2. Методика планування виробничої програми : Планування діяльності підприємства : B-ko.com : Книги для студентів

2. Методика планування виробничої програми

План виробничої програми підприємства розробляється на основі плану обсягу продажу (сформованого портфелю замов­лень), але з урахуванням виробничих можливостей підприємст­ва. Вони залежать в значній мірі від наявних виробничих поту­жностей та перспектив щодо їх розширення.

Розробка виробничої програми передбачає декілька ета­пів, що представлені на рис. 2. Розглянемо суть кожного з них більш детально.

Аналіз виконання плану виробництва за попередній період

Планування обсягу випуску продукції на основі плану обсягу

продажу

Аналіз та планування виробничої потужності підприємства

Прийняття проекту виробничої програми

Економічна оцінка виробничої програми

Затвердження виробничої програми на плановий період

Рис.2. Етапи розробки виробничої програми

1-й етап. Аналіз виконання плану виробництва за по­передній період

На цьому етапі порівнюються фактичні та планові обсяги випуску продукції як загалом по підприємству так і за окремими за виробами. Розраховуються їх темп росту та приросту.

Крім того, оцінюється виконання плану за асортиментом, виявляються внутрішні й зовнішні причини його невиконання, визначається фактична структура виробничої програми за номе­нклатурними позиціями та асортиментом.

Аналізується ритмічність виробництва, яка характеризує рівномірність випуску продукції, що передбачена планом виро­бництва. Для цього використовується коефіцієнт ритмічності.

Він розраховується як відношення планового випуску продукції за період у натуральному або вартісному вимірі до фактичного випуску продукції. Оцінка ритмічності дозволяє також визначи­ти впущені можливості підприємства щодо виробництва проду­кції у зв'язку із неритмічною роботою.

Наприкінці даного етапу оцінюються наступні показники: питома вага в загальному випуску нової продукції, сертифікова- ної продукції, конкурентоздатної продукції; одиничні та ком­плексні показники, що характеризують властивості продукції (корисність, надійність); втрати від браку; штрафи та пеня за неякісну продукцію.

При цьому визначається їх динаміка, виявляються причи­ни зміни та ступень впливу якості продукції на основні показни­ки роботи підприємства (випуск готової продукції, виручка від реалізації продукції, прибуток, ефективність використання ре­сурсів).

2-й етап Планування обсягу випуску продукції на ос­нові плану обсягу продажу

На даному етапі проект плану обсягу випуску (виробничої програми) розробляється тільки з орієнтацією на ринок (попит) без врахування виробничої потужності підприємства. На основі плану обсягу продажу (заявок портфелю замовлень, укладених договорів, виявлених місткості ринку та можливостей підприєм­ства на ринку) формується номенклатура й асортимент випуску продукції, визначається загальний обсяг виробничої програми. Розрахунки здійснюються в наступній послідовності:

визначення виробу-представника;

перерахунок асортименту портфелю замовлень на вид продукції, що прийнятий як представник.

Визначення виробу-представника. На основі портфе­лю замовлень обираються види виробів, що займають в ньому найбільшу питому вагу. Асортимент відібраної продукції струк- турується за певними параметрами (типорозмірами), в кожному отриманому параметричному ряді обирається виріб- представник, що займає в ньому найбільшу частку.

Перерахунок асортименту портфелю замовлень на вид продукції, що прийнятий як представник. Спочатку ви­значається коефіцієнт перерахування як відношення трудоміст­кості кожного виду продукції до трудомісткості обраного пред­ставника:

Т-

Р • =~L,

кі Т Тп

де Т; - трудомісткість кожного і-го виду продукції;

Тп - трудомісткість обраного представника.

Перерахунок асортименту здійснюється шляхом визна­чення добутку кількості виробів, яка передбачена планом обсягу продажу та коефіцієнту перерахування. Результати підсумову­ються, а отримана сума є проектом виробничої програми підп­риємства, що сформований на основі плану обсягу продажу (портфелю замовлень):

і

T = X KviPki ,

i=1

де К - кількість виробів і-го виду продукції;

Рк - коефіцієнт перерахування для і-го виду продукції.

