2. Планування інвестиційної діяльності : Планування діяльності підприємства : B-ko.com : Книги для студентів

2. Планування інвестиційної діяльності

Планування інвестиційної діяльності спрямоване на ре­алізацію обраної стратегії підприємства та узгодження її з необ­хідними для цього ресурсами. Місце плану інвестицій в загаль­ній системі плані підприємства представлене на рис.1.

Рис.1. Система планів підприємства

Потреба в інвестиціях при реалізації стратегії підприємст­ва обумовлена необхідністю:

  • відновлення та розширення матеріально-технічної бази підприємства;
  • збільшення обсягів виробничої діяльності;
  • освоєння нових видів діяльності;
  • підвищення якості продукції.

Планування інвестиційної діяльності є необхідним проце­сом з ряду причин:

  • для реалізації стратегій підприємство може використо­вувати різні види інвестицій, різний обсяг інвестицій­них коштів, тому доцільно розробляти декілька альте­рнативних проектів;
  • необхідність вибору з альтернативних інвестиційних проектів найбільш ефективного;
  • необхідність якнайшвидшого отримання віддачі від ін­вестицій;
  • планування сприяє зниженню ризику, що пов'язаний із прийняттям інвестиційних рішень. Збільшення вартос­ті інвестиційного проекту підвищує ступінь його ризи­ку, що обумовлює різну глибину опрацювання інвес­тиційних рішень при плануванні інвестицій.

Вхідними даними для планування інвестицій на підприєм­стві є:

  • інформація про стратегію підприємства;
  • результати оцінки обраної стратегії та виявлення в ній «вузьких місць».

Планування інвестиційної діяльності складається з на­ступних етапів:

1. Розробка плану інновацій.

2. Розробка плану інвестицій за окремими напрямами.

3. Складання зведеного плану інвестицій.

Розглянемо дані етапи більш детально.

1.Розробка плану інновацій. Планування інвестицій починається з аналізу проблеми в стратегії підприємства, що не дозволяє її реалізувати. Це призводить до необхідності запровадження інновацій на підприємстві. Крім того, забезпечи­ти міцну конкурентну позицію йому неможливо тільки завдяки скороченню витрат, зниженню цін, підвищенню попиту за ра­хунок рекламних акцій. Необхідно запроваджувати те, чого ба­жають покупці, і що є несподіванкою для конкурентів, тобто інновації. Це дозволить підприємству захопити та утримувати лідерство.

Згідно Закону України «Про інноваційну діяльність»: «ін­новації - це новостворені і (або) вдосконалені конкурентноздат- ні технології, продукція або послуги, а також організаційно- технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери».

Рішення про запровадження інновацій та розробку інно­ваційного проекту є завжди стратегічним рішенням. Перед його прийняттям необхідно оцінити, наскільки інновації відповіда­ють стратегії підприємства. Протиріччя між ними та прийнятим стратегічним напрямом принесуть підприємству більше про­блем, ніж користі. Але, з іншої сторони, зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі можуть призвести до необхідності перегляду раніше прийнятої стратегії. В цьому випадку запрова­дження інновацій допоможе реалізації нових стратегічних цілей підприємства.

Перед прийняттям рішення щодо запровадження іннова­цій, крім узгодження його із стратегією, необхідно оцінити вну­трішні та зовнішні чинники можливості їх реалізації.

До зовнішніх чинників можна віднести:

попит;

  • галузева динаміка;

ринок ресурсів.

1. Попит. При цьому розглядаються рівень та динаміка попиту, а також рентабельність продукції, які є предметом інно­вацій. Для проведення інновацій доцільно обирати сегменти, що забезпечать оптимальний баланс даних характеристик та потен­ціал для різкого зростання використання інновацій, коли продаж кожної додаткової одиниці продукції підвищує споживчу цін­ність решти. Збільшення обсягу продажу призводить до змен­шення витрат підприємства.

2. Галузева динаміка. Тут головним є стан життєвого ци­клу галузі та можливі ринкові ніші підприємства. Так, галузі у фазі швидкого та стійкого зростання надають більше можливос­тей для інновацій, наприклад, харчова промисловість та сотовий зв'язок. Значний вплив при цьому мають і конкуренти, що пос­тійно випускають інноваційні продукти.

3. Ринок ресурсів. Наявність цікавих технічних рішень (патенти, технології), що можуть бути основою для інновації. Підприємства не завжди мають змогу самостійно розробляти всі необхідні техніко-технологічні процеси та рішення для створен­ня інноваційного продукту.

До внутрішніх чинників відносять:

1. Персонал, його навички, вміння працювати «в коман­ді», вміння управляти проектами, бажання вчитися та освоювати щось нове.

2. Достатність ресурсів та ефективність їх викорис­тання.

3. Динамічність організаційної культури, збалансована система повноважень та відповідальності.

4. Можливість підприємства швидко адаптуватися до змін, що пов'язані з інноваційною діяльністю.

5. Можливість підприємства забезпечити фінансування інноваційних проектів.

