11.2. Конвенція УНІДРУА про міжнароднийфінансовий лізинг : Правове регламентування : B-ko.com : Книги для студентів

11.2. Конвенція УНІДРУА про міжнароднийфінансовий лізинг

Ця Конвенція спрощує і більш чітко визначає правові норми та не накладає надержави, які її підписали, зобов'язання щодо внеску спеціальних змін у податковезаконодавство, що регулює лізингові відносини. Але більшість країн світу її ще непідписали.

До факторів, які змушують держави утримуватись від підписання Конвенції, на-лежать:

незначні обсяги трансграничних лізингових угод у більшості країн світу (тіль-ки Франція та Італія мають лізингові компанії, які працюють у глобальномумасштабі);

приєднання до Конвенції може призвести до зниження низки економічнихстимулів до лізингу, оскільки значна частка прибутку від трансграничних лі-зингових операцій утворюється за рахунок відмінностей у податковому зако-нодавстві між окремими країнами.

Проте Конвенція стала моделлю щодо законодавства, що регулює лізингові від-носини в багатьох країнах, наприклад, у КНР, Індонезії, Нігерії, Панамі, Росії, США,Туреччині, Швеції.

Конвенція УНІДРУАпро міжнародний фінансовий лізинг

Дата підписання:       28.05.1988

Дата приєднання України:   11.01.2006

Дата набрання чинності для України:         01.07.2007

ДЕРЖАВИ — УЧАСНИЦІ ЦІЄЇ КОНВЕНЦІЇ,ВИЗНАЮЧИ важливість усунення деяких юридичних перешкод для міжнарод-ного фінансового лізингу обладнання, підтримуючи при цьому справедливу рівно-вагу інтересів між різними сторонами операції,

УСВІДОМЛЮЮЧИ необхідність зробити міжнародний фінансовий лізингбільш доступним,

УСВІДОМЛЮЮЧИ той факт, що правові норми, які регулюють традиційнийконтракт щодо прокату, необхідно адаптувати до особливих тристоронніх відносин,створених за допомогою операції фінансового лізингу,

ВИЗНАЮЧИ, таким чином, бажаність розроблення певних уніфікованих пра-вил, які здебільшого стосувалися б аспектів цивільного й торговельного права між-народного фінансового лізингу,ДОМОВИЛИСЬ про таке:

Розділ I. Сфера застосування та загальні положення

Стаття 1

Ця Конвенція регулює операцію фінансового лізингу, описану в пункті 2, в якійодна сторона (лізингодавець),

на умовах іншої сторони (лізингоодержувача) укладає договір (договір по-ставки) з третьою стороною (постачальником), згідно з яким лізингодавець одержуєвиробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання (обладнання) наумовах, схвалених лізингоодержувачем настільки, наскільки вони стосуються йогоінтересів; та

укладає договір (договір лізингу) з лізингоодержувачем, надаючи лізингоодер-жувачеві право користування обладнанням за лізингові платежі.

Операція фінансового лізингу, згадана в попередньому пункті, є операцією, якавключає такі характерні риси:

лізингоодержувач визначає обладнання й вибирає постачальника, здебільшогоне покладаючись на досвід і думку лізингодавця;

обладнання придбане лізингодавцем у зв'язку з договором лізингу, який, на-скільки відомо постачальнику, або укладений, або повинен бути укладений між лі-зингодавцем і лізингоодержувачем; та

лізингові платежі, належні до сплати за договором лізингу, обчислюються та-ким чином, щоб урахувати, зокрема, амортизацію всієї або значної частини вартостіобладнання.

Ця Конвенція застосовується незалежно від того, має лізингоодержувач чи віну подальшому отримує можливість придбати обладнання чи орендувати його й нада-лі, і незалежно від того, придбає він обладнання за номінальною ціною чи він орендуєобладнання за лізингові платежі.

Ця Конвенція застосовується до операцій фінансового лізингу щодо всього об-ладнання, за винятком того, яке повинно бути використане здебільшого для особис-тих, сімейних або побутових цілей лізингоодержувача.