Приклад. Асортимент продукції підприємства складається з виробів А, Б та С. За виріб-представник обраний виріб А. Тру­домісткість продукції складає: А- 28 н-год, Б- 32 н-год; С - 16 н- год. Річні показники плану обсягу продажу: виріб А - 1,2 тис. шт.; Б- 400шт.; С - 840 шт.. Коефіцієнти перерахування відпові­дно дорівнюють: 1,0; 1,14; 0,57. Виробнича програма у перера­хунку на виріб А складе: 1200 + (400 х 1,14) + (840 х 0,57) =2135 шт.

При розробці виробничої програми значну увагу приділя­ють не тільки обсягам випуску, а й номенклатурі та асортимен­ту. Планова номенклатура продукції повинна не тільки забезпе­чити задоволення споживчого попиту, а й відповідність обсягу випуску продукції виробничій потужності підприємства.

При розробці виробничої програми виникає необхідність прийняття оптимальних планових рішень з метою досягнення підприємством максимальних результатів. Наприклад, визна­чення оптимальної структури виробничої програми щодо асор­тименту та обсягу випуску, яка б забезпечила максимальний прибуток від реалізації продукції.

Розглянемо на конкретному прикладі вирішення завдання оптимізації обсягів виробництва продукції для отримання мак­симального прибутку при певних обмеженнях підприємства в ресурсах. Загальновизнаною моделлю для вирішення цього за­вдання є модель Л.Конторовича:

і

F(x) = Xaixi ^max, i=1

де а; - прибуток від реалізації продукції;

х; - кількість і-ї продукції.

Приклад. Підприємство виготовляє продукцію А та про­дукцію Б з певного матеріалу. На наступний квартал ним був підписаний контракт на виготовлення 80 шт. продукції А. Решту виробів підприємство планує реалізовувати на ринку. Можливо­сті підприємства щодо виготовлення продукції обмежені наяв­ними ресурсами, дані про які подані в таблиці. Для вирішення даного завдання використаємо метод лінійного програмування.

Таблиця.

Вихідні дані для розробки оптимальної _______ виробничої програми

Ресурси

А

Б

Обсяг ресурсів

Витрата матеріалу на 1 виріб, умов.од.

0,5

0,04

200

Витрата праці, люд.-год.

12

0,6

1 800

Прибуток від реалізації одного виро­бу, грн.

180

20

х

Розв'язок:

х1 - кількість продукції А; х2 - кількість продукції Б. Математична модель завдання: цільова функція: 180 х1+ 20 х2 ^ max

0,5 х1 + 0,04 х2 < 200 (витрата матеріалу) 12 х1 + 0,6 х2 < 1 800 (витрата праці) х1> 80 (контракт) х1 > 0, х2 > 0, х1, х2 - цілі числа

Натиснемо ВЬІПОЛНИТЬ для отримання результату (рис.

5).

Використаємо можливості табличного процесору Excel, а саме «Поиск решения» для проведення розрахунків (рис. 3).

 

А

В

С

D

1

X

Обмеження

 

Ресурси

2

0

=0,5*Л2-Ю,04*АЗ

 

200

3

0

=12*А2+0,6*АЗ

<=

1800

4

Прибуток від реалізації

180

20

 

5

Цільова функція

=А2*В4

=АЗ*С4

=В5+С5

6

 

 

 

 

Рис. 3.

У меню СЕРВИС оберемо ПОИСК РЕШЕНИЯ. До діало­гового вікна занесемо необхідні дані (рис. 4).

 

А

В

С

D

1

X

Обмеження

Ресурси

2

ЗО

96

<=

200

3

1400

1800

<=

1800

4

Прибуток від реалі;

130

20

 

5

Цільова функція

14400

23000

424001

6

 

 

 

 

7

 

 

 

 

Рис. 5.

