6.1. Сутність міжнародної зустрічної торгівлі

магниевый скраб beletage

Сутність зустрічної торгівлі полягає в тому, що експортно-імпортні операції до-повнюються прийняттям партнерами зустрічних зобов'язань щодо постачання (за-купівлі) погоджених товарів і послуг. Міжнародна зустрічна торгівля є якісно новоюформою організації комерційних операцій, розвиток якої відзначається швидкимитемпами. Вона сприяє встановленню ефективного, довгострокового, взаємовигідно-го співробітництва учасників безпосередньо в сфері виробництва. У міжнародномутоварообігу її частка становить близько 50%.

Для зустрічної торгівлі характерні такі риси:

вона є важливим інструментом регулювання міжнародного товарообміну,оскільки укладання міжурядових угод про товарообмінні операції, а такожугод про економічне і виробниче співробітництво на компенсаційній основідозволяє на кілька років уперед визначити види й обсяги товарів взаємногопостачання, їх загальну вартість і порядок розрахунків, характер і вартість су-путніх чи окремо наданих технічних послуг і науково-технічних знань;

гнучкість, що дозволяє контрагентам пристосовуватися до умов, що зміню-ються, на світових товарних ринках; дає можливість країнам цілеспрямованодиверсифікувати свій експорт, виходити на нетрадиційні ринки збуту, на важ-кодоступні ринки розвинутих країн, обгороджені тарифними і нетарифнимибар'єрами; створює умови для економії валюти, прискорення процесу міжна-родного товарообміну;

пов'язування експорту із зустрічними закупівлями товарів імпортуючої фірмичи країни-імпортера, і навпаки.

Види міжнародної зустрічної торгівлі:

бартерні операції;

зустрічні закупівлі;

викуп техніки, яка була у вживанні;

операції з давальницькою сировиною;

прості компенсаційні операції;

складні компенсаційні угоди.

Бартерна (товарообмінна) угода — це один з видів експортно-імпортних опе-рацій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати,яким оплата експортних (імпортних) поставок частково передбачена в натуральнійформі, між контрагентами, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами,роботами, послугами в будь-якім сполученні, не опосередкований рухом коштів у го-тівковій чи безготівковій формах.

Головна особливість бартерної операції полягає в тому, що такий безвалютнийтоварообмін здійснюється на основі рівності вартостей обмінюваних товарів за світо-вими цінами.

Бартерний контракт за своєю структурою являє собою ніби здвоєний контракткупівлі-продажу. Кожна зі сторін є і продавцем і покупцем. Загальна сума бартер-ного контракту визначається сторонами в єдиній валюті після внесення виправлень,зведених з урахуванням базисних умов поставок. Кількісні обсяги постачань товарівз кожної сторони коригуються так, щоб загальна вартість постачань з кожної сторонибула однаковою. Митні збори, мита, податки кожна сторона контракту сплачує у сво-їй країні самостійно без взаєморозрахунків.

Бартерні контракти часто виступають як разові спробні постачання на ринок зметою визначення попиту, каналів збуту, а також при нестачі валютних коштів.

Зустрічні закупівлі. Ця форма зустрічної торгівлі дає партнерам можливістьгнучко виконувати свої зобов'язання з урахуванням повної чи часткової оплати то-варів у грошовій чи товарній формі, заліку фінансових вимог без переказу валютнихкоштів, досягнення збалансованості взаємопоставок.

Залежно від обсягу зобов'язань розрізняють три варіанти зустрічних закупівель.

Перший варіант. Він допускає, що зобов'язання зустрічної закупівлі міститьконтракт купівлі-продажу, в якому передбачається, що імпортер сплачує повну вар-тість товарів згідно з документами, що підтверджують поставку, а експортер берена себе зобов'язання купити не пізніше встановленого терміну зустрічні товари навсю суму експортного контракту. Імпортер визначає перелік товарів зустрічного по-стачання, їхні основні характеристики, ціни і вимагає від експортера представлен-ня в комплекті платіжних документів і банківської гарантії належного виконаннязобов'язань щодо зустрічних поставок, тобто фінансового забезпечення угоди.

Сторонами укладаються основний і додатковий контракти, в яких вони обміню-ються ролями продавця і покупця.

Другий варіант. Підписується основний контракт, згідно з яким імпортер опла-чує одну частину суми коштами, а іншу — зустрічними поставками товару. На сумузустрічних поставок укладається додатковий контракт, що відображає основні зобо-в'язання імпортера з постачання зустрічних товарів погодженої номенклатури, пев-ної якості і рівня цін. У випадку невиконання зустрічних зобов'язань за додатковимконтрактом імпортер основного контракту зобов'язаний оплатити експортеру всюсуму, що залишилася, грошима.

Третій варіант. Укладається основний контракт, згідно з яким близько половинивартості поставленого товару імпортер оплачує коштами, а частину, що залишила-ся, — зустрічними поставками товарів. Але в цьому випадку він здійснює зустрічніпоставки авансом, тобто до основної поставки. Такі зустрічні закупівлі називаютьсяавансовими, чи попередніми. Контракти на основну поставку і на авансову поставкупов'язані між собою таким чином, що закінчення виконання зобов'язань щодо зу-стрічного авансового постачання товарів є початком виконання зобов'язань за осно-вою поставкою.

