Глава 18. Недокументарні форми міжнародних розрахунків

18.1. Банківський переказ

Банківський переказ належить до недокументарних форм розрахунків. Він єскладовим елементом інших форм міжнародних розрахунків (акредитиви, інкасо,чеки, векселі).

Банківський переказ — це розрахункова банківська операція, яка являє собою до-ручення комерційного банку своєму банку-кореспонденту сплатити відповідну сумугрошей на прохання та за рахунок переказника іноземному отримувачеві (бенефіціа-ру) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику сплаченої ним суми.

Банківський переказ полягає в пересиланні платіжного доручення одного банкуіншому.

Платіжне доручення — це розрахунковий документ, який містить дорученняплатника банку, що його обслуговує, здійснити переказ указаної в ньому суми гро-шових коштів зі свого рахунка на рахунок одержувача.

Схема розрахунку платіжними дорученнями відображена на рис. 18.1.

Схема містить такі кроки:

й          крок — укладання контракту купівлі-продажу. В розділі «Умови платежу»вказується, що розрахунки за поставлений товар робитимуться у формі банківськогопереказу.

й          крок — експортер відвантажує товар.

й          крок — експортер отримує товарні документи від перевізника.

й          крок — експортер відправляє повідомлення про відвантаження та інші комер-ційні документи імпортеру (отримання товару).

й          крок — заява на переказ.

й          крок — платіжне доручення від імені банку імпортера на переказ іноземноївалюти.

й          крок — перевірка банком експортера правильності платіжного доручення,списання грошей з рахунка банку імпортера, зарахування отриманої суми на рахунокекспортера, витяг з розрахункового рахунка про зарахування суми.

й          крок — витяг з розрахункового рахунка про списання суми.

Переказування коштів за кордон здійснюється на основі заяви на переказ, у якій

вказується:

сума переказу в іноземній валюті (цифрою та прописом);

спосіб виконання переказу (поштою, телеграфом, каналами СВІФТ);

назва сторони, що отримує переказ, її адреса та номер рахунка в банку;

назва банку, клієнтом якого є той, хто отримує переказ;

мета та призначення переказу;

номер і дата зовнішньоторговельного контракту;

назва товару;

номер рахунка клієнта, з якого має бути списана сума переказу, а також можли-ві витрати та комісія за виконання переказу.

Банки не несуть ніякої відповідальності за платіж (поставка товару, переданнядокументів, а також сам платіж не входить у функції банку до моменту подання пла-тіжного доручення). Тому вони несуть мінімальну відповідальність і стягнуть міні-мальну комісійну винагороду. Комісію, як правило, бере банк імпортера з переказо-давця (розмір комісії визначається банком і виражається у відсотках).

Банківський переказ надає більше переваг імпортеру ніж експортеру, бо імпортеротримує товар і документи, як правило, до моменту оплати.

18.2. Авансові платежі

Авансовий платіж — це недокументарна форма розрахунків. Його найчастіше від-носять до способу платежу, що залежить від механізму оплати товару по відношеннюдо моменту його фактичної доставки.

Авансовий платіж — це грошова сума або майнова цінність, яка передається по-купцем-імпортером продавцю-експортеру до відвантаження товару в рахунок вико-нання зобов'язань за контрактом.

Авансовий платіж виконує дві функції:

функцію кредитування імпортером експортера;

функцію забезпечення зобов'язань, які прийняті імпортером за контрактом.

Аванс може виступати у двох формах:

товарній, яка передбачає передання імпортером експортеру сировинних мате-ріалів або комплектуючих, необхідних для виготовлення замовленого облад-нання;

грошовій, яка передбачає сплату покупцем узгодженої за контрактом суми врахунок належних за договором платежів до відвантаження товару (наданняпослуги), а іноді, навіть, до початку виконання контракту.

Авансові платежі використовують у таких випадках:

експортер не впевнений у платоспроможності імпортера;

нестабільна в країні покупця економічна та політична ситуація;

при поставці дорого обладнання, яке виготовлено за індивідуальним замовлен-ням;

при поставках рідкісних дефіцитних товарів, а також товарів стратегічногопризначення;

при тривалих строках дії контракту.

Розмір авансу залежить від мети авансу, характеру та новизни товару, його вар-тості, строку виготовлення тощо. Аванс може надаватися як у розмірі повної вартостіконтракту, так і у вигляді частки, відповідного відсотка від неї.

Для експортера найвигіднішим є авансовий платіж на загальну суму контрактуабо попередня оплата. Переваги попередньої оплати:

експортер захищений від ризику того, що іноземний покупець відмовиться абобуде неспроможний заплатити за товар, який йому вже відвантажили;

експортер отримує у своє розпорядження вільні кошти, які він може викорис-тати на закупівлю сировини, виплату заробітної плати, технічне оснащенняпідприємства тощо;

експортер звільняється від необхідності звертатися до банку за кредитом зісплатою відсотків та інших витрат за користування ними;

у разі відмови прийняти замовлений товар експортер має право отриманийаванс використати на відшкодування збитків.

