Глава 17. Документарні форми міжнародних розрахунків

магниевый скраб beletage

17.1. Інкасова форма міжнародних розрахунків

Розрахунки за інкасовим дорученням (інкасо) — це банківська операція, за до-помогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі роз-рахункових документів суму коштів, що йому належить, від платника (імпортера)за відвантажені йому товари чи надані послуги та зараховує ці кошти на рахунокклієнта-експортера у себе в банку.

Інкасо являє собою тільки інкасування паперів, і банк не гарантує оплату коштівекспортеру за відвантажений товар чи надані послуги.

Експортер, щоб зменшити ризик несплати при цій формі повинен вимагати на-дання імпортером гарантії платежу, яку видає банк, тобто банківської гарантії.

Розрізняють два види інкасо:

чисте інкасо, тобто стягнення платежу за фінансовими документами, які несупроводжуються комерційними документами. До фінансових документів на-лежать: тратта (переказний вексель), простий вексель, чек;

документарне інкасо, тобто стягнення платежу за фінансовими документами,які супроводжуються комерційними документами, або тільки за комерційни-ми документами. До складу документів можуть входити: термінова тратта аботратта на пред'явника; коносамент або інший транспортний документ; комер-ційні рахунки-фактури; свідоцтво про походження; страхові поліси або серти-фікати.

У практиці міжнародних розрахунків частіше використовують документарне ін-касо.

Таким чином, інкасова операція полягає в отримуванні та зарахуванні бан-ком платежу для клієнта. Вона протилежна акредитиву, оскільки платник не маєобов'язку заздалегідь перераховувати грошові кошти, їх ще тільки треба буде у ньогозатребувати. Банки при документарному інкасо не беруть на себе зобов'язання здій-снити платіж. Їх відповідальність зводиться до переказування та вручення докумен-тів проти сплати чи акцепту, але без власного зобов'язання здійснити платіж, якщопокупець не виконає або не зможе виконати своїх зобов'язань за інкасо.

Інкасо дає менше гарантій платежу продавцю, але набагато вигідніше платнику,який не заморожує своїх оборотних коштів. При використанні документарного інка-со продавець до моменту відвантаження товару ще не може бути впевнений у тому,що покупець зробить платіж, тому ця банківська операція підходить для здійсненняплатежів у таких випадках:

продавець довіряє покупцеві, що він оплатить відвантажені товари чи наданіпослуги;

стабільні політичні, економічні та правові умови в країні покупця;

країна-отримувач не має імпортних обмежень (наприклад, валютний конт-роль), або вона надала всі необхідні дозволи.

Учасниками інкасової операції є:

експортер (продавець, довіритель) — сторона, що виставляє документи на ін-касо;

банк-ремітент — банк, якому довіритель доручає здійснення операцій інкасо;

інкасуючий банк — банк (окрім банку-ремітента), який бере участь в операціїщодо виконання інкасового доручення;

імпортер (покупець, платник) — сторона, що здійснює платіж або акцепт заотриманий товар.

Здійснення документарного інкасо умовно поділяють на три фази.

Фаза 1. Домовленість про умови інкасо.

Експортер визначає у своїй пропозиції умови платежу або узгоджує їх з покуп-цем у контракті на купівлю-продаж.

Фаза 2. Видача інкасового доручення та надання документів.

Після отримання замовлення або після укладення договору про купівлю-продажпродавець відвантажує замовлений товар або безпосередньо на адресу покупця абона адресу посередника. Одночасно він складає всі необхідні документи (рахунок-фактуру, коносамент, страховий сертифікат, свідоцтво про походження товару таін.) і відправляє їх разом з інкасовим дорученням своєму банкові (банку-ремітенту).Банк-ремітент передає документи з необхідними інструкціями інкасуючому бан-кові.

Фаза 3. Подання документів платнику.

Інкасуючий банк інформує покупця про надходження документів, а також проумови їх одержання. Він приймає від покупця платіж або акцептований вексель і пе-редає покупцеві документи. Сплачена сума по інкасо переводиться банку-ремітенту,який потім зараховує її на рахунок експортера.