Максимальний прибуток 42400 грн. підприємство матиме при хі = 80 (виріб А), х2 = 1 400 (виріб Б).

3-й етап. Аналіз та планування виробничої потужності

підприємства

Проект виробничої програми підприємства, який сформо­ваний на основі портфелю замовлень (плану обсягу продажу) потребує узгодження з можливостями підприємства щодо його реалізації, які визначаються його наявними виробничими поту­жностями.

Виробнича потужність - це максимально можливий об­сяг випуску продукції за певну одиницю часу з використанням прогресивних технологій при повному завантаженні виробничо­го обладнання та виробничих площ.

На основі розрахунків виробничої потужності:

виявляють резерви зростання виробництва,

встановлюють обсяги випуску продукції;

визначають потребу в збільшенні виробничих потужно­

стей.

Аналіз та планування виробничої потужності підприємст­ва проводять в наступній послідовності:

Визначення наявної виробничої потужності.

Аналіз ефективності використання потужності підпри­ємства.

Визначення планового коефіцієнту використання по­тужності.

Розрахунок виробничої потужності підприємства у плановому періоді.

1. Визначення наявної виробничої потужності підпри­ємства.

Розрізняють наступні види виробничої потужності:

вхідну;

вихідну;

середньорічну.

Вхідна потужність визначається за обладнанням, що встановлене на підприємстві на початок планового періоду.

Вихідна потужність визначається з урахуванням вибуття та введення потужностей протягом планового періоду. На кі­нець планованого року вона розраховується наступним чином: до потужності на початок року додається її приріст та відніма­ється вибуття протягом року.

При плануванні випуску продукції використовується се­редньорічна потужність, що розраховується за формулою:

М1 М2 М3

ВП = ВП + ВП X—1 + ВП, X—^ - ВП X—Ц

сер п введ 12 Ф 12 вивед 12 '

де ВПп - виробнича потужність на початок планованого періоду (року);

ВПввед - виробнича потужність, що введена протягом пла­нового періоду;

ВПф - приріст виробничої потужності за рахунок планово­го підвищення продуктивності роботи обладнання (організацій­ні та інші заходи, що не вимагають капітальних вкладень);

ВПвивед. - зменшення потужності за рахунок її вибуття.

М1, М2, М3 - відповідно кількість місяців роботи потужно­стей.

Для розрахунків використовуються наступні вихідні дані: плановий фонд робочого часу одиниці обладнання; кількість обладнання; продуктивність обладнання в одиницю часу; тру­домісткість виробничої програми; досягнутий відсоток вико­нання норми виробітку.

Виробнича потужність підприємства визначається за по­тужністю основного цеху або декількох основних цехів (підроз­ділів). Основними вважають такі цехи, в яких знаходиться біль­ша частина основних засобів та витрачається найбільша кіль­кість праці на виготовлення продукції. Виробнича потужність основного цеху відповідає потужності основної виробничої ді­лянки, величина якої визначається за виробничою потужністю основної групи обладнання.

При розрахунку виробничої потужності приймається до уваги все наявне обладнання, незалежно від того, працює воно чи не працює у зв'язку із несправностями, ремонтом, модерніза­цією. Враховується також обладнання, що знаходиться на стадії монтажу та на складах (призначене до введення в експлуатацію в планованому періоді). При визначенні виробничої потужності підприємства обладнання допоміжних і обслуговуючих цехів не враховується.

Дані розрахунки доцільно проводити за наступним алго­ритмом:

визначення потужності обладнання (групи обладнання);

визначення потужності виробничої ділянки;

визначення потужності цеху (корпусу);

визначення потужності підприємства в цілому.

При розрахунку виробничої потужності обладнання ста- ночного типу спочатку визначається плановий ефективний фонд робочого часу одиниці обладнання. Розрізняють календарний, номінальний і ефективний плановий фонди часу.