Стаття 2

Якщо йдеться про одну чи більше операцій сублізингу, які стосуються того само-го обладнання, то ця Конвенція застосовується до кожної операції, яка є операцієюфінансового лізингу і яка в іншому випадку є предметом цієї Конвенції так, ніби осо-ба, у якої перший лізингодавець (як визначено в пункті 1 попередньої статті) придбавобладнання, є постачальником, і ніби договір, за яким таким чином було придбанеобладнання, є договором поставки.

Стаття 3

Ця Конвенція застосовується у тому випадку, коли місця здійснення підприєм-ницької діяльності лізингодавця й лізингоодержувача знаходяться в різних державах і:

ці держави й держава, в якій знаходиться місце здійснення підприємницькоїдіяльності постачальника, є Договірними державами; або

як договір поставки, так і договір лізингу регулюються законодавством До-говірної держави.

Посилання у цій Конвенції на місце здійснення підприємницької діяльностісторони, якщо вона має більше, ніж одне місце здійснення підприємницької діяль-ності, означає місце здійснення підприємницької діяльності, яке має найтіснішийзв'язок із відповідним договором та його реалізацією, з урахуванням обставин, відо-мих сторонам або передбачених ними будь-коли до чи під час укладення цього до-говору.

Стаття 4

Застосування положень цієї Конвенції не припиняється лише через те, що об-ладнання стало постійною належністю земельної ділянки або її невід'ємною части-ною.

Будь-яке питання стосовно того, чи стало обладнання постійною належністюземельної ділянки або її невід'ємною частиною, і, якщо це так, вплив на права interse лізингодавця та особи, що має майнові права на землю, визначаються законодав-ством держави, де знаходиться ця земельна ділянка.

Стаття 5

Ця Конвенція може не застосовуватися лише тоді, коли кожна зі сторін дого-вору поставки й кожна зі сторін договору лізингу погоджуються не застосовувати її.

Якщо незастосування цієї Конвенції не здійснене згідно з попереднім пунктом,то сторони можуть у своїх відносинах одна з одною частково відміняти або змінюватидію будь-якого з її положень, крім положень пункту 3 статті 8, підпункту «Ь» пункту3 і пункту 4 статті 13.

Стаття 6

Під час тлумачення цієї Конвенції необхідно враховувати її предмет і мету, ви-значені в преамбулі, її міжнародний характер та необхідність сприяти одноманітностів її застосуванні, а також додержанню добросовісності в міжнародній торгівлі.

Питання, які стосуються того, що регулюється цією Конвенцією, і які в ній невирішені чітко, повинні вирішуватись відповідно до загальних принципів, на якихвона ґрунтується, або, за відсутності таких принципів, відповідно до законодавства,застосовного на основі норм міжнародного приватного права.

Розділ II. Права й обов'язки сторін

Стаття 7

а) Майнові права лізингодавця на обладнання є чинними, незважаючи на правакеруючого конкурсною масою та кредиторів лізингоодержувача, в тому числі креди-торів, які добилися накладення арешту чи виконання судового рішення.

Ь) Для цілей цього пункту термін «керуючий конкурсною масою» включає лікві-датора, адміністратора чи будь-яку іншу особу, призначену для управління майномлізингоодержувача в інтересах основної маси кредиторів.

Якщо, згідно із застосовним законом, майнові права лізингодавця на обладнан-ня є чинними, незважаючи на права особи, зазначеної в попередньому пункті, лишеза умови дотримання правил щодо офіційного повідомлення, ці права є чинними, не-зважаючи на права цієї особи, лише за умови додержання таких правил.