Розрахунки у формі інкасо здійснюються за схемою, яка наведена на рис. 17.1.

Схема містить такі кроки:

й          крок — укладання контракту, в якому сторони обумовлюють через які банкипроводитимуть розрахунки;

й          крок — експортер здійснює відвантаження товару;

й          крок — експортер отримує від перевізника транспортні документи;

й          крок — експортер готує необхідні документи (розрахунки, коносаменти, сер-тифікати якості, фінансові документи-тратти, чеки тощо) і разом з інкасовим дору-ченням передає своєму банку.

й          крок — банк-ремітент після перевірки наданих документів на відповідністьвимогам, наведеним в інкасовому дорученні, відправляє їх разом з дорученням бан-ку-кореспонденту країни імпортера. В інкасовому дорученні банк експортера даєінструкції щодо переказування коштів, отриманих від імпортера, або щодо векселів,акцептованих імпортером (якщо такі направляються при інкасовому дорученні).

й          крок — банк країни імпортера після отримання інкасового доручення та ін-ших документів передає їх покупцеві (імпортеру) для перевірки з метою отриман-ня від нього платежу (або акцепту тратт). Інкасуючий банк може здійснювати по-дання платнику безпосередньо або через банк-представник. Банк країни імпортеранадсилає повідомлення платнику про одержання інкасового доручення та проханняздійснити платіж. Документи видаються платнику тільки проти платежу (акцептутратти).

й          крок — банк імпортера одержує платіж від імпортера.

й          крок — інкасуючий банк переводить відповідну суму (виручку) банку-ремі-тенту поштою, телеграфом, каналами СВІФТ (залежно від інструкцій).

й          крок — банк-ремітент після одержання переводу зараховує суму виручки нарахунок експортера.

У тому випадку, якщо, відповідно до інструкцій, наведених у інкасовому дору-ченні, передбачена передача документів платнику проти акцепту, банк зобов'язанийпередати платнику документи після одержання від нього акцептованого переказноговекселя (тратти). Акцептуючи вексель, платник бере на себе зобов'язання здійснитиплатіж в обумовлені терміни.

Якщо відстрочка платежу, тобто надання експортером імпортеру короткостро-кового комерційного кредиту, не оформляється, банк на підставі інструкції довіри-теля може видати документи платнику без оплати. При цьому експортер, звичайно,вимагає від імпортера банківську гарантію під забезпечення платежу за укладеноюугодою. У цьому випадку документи видаються в обмін на письмове зобов'язанняплатника здійснити платіж в обумовлені терміни.

Витрати по здійсненню інкасових операцій включають:

комісійні за:

вручення документів напроти акцепту або платежу;

оплату акцепту;

звільнення відвантаженого товару, який був адресований банку чи транспорт-ному агенту, до розпорядження банку;

накладні витрати за:

пролонгацію векселів;

додаткову роботу з документами (повернення документів, протест та ін.);

поштові збори;

— інші фактичні витрати.

Інкасова форма розрахунків має як переваги, так і недоліки (табл. 17.1).

Таблиця 17.1

Переваги та недоліки інкасової форми розрахунків

Переваги

Недоліки

Для експортера

Зменшення ризику довгострокової переда-чі товару. Банк захищає право експортера натовар до моменту оплати чи акцепту докумен-тів. Імпортер може розпоряджатися товаромтільки після інкасування документів. Отри-мання платежу гарантовано, як тільки імпор-тер прийме документи.

Збільшення конкурентоспроможності. Ін-касо — менш тривалий та обтяжливий засібдосягнення домовленості, ніж акредитив. Уекспортера є можливість продати товар занижчою ціною, збільшуючи свою конкурен-тоспроможність.

Зручність. Банк може запропонувати ефек-тивний засіб обробки документів, здійсненнярозрахунків і зв'язків.

Експортер має можливість одержати коштивід банку під акцепт або за урядовою програ-мою підтримки експортера

Тривалість проходження документів че-рез банки і, відповідно, періоду їхньої оплати(акцепту), який може забирати від декількохтижнів до місяця та більше.