Недоліки цієї форми розрахунків стосуються більше імпортерів:

ризик того, що експортер не доставить товар чи доставить несвоєчасно та зов-сім іншої якості чи специфікації;

недотримання асортименту товару, що поставляється, а також умов пакування,що може призвести до визначення товару некондиційним;

ризик втратити аванс;

імпортер кредитує поставку на відповідний період до того, як він фізично отри-мує товар у своє розпорядження.

У міжнародній практиці розрахунки у формі авансу на загальну вартість контр-акту використовуються рідко. Найбільш поширені в міжнародній торгівлі авансовіплатежі, що покривають частину суми контракту. При цьому основну частину плате-жу експортер отримує після відвантаження товару, використовуючи інші форми роз-рахунків, платіжні та фінансові інструменти. Наприклад, 5-10% вартості контрактусплачуються у формі авансу, а решта — у формі відкритого рахунка або акредитива.

Авансові платежі, як правило, становлять 10-30% суми контракту і здійснюють-ся після підписання контракту. При цьому частина контракту, що авансується, зале-жить від призначення авансу:

завдаток у рахунок суми, що вказана в договорі, дорівнює зазвичай 10-15%суми контракту;

аванс на виконання спеціального замовлення або поповнення обігового капіта-лу експортера складає 30-50% суми контракту;

аванс за довгостроковими контрактами або на основі міждержавних угод можедосягати 100% суми контракту;

іноді оплата авансу може здійснюватись методом поетапних платежів, тобтокількома внесками: наприклад, 10-20% вартості замовлення — при підписанніконтракту та 15% — після подання технічної документації.

Аванс сплачується протягом відповідного строку з дати підписання контракту(наприклад, 30-90 днів). У контракті також обумовлюється, через який час післясплати авансу буде здійснено поставку товару. Як правило, аванс реалізується че-рез банківський переказ (можуть використовуватись інші інструменти, наприкладчеки).

Аванс погашається шляхом заліку при поставці товару, що фіксується у контрак-ті. Для імпортера вигідний такий спосіб погашення авансу, який зводить до мінімумуреальний строк авансування ним експортера, а для експортера — при якому аванспогашається при розрахунках за останнє відвантаження товару, бо цей спосіб забез-печує більш тривале користування авансом і повністю страхує від можливих втрат уразі відмови імпортера від наступних партій товару.

За отримання авансу можуть нараховуватися відсотки на користь імпортера дляпереказування авансу до дати фактичної поставки товару.

При використанні авансового платежу імпортер, як правило, вимагає виставлен-ня на себе гарантії банку експортера: гарантії повернення авансу або гарантії необ-хідного виконання контракту. Замість гарантії, до контракту може вноситися засте-реження, що у випадку невиконання експортером умов договору аванс повертаєтьсяімпортеру в повній сумі.

18.3. Платіж на відкритий рахунок

Платіж на відкритий рахунок передбачає ведення партнерами один для одноговідкритих рахунків, на яких обліковуються суми поточної заборгованості.

При використанні цієї форми здійснюються такі кроки:

відвантаження експортером товару та відправлення документів на адресу ім-портера;

занесення експортером суми вартості вантажу на дебет відкритого на покупцярахунка;

імпортер здійснює аналогічний запис у кредит рахунка імпортера;

після оплати товари експортер і імпортер роблять компенсуючі проведення.

До особливостей цієї форми розрахунків відносяться:

форма розрахунків передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботиз обліку продажу;

товаророзпорядчі документи надходять до імпортера прямо, минаючи банк;

весь контроль за своєчасністю платежів покладається на плечі учасників уго-ди, передусім експортера;

рух товарів випереджає рух валютних коштів;

дана форма розрахунків є найдешевшою і характеризується відносною просто-тою виконання.

Для експортера платіж на відкритий рахунок є найризикованішою операцією,тому що в нього немає ніяких гарантій, що імпортер урегулює свою заборгованість вобумовлений строк. Після того як усі права на товар перейшли до імпортера, експор-теру залишається тільки покладатися на платоспроможність та порядність покупця.Для досягнення більшої надійності платежу експортери наполягають на виставленніна свою користь платіжних гарантій.

Така форма розрахунків найбільш вигідна для імпортера, оскільки він здійснюєоплату лише при отриманні товару. Таким чином відсутній ризик непоставки товару.

Розрахунки за допомогою відкритого рахунка використовуються, якщо між по-купцем і продавцем існують надійні, стійкі та довгострокові ділові стосунки, а такожякщо торгівля між країнами порівняно вільна від державних обмежень і міжнародно-го регламентування.

У міжнародних розрахунках платіж на відкритий рахунок посідає значне місцев торгівлі багатьох країн світу. Так, у країнах Західної Європи до 60% усіх плате-жів здійснюється за допомогою цієї форми. Це пов'язано з тим, що світовому ринкуз'явився надлишок товарів, і продавець повинен упроваджувати все більш пільговіумови продажу. Крім того, в торговельній практиці низки країн (наприклад, у Вели-кій Британії) розрахунки в такій формі асоціюються з розстрочкою платежу (про-дажем у кредит).