3. Методи прийняття планових рішень

Методи планування - це способи, прийоми, процедури, за допомогою яких здійснюється розробка планів підприємства. Частіше використовується не один, а комплекс методів, що сприяє забезпеченню якості розроблених планів.

З розвитком інформаційних технологій та поширенням використання комп'ютерної техніки крім традиційних з'явилися нові методи планування, що полегшили процес обробки інфор­мації для прийняття планових рішень та сприяли підвищенню їх ефективності.

Традиційні методи прийняття планових рішень

1. Нормативний метод. Суть методу полягає в тому, що розрахунок потреб підприємства у необхідних ресурсах на пла­новий період здійснюється на основі системи прогресивних норм та нормативів їх використання. Наприклад, норми запасів сировини, норми обслуговування робочих місць, нормативи ви­користання виробничих потужностей, норми використання ма­теріалів на одиницю продукції.

Норма - абсолютна максимально допустима величина ви­користання ресурсів (сировини, матеріалів, палива) для вигото­влення одиниці продукції (послуг).

Норматив - відносна величина, що визначає ступінь вико­ристання ресурсів.

2. Розрахунково-аналітичний. При цьому методі за осно­ву береться досягнутий рівень показників за попередній період. Розрахунок показників планового періоду базується на експерт­ній оцінці можливих змін.

3. Балансовий метод. Планування здійснюється на основі балансів, що відображують потребу підприємства у певних ви­дах ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) та джерела їх надходження. Завдяки балансам забезпечується взаємоузго­дження потреб підприємства у засобах виробництва та можли­востей для їх отримання. Кожен із показників балансу плануєть­ся окремо за допомогою інших методів.

4. Програмно-цільовий. Даний метод передбачає, що під­приємство для досягнення поставлених цілей (отримання необ­хідної величини прибутку, реалізація нової технічної або техно­логічної ідеї) розробляє відповідні програми та планує забезпе­чення їх виконання необхідними ресурсами.

На основі цього методу досягається узгодженість програм підприємства з його цілями та ресурсним забезпеченням. Метод сприяє концентрації та забезпеченню спрямованності ресурсів на виконання важливих науково-технічних програм, економіч­ний та соціальний розвиток підпрємства. Він забезпечує плану­вання всіх етапів реалізації програм: від формулювання ідеї до її впровадження в основний виробничий процес підприємства.

5. Факторний метод. За цим методом планові показники обчислюються на основі їх фактичних величин у попередньому періоді. Вони корегуються внаслідок зміни певних чинників, що впливають на їх формування у плановому періоді та діяльність підприємства взагалі.

Даний метод дає змогу визначити роль окремих чинників у зміні планових показників. До таких впливових чинників від­носять: організаційні (вдосконалення організації праці), технічні (впровадження нової техніки або технології, технічне переосна­щення виробництва), зміну обсягів виробництва та номенклату­ри продукції, ін.

6. Граничний аналіз. Суть методу полягає у співставленні граничних витрат та граничних доходів підприємства. Він до­зволяє встановлювати та контролювати їх прибуткове співвід­ношення. Метод може використовуватися, наприклад, для вста­новлення цін на продукцію (послуги), визначення обсягів виро­бництва і т.д.

Одним із варіантів методу граничного аналізу є визначен­ня точки беззбитковості, що відповідає обсягу продажу, дохід від якого дорівнює витратам (рис. 2).

Під точкою беззбитковості розуміють таке співвідно­шення доходів (Д) та витрат (В), коли різниця між ними дорів­нює нулю, тобто Д = В. При цьому враховується той факт, що витрати підприємства поділяються на змінні (Взм) та постійні (Впост) за ступенем залежності від обсягів виробництва.

Дохід від реалізації продукції (Д) визначається як добуток кількості одиниць продукції (К) на її ціну (Ц):

Д = Ц х К.

Сукупні витрати дорівнюють

В Впост + Взм.од. х К,

де Взм.од. - змінні витрати на одиницю продукції.

Таким чином, кількість одиниць продукції, яку необхідно реалізувати підприємству для досягнення точки беззбитковості, дорівнює

В

Т __________________________________________ пост

Ц - В

^ зм.од.

Значення точки беззбитковості може виступати контроль­ною величиною для обсягів виробництва та продажу. Чим біль­ша різниця між нею та запланованим обсягом реалізації, тим стійкішим є розроблений план.

7. Норма прибутку на вкладений капітал. За допомогою цього показникможна визначити доцільність капітальних вкла­день.

Середньорічна норма прибутку на вкладений капітал (НВК) визначається за формулою

НПВК _ П х 100%, К

де П - середньорічний прибуток (дохід) від запроваджен­ня заходу, тис. грн.;

К - початкові капіталовкладення, тис. грн.

При плануванні показник НВК найчастіше використовується при визначенні доцільності реалізації інноваційних заходів.

8. Дисконтування. Метод застосовується для оцінки май­бутніх доходів підприємства від його теперішніх капіталовкла­день (інвестицій). Суть його полягає у приведенні таких доходів до моменту здійснення інвестицій, тобто визначенні дисконто­ваного (приведеного) доходу за допомогою формули:

ДД _ Д, х—1 ,

Д 1 (1 + КДУ

де Дд - приведений (дисконтований) дохід, тис. грн.;

Д, - щорічний дохід від капітальних вкладень (грошовий потік) у t-ому році, тис.грн.;

Кд - ставка дисконту;

t - кількість років, протягом яких генерується дохід.