Календарний фонд розраховується для безперервного ви­робництва та дорівнює добутку числа днів у році та кількості годин у добі.

На більшості підприємств є певний режим роботи, тому весь календарний фонд робочого часу може бути невикориста­ний. В цьому випадку розраховуються номінальний та ефектив­ний фонд робочого часу обладнання.

Номінальний фонд роботи обладнання визначається на­ступним чином:

Н = (Кф - ВС) х 3 х Гз,

де Кф - кількість календарних днів у році;

ВС - кількість вихідних та святкових днів;

3 - кількість змін на добу;

Гз - тривалість зміни у годинах.

Ефективний фонд робочого часу обладнання: ЕФ = Н - Вт,

де Вт - планові втрати часу на ремонт, налагодження та переналагодження, знаходження в резерві.

Виробнича потужність одиниці обладнання.

Використовують два методи розрахунку:

3а продуктивністю обладнання.

3а трудомісткістю виготовлення продукції.

За продуктивністю обладнання. Застосовується, як пра­вило, у безупинних виробництвах. Виробнича потужність ви­значається як добуток річного планового ефективного фонду робочого часу обладнання та його продуктивності в одиницю часу:

ВПод = ЕФ х Пч х Квн,

де Пч - продуктивність роботи обладнання в одиницю ча­су;

Квн - коефіцієнт виконання норми виробітку

За трудомісткістю виготовлення продукції. Застосову­ється переважно в дискретних виробництвах. Виробнича поту­жність за цим методом визначається на основі трудомісткості виготовлення (обробки) одиниці продукції (частини продукції) за наступною формулою:

ЕФ ту

ВПод - — Квн, 1 од

де Тод - трудомісткість виготовлення (обробки) одиниці продукції (частини продукції).

Виробнича потужність ділянки, цеху.

Виробнича потужність цеху (ділянки) з однотипним обла­днанням визначається як добуток його середньорічної кількості даного виду обладнання (Ч) та виробничої потужності одиниці обладнання:

- при ррозрахунках за продуктивністю обладнання

ВПцеху = ВПод х Ч або ВПцеху = ЕФ х Пч х Квн х Ч;

- при розрахунках за трудомісткістю виготовлення про-

дукції

ЕФ

ВПод = — * Квн * Ч-

Приклад. Визначимо виробничу потужність цеху за про­дуктивністю обладнання. Вихідні та розрахункові дані предста­влені в таблиці 2.

Таблиця 2.

Виробнича потужність цеху за продуктивністю обладнання

Тип облад­нання

Кількість обладнан­ня, шт.

Ефективний фонд робочо­го часу обла­днання, тис. год.

Продуктив­ність одиниці обладнання, шт./год.

Виробнича потужність обладнання, тис. шт.

Р

30

117

0,2

23,4

С

20

78

0,33

26,0

Ш

10

39

0,5

19,0

На основі даних таблиці можна зробити висновок, що ос­новною є група обладнання «Р», що займає найбільшу питому вагу в загальній кількості обладнання. Виробнича потужність його дорівнює 23,4 тис. шт. виробів, що й приймається за виро­бничу потужність даного цеху. При цьому обов'язковим є роз­робка плану заходів для ліквідації «вузького місця» даного цеху, а саме для підвищення виробничої потужності обладнання гру­пи «Ш».

Виробнича потужність цеху, який оснащений різноманіт­ним обладнанням, визначається пропускною спроможністю ос­новної групи за умови, що на даному обладнанні виготовляють­ся деталі для одного найменування виробу.

Якщо ж на ньому обробляються (виготовляються) деталі для декількох найменувань, то виробничу потужність цеху роз­раховують на основі трудомісткості збірного комплекту виробів, що формується на основі їх кількісного співвідношення, перед­баченого у виробничій програмі. При цьому по кожній групі об­ладнання розраховується норма трудомісткості обробки одного комплекту. Виробнича потужність групи обладнання розрахову­ється як відношення планового ефективного фонду часу роботи кожної групи на норму трудомісткості одного комплекту.