Витрати по інкасо несе експортер. Додатко-ві витрати, які спричинені неплатежем чи від-мовою від акцепту з боку імпортера. Імпортермає право відмовитись від оплати поданих до-кументів або не мати дозволу на переказуван-ня валюти за кордон. У цих випадках банк ненесе відповідальності. Експортер понесе ви-трати, пов'язані зі зберіганням вантажу, йогострахуванням, продажем його третій особіабо транспортуванням назад у свою країну.

Експортер зобов'язаний здійснювати ви-робництво та транспортування товару аван-сом

Для імпортера

Імпортер оплачує фактично відвантаженийтовар, оскільки платіж здійснюється тількипроти товаросупроводжуючих документів.Тобто форма інкасо є сприятливою для ім-портера щодо вибору часу для платежу.

Зменшення витрат. Витрати на здійсненняінкасо у вигляді банківської комісії незначні.У деяких випадках, відповідно до міжуря-дових або міжбанківських угод про взаємнуторгівлю та розрахунки, комісія може взага-лі не стягуватися. Крім того, імпортер можеодержати вигоду з низької ціни купівлі (див.переваги для експортера)

Імпортер здійснює платіж або акцепт, немаючи можливості раніше перевірити якістьтовару.

Нанесення шкоди репутації у випадку не-платежу або відмови від акцепту. Експортерможе видати спеціальні інструкції щодо за-мовлення «протесту» від його імені, що до-зволяє в подальшому подати офіційну скаргу

17.2. Акредитивна форма міжнародних розрахунків

Документарний акредитив — це угода, згідно з якою банк зобов'язується на про-хання клієнта-імпортера (заявника акредитиву) здійснити оплату документів, яківідповідають умовам акредитиву, експортеру (бенефіціару), на користь якого від-крито акредитив.

Акредитивна форма розрахунків передбачає виконання низки умов та вимог,які мають бути виконані контрагентами та банками. Комерційні банки стають заці-кавленними учасниками розрахункової операції поряд із зовнішньоторговельнимипартнерами. Це є специфікою акредитивної форми розрахунків.

Поряд з функцією забезпечення платежів, акредитив може виконувати кредит-ну функцію. Зобов'язання банку імпортера здійснити платіж допомагає експортеруодержати від свого банку кредит (наприклад, на виробництво товару). Акредитивможе слугувати банку імпортера також як основа для кредиту (у випадках, якщо банкпри здійсненні акредитивної операції може сподіватися, що буде розпоряджатися до-кументами, які уособлюють власність на товар, бо товаросупроводжувальні докумен-ти засвідчують вимогу на видачу відправленого вантажу. Із передачею документівпередається право на володіння товаром).

У світовій торгівлі за допомогою акредитиву здійснюється до 80% платежів. Цепов'язано з тим, що документарний акредитив є найменш ризикованим та найбільшдійовим інструментом забезпечення платежів. У країнах, де контролюється зовніш-ня торгівля, застосування акредитиву часто є необхідною умовою для здійсненняекспортно-імпортних операцій.

Сутність акредитиву полягає в одержуванні продавцем твердих гарантій пла-тежу, а покупцем — повноцінних прав на відвантажений товар. Це можливо, колигроші перераховуються платником лише при виконанні його контрагентом визна-чених умов, що і створює переваги, які має продавець, який домовився з покупцемщодо акредитивної форми оплати. Тому акредитив часто розглядається не тількияк форма розрахунків, а й як своєрідне забезпечення платежу за товари (роботи,послуги).

Відносини за акредитивом, які виникають між банком та клієнтом-платником(імпортером), а також між банком та одержувачем коштів (експортером), не пов'язанііз договором купівлі-продажу, який укладається між експортером та імпортером.Відокремлений характер цих відносин відбивається у тому, що банки не зобов'язаніперевіряти відповідність умов акредитиву (вказівок про зміну умов, достроковомузакритті тощо) договору між платником та одержувачем.

При розрахунках акредитивом банк, який його виставляє, діє від свого імені, алеза рахунок коштів клієнта. Таким чином, відносини за акредитивом розглядаютьсяяк різновид договору комісії.