Для цілей попереднього пункту термін «застосовний закон» означає закон дер-жави, яка на час набуття зазначеною в пункті 1 особою права вимагати застосуваннязазначених у попередньому пункті правил:

у випадку зареєстрованого судна є державою, в якій воно зареєстроване на ім'явласника (для цілей цього підпункту фрахтувальник судна, зафрахтованого без екі-пажу, не вважається власником);

у випадку літального апарата, зареєстрованого відповідно до Конвенції проміжнародну цивільну авіацію (995_038), підписаної в Чикаго 7 грудня 1944 року, єдержавою, в якій він зареєстрований таким чином;

у випадку такого іншого обладнання, у тому числі двигуна літального апарата,яке зазвичай перевозиться з однієї держави до іншої, є державою, в якій знаходитьсяосновне місце здійснення підприємницької діяльності лізингоодержувача;

(d) у випадку всього іншого обладнання є державою, в якій знаходиться облад-нання.

Пункт 2 не впливає на положення будь-якої іншої угоди, згідно з якою вимага-ється офіційне визнання майнових прав лізингодавця на обладнання. 5. Ця стаття невпливає на пріоритет будь-якого кредитора, який має:

погоджене чи непогоджене право на утримання обладнання або забезпечуваль-ний інтерес щодо нього, які виникають не у зв'язку з накладенням арешту чи вико-нанням судового рішення; або

будь-яке право на арешт, затримання або розпорядження, надане спеціальнощодо суден або літальних апаратів відповідно до закону, застосовного на основі нормміжнародного приватного права.

Стаття 8

a) Якщо інше не передбачене цією Конвенцією або не встановлене в договорілізингу, то лізингодавець не бере на себе жодних зобов'язань перед лізингоодержу-вачем щодо обладнання, крім випадків, коли лізингоодержувач зазнав збитків черезпокладання на досвід і думку лізингодавця та через втручання лізингодавця у вибірпостачальника або технічних вимог обладнання.

Лізингодавець, що виступає як лізингодавець, звільняється від відповідаль-ності щодо третіх сторін у випадку смерті, тілесного ушкодження або шкоди майну,спричинених обладнанням.

Зазначені вище положення цього пункту не регулюють будь-якої відповідаль-ності лізингодавця, що виступає як будь-хто інший, наприклад як власник.

Лізингодавець гарантує, що лізингоодержувачеве спокійне володіння не будепорушене особою, яка має переважний титул або право чи яка заявляє переважнийтитул або право й діє на підставі рішення суду, якщо такий титул, право чи заява незумовлені дією чи бездіяльністю лізингоодержувача.

Сторони не можуть відступати від положень попереднього пункту або змінюва-ти їхню дію з тієї причини, що переважний титул, право чи заява зумовлені умисноюдією, грубою недбалістю чи бездіяльністю лізингодавця.

Положення пунктів 2 і 3 не впливають на будь-яку ширшу гарантію спокійноговолодіння, яку дає лізингодавець і яка є обов'язковою відповідно до закону, застосов-ного на основі норм міжнародного приватного права.

Стаття 9

Лізингоодержувач дбайливо ставиться до обладнання, використовує його врозумний спосіб та підтримує його в такому стані, в якому воно було поставлене, зурахуванням нормального зменшення й нормального спрацювання та будь-якої мо-дифікації обладнання, погодженої сторонами.

Після закінчення терміну дії договору лізингу, лізингоодержувач повертає лі-зингодавцю обладнання в стані, визначеному в попередньому пункті, якщо він не ви-користовує право придбати обладнання чи орендувати його й надалі.

Стаття 10

Обов'язки постачальника за договором поставки також стосуються лізингоодер-жувача, як це було б, якби лізингоодержувач був стороною цього договору і якби об-ладнання необхідно було постачати безпосередньо лізингоодержувачеві. Однак по-стачальник не несе відповідальності перед лізингодавцем та лізингоодержувачем заодин і той самий збиток.

2. Ніщо в цій статті не дає лізингоодержувачеві права розірвати договір поставкиабо анулювати його без згоди лізингодавця.

Стаття 11

На права лізингоодержувача, що випливають з договору поставки, укладеноговідповідно до цієї Конвенції, не впливає зміна будь-якого строку договору поставки,попередньо схваленого лізингоодержувачем, якщо він не дав згоди на цю зміну.

