Тема 3. Сутність та особливості планової роботи на підприємстві

1. Діяльність підприємства як об'єкт планування

2. Предмет планування на підприємстві

3. Методи прийняття планових рішень

1. Діяльність підприємства як об'єкт планування

Будь-яке підприємство, незалежно від масштабів та галузі діяльності, форми власності, повинно займатися плануванням. Успіх підприємницької діяльності може бути забезпечений тіль­ки завдяки чіткому уявленню про цілі підприємства, їх своєчас­ному корегуванню у відповідності до змін зовнішнього середо­вища та раціональному розподілу ресурсів.

Розробка та виконання плана повинні бути для господа­рюючого суб'єкту не самоціллю, а засобом забезпечення ефек­тивної роботи.

На підприємстві за допомогою планування:

  • з'ясовується теперішній стан підприємства, можливос­ті та загрози з боку зовнішнього середовища, слабкі та сильні сторони щодо виробництва, маркетингу, ресур­сів;
  • визначаються можливі напрями розвитку (цілі) із вра­хуванням його можливостей та умов зовнішнього се­редовища;
  • вирішується, які засоби забезпечать досягнення цілей та розглядаються можливі перешкоди для їх досягнен­ня.

В управлінні підприємством планування займає основне місце з ряду причин:

  • воно є організаційним важелем його ефективної діяль­ності, дає певні переваги в процесі господарювання, а саме сприяє розв'язанню проблем, координації дій, раціональному розподілу ресурсів;
  • за його допомогою забезпечується спрямування всього персоналу на реалізацію цілей підприємства.

Планування охоплює всі напрями та етапи діяльності під­приємства. Під час його визначають засоби досягнення цілей і потребу в матеріально-технічних, трудових та фінансових ресу­рсах; часові орієнтири виконання робіт, терміни постачання си­ровини та обладнання і т.ін.

Процес планування на підприємстві не одноразове явище, що обумовлене необхідністю:

  • оновлення та можливого корегування цілей;
  • періодичного перегляду планів для узгодження з реа­льними умовами діяльності з огляду на мінливість зо­внішнього середовища та можливість помилок при прийнятті планових рішень.

Прийнята на підприємстві система планів є основою для здійснення будь-якого напряму діяльності та контроля за отри­маними результатами, які в подальшому співвідносяться з пла­новими показниками. Це дозволяє оцінити ступінь виконання планів, причини можливих відхилень, а також провести необ­хідне корегування цілей та планових показників у відповідність до змінившихся умов.

Відсутність планів може стати причиною неритмічності виробництва, зриву поставок, помилковості вибору цілей, не­своєчасної зміни напряму діяльності. Це, в свою чергу, не тільки знизить ефективність роботи підприємства, а й може призвести до його банкрутства.

Планування, що передбачає визначення та контроль дія­льності підприємства в майбутніх періодах, завжди грунтується на даних його минулої діяльності.

Можливості щодо здійснення процесу планування мають певні обмеження, які обумовлені частіше всього:

  • невизначеністю ринкового середовища;
  • витратами, пов'язаними з плануванням;
  • обсягами (масштабами) діяльності підприємства.

1. Невизначеність ринкового середовища. Підприємству важко, а іноді неможливо, передбачити дії конкурентів або пос­тачальників, вподобання споживачів, зміни в економічній полі­тиці держави. Це пояснює той факт, що підприємство вимушене завжди здійснювати процес планування на основі неповної ін­формації, тобто в умовах відносної невизначеності ринкового середовища.

Вплив ринку на свою діяльність йому доцільно знижува­ти, для чого можуть бути використані наступні засоби:

  • вертикальна інтеграція;
  • вплив на попит;
  • контрактні відносини;
  • підприємницькі мережі.

Вертикальна інтеграція передбачає приєднання до даного підприємства інших підприємств, що входять до єдиного техно­логічного ланцюга (підприємства-постачальники та підприємст- ва-покупці). Цей процес відбувається шляхом їх злиття або пог­линання. Такий захід дозволяє підприємству забезпечити відно­сну стабільність зовнішнього середовища та точність планових показників за рахунок:

  • перетворення угод з постачальниками та споживачами у внутрішню сферу діяльності підприємства;
  • отримання гарантії постійності та стабільності у пос­тачаннях сировини, обладнання, робочої сили, а також збуті готової продукції (послуг);
  • скорочення витрат на переговори та заключення угод.