Існують цехи, виробнича потужність яких залежить від розміру виробничої площі, наприклад, збиральні, формувальні. їх потужність визначається наступним чином:

ВПп _ ^,

п м

де S - корисна виробнича площа цеху;

ЕТ - ефективний фонд часу використання виробничої площі;

М - кількість кв.метро-годин для виготовлення одиниці продукції.

Виробнича потужність підприємства.

Виробнича потужність підприємства, як згадувалося ви­ще, визначається за потужністю основного цеху (цехів). Для її найбільш повного використання доцільно встановити відповід­ності потужностей основних та інших цехів (виробничих, допо­міжних), що також дозволяє запобігти утворенню «вузьких місць» та їх ліквідації. Вона можлива завдяки, наприклад, про­веденню модернізації обладнання, перегляду технологічних процесів та норм, збільшенню змінності.

Визначення ступеня відповідності виробничих потужнос­тей цехів та виявлення «вузьких місць» здійснюється за допомо­гою коефіцієнту сполученості:

Кс = ВП1: ВП2,

де ВП1 ВП2 - виробнича потужність цехів, для яких ви­значається коефіцієнт.

Наприклад, виробнича потужність основного цеху А - 25 тис. одиниць продукції, іншого виробничого цеху В - 20 тис. одиниць. Коефіцієнт сполученості дорівнюватиме - 0,8 (менше 1). Це свідчить про наявність «вузького місця» (цех В) та необ­хідність в додаткових заходах для підвищення виробничої по­тужності цеху В.

2. Аналіз ефективності використання потужності підприємства

Для аналізу ефективності використання виробничої поту­жності розраховуються:

- коефіцієнт використання виробничої потужності - від­ношення обсягу виробленої продукції до планової або фактичної виробничої потужності. Низьке значення цього коефіцієнту (мен­ше 70%) свідчить про наявність резервів збільшення обсягу випус­ку продукції в плановому періоді. Даний показник об'єктивно ві­дображує напруженість виробничої програми підприємства. Прик­лад розрахунку даного показника приведений в таблиці 3.

Таблиця 3.

Вихідні дані для аналізу ефективності використання потужності

Назва продукції

Обсяг ви­пуску, шт.

Середньорічна виробни­ча потужність, шт..

Коефіцієнт викорис­тання виробничої по­тужності

А

814

858

94,9

Б

930

980

94.9

В

233

245

95,1

коефіцієнт екстенсивного використання обладнання - відношення фактичного часу роботи обладнання до норматив­ного (планового) з урахуванням режиму роботи підприємства та часу для проведення регламентованого ремонту. Даний показ­ник характеризує ступінь використання часу роботи обладнання.

коефіцієнт інтенсивного використання обладнання - ві­дношення фактичного обсягу виробництва продукції на конкре­тному обладнанні за одиницю часу до нормативної продуктив­ності цього обладнання. Даний коефіцієнт свідчить про ступінь використання потужності обладнання.

інтегральний коефіцієнт використання обладнання є до­бутком інтенсивного та екстенсивного коефіцієнтів, характери­зує рівень використання обладнання в часі та за потужністю.

коефіцієнт змінності_роботи обладнання:

для працюючого він розраховується як відношення загаль­ної кількості обладнання, що працює в кожну зміну за добу (до­буток числа станків та числа змін) до кількості одиниць встано­вленого обладнання (загальне число станків, що працювало про­тягом дня). Наприклад, 50 станків працювало протягом дня, з них в одну зміну 10, у дві - 22, у три - 18, тоді коефіцієнт змін­ності дорівнює 1*10+2*22+3*18/50=2,16

для встановленого він дорівнює добутку коефіцієнту змінності обладнання, що працювало та частки цього обладнан­ня у встановленому. Наприклад, у цеху встановлено 60 станків, з них працювало тільки 50 одиниць, тоді частка працюючого об­ладнання складе 50/60=0,833, а коефіцієнт змінності встановле­ного обладнання - 2,16*0,833 = 1,8

Розрахунок рівня використання потужностей здійснюєть­ся для кожного виду продукції.

