2. Методика розробки стратегії та стратегічного плану

Процес вибору майбутньої стратегії підприємства є осно­вним та відповідальним етапом стратегічного планування, від якого залежить реалізація місії підприємства та поставлених ці­лей.

Стратегія - це фактично узагальнюючий комплекс дій для досягнення цілей.

Ретельність вибору стратегії, ступінь відповідності її ни­нішньому становищу підприємства та майбутнім сподіванням залежить від наступних чинників:

1. навичок та здібностей відповідальних за прийняття рішень

Від того, як та ким обирається стратегія залежить майбутній успіх підприємства. Згадаймо «золоту лихоманку», яка почалася в США після знаходження в Каліфорнії золота. Більшість людей поїхали саме за ним, щоб знайти якомога бі­льше, розбагатіти та відкрити власну справу.

Більш розсудливі обрали іншу стратегію. Вони приїхали до Америки вже з власною справою, щоб продавати таким «ви­пробувачам долі» необхідні для життя товари. їх доходи були більш стабільними, бізнес надійним через забезпеченість пос­тійною потребою людини до товарів повсякденного вжитку.

Таку стратегію обрав для себе Леві Штраус, засновник джинсового бренду Levi's, в 1853 році, коли відкрив у Сан- Франциско текстильну лавку та продавав золотопошукачам робочий одяг. Його бізнес був успішним, а різке зростання обся­гів продажу почалося завдяки одягу із джинсової тканини. Та­ким чином, вірно обрана стратегія обумовила процвітання компанії Levi Strauss до 80-х років двадцятого століття.

Необхідно пам'ятати, що планування повинно здійснюва­тися постійно. Це стосується й планування стратегії, що пе­редбачає ретельне обгрунтування прийняття стратегічного рішення.

В 1986 році генеральний директор компанії Levi Strauss вирішив викупити всі акції у їх власників, щоб повернути її у приватну власність. Це не тільки відволікло фінансові кошти від справи, а й увагу менеджерів від ринку, на якому з'явилися нові потужні конкуренти, що пропонували більш дешеву та різ­номанітну за дизайном продукцію. Поступово бренд даної ком­панії почав втрачати популярність у молоді. Крім того, підп- риємства-конкуренти, на відміну від Levi Strauss, перенесли своє виробництво в країни третього світу, що знизило собівартість їх продукції за рахунок економії витрат на оплату праці. При цьому якість джинсів не була нижчою.

Лише в 2004 році, завдяки новому директору, фінансовий стан компанії Levi Strauss вдалося стабілізувати. За даними Business Week обсяги продажу компанії Levi Strauss млрд. USD [58].

1996

7,1

1997

6,86

1998

5,82

1999