Крім цих позитивних моментів, вертикальна інтеграція

має й негативні сторони. Забезпечений канал збуту знижує мо­тивацію підприємства щодо підвищення якості продукції та зниження її собівартості, пошуку найвигідніших покупців. Ста­більність джерел постачання не заохочує до залучення кращих постачальників, які, в свою чергу, можуть не піклуватися про конкурентоспроможність своєї продукції. Крім того, можливість створення вертикальної інтеграції пов'язана з розмірами підпри­ємства. Наприклад, невеликий цех пошиву одягу не може приє­днати до себе ткацьку фабрику як постачальника та великий універмаг як споживача.

Вплив на попит не забезпечує абсолютно стійких, запла­нованих відносин з покупцями через конкурентну боротьбу на ринку, але стабілізації таких відносин сприяє:

  • активна маркетингова діяльність підприємства, в рам­ках якої вивчаються потреби споживачів для максима­льного пристосування до них виробництва або форму­ється попит покупців на продукцію (особливо нову) за допомогою реклами;
  • монопольний вплив на ринку, що дозволяє контролю­вати обсяг попиту. Монопольна влада над попитом тимчасова з огляду на існування антимонопольного законодавства, але велике підприємство, що займає значну частку ринку, може мати на попит аналогічний вплив.

Контрактні відносини. Такі відносини регулюються кон­трактом (договором) між покупцем та продавцем, в якому пе­редбачаються основні аспекти процесу купівлі-продажу (ціна, обсяг та терміни постачання). Контракти складаються на доста­тньо тривалий період часу, що визначається за бажанням сторін.

Даний спосіб можна вважати самим надійним для подо­лання невизначеності ринкового середовища, що полегшує про­цес визначення підприємством планових показників, надає впе­вненості у відносинах з постачальниками та покупцями.

Це пояснюється наступним: підприємство-виробник това­рів (послуг) починає виготовляти продукцію після того, як знай­де потенційних споживачів для подальшого встановлення з ни­ми контрактних відносин.

Такий спосіб зниження впливу ринку при плануванні дія­льності доступний для будь-якого підприємства, але не є універ­сальним засобом, тому що не гарантує виконання зобов'язань кожної зі сторін. Крім того, на діяльність підприємства вплива­ють не тільки дії покупців та постачальників, а й політика дер­жави, діяльність посередницьких структур (банків, страхових компаній і т.д.).

Підприємницькі мережі. Підприємства, що пов'язані між собою певними економічними інтересами, можуть створювати підприємницькі мережі. На відміну від вертикальної інтеграції вони зберігають свою юридичну та економічну самостійність. Відносини між підприємствами грунтуються на морально- етичних нормах та довірі, без заключення будь-яких угод або інших юридичних документів. Такі мережі сприяють приско­ренню впровадження нововведень, дозволяють розподілити ри­зик між її учасниками, забезпечують швидке поширення інфор­мації.

2. Витрати, що пов 'язані з плануванням. Організація та здійснення процесу планування вимагає певних витрат на: залу­чення необхідного персоналу та створення відповідного підроз­ділу, фінансування досліджень організаційного середовища дія­льності підприємства з метою отримання інформації, придбання комп'ютерної техніки і технологій з метою обробки інформації та отримання даних, що необхідні для прийняття планових рі­шень.

Підприємства, що володіють достатніми фінансовими ре­сурсами, мають можливість більш ретельно досліджувати зов­нішнє та внутрішнє середовище, розробляти детальні поточні плани на основі обгрунтованих стратегічних планів.

Підприємствам, які обмежені в грошових коштах, склад­ніше самостійно займатися стратегічним плануванням; викорис­товувати новітні методи планування, що базуються на нових інформаційних технологіях. Часто їх діяльність з планування обмежується поточними планами або прийняттям рішення кері­вництвом в ході виникнення певних питань чи проблем.

