2.2. Конвенція про позовну давність у міжнароднійкупівлі-продажу товарів

магниевый скраб beletage

Конвенція розроблена ЮНСІТРАЛ у 1974 р. і встановлює уніфіковані нормищодо строків, у які має розпочинатися розгляд спорів, що виникли на основі конт-рактів, а також строки позовної давності.

КОНВЕНЦІЯ ПРО ПОЗОВНУ ДАВНІСТЬ У МІЖНАРОДНІЙКУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ТОВАРІВ

(Витяги)

Частина 1. Основні положенняСфера застосування

Стаття 1

Ця Конвенція визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до од-ного, що випливають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів або пов'язані зйого порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслі-док закінчення певного періоду часу. Такий період часу надалі іменується «строкомпозовної давності».

Предметом регулювання цієї Конвенції не є строки, протягом яких одна із сто-рін може набути або здійснити своє право на вимогу лише за умови, що вона будезобов'язана направити повідомлення іншій стороні або вчинить будь-які дії, відміннівід порушення проведення розгляду спору.

У розумінні цієї Конвенції:

а)         «покупець» і «продавець» або «сторона» — це особи, які купують, продають абопогоджуються купити чи продати товари, а також особи, до яких перейшли права абообов'язки, що випливають з договору купівлі-продажу;

б)         «кредитор» — це сторона, що ставить вимогу незалежно від того, чи є вона гро-шовою;

в)         «боржник» — це сторона, до якої кредитор ставить вимогу;

г)         «порушення договору» — це невиконання або неналежне виконання договору;

д)         «розгляд спору» це судовий, арбітражний та адміністративний розгляд;

е)         «особа» означає також будь-яку корпорацію, компанію, товариство, асоціаціюабо іншу організацію, які можуть виступати як позивач або відповідач, незалежно відтого, чи є вони приватними або державними:

є) «письмова форма» означає також повідомлення по телеграфу та телетайпу;

ж)        «рік» означає рік, що обчислюється за григоріанським календарем.

Стаття 2

Для цілей цієї Конвенції:

а)         договір купівлі-продажу товарів вважається міжнародним, якщо на моментукладення договору комерційні підприємства покупця та продавця перебувають урізних державах;

б)         та обставина, що комерційні підприємства сторін перебувають у різних державах,не береться до уваги, якщо це не випливає ні з договору, ні з ділових відносин, які малимісце до або в момент укладення договору або обміну інформацією між сторонами;

в)         якщо сторона в договорі купівлі-продажу має комерційні підприємства більшеніж в одній державі, комерційним підприємством вважатиметься те, яке, враховуючиобставини, відомих сторонам або передбачувані ними на момент укладення договору,мають найбільш тісний зв'язок з договором та його виконанням;

г)         якщо сторона не має комерційного підприємства, то береться до уваги її по-стійне місце перебування;

д)         не береться до уваги ні національна ознака сторін, ні їх громадянський або тор-говельний статус, ні громадянський або торговельний характер договору.

Стаття 3

Ця Конвенція застосовується лише в тих випадках, коли комерційні підприєм-ства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладенняперебувають у Договірних державах.

Оскільки ця Конвенція не передбачає інше, вона застосовується незалежно відправа, яке могло б підлягати застосуванню на підставі норм міжнародного приватно-го права.

Ця Конвенція не застосовується в тих випадках, коли сторони договору купівлі-продажу в ясній формі виключили її застосування.

Стаття 4

Ця Конвенція не застосовується до продажу:

а)         товарів, що купуються для особистого, родинного або домашнього користування;

б)         з аукціону;

в)         у порядку виконавчої дії або іншим чином на підставі закону;

г)         фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, оборотних документів ігрошей;

д)         суден водного та повітряного транспорту;

е)         електроенергії.

Стаття 5

Ця Конвенція не застосовується до вимог, які ґрунтуються на:

а)         заподіянні смерті або пошкоджені здоров'я особи;

б)         ядерній шкоді, завданій проданими товарами;

в)         заставі, іпотеці або іншому забезпеченні речового характеру;

г)         рішенні або постанові, ухвалених в результаті розгляду спору;

д)         документі, згідно з яким можливе примусове виконання відповідно до законівтого місця, звідки запрошується таке виконання;

е)         чеку, переказному або простому векселі.

Стаття 6

Ця Конвенція не застосовується до договорів, у яких зобов'язання продавцяполягають в основному у виконанні роботи або наданні інших послуг.

Договори на поставку товарів, що підлягають виготовленню або виробництву,вживаються договорами купівлі-продажу, якщо сторона, яка замовляє товари, не зо-бов'язується поставити істотну частину матеріалів, необхідних для виготовлення абовиробництва таких товарів.

Стаття 7

Під час тлумачення та застосування положень цієї Конвенції належить врахову-вати її міжнародний характер та необхідність сприяти досягненню однаковості.

Строк позовної давності та початок його перебігу

Стаття 8

Строк позовної давності встановлюється у чотири роки.

Стаття 9

Перебіг строку позовної давності починається від дня виникнення права на по-зов, за винятком випадків, передбачених статтями 10, 11 та 12.