Розглянемо один з аспектів інноваційної діяльності - пла­нування створення нової продукції, що здійснюється на насту­пними етапами.

1. Пошук ідей щодо оновлення продукції.

2. Оцінка ідей та пошук найбільш прийнятної.

3. Оцінка споживчих властивостей нової продукції.

4. Вивчення особливостей виробництва та існуючих мо­жливостей підприємства щодо випуску нової продукції.

5. Проектування продукту.

6. Виготовлення обмеженої партії та пробний збут на об­меженому ринку.

7. Серійне (масове) виробництво та освоєння ринку.

1- й етап. Пошук ідей щодо оновлення продукції.

На цьому етапі необхідною є організація постійного над­ходження якомога більшої кількості нових ідей, які б одночасно враховували можливості підприємства. Джерелом ідей можуть бути працівники підприємства, науково-дослідні та проектно- конструкторські організації, покупці, постачальники, конкурен­ти, ярмарки, виставки і т.п.

й етап. Оцінка ідей та пошук найбільш прийнятної.

Аналіз ідей відбувається за ступенем їх важливості для пі­дприємства. Основним критерієм оцінки може служити майбут­ня прибутковість продуктів, а також придатність ідеї для пода­льшої розробки. На цьому етапі також здійснюється приблизна оцінка обсягів попиту та тенденцій його розвитку. Розглядають­ся питання можливості технічної реалізації проекту, відсутності юридичних проблем (перевірка на відсутність патенту в інших осіб) та ризику при експлуатації продукту споживачами.

й етап. Оцінка споживчих властивостей нової про­дукції та аналіз ринку.

Після схвалення певної ідеї додатково оцінюються влас­тивості нової продукції, а саме: тривалість життєвого циклу, стійкість до сезонних коливань, простота використання, дизайн, можлива собівартість, економічність експлуатації, якість, поту­жність, габаритні розміри, термін використання, надійність при експлуатації, універсальність використання, співвідношення стандартних та специфічних елементів.

На даному етапі проводять також попередній аналіз ри­нків щодо забезпечення конкурентоспроможності нової продук­ції. Для цього вивчають наступне: існуюча та можлива конкуре­нція, розмір ринку, можливість конкурентоспроможних цін, ступінь ризику при освоєнні ринку.

2- й етап. Вивчення особливостей виробництва та існую­чих можливостей підприємства щодо випуску нової продукції.

Даний етап передбачає аналіз технічної бази підприємства стосовно її готовності до розробки та виготовлення нової проду­кції. Фахівці вивчають різні способи виробництва продукту з метою обрання такого варіанту, який забезпечить мінімальні зміни при вдосконаленні виробництва. Це знизить витрати на освоєння нового продукту та прискорить початок його виробни­цтва. Крім того, розглядають рівень інвестицій, відповідність виробничим потужностям, тривалість часу до початку реалізації, простота виробництва, доступність виробничих ресурсів.

3- й етап. Проектування продукту.

На даному етапі проводяться роботи з проектування: роз­робка пропозицій та обґрунтувань, передпроектна та проектна підготовка. Проект містить основні результати проектних робіт та повну характеристику властивостей, які буде мати нова про­дукція, технологію її виробництва та економічне обгрунтування.

4- й етап. Виготовлення обмеженої партії та пробний збут на обмеженому ринку.

Здійснюються організаційні роботи щодо підготовки до виробництва та виготовлення прототипу продукту, який прида­тний для випробувань. На цьому етапі перевіряється придат­ність запропонованої технології для виготовлення нової продук­ції, розгортається дослідне виробництво для її обмеженого ви­пуску. Для виготовленої у невеликій кількості продукції органі­зовують пробний збут, щоб визначити реакцію покупців та при­йняти рішення про запуск її в серійне (масове) виробництво. Отримана в результаті збуту інформація дозволяє визначити фа­ктичний рівень витрат виробництва, врегулювати ціну, намітити шляхи просування товару.

За позитивними результатами дослідного виробництва та пробного збуту вище керівництво приймає рішення про затвер­дження проекту та виділення коштів на організацію та здійснен­ня серійного (масового) виробництва.

7-й етап. Серійне (масове) виробництво та освоєння ринку.

В процесі розгортання основного виробництва закінчу­ються роботи, що були розпочаті на попередніх етапах: ство­рення упаковки, тари, розробка технічної документації та рек­лами. Виробництво забезпечується необхідним обсягом ресур­сів. Проводиться активна рекламна компанія та заходи для осво­єння ринку.

Інновації в області технологій, технічних, організаційних та інших рішень також починаються з пошуку та оцінки ідей, а закінчуються розробкою відповідних проектів. Кожен іннова­ційний проект оформляється у вигляді заявок-пропозицій. Ком­плект заявок-пропозицій є планом інновацій.

Він може входити до складу стратегічного плану та не оформлятися окремим документом. На основі плану інновацій складаються плани інвестицій за окремими напрямами.

2. Розробка плану інвестицій за окремими напрямами

Планування інвестицій за окремими проектами склада­ється з наступних етапів:

1. Визначення часових горизонтів інвестицій.