Стаття 12

Якщо обладнання не поставлене, або поставлене із затримкою, або не відпо-відає договору поставки:

лізингоодержувач має право стосовно лізингодавця відмовитися від обладнан-ня або розірвати договір лізингу; і

лізингодавець має право виправити становище, що склалося внаслідок йогонеспроможності запропонувати обладнання згідно з договором поставки, як це булоб, якби лізингоодержувач погодився придбати обладнання в лізингодавця на тих са-мих умовах, що й умови договору поставки.

Право, надане попереднім пунктом, здійснюється у той самий спосіб і втра-чається за тих самих обставин, які мали б місце, якби лізингоодержувач погодивсяпридбати обладнання в лізингодавця на тих самих умовах, що й умови договору по-ставки.

Лізингоодержувач має право затримувати лізингові платежі, належні до сплатизгідно з договором лізингу, доти, доки лізингодавець не виправить становища, щосклалося внаслідок його неспроможності запропонувати обладнання згідно з дого-вором поставки, або доки лізингоодержувач не втратить права на відмову від облад-нання.

У випадку, коли лізингоодержувач здійснив право на розірвання договору лі-зингу, лізингоодержувач має право повернути собі будь-які лізингові платежі та іншісуми, сплачені наперед, крім обґрунтованої суми за будь-яку користь, отриману лі-зингоодержувачем завдяки використанню обладнання.

Лізингоодержувач не може висунути жодної іншої претензії до лізингодавцящодо непоставки обладнання, поставки його із затримкою або поставки обладнання,яке не відповідає договору поставки, за виняткомтого, аскільки це є результатом діїчи бездіяльності лізингодавця.

Ніщо в цій статті не впливає на права лізингоодержувача стосовно постачаль-ника, передбачені в статті 10.

Стаття 13

У разі несплати лізингоодержувачем лізингодавець може в судовому порядкустягнути накопичені несплачені лізингові платежі разом із відсотками й відшкодову-ваними збитками.

Якщо заборгованість лізингоодержувача є значною, то за умови отриманняпункту 5 лізингодавець може також вимагати прискореної сплати розміру майбутніхлізингових платежів, якщо це передбачено договором лізингу, або може припинитидію договору лізингу і після такого припинення:

відновити володіння обладнанням; і

стягнути такі збитки, завдяки яким лізингодавець опиниться в такому стано-вищі, в якому б він був якби лізингоодержувач виконував договір лізингу відповіднодо його умов.

а) Договір лізингу може передбачати спосіб, у який обчислюватимуться збит-ки, що відшкодовуються згідно з підпунктом «Ь» пункту 2.

Ь) Таке положення застосовується у відносинах між сторонами, якщо воно не зу-мовлює таких збитків, які значно перевищують передбачені згідно з підпунктом «Ь»пункту 2. Сторони не можуть відступати від положень цього підпункту або змінюва-ти їхню дію.

Якщо лізингодавець розірвав договір лізингу, то він не має права застосовуватиположення цього договору, яке передбачає прискорення сплати майбутніх лізинго-вих платежів, але розмір таких платежів може бути взятий до уваги під час обчислен-ня збитків згідно з підпунктом «Ь» пункту 2 і пунктом 3. Сторони не можуть відсту-пати від положень цього пункту або змінювати їхню дію.

Лізингодавець не має права здійснювати своє право прискорення лізинговихплатежів або право розірвання договору лізингу згідно з пунктом 2, якщо він не надавлізингоодержувачу, за допомогою повідомлення, прийнятної можливості виправлен-ня становища, що склалося в результаті несплати, настільки, наскільки воно можебути виправлене.

Лізингодавець не має права стягувати збитків настільки, наскільки він не вживусіх обґрунтованих заходів для зменшення своїх втрат.