Початок перебігу строку позовної давності не відкладається через те що:

а)         одна сторона може бути зобов'язана направити іншій стороні повідомлення,згадане в пункті 2 статті 1 або

б)         в арбітражній угоді міститься умова, згідно з якою до ухвалення арбітражногорішення не виникає ніякого права на вимогу.

Стаття 10

Вважається, що право на позов, що випливає з порушення договору, виникає втой день, коли мало місце таке порушення.

Право на позов, що випливає з дефекту або іншої невідповідності товару умо-вам договору, виникає від дня фактичної передачі товару покупцеві або його відмовиприйняти товар.

Право на позов, що ґрунтується на обмані, вчиненому до, під час укладення ви-никає від дня, коли обман був або міг бути розумно розкритий.

Стаття 11

Якщо продавець дав щодо товару пряму гарантію, строк дії якої обмежений певнимперіодом часу або в іншій спосіб, перебіг позовної давності по вимогам, що виплива-ють з такої гарантії, починається від дня, коли покупець сповіщає продавця про факт,який став підставою для такої вимоги, але не пізніше закінчення строку дії гарантії.

Стаття 12

Якщо за наявності обставин, передбачених правом, застосовуваним до догово-ру, одна із сторін може заявити про припинення договору до настання строку йоговиконання і заявляє про це, перебіг строку давності, що ґрунтується на цій обставині,починається від дня подання заяви іншій стороні. Якщо про припинення договору незаявлено до настання строку його виконання, перебіг позовної давності починаєтьсявід дня настання строку виконання договору.

Строк позовної давності, що випливає з порушення однією договірною сторо-ною умови про поставку або оплату товару частинами, починається стосовно кожноїокремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Якщо, згідно із застосову-ваним до договору правом, одна із сторін може заявити про припинення договорувнаслідок такого порушення і заявляє про це, перебіг позовної давності щодо всіхвідповідних частин починається від дня подання заяви іншій стороні.

Стаття 13

Перебіг строку позовної давності припиняється, коли кредитор учиняє дію, яка,згідно з правом, розглядається як порушення судового розгляду проти боржника абояк пред'явлення вимоги в ході розпочатого раніше судового розгляду проти боржни-ка з метою одержання задоволення або визнання цієї вимоги.

Стаття 14

Якщо за згодою сторін спір між ними підлягає розв'язанню в арбітражі, перебігстроку давності позову припиняється, коли будь-яка із сторін порушує арбітражнийрозгляд згідно з порядком, передбачуваним арбітражною угодою або правом, що за-стосовується до такого розгляду.

Якщо в арбітражній угоді або у застосованому праві відсутні відповідні по-ложення, арбітражний розгляд вважається розпочатим у той день, коли заява пропередання спору до арбітражу доставлена до місця постійного проживання або домісця перебування комерційного підприємства іншої сторони, або, за відсутністю та-ких, до останнього відомого місця її постійного проживання чи перебування її комер-ційного підприємства.

Стаття 15

Під час розгляду спору в порядку іншому, ніж передбачено у статтях 13 та 14, підчас розгляду, розпочатого у зв'язку:

а)         зі смертю або обмеження права або дієздатністю боржника;

б)         з банкрутством або заявою про неспроможність боржника, що стосується всьо-го його майна;

в)         з розпуском або ліквідацією корпорації, кампанії, товариства, асоціації або ін-шої організації, яка є боржником.

Перебіг строку позовної давності припиняється, коли кредитор з метою одержан-ня задоволення або визнання своєї вимоги, ставить її в ході вказаного розгляду, заумови додержання умови норм права, які регулюють такий порядок розгляду спору.

Стаття 16

Для цілей статей 13, 14 та 15 вважається, що зустрічну вимогу поставлено в тойсамий день, що й вимогу, проти якої вона ставиться, за умови, що обидві вимоги вип-ливають з одного або декількох взаємозв'язаних договорів.

Стаття 17

Якщо вимогу поставлено в межах строку позовної давності відповідно до ста-тей 13, 14, 15 та 16, але розгляд спору закінчився без винесення рішення по суті ви-моги, перебіг строку позовної давності не буде вважатися припиненим.

Якщо на момент такого закінчення розгляду спору строк позовної давності ми-нув або минає менше ніж через рік, кредитор має право поставити вимогу протягомодного року, рахуючи від дня закінчення розгляду спору.

Стаття 18

Якщо провадження по розгляду спору щодо одного боржника, перебіг строкудавності позову, передбаченого цією Конвенцією, припиняється щодо будь-якої ін-шої сторони, яка несе солідарну відповідальність з боржником, за умови, що креди-тор у межах зазначеного строку в письмовій формі повідомить цій стороні про пору-шення провадження по цьому спору.

Якщо провадження та розгляд спору порушено проти покупця субпокупцем,перебіг строку позовної давності, передбаченого у цій Конвенції, припиняється щодовимог покупця до продавця, якщо покупець у межах вказаного строку в письмовійформі сповіщає продавцеві про порушення розгляду.

