21.2. Транс'європейська міжбанківська система TARGET

У ЄС для обслуговування операцій між Європейським центральним банком інаціональними центральними банками створено Транс'європейську автоматизова-ну систему валових розрахунків у режимі реального часу TARGET (Trans-EuropeanAutomated Real-Time Gross Settlement Express Transfer System), яка почала діяти 4січня 1999 р.

Вона була організована з метою полегшення запровадження єдиної валютної по-літики, скорочення часу проходження транскордонних платежів, створення надій-ного та безпечного механізму для здійснення транскордонних платежів, підвищенняефективності платежів між країнами ЄС. Її основою є система SWIFT. СистемаTARGET — це децентралізована система, тобто транскордонні платежі проходятьчерез національні центральні банки, оминаючи Європейський центральний банк(ЄЦБ). Вона складається з національних систем валових розрахунків у режимі ре-ального часу (ВРРЧ), системи взаємозв'язку між ними та Європейським централь-ним банком (ЄЦБ). Система TARGET виконує такі три основних завдання:

обслуговує потреби грошово-кредитної політики Євросистеми;

збільшує ефективність внутрішньоєвропейських трансграничних платежів;

забезпечує надійний і безпечний механізм для врегулювання трансграничнихплатежів.

В TARGET оброблюються такі види розрахункових операцій:

платежі, безпосередньо пов'язані з операціями центральних банків, де хоча боднією із сторін (отримувачем чи відправником) виступає Євросистема;

розрахункові операції неттінгових систем великих переказів, що працюють вєвро;

платежі в євро між кліринговими банками;

міжбанківські та клієнтські платежі в євро.

За використання TARGET ЄЦБ стягує комісію, яка не залежить від маршрутуплатежу чи його суми. Вона стягується з банків-відправників коштів і не стягуєтьсяіз банків-отримувачів. Перекази, які здійснюються за допомогою TARGET, вважа-ються банками, які отримали такі перекази, як міжнародні.

На систему TARGET припадає близько 70% загального обсягу валових європей-ських розрахунків. Через неї щоденно здійснюється понад 200 тис. платежів на сумублизько 1500 млн євро. Середній розмір одного клієнтського транскордонного плате-жу — 1 млн євро, а міжбанківського — близько 18 млн євро.

У жовтня 2002 р. керівна рада ЄЦБ починає роботу над новою версією системи —TARGET 2, завданням якої є поліпшення забезпечення потреб користувачів шляхомгармонізації послуг, що надаються, і підвищення ефективності системи (віддача вит-рат), а також здатності системи адаптуватися до майбутніх розробок, зберігаючи втой же час децентрализовані відносини між національними центральними банками ікомерційними банками.

Із січня 2007 р. розпочато впровадження системи TARGET 2.

Основа розвитку TARGET 2 визначається завданням створення єдиного євро-пейського платіжного простору, що допускає гармонізацію інфраструктури, інтер-фейсів і функціональності, однаковість системи менеджменту, загальну систему ке-рування ліквідністю, а також єдині ціни. Крім цього, на розвиток системи впливаєрозширення ЄС, що допускає використання загальної платформи платіжних опера-цій для країн — нових членів ЄС замість децентралізованої структури, що включаєнаціональні платіжні системи.

Принципи формування TARGET 2:

контакти з клієнтами децентралізовані (між кредитною організацією та її рід-ним центральним банком);

бухгалтерський облік, керування резервами й операції, пов'язані з грошовоюполітикою, здійснюються на рівні національного центрального банку.

Модульна побудова TARGET 2 допускає наявність обов'язкових і додатковихмодулів (систем). Обов'язкові модулі надають повний спектр послуг щодо здійснен-ня розрахунків та інформаційного забезпечення платіжних операцій. Додаткові мо-дулі дають змогу проводити операції з розрахунком у національному центральномубанку, здійснювати керування базою даних клієнтів, використовувати банк даних(warehouse), а також надають можливість керувати мінімальними резервами.