Стаття 14

Лізингодавець може передавати або в інший спосіб розпоряджатися всіма чибудь-якими з його прав на обладнанняа також правами за договором лізингу. Такапередача не звільняє лізингодавця від будь-яких з його зобов'язань за договором лі-зингу або не змінює сутності договору лізингу чи її правової оцінки, як передбаченов цій Конвенції.

Лізингоодержувач може передати право користування обладнанням чи будь-які інші права за договором лізингу тільки за згоди лізингодавця та з дотриманнямправ третіх сторін.

Розділ III. Заключні положення

Стаття 15

Ця Конвенція відкрита для підписання на заключному засіданні Дипломатич-ної конференції з прийняття проектів Конвенцій Унідруа про міжнародний факто-ринг та міжнародний фінансовий лізинг і залишатиметься відкритою для підписаннявсіма державами в Оттаві до 31 грудня 1990 року.

Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню державами,які її підписали.

Ця Конвенція відкрита для приєднання всіх держав, які її не підписали, з дати,з якої вона відкрита для підписання.

Ратифікація, прийняття, затвердження або приєднання здійснюються шляхомздачі на зберігання депозитарію відповідного офіційного документа.

Стаття 16

1. Ця Конвенція набуває чинності в перший день місяця, що настає після закін-чення шести місяців після дати здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамотиабо документа про прийняття, затвердження чи приєднання.

2. Для кожної держави, яка ратифікує, приймає, затверджує цю Конвенцію абоприєднується до неї після здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти чи до-кумента про прийняття, затвердження чи приєднання, ця Конвенція набуває чиннос-ті щодо цієї держави в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяцівпісля дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття,затвердження чи приєднання.

Стаття 17

Ця Конвенція не превалює над будь-яким договором, який уже укладено чи будеукладено; зокрема, вона не впливає на будь-яку відповідальність, покладену на будь-яку особу існуючими або майбутніми договорами.

Стаття 18

Якщо Договірна держава має дві чи більше територіальних одиниць, в яких за-стосовуються різні системи права до питань, про які йдеться в цій Конвенції, то вонаможе під час підписання, ратифікації, прийняття, затвердження або приєднання за-явити, що ця Конвенція поширюватиметься на всі її територіальні одиниці або тількина одну з них чи більше, і може замінити свою заяву іншою заявою будь-коли.

Ці заяви повинні бути повідомлені депозитарію, і в них повинні чітко зазнача-тись територіальні одиниці, на які поширюється Конвенція.

Якщо на підставі заяви, зробленої відповідно до цієї статті, ця Конвенція по-ширюється на одну чи більше, але не на всі територіальні одиниці Договірної держа-ви і якщо місце здійснення підприємницької діяльності сторони розташоване в ційдержаві, то для цілей цієї Конвенції місце здійснення підприємницької діяльностівважається розміщеним не в Договірній державі, якщо воно не розміщене в територі-альній одиниці, на яку поширюється ця Конвенція.

Якщо Договірна держава не робить заяви відповідно до пункту 1, то Конвенціяпоширюватиметься на всі територіальні одиниці цієї держави.

Стаття 19

Дві чи більше Договірних держав, які мають такі самі або тісно пов'язані пра-вові норми стосовно питань, що регулюються цією Конвенцією, можуть будь-колизаявити, що Конвенція не застосовуватиметься, якщо місця здійснення підприєм-ницької діяльності постачальника, лізингодавця й лізингоодержувача знаходяться вцих державах. Такі заяви можуть бути зроблені спільно або шляхом взаємних одно-сторонніх заяв.

Договірна держава, що має такі самі правові норми, як і норми однієї чи більшедержав, що не є договірними державами, стосовно питань, регульованих цією Конвен-цією, або правові норми, тісно пов'язані з такими питаннями, може будь-коли заявити,що Конвенція не застосовуватиметься, якщо місця здійснення підприємницької діяль-ності постачальника, лізингодавця й лізингоодержувача знаходяться в цих державах.