3. Визначення планового коефіцієнту використання потужностей

На основі розрахунків наявної виробничої потужності та ефективності її використання виявляються певні внутрішньови­робничі резерви збільшення потужностей без введення додатко­вого обладнання (виробничих потужностей).

Внутрішньовиробничі резерви підвищення ефективності використання діючих виробничих потужностей поділяються на екстенсивні й інтенсивні.

екстенсивні - збільшення ефективного фонду часу робо­ти обладнання в межах режиму роботи підприємства (скорочен­ня внутрішньозмінних і цілоденних простоїв обладнання, трива­лості планових ремонтів).

інтенсивні - більш повне завантаження обладнання в одиницю часу.

Плановий коефіцієнт використання виробничих потужно­стей розраховується як добуток даного коефіцієнту в звітному році та індексу його зростання в плановому періоді.

5. Розрахунок виробничої потужності підприємства у плановому періоді

Виробничу потужність варто розраховувати для всіх видів продукції у натуральних і вартісних показниках._На початково­му етапі планування виробничих потужностей (для виконання виробничої програми) їх величина розраховується як добуток потужностей звітного періоду та планового коефіцієнту ефекти­вності використання виробничих потужностей.

Отримана величина є проектом виробничої програми під­приємства, що сформований на основі його потужностей (мож­ливостей).

Проект виробничої програми підприємства, що сформова­ний на основі портфелю замовлень (плану обсягу продажу) по­рівнюється з отриманою плановою величиною виробничої по- тужністі та з'ясовується, чи досить наявних потужностей для виконання виробничої програми на плановий рік по кожному виробу-представнику.

За умови, коли виробнича потужність підприємства пере­вищує показники даного проекту, то має місце недовантаження (неповне використання) потужностей, що сприяє зростанню ви­трат на виробництво продукції. В цьому випадку необхідно шу­кати додаткові можливості збільшення обсягу продажу та їх до­вантаження.

Якщо даний проект виробничої програми перевищує ви­робничу потужність (при розширенні асортименту продукції, через наявність застарілого обладнання), то реалізація його стає неможливою за існуючих умов. З метою збереження покупців необхідно провести комплекс заходів щодо ліквідації «вузьких місць» та збільшення виробничих потужностей або відмовитися від можливості підвищення обсягів випуску та реалізації (мож­ливостей підприємства на ринку).

Таким чином, виробнича програма є інструментом узгоджен­ня можливого обсягу продажу (можливостей підприємства на рин­ку) з виробничою потужністю підприємства в планованому періоді.

Для такого узгодження розробляється плановий баланс виробничих потужностей щодо кожного виду продукції та підп­риємства в цілому.

У ньому відображуються наступні показники:

виробничі потужності на початок планового періоду (вхідна);

величина введених потужностей протягом планового періоду;

величина виведених потужностей за плановий період;

виробничі потужності на кінець планового періоду (вихідна);

середньорічна потужність у плановому періоді.

Баланс складається з чотирьох розділів:

й розділ. Потужність на початок планового періоду. В ньому вказуються основні дані щодо наявних потужностей на початок планового року (назва обладнання, дата введення в екс­плуатацію, потужність та ін.)

1- й ррозділ. Збільшення потужності в планованому році. В даному розділі міститься інформація про запровадження в дію нових і розширення діючих потужностей (їх величина). Плану­ється збільшення потужностей за рахунок реконструкції, пере­озброєння, організаційно-технічних заходів.