Після закінчення указаного в пунктах 1 і 2 статті розгляду спору перебіг стро-ку позовної давності спору за вимогою кредитора щодо сторони, яка несе солідарнувідповідальність, або за вимогою покупця щодо продавця не буде вважатися припи-неним на підставі пунктів 1 і 2 цієї статті, проте кредитор або покупець матиме правопоставити вимогу протягом одного року від дня закінчення розгляду, якщо на цей часстрок позовної давності минув або минає менше ніж через рік.

Стаття 19

Якщо кредитор до закінчення строку позовної давності вчинить у державі, деборжник має своє комерційне підприємство, будь-яку дію, не передбачену статтями13, 14, 15 і 16, але яка, відповідно до права цієї держави, спричиняється до поновлен-ня строку позовної давності, то розпочинається новий чотирирічний строк позовноїдавності, який обчислюється від дня, передбаченого правом такої держави.

Стаття 20

Якщо боржник до закінчення строку позовної давності у письмовій формі ви-знає своє зобов'язання перед кредитором, то від дня такого визнання розпочинаєтьсяновий чотирирічний строк давності позову.

Сплата відсотків або часткове виконання зобов'язання боржником тягне за со-бою ті ж самі наслідки, що й визнання зобов'язання згідно з пунктом 1 цієї статті, заумови, що така сплата або таке виконання дає розумні підстави вважати, що боржниквизнає це зобов'язання.

Стаття 21

Якщо перебіг строку позовної давності не може бути припинений кредитором че-рез незалежні від нього обставини і яких він не може уникнути або подолати, то строкпозовної давності не буде вважатися тим, що минув, до закінчення одного року віддня припинення дії відповідної обставини.

Зміна строку позовної давності

Стаття 22

Строк позовної давності та порядок його застосування не можуть бути зміненішляхом заяви або угоди між сторонами за винятком випадків передбачених пунктом2 цієї статті.

Боржник може в будь-який час протягом строку позовної давності продовжитицей строк шляхом письмової заяви на адресу кредитора. Ця заява може бути понов-лена.

Положення цієї статті не торкаються дійсності умови, яка міститься в догово-рі купівлі-продажу і передбачає, що арбітражний процес має бути розпочатий у ме-жах строку, коротшого, ніж строк позовної давності, встановлений цією Конвенцією,оскільки така умова юридично дійсна згідно з правом, застосовуваним до договорукупівлі-продажу.

Загальне обмеження строку позовної давності

Стаття 23

Незалежно від положень цієї Конвенції строк позовної давності в будь-якому ви-падку минає не пізніше, ніж через 10 років від дня, коли цей строк розпочався згіднозі статтями 9, 10, 11 і 12 цієї Конвенції.

Наслідки закінчення строку позовної давності

Стаття 24

Закінчення строку позовної давності береться до уваги під час розгляду спорулише на підставі заяв сторін, що беруть участь у процесі.

Стаття 25

За наявності заяви, передбаченої у статті 24, право на вимогу не підлягає виз-нанню та примусовому здійсненню під час розгляду спору, розпочатого після закін-чення строку позовної давності, за винятком випадків, указаних в пункті 2 цієї статті.

Незважаючи на закінчення строку позовної давності, сторона може заявитипро свою вимогу в порядку заперечення або для заліку проти будь-якої вимоги, що їїставить інша сторона, за умови, що для заліку це може бути зроблено лише тоді, коли:

а) обидві вимоги випливають з того ж самого або кількох взаємозв'язаних дого-ворів, або

б) вимоги могли бути поставлені до заліку в будь-який час до закінчення строкупозову.

Стаття 26

Якщо боржник виконує зобов'язання після закінчення строку позовної давності,він не має права на цій підставі вимагати повернення виконаного, хоча б він і не знаву момент виконання ним свого зобов'язання, що строк позовної давності минув.

Стаття 27

Із закінченням строку позовної давності по головному боргу вважається строкдавності закінченим і за вимогою про виплату відсотків по цьому боргу.

Обчислення строку позовної давності

Стаття 28

Строк позовної давності минає в кінці того дня, який відповідає календарнійдаті початку його обчислення. Якщо закінчення строку позовної давності випадаєна такий місяць, в якому немає відповідної календарної дати, то строк минає в кінціостаннього дня цього місяця.

Строк позовної давності обчислюється відповідно до дати того місця, де пору-шується провадження розгляду спору.

Стаття 29

Якщо останній день строку позовної давності випадає на офіційне свято або наінший неробочий день, через що належні процесуальні дії не можуть розпочатися втому місці, де кредитор порушує провадження розгляду спору або ставить свою ви-могу згідно з статтями 13, 14 і 15, строк позовної давності триватиме до кінця першо-го дня, який іде за цим офіційним святом або неробочим днем і в який розгляд можебути розпочатий або може ставитись така вимога.

Екстериторіальний ефект

Стаття 30

Дії та обставини, зазначені в статтях 13-19 включно, які мали місце в одній з До-говірних держав, будуть у цілях цієї Конвенції визнані іншою Договірною державою,якщо кредитор вжив усіх розумних заходів для того, щоб боржника в найкоротшийтермін було оповіщено про відповідні дії або обставини.