Бенефіціар за акредитивом не може скористатися на свою користь договірнимивідносинами, що існують між банками або між стороною, яка дала наказ відкритиакредитив, і банком емітентом. Під час операцій з акредитивом зацікавлені сторонимають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами і/або іншими видамивиконання зобов'язань, до яких можуть належати документи.

Акредитиви виставляються банками на підставі доручення або заяви клієнта(імпортера), які фактично повторюють усі умови розділу контракту, що стосуєтьсяплатежів.

Учасниками розрахункової операції за акредитивом є:

покупець-імпортер (акредитиводавець), який звертається до банку з прохан-ням про відкриття акредитиву;

продавець-експортер (бенефіціар), якому адресовано акредитив і на користьякого буде здійснено платіж;

банк-емітент (банк імпортера) — банк, який відкриває акредитив за доручен-ням клієнта або звертається з проханням до іншого банку відкрити акредитивза його дорученням і за його рахунок;

авізуючий банк (банк експортера) — банк, який сповіщає експортера про від-криття на його користь акредитиву та передає його текст.

Процедура здійснення акредитивної операції поділяється на три фази.

фаза. Угода про відкриття акредитиву. Розглядається пропозиція щодо умовпоставки товару. Експортер надає потенційному покупцеві свою пропозицію і під часпереговорів з покупцем обговорює умови акредитиву.

фаза. Доручення на відкриття акредитиву. Ця фаза пов'язана з підписаннямумов поставки товару та його оплати. Імпортер дає експортеру замовлення на постав-ку товару, відповідно підписавши договір з купівлі-продажу. Водночас він дає своємубанку доручення на відкриття акредитиву.

фаза. Використання акредитиву. Експортер поставляє замовлений товар і на-дає банку документи на оплату.

Розрахунки акредитивами здійснюються за схемою, яка наведена на рис. 17.2.

У заяві банку доручається відкрити акредитив на умовах, які перелічені в ньомута відповідають укладеному контракту. В заяві вказуються:

акредитиводавець і бенефіціар;

дата та місце закінчення акредитива;

вид акредитива;

авізуючий банк і банк, який підтверджує акредитив;

спосіб відвантаження товару та виконання акредитива;

опис товару та умов поставки;

перелік документів, проти яких виконується акредитив;

дата першого відвантаження;

термін, протягом якого повинні бути надані документи;

номер рахунка, з якого банк списує кошти на оплату товару і комісійні банків.

й          крок — банк-емітент після оформлення відкриття акредитива направляє акре-дитив іноземному банку, що обслуговує експортера (авізуючий банк), який перевіряєйого достовірність і сповіщає експортерові про відкриття та умови акредитива. Нацьому етапі можуть виникнути два моменти щодо гарантії акредитива:

Отриманий від емітента акредитив може бути авізований банком без зобов'язаньз його боку. У цьому випадку авізуючий банк тільки перевіряє наявність документівза зовнішніми ознаками. Він не бере на себе жодних зобов'язань щодо гарантії плате-жу експортеру.

Банк-емітент може звернутися до авізуючого банку, дати підтвердження від-критому акредитиву, тобто додати власну гарантію платежу. У цьому разі такий банквиступає в ролі банку, що підтверджує цей акредитив. Тоді акредитив має гарантіїдвох банків, один з яких перебуває в країні експортера, а другий — у країні покупця.

й          крок — передавання відкритого акредитива експортеру (бенефіціару), якийперевіряє відповідність його умовам контракту.

й          крок — експортер відвантажує товар імпортеру, якщо згоден з умовами від-критого на його користь акредитива.

й          крок — експортер отримує від перевізника транспортні документи.

й          крок — передача експортером транспортних та інших документів, передбаче-них умовами акредитива, у свій банк (авізуючий).

й          крок — банк експортера перевіряє всі документи щодо їх відповідності умо-вам акредитива та надсилає їх банку-емітенту для оплати або акцепту. У супроводжу-вальному листі зазначається порядок зарахування виручки на рахунок експортера.