Якщо держава, яка є об'єктом заяви, зробленої відповідно до попередньогопункту, пізніше стане Договірною державою, то зроблена заява з дати набуття чин-ності Конвенцією стосовно нової Договірної держави матиме силу заяви, зробленоївідповідно до пункту 1, за умови, що нова Договірна держава приєднається до такоїзаяви або зробить взаємну односторонню заяву.

Стаття 20

Договірна держава може заявити під час підписання, ратифікації, прийняття, зат-вердження чи приєднання, що вона замінить своїм внутрішньодержавним правомпункт 3 статті 8, якщо її внутрішньодержавне право не дозволятиме лізингодавцевіне брати на себе відповідальність за невиконання зобов'язань і за недбалість.

Стаття 21

Заяви, зроблені відповідно до цієї Конвенції під час підписання, підлягаютьпідтвердженню після ратифікації, прийняття або затвердження.

Заяви і підтвердження заяв повинні бути в письмовій формі й бути офіційноповідомлені депозитарію.

Заява набуває чинності одночасно з набуттям чинності цією Конвенцією сто-совно відповідної держави. Проте декларація, офіційне повідомлення про яку депо-зитарій отримує після такого набуття чинності, набуває чинності в перший день мі-сяця, що настає після закінчення шести місяців із дати її отримання депозитарієм.Взаємні односторонні заяви, що робляться відповідно до статті 19, набувають чин-ності в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяців після отриман-ня останньої заяви депозитарієм.

Будь-яка держава, яка робить заяву відповідно до цієї Конвенції, може відкли-кати її будь-коли, надіславши письмове офіційне повідомлення на адресу депозита-рія. Таке відкликання набуватиме чинності в перший день місяця, що настає післязакінчення шести місяців після дати отримання повідомлення депозитарієм.

Відкликання заяви, зробленої відповідно до статті 19, робить будь-яку спільнуабо взаємну односторонню заяву, зроблену іншою державою відповідно до зазначе-ної статті, нечинною стосовно держави, яка відкликала заяву, з дати, коли відкликан-ня набуває чинності.

Стаття 22

Не допускаються жодні застереження, крім тих, які чітко дозволені в цій Конвенції.

Стаття 23

Ця Конвенція застосовується до операції фінансового лізингу, коли і договірлізингу, і договір поставки укладені в день набуття чинності Конвенцією стосовноДоговірних держав, зазначених у підпункті «а» пункту 1 статті 3, або стосовно До-говірної держави чи держав, зазначених у підпункті «Ь» пункту 1 тієї самої статті, абоукладені пізніше.

Стаття 24

Ця Конвенція може бути денонсована будь-якою Договірною державою будь-коли після дати набуття нею чинності для такої держави.

Денонсація здійснюється шляхом здачі на зберігання депозитарію відповідногодокумента.

Денонсація набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчен-ня шести місяців після здачі документа про денонсацію на зберігання депозитарію.Якщо в документі про денонсацію установлено більш тривалий строк набуття неючинності, то вона набуває чинності із закінченням такого більш тривалого строку піс-ля здачі документа на зберігання депозитарію.

Стаття 25

Ця Конвенція здається на зберігання Уряду Канади.

Уряд Канади:

інформує всі держави, які підписали цю Конвенцію або приєдналися до неї, таПрезидента Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (Унідруа) про:

кожне нове підписання або здачу на зберігання ратифікаційної грамоти, доку-мента про прийняття, затвердження чи приєднання та про їхні дати;

кожну заяву, зроблену відповідно до статей 18, 19 та 20;

відкликання будь-якої заяви, зробленої відповідно до пункту 4 статті 21;

дату набуття чинності цією Конвенцією;

здачу на зберігання документа про денонсацію цієї Конвенції, дату його здачіта дату, коли він набуде чинності;

передає засвідчені копії цієї Конвенції всім державам, які її підписали, усімдержавам, які приєднуються до Конвенції, та Президенту Міжнародного інституту зуніфікації приватного права (Унідруа).