Для захисту своїх інтересів експортер в основний контракт включає обов'язкиімпортера надати фінансові гарантії виконання зустрічних поставок.

Імпортер захищає свої інтереси тим, що авансові поставки товарів за додатковимконтрактом здійснюються тільки за наявності банківської гарантії належного вико-нання зобов'язань на всю суму авансових поставок.

Викуп техніки, що була у вживанні, при збуті більш нових моделей і модифіка-цій. За цією формою торгівлі експортер одержує можливість продати більш сучаснуі дорогу продукцію, а імпортер — можливість звільнитися від морально застарілоїтехніки, а також продати її за залишковою вартістю, тобто врахувати її у вартості но-вої придбаної техніки. Вартість викупленої техніки зараховується в платіж за нову істановить залежно від її стану, моделі, року виготовлення й інших умов приблизно10-20% вартості нової.

Операції з давальницькою сировиною. Давальницька операція — це постачанняоднією країною сировини, напівфабрикатів, комплектуючих деталей для їх наступ-ного перероблення, складання в країні торговельного партнера і зворотнє постачанняготових виробів у країну першого експорту.

Економічний зміст цих операцій полягає в тому, що власник сировини, не воло-діючи потужностями для її перероблення, надає її переробному підприємству, щознаходиться в іншій країні, в обсязі, необхідному для забезпечення виробництва за-даної кількості готової продукції, покриття витрат, пов'язаних з переробкою, а такождля забезпечення визначеної норми прибутку переробному підприємству.

Вартість наданої для переробки сировини і готової продукції, що закуповується,при реалізації міжнародного контракту визначається на базі світових цін. Митнийрежим, застосовуваний до цих угод, передбачає звільнення сторін угоди від заходівекономічного впливу держави, сплати вивізного мита, якщо під час виробничого про-цесу перероблення митний контроль підтвердить, що продукція, яка підлягає виве-зенню, виготовлена саме з визначеної в контракті давальницької сировини і відпо-відно до встановлених і погоджених норм виходу готової продукції з даної сировини.

Виплата штрафних санкцій і відшкодування збитків передбачаються в основно-му в товарній, а не в грошовій формі.

Прості компенсаційні угоди. За цієї форми зустрічної торгівлі експортер по-ставляє виробниче устаткування на умовах комерційного кредиту, а імпортер післяйого встановлення і пуску в експлуатацію, погашає, компенсує його вартість і вар-тість кредиту постачанням продукції, виготовленої на цьому устаткуванні, поступо-во, як з розстрочкою платежу.

Метою таких операцій є: створення нових виробництв, нової продукції, насичен-ня сучасним устаткуванням і технологією енергоємних галузей промисловості, щопотребують реконструкції.

У контракті передбачаються такі зобов'язання іноземного експортера:

поставити необхідне устаткування;

передати супутні ліцензії на використання винаходів і ноу-хау з виділенням їхвартості в загальній сумі;

здійснити монтажні роботи;

забезпечити пуск в експлуатацію;

навчити персонал.

У компенсаційній угоді ціни визначаються двома основними способами:

а)         використання світових цін, що діють на дату підписання угоди, без наступноїїх зміни до повної компенсації. Комерційні ризики при зменшенні чи збільшенні цінна компенсуючу продукцію, несе відповідно покупець чи продавець устаткування.Однак сторони можуть заздалегідь визначити термін компенсації;

б)         постачання компенсуючої продукції здійснюється щораз за поточними цінамивідповідно до кон'юнктури. Недолік цього способу — багаторазове узгодження цін ітруднощі з визначенням терміну закінчення компенсації.

Прості компенсаційні угоди, як правило, укладають на суми, що не перевищують20 млн дол. і на термін не більше ніж 3 роки. При цьому ціни на компенсуючу про-дукцію встановлюються тверді і фіксуються щорічно.

Складні компенсаційні угоди. Це довгострокові (на 5-10 років) компенсаційніоперації великомасштабного характеру (100 млн дол. і більше). Особливістю такихугод є те, що експортер не зацікавлений сам використовувати компенсуючу продук-цію у таких великих обсягах. Найчастіше він відмовляється від неї на користь третьоїсторони, яка в міру реалізації продукції компенсує експортерові вартість устаткуван-ня і кредит.

Таким чином, складна компенсаційна угода є тристоронньою.

Для виконання таких угод укладають контракти на постачання конкретногоустаткування і на постачання компенсуючої продукції третій стороні, яка володієринком збуту, а між експортером устаткування і третьою стороною укладається до-говір про умови погашення суми устаткування і вартості кредиту в міру реалізаціїкомпенсуючої продукції.

При підготовці і реалізації складної компенсаційної угоди зазвичай звертаютьсядо міжнародної практики вибору партнерів на умовах відкритих міжнародних торгів,організації тендерних комітетів.