2- й ррозділ. Зменшення виробничої потужності в планова­ному році. В ньому надається інформація про вибуття як зага­лом по підприємству, так і в розрізі окремих причин: зміна но­менклатури продукції або збільшення трудомісткості, зміна ре­жиму роботи, зменшення змінності, вибуття внаслідок старіння.

3- й розділ. Потужність на кінець планованого періоду. Крім даних про виробничу потужність на кінець року, в цьому розділі вказується величина середньорічної потужності та кое­фіцієнт використання середньорічної потужності в планованому році.

На основі планового балансу виробничих потужностей і в ході його розробки здійснюється:

  • уточнення можливостей для виконання виробничої програми;
  • визначення коефіцієнта використання виробничих по­тужностей;
  • визначення необхідності в інвестиціях для збільшення потужностей і ліквідації «вузьких місць».

4-й етап. Прийняття проекту виробничої програми

Проект виробничої програми підприємства, що сформова­ний на основі портфелю замовлень, змінюють не тільки у відпо­відності до даних планового балансу виробничих потужностей.

В подальшому виробнича програма має бути скорегована на величину зміни залишків готової продукції на початок та кі­нець планового року:

Овп = Оп - Зп + Зк,

де 0вп - виробнича програма на плановий період;

Оп - проект виробничої програми, що відповідає можли­востям підприємства;

Зп - залишки готової продукції на початок року;

Зк - залишки готової продукції на кінець року.

Запаси готової продукції на початок планового періоду визначаються за їх фактичною величиною на кінець поперед­нього (звітного) періоду. Залишки готової продукції на кінець планового періоду визначаються на основі норми запасу готової продукції на складі в днях та одноденного випуску продукції.

Приклад. Показники проекту виробничої програми, дані про запаси готової продукції подані в таблиці 4. Необхідно ско­регувати виробничу програму на зміну залишків готової проду­кції.

Таблиця 4.

Вихідні дані для розрахунку виробничої програми підпри-

емства на плановий період

 

Проект виробничої програми,

Запаси готової про-

 

Найменування продукції

дукції, шт.

Виробнича

На по­чаток року

На кінець

програма, шт.

 

шт.

року

А

2000

50

70

2020

Б

3000

100

90

2990

В

4000

120

100

3980

Уточнений таким чином проект виробничої програми приймається підприємством як кінцевий проект, який потребує ще економічної оцінки.

5-й етап. Економічна оцінка виробничої програми

Економічна оцінка виробничої програми здійснює насту­пним чином:

1. Перевіряється, чи знаходиться планований обсяг випус­ку продукції в межах точки беззбитковості. Вона відповідає об­сягу виробництва, що не забезпечує підприємству ні прибутку, ні збитку. Прибуток має нульове значення, коли витрати та до­хід від реалізації продукції рівні. Обсяг виробництва, що забез­печує такий стан в діяльності підприємства, називається крити­чним або «точкою беззбитковості». Більш детально питання ви­значення цього показника розглядалося при вивченні методів прийняття планових рішень.

2. Оцінюється ефективність прийнятого плану за допомо­гою наступних показників:

  • фондовіддачі, що розраховується як відношення вар­тості готової продукції до середньорічної вартості ос­новних виробничих фондів;
  • фондоміскості - зворотного показника до фондовід­дачі, що визначається як відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до вартості го­тової продукції;
  • рентабельності продукції, тобто відношення валового або чистого прибутку до собівартості реалізованої або готової продукції;
  • рентабельності продажу, яка визначається як відно­шення прибутку від реалізації продукції на суму отри­маної виручки;
  • рентабельності (прибутковості) капіталу, яка обчис­люється відношенням прибутку до середньорічної вар­тості основного й оборотного виробничого капіталу.

6-й етап. Затвердження виробничої програми на пла­новий період

На цьому етапі проект виробничої програми затверджу­ється керівництвом та доводиться до структурних підрозділів підприємства.