2. Визначення вартості інвестиційних проектів.

3. Вибір найбільш ефективних шляхів реалізації проектів, які повинні перебувати в тісному взаємозв'язку із зага­льною стратегією підприємства (місією, загальними стра­тегічними цілями) і визначати цілі та принципи розподілу інвес­тиційних ресурсів на певний період.

4. Оцінка розроблених планів інвестицій за наступними критеріями:

  • узгодженість інвестиційної стратегії із загальною стратегією розвитку підприємства та зовнішнім сере­довищем;
  • відповідність ресурсного потенціалу підприємства сформованій інвестиційній стратегії;
  • прийнятність рівня ризику;
  • економічні результати, що будуть отримані внаслідок реалізації інвестиційного поекту;

5. Прийняття рішення про джерела фінансування.

Необхідний обсяг інвестицій залежить від економічної си­туації на ринку.

1. Ринковий попит на продукцію підприємства задоволь­няється повністю. Це не вимагає нарощування обсягів вироб­ництва на даному підприємстві. У такому випадку має здійсню­ватися лише просте відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань. Обсяг необхідних інвестицій ви­значається на основі даних про потребу в новому обладнанні, цін на нього з врахуванням вартості монтажу;

2. Попит на продукцію підприємства є зростаючим. В та­кому випадку має сенс збільшення обсягів виробництва продук­ції з метою приросту прибутку. Для цього необхідне розширене відтворення основних фондів і нарощування виробничої поту­жності підприємства шляхом реконструкції, технічного пере­оснащення, розширення виробництва за попередньо розроб­леним проектом.

Такий проект складається за розділами:

  • зведені техніко-економічні показники;
  • заходи для окремих напрямів технічного, технологіч­ного та організаційного розвитку;
  • потреба в обладнанні.

Для визначення необхідного обсягу капіталовкладень використовують метод прямого рахунку та даними кошторису технічного переозброєння, реконструкції або розширення виро­бництва

3. Попит на пропоновану підприємством продукцію різко зменшився (вона втратила конкурентоспроможність). Підприємство повинно модернізувати її виробництво або організувати виготовлення нової продукції. В такій ситуації слід здійснити докорінну перебудову техніко-технологічної бази ви­робництва. Розрахунок необхідного обсягу капіталовкладень проводять аналогічно, як в попередній ситуації, але враховують значні розміри капітальних затрат на маркетингові дослідження, можливу диверсифікацію виробництва.

3. Складання зведеного плану інвестицій

На підприємстві одночасно може здійснюватися кіль­ка проектів.

Зведений план передбачає визначення для кожного ін­вестиційного проекту та в цілому для всього підприємства на­ступних показників:

  • загальних обсягів інвестицій на планований період усього і за роками життєвого циклу проекту;
  • структури інвестицій (обсягів інвестицій у розрізі на­прямів використання);
  • джерел фінансування інвестицій у розрізі внутрішніх і зовнішніх;

грошових потоків;

  • показників ефективності;
  • кінцевих фінансових результатів.

Розрахунок грошових потоків підприємства, що вини­кають у результаті здійснення інвестиційних проектів, передба­чає визначення: планових обсягів продажу, планової суми пря­мих і загальновиробничих витрат у собівартості реалізованої продукції, чистого прибутку та чистих грошових надходжень.

При розрахунку грошового потоку плановий термін інвес­тицій доцільно розділити на три періоди:

1. розробка та початок впровадження інвестиційного проекту;

2. реалізація проекту;

3. завершення проекту.

Для аналізу грошових потоків використовують наступні синтетичні показники: початкові інвестиційні витрати, чистий грошовий потік в періоді, ліквідаційний грошовий потік. Завер­шальним етапом оцінки грошового потоку від інвестиційного проекту є складання плану грошових потоків інвестиційного проекту (табл. 1).

Розрахунок показників ефективності інвестицій передба­чає розрахунок наступних аналітичних коефіцієнтів: чистого приведеного ефекту; індексу рентабельності інвестицій; норми рентабельності; терміну окупності проекту і коефіцієнта ефек­тивності.

Таблиця 1.

План грошових потоків інвестиційного проекту

Показники

Початкові інвестиції

На 01.01_______

На 01.01....

Ліквідаційний період (01.01...)

Початкові інвестиції (-)

 

 

 

 

Операційний потік (+,-)

 

 

 

 

Ліквідаційний потік (+,-)

 

 

 

 

Всього чистий грошовий потік за проектом (+,-)

 

 

 

 

Розрахунок кінцевих фінансових результатів дозволяє ви­значати і планувати розміри надлишку і нестачі коштів підпри­ємства, передбачати на цій основі розміри залучення в оборот кредитних ресурсів, а також терміни і суми їхнього погашення, виплати відсотків за кредитами.

Розгорнутий розрахунок кінцевих фінансових результатів здійснюється на стадії тактичного планування, на якій форму­ються вихідні дані для підготовки фінансового плану.