й          крок — банк-емітент перевіряє документи та здійснює платіж банку експор-тера. На суму платежу дебетується рахунок імпортера, а банк експортера зараховуєвідповідні кошти на рахунок експортера.

й          крок — імпортер одержує від банку емітента всі комерційні документи.

й          крок — імпортер за комерційними документами одержує у власність товаривід перевізника.

Зовнішньоторговельні банки несуть повну відповідальність за своєчасну оплатуподаних бенефіціаром документів, якщо ці документи повністю відповідають умовамакредитива, а також за своєчасне регулювання й усунення виявлених у документахрозбіжностей шляхом проведення необхідної роботи зі своїми клієнтами — бенефіці-аром для авізуючого банку і наказодавцем акредитива для банку-емітента.

У практиці міжнародних розрахунків можуть застосовуватися різні види доку-ментарних акредитивів:

відкличні та безвідкличні;

підтверджені та непідтверджені;

переказні (трансферабельні);

револьверні (відновлювальні);

компенсаційні;

покриті та непокриті;

резервні.

Акредитивна форма розрахунків є найскладнішою та дорогою. За кожну опера-цію, за підвищені кредитні ризики банки беруть вищу комісію, ніж за інших форм роз-рахунків. Банки використовують спеціально встановлені тарифні ставки комісійнихзборів та поштово-телеграфних витрат, витрат за користування системою SWIFT.

Витрати, пов'язані з відкриттям акредитива, як правило, бере на себе покупець,але він може вимагати від експортера, щоб він узяв на себе усі витрати та комісії абоїх частку.

Банки можуть використовувати такі види комісійних:

попереднє авізування (20-50 дол.);

авізування документарного акредитива (0,1-0,15%, при цьому min — 40 дол.,max — 500 дол.);

Таблиця 17.2

Переваги та недоліки акредитивної форми розрахунків

Переваги

Недоліки

Для експортера

Мінімальний ризик неоплати товару екс-портера. Банк не може відмовитися від опла-ти за повністю відповідними документами,якщо взяв на себе безвідзивне зобов'язаннявиконати це.

Оплата банком проводиться швидше тазручніше, ніж інкасо від експортера.

Вексель, акцептований банком, може бутидисконтований, якщо в країні існує ринок цихфінансових інструментів. Це забезпечує успіху фінансуванні.

Гнучкість відносно умов платежу.

Міжнародна правова надійність.

Використання практично в усіх країнах

1. Зниження конкурентоспроможності. Про-давець може обмежити себе або свій ринокта може зазнавати труднощів з пошуком по-купців, бо імпортер несе великі витрати і маєзначний обсяг роботи з документами

Для імпортера

Використання практично в усіх країнах.

Гнучкість щодо умов платежу.

Безпека. Оплата відбувається лише післяпред'явлення відповідних для акредитуваннядокументів, які підтверджують відвантажен-ня товару. Завдяки фінансовим термінам га-рантується вчасне виконання відвантаженнята терміну дії акредитива

Імпортер несе великі витрати за акредити-вом і має значний обсяг роботи з документа-ми, що потребує багато часу на оформлення.

Покупець здійснює оплату, не маючи мож-ливості попередньо перевірити якість товару

відкриття та підтвердження акредитива (0,1-0,3%);

переказ трансферабельного акредитива (0,2%, при цьому min — 50 дол., max —1000 дол.);

платежі, негоціація, перевірка, прийняття та відправлення документів (0,1-0,3%);

зміна умов акредитива (20-50 дол.);

акцепт тратт (0,1-0,15%);

поштово-телеграфні витрати;

витрати на відправлення повідомлень по системі SWIFT;

отримання документів, які відрізняються від умов акредитива (30-100 дол.);

анулювання акредитива (30-50 дол.);

комісійні за акредитивом за платіж у розстрочку (0,1-0,15%);

платіж на користь бенефіціара (0,2-0,5%) тощо.

Основні переваги та недоліки документарних акредитивів (безвідзивних, як най-поширенішої форми) наведені в табл. 17.2.