2. Методика планування потреби в матеріально-технічних ресурсах

Планування матеріально-технічного забезпечення вироб­ничої програми починається з розробки плану потреби в матері­ально-технічних ресурсах.

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів здійснюється за допомогою наступних показників:

Матеріаломісткість продукції - це фактичні витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції або на одну грив­ню виготовленої продукції.

Коефіцієнт виходу або видобутку готової продукції з вихідної сировини відношення обсягу виготовленої продукції до обсягу переробленої сировини за певний період часу.

Коефіцієнт використання матеріалів або сировини -

відношення чистої ваги виробу до норми витрати або фактичної витрати сировини (матеріалу), що встановлюється на виготов­лення одиниці продукції (роботи).

Коефіцієнт використання площі або об'єму матеріалу (тканини, шкіра, деревина) відношення площі, об'єму отриманих виробничих заготовок до вихідної площі або об'єму.

В плані передбачається визначення потреби в: сировині та матеріалах; паливі та енергії; обладнанні.

1. Потреба в сировині та матеріалах

Потреба в сировині та матеріалах визначається для основ­ного виробництва, капітального будівництва, технічного розви­тку, ремонтно-експлуатаційних потреб, незавершеного вироб­ництва.

Потреба в матеріалах (сировині) для основного вироб­ництва.

Для визначення такої потреби використовується різні ме­тоди, наприклад:

  • метод прямого рахунку;
  • індексний метод;
  • метод екстраполяції.

1. Метод прямого рахунку.

Метод прямого рахунку використовується, коли існують норми витрат матеріалу (сировини) для виготовлення одиниці продукції.

Метод прямого рахунка при наявності норм витрат для певного виробу.

Даний метод передбачає, що потреба в матеріалах (сиро­вині) для виконання виробничої програми на плановий рік роз­раховується наступним чином:

МС, =ІНЙ х Orat,

t=1

де Нй - норми витрати і-го виду матеріалу на одиницю t-го виду продукції;

Опл - плановий обсяг випуску t-го виду продукції.

Наприклад, для виготовлення одних брюк необхідно 1,2 м тканини, для виготовлення головного убору - 0,5 м цієї ж тка­нини. Виробнича програма на плановий рік передбачає виготов­лення 5 тис. головних уборів та 10 тис. брюк. Потреба в тканині для виконання запланованого обсягу випуску становитиме: 1,2 х 10 000 + 0,5 х 5 000 = 14, 5 тис.м.

При значній різноманітності асортименту для розрахунків використовуються різновиди методу прямого рахунку: за анало­гією та за типовим представником.

Метод за аналогією використовