тери та банки, що їх обслуговують. Вони вступають у відповідні відносини, які пов'я-зані з рухом товаророзпорядчих документів і операційним оформленням платежів.

Провідну роль у міжнародних розрахунках відіграють великі банки. Ступінь їхвпливу в міжнародних розрахунках залежить від:

масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни базування;

застосування національної валюти країни базування;

спеціалізації, фінансового стану, ділової репутації;

мережі банків-кореспондентів.

Для своєчасного та раціонального здійснення міжнародних розрахунків бан-ки зазвичай підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах відповідно доструктури та термінів наступних платежів.

Валютна позиція — це співвідношення вимог та зобов'язань банку в іноземній ва-люті. Коли вони однакові за конкретною валютою, то валютна позиція є закритою, аколи не збігаються, то валютна позиція є відкритою. Відкрита валютна позиція можебути короткою (пасиви та зобов'язання щодо проданої валюти перевищують активита вимоги в неї) та довгою (активи та вимоги по валюті, яка куплена, перевищуютьпасиви та зобов'язання).

При проведенні зовнішньоторговельних операцій важливим є правильний вибірформ розрахунків. Це дає змогу контрагентам зменшувати витрати та ризики неви-конання протилежною стороною своїх зобов'язань за контрактом.

Форми платежу (розрахунків) — це врегульовані законодавством країн-учасницьспособи виконання грошових зобов'язань за зовнішньоторговельним контрактом.Порядок здійснення форм міжнародних розрахунків також регулюється міжна-родними документами, які розробляються спеціально створеними організаціями —Міжнародною торговельною палатою, Комісією з права міжнародної торгівлі ООНтощо.

Розрахункові зобов'язання опосередковують здійснення платежів за товари, ви-конані роботи, надані послуги. Їхня мета — належне оформлення переказу грошовихкоштів боржником кредитору.

Форми розрахунків варто відрізняти від розрахункових документів. Останні мо-жуть мати таку саму назву, як і відповідна форма розрахунків (наприклад, акредитив,чек), але вони виконують обліково-бухгалтерську та інформаційну функції.

Форми міжнародних розрахунків умовно поділяються на документарні (акре-дитиви, інкасо) та недокументарні (платіж на відкритий рахунок, авансові платежі,банківський переказ, векселі та чеки).

Міжнародні розрахунки, що мають документарний характер, означають, що здій-снюються вони на підставі фінансових та комерційних документів. Це робить такірозрахунки надійними.

На вибір тієї чи іншої форми розрахунку впливають такі фактори:

вид товару (наприклад, форми розрахунків відрізняються залежно від поста-вок: технічного обладнання, продовольчої групи товарів або медикаментів);

термін поставки;

наявність кредитної угоди;

платоспроможність і ділова репутація контрагента;

характер компромісу між контрагентами;

можливості банку, його надійність.

Форми міжнародних розрахунків відрізняються за розміром участі комерційнихбанків у їх проведенні:

мінімальна участь банків — при банківському переказі (виконання платіжногодоручення клієнта). Відповідно досягається і мінімальне забезпечення плате-жу для експортера;

середня участь — при інкасо (контроль за наданням, переказом товаророз-порядчих документів і видача їх платнику відповідно до інструкції довіри-теля);

максимальна участь — при акредитиві (надання беніфіціару платіжногозобов'язання, яке реалізується при виконанні останнім умов акредитиву). До-сягається максимальне забезпечення платежу для експортера, оскільки акре-дитив за своєю сутністю є грошовою гарантією оплати відвантаженого товарубанком, що відкрив акредитив.

Країни світу застосовують як документарні, так і недокументарні форми розра-хунків, оскільки їх характеризує простота та дешевизна.

Промислово розвинуті країни в розрахунках між собою застосовують переваж-но недокументарні форми розрахунків. Документарні розрахунки застосовуються врозрахунках з країнами третього світу, з деякими країнами Східної Європи. Це даєможливість значно зменшити ризик неплатежу або непостачання товару.

Та чи інша форма розрахунків може бути сприятливою для експортера та неспри-ятливою для імпортера та навпаки, тому що містить певну частку ризику для кожно-го партнера. Кожний контрагент намагається наполягати на тій формі розрахунків, заякої він мав би найменший ризик.

Різні форми розрахунків щодо оцінювання ризику відображені в табл. 16.1.

Для оцінювання ризику для контрагентів при різних формах розрахунків вико-ристовується метод ранжування ступеня ризику: найбільшому ступеню ризику нада-ється перший ранг, найменшому — останній ранг.

Із таблиці видно, що авансовий платіж і платіж на відкритий рахунок перебува-ють на різних полюсах. Дані форми розрахунків становлять однобічні вигоди або екс-портеру, або імпортеру. Крім того, на відміну від документарного інкасо та акредити-ва, участь банку при цих формах значно менша, тому що вони є лише провідникамигрошових коштів.

Оцінювання ризику неплатежу/непостачання товарудля контрагентів при різних формах розрахунків

Таблиця 16.1

Ранг ступеня ризикудля експортера

Форми розрахунків

Ранг ступеня ризикудля імпортера

1

Відкритий рахунок

6

2

Документарне інкасо з розстрочкою платежу

5

3

Документарне інкасо з негайною оплатою

4

4

Непідтверджений акредитив

3

5

Підтверджений акредитив

2

6

Авансовий платіж

1