3. Обсяги (масштаби) діяльності підприємства. Великі підприємства володіють значними фінансовими ресурсами, що й обумовлює їх більш широкі можливості у плануванні, ніж малих підприємств. Так, вони мають змогу займатися науковими роз­робками та їх запровадженням у процес планування. В той час, як невеликі за обсягами діяльності підприємства використову­ють вже готові методи та моделі. їм також складніше здійсню­вати процес планування через значний вплив на них зовнішньо­го середовища та обмежених можливостях його контролювати, тобто передбачати зміни та враховувати їх при плануванні.

З іншого боку простіше планувати нескладні організацій­но-управлінські та виробничі процеси малих підприємств, ніж значну за обсягами та напрямами діяльність масштабних суб'єктів господарювання.

Об'єктивна обмеженість інформації при розробці планів посилює залежність якості та обгрунтованності планових рі­шень від досвіду, знань та професійного рівня працівників, що займаються плануванням.

Об'єктом планування на підприємстві є всі напрями йо­го діяльності:

  • маркетингова;
  • інноваційна;
  • комерційна;
  • економічна;
  • соціальна;
  • виробнича.

1. Маркетингова діяльність передбачає:

  • дослідження ринків збуту та чинників виробництва (сировини, матеріалів, технологій);
  • рекламу та стимулювання покупців;
  • дослідження конкурентної позиції підприємства на ринку;
  • вивчення попиту та методів його формування;
  • дослідження рівня конкурентоспроможності продукції та цін.

2. Інноваційна діяльність передбачає:

  • науково-технічні дослідження та розробки;
  • проектно-технологічну підготовка виробництва;
  • запровадження нововведень;
  • формування інвестиційної політики.

3. Комерційна діяльність передбачає планування орга­нізації збуту готової продукції та постачання необхідних ресур­сів для її виробництва.

4. Економічна діяльність обумовлює певні планові за­ходи щодо:

  • організації самого процесу планування;
  • обліку та звітності;
  • ціноутворення;
  • ресурсного забезпечення;
  • фінансів;
  • зовнішніх відносин підприємства.

5. Соціальна діяльність передбачає:

  • розробку та застосування мотиваційного механізму;
  • кадрову політику (підготовку та перепідготовку, кар'єрне зростання, добір персоналу);
  • ефективність використання персоналу.

6. Виробнича діяльність передбачає організацію та ви­робництво продукції (послуг, робіт):

  • визначення номенклатури та асортименту відповідно до потреб ринку та виробничих можливостей підпри­ємства;
  • збалансування плану випуску та виробничих потужно­стей;
  • забезпечення якості.

Та чи інша діяльність підприємства може бути представ­лена як сукупність окремих функціональних процесів, кожен з яких також є об'єктом планування. Наприклад, виробничу дія­льність можна розглядати як сукупність виробничого та управ­лінського процесів. В свою чергу виробничий процес складаєть­ся з основних, допоміжних й обслуговуючих процесів, що також є окремими об'єктами планування.

Основними є процеси виготовлення продукції (надання послуг, виконання робіт), що формують виробничу програму підприємства чи план виготовлення продукції.

Допоміжні процеси передбачають виготовлення продукції для потреб основного виробництва (інструмент, штампи і т.п.). Вони плануються у тісному взаємозв'язку з основними проце­сами підприємства.

Обслуговуючі процеси - це надання послуг основному ви­робництву: транспортні, складування та збереження напівфаб­рикатів, сировини, матеріалів і т.ін.

Процес управління призначений забезпечувати беспере- бійне та ефективне здійснення виробничих та інших процесів. Він передбачає:

  • визначення цілей;
  • розробку засобів їх реалізації;
  • забезпечення необхідними ресурсами;
  • контроль за ходом виробничих процесів та викорис­танням ресурсів.

Усі функціональні процеси, що здійснюються на підпри­ємстві, є окремими об'єктами планування, але планові показни­ки, що стосуються кожного з них, тісно взаємопов'язані та в результаті поєднуються в плани певних видів діяльності та зага­льний план підприємства.