Нова система включає механізми оптимізації. Вони упроваджені з метою поліп-шення роботи системи порівняно з традиційним функціонуванням систем ВРРЧтільки по «валовій» моделі, тобто від транзакції до транзакції, що дозволяє скоротити«споживання» учасниками системи ліквідних засобів, при цьому підвищуючи про-цесинг грошових потоків. Механізми оптимізації можна розділити на дві категорії:офсетна і фактична оптимізація. Ці механізми можуть функціонувати паралельноабо асинхронно. Офсетні процеси приводяться в дію з надходженням транзакції всистему. Їх мета полягає в забезпеченні негайного розрахунку по транзакції в комбі-нації з іншими транзакціями, які вже стоять у черзі. Тому платіжний документ прокредитовий трансфер, виданий учасником A учасникові B, ініціює пошук в черзі Bтієї транзакції, яка здійснюється в протилежному напрямі (наприклад, від B до A) втой же самий час, що й кредитний трансфер. Це дає змогу скоротити потребу в лік-відних засобах як для A, так і для B. Коли ж розрахунки по транзакції не можуть бутипроведені негайно, то вона поміщається в чергу, а потім виконується за допомогоюпроцесу оптимізації. Існують п'ять типів оптимізації. Перші три застосовуються доплатежів, які поставлені в чергу і активуються послідовно протягом дня. Останні двапов'язані з конкретними методам розрахунків.

«Все або нічого». Ця оптимізація полягає в накопиченні черг усіх учасників,щоб побачити, що може трапитися, якщо всі транзакції будуть проведені відразу.

«Часткова» оптимізація полягає в ідентифікації відкладених транзакцій, якіможна було б прибрати або поставити в чергу.

Множинна оптимізація означає звірку всіх двосторонніх позицій банку зі всі-ма його контрагентами, щоб ідентифікувати транзакції, які дають змогу прискоритипроцесинг.

Оптимізація розрахунків додаткових систем припускає використання проце-дури № 5 інтерфейсу розрахунків. Цей процес оптимізації забезпечує розрахунки од-нією або декількох додаткових систем за допомогою проведення одночасного розра-хунку, тобто паралельно із звичайними транзакціями, поміщеними в черги учасників.

Оптимізація розрахунків додаткових систем допускає використання проце-дури № 6 інтерфейсу розрахунків. Фактично вона представляє еквівалент 1-го видуоптимізації, яка застосовується для субрахунків. Взаємодія системи TARGET 2 з до-датковими системами допускає, що під додатковими системами розуміють такі сис-теми, які функціонують поза системами ВРРЧ, але розрахунки яких врешті-рештзнаходяться у ВРРЧ: системи роздрібних платежів, системи розрахунків за ціннимипаперами, клірингові центри. Для посилення ролі TARGET 2 як структуротворноїсистеми інфраструктури ринку єврозони дуже важливо, щоб система TARGET 2 за-безпечувала ефективну взаємодію з додатковими системами. Враховуючи великукількість додаткових систем, які будуть пов'язані розрахунками з TARGET 2, не-можливо розробити стільки ж інтерфейсів для кожної додаткової системи. Ухваленерішення полягає в розробленні шести загальних процедур розрахунків, призначенихдля охоплення всіх вимог додаткових систем, особливо систем для розрахунків за цін-ними паперами, незалежно від того, функціонують вони відповідно до інтерфейсноїчи неінтерфейсної моделі. У інтерфейсній моделі дві сторони транзакції (постачан-ня цінних паперів і грошові розрахунки) обробляються на двох різних технічнихплатформах. У інтегрованій моделі обидві сторони обробляються на одній техніч-ній платформі. Процедура розрахунків № 1: трансферт ліквідних засобів у реально-му часі (для систем розрахунків за цінними паперами, які функціонують відповід-но до інтегрованої моделі). Процедура розрахунків № 2: відособлений розрахуноку реальному часі (для систем розрахунків за цінними паперами, які функціонуютьвідповідно до інтерфейсної моделі (моделі «валової»)). Процедура розрахунків № 3:двосторонній розрахунок (для розрахунків по пакетах, що містять незалежні позиціїв грошових коштах). Процедура розрахунків № 4: стандартний багатобічний розра-хунок (для розрахунків за пакетами, що містять залежні грошові позиції, — розра-хунків, що мають місце відповідно до ліквідних засобів, доступних у даний період).Процедура розрахунків № 5: синхронні (паралельні) багатобічні системи (для роз-рахунків за пакетами, що містять залежні грошові позиції, — розрахунків, що маютьмісце в окремий період). Процедура розрахунків № 6: розрахунки за призначенимисубрахунками (резервування ліквідних засобів). Ці шість видів процедур розрахун-ку можуть комбінуватися з багатоваріантними механізмами (періодом інформації,періодом розрахунків, використанням гарантійного фонду). Процедура розрахунку№ 6 може бути адаптована до розрахунків у нічний час, завдяки чому можна здійсню-вати розрахунки за всіма додатковими системами.