3. Організація планової роботи на підприємстві

Процес планування на підприємстві повинен бути органі­зований таким чином, щоб забезпечити якість розроблених пла­нів та ефективність від їх виконання. При цьому роль та участь окремих категорій персоналу може бути різною.

Функції вищого керівництва - це розробка стратегії та об­грунтування цілей, вибір основних способів їх досягнення, ви­значення методів та технології розробки планів. Керівники ниж­чих рівней (підрозділів, цехів, дільниць та ін.), фахівці планових служб розробляють тактичні та поточні плани. При цьому вони здійснюють аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, визначають планові завдання, розраховують пот­ребу в ресурсах для їх виконання та ін. Керівники планових служб виконують загальноуправлінські, методологічні та інші функції щодо планової діяльності підприємства, а також разом з вищим керівництвом приймають участь у розробці стратегій підприємства, обгрунтуванні цілей, створенні нормативної бази, аналізі та оцінці планових та фактичних результатів діяльності щодо виконання планів.

На кожному підприємстві організація планової роботи може здійснюватися за різними формами.

Форма організації планової роботи це характер вертика­льних зв'язків на підприємстві при проведенні робіт з розробки планів його діяльності.

Розрізняють три основні форми організації планування на підприємстві:

  • «зверху вниз»;
  • «знизу нагору»;
  • зустрічне (кругове).

1. «Зверху вниз». При запровадженні цієї форми розробка планів відбувається на рівні керівництва та планового відділу. Решта підрозділів та працівників участі у плануванні не прий­мають, а виступають тільки як виконавці планових завдань. За­тверджені керівництвом плани доводяться до керівників нижчих підрозділів та безпосередніх виконавців. Дана форма вважається неефективною, тому що не враховує всіх потреб підрозділів пі­дприємства, ігнорує творчий потенціал персоналу.

2. «Знизу нагору». Дана форма передбачає, що початкові значення планових показників визначаються незпосередньо ви­конавцями або керівниками нижчих підрозділів. їх пропозиції розглядаються керівництвом для можливого корегування та за­твердження. Відкореговані проекти планів більше не надходять до нижчих підрозділів для ознайомлення та можуть суттєво від­різнятися від запропонованого ними варіанту. Це часто призво­дить до того, що при визначенні планових показників представ­ники (керівники) нижчих підрозділів намагаються збільшити свої потреби та зменшити можливості, тому ця форма також не може вважатися ефективною.

3. «Зустрічне (кругове»). За даної форми вище керівницт­во формулює цілі та основні завдання для їх реалізації. Ця інфо­рмація за організаційною вертикалі юдоводиться до керівників нижчих підрозділів, фахівців, безпосередніх виконавців. Усі во­ни залучаються до формування проекту плану, який передається «нагору» для розгляду та затвердження. В разі корегування ви­щим керівництвом планових показників, проект плану знов пе­редається «вниз» для ознайомлення. Таким чином, узгодження відбувається до моменту затвердження плану вищим керівницт­вом. Дана форма є найбільш ефективною, тому що використовує творчий потенціал персоналу, посилює його значимість в діяль­ності підприємства, сприяє раціональному використанню ресур­сів, підвищенню ефективності роботи підприємства.

Підприємство самостійно обирає методи планування та форми організації планової роботи, але при цьому йому необ­хідно забезпечити наступне:

  • повноту планування, тобто при розробці плану повинні бути враховані всі чинники, що можуть впливати на прийняття рішення відносно тих чи інших планових показників;
  • детальність плану, а саме достатню ступінь конкрети­зації всіх планованих показників та необхідних заходів для досягнення поставлених цілей;
  • точність планування, що передбачає максимальне на­ближення планових завдань до реальних можливостей підприємства, чітке визначення порядку та термінів реалізації запланованого;
  • еластичність і гнучкість планування, що дають змогу корегувати план та пристосовуватися до зміни умов його реалізації, а це потребує: забезпечення певними резервами ресурсів та передбачення додаткових захо­дів, розробки альтернативних проектів планів та ви­значення механізму початку їх реалізації, а також ная­вності організаційної структури для корегування пла­нів або автоматизації цієї процедури;
  • економічність планування, тобто витрати на плануван­ня повинні порівнюватися з отриманим ефектом;
  • ефективність планування, що передбачає ступінь його використання на практиці та можливість виконання планів взагалі, а це залежить від ступеню відповідності обраного комплексу методів планування стану та дія­льності підприємства, вірної організації процесу пла­нування та контролю за ходом його виконання. Все це загалом повинно забезпечити необхідний ефект підп­риємству.

Дані вимоги впливають на вибір методів й організацію планування, що може проявлятися в наступному:

1. Розподілі функцій при плануванні діяльності підприєм­ства (відділення функцій стратегічного планування від операти­вної поточної планової роботи і т.д.).

2. Підвищенні складності планування та самого плану. Він містить велику кількість показників, що різні за характером, те­рмінами досягнення, виконавцями. Зростає потреба в плануван­ні робіт, що можуть здійснюватися протягом довготривалого періоду, а це підсилює необхідність розробки перспективних планів і координації їх із середньостроковими та поточними.

3. Необхідності концентрації зусиль всього персоналу на чолі з керівництвом для планування діяльності.

4. Підвищенні ролі автоматизації процесу планування та необхідності залучення для цього сучасної комп'ютерної техні­ки та технологій.

5. Планування стає особливою сферою господарської дія­льності та необхідною умовою функціонування підприємства.

Процес планування на підприємстві може не давати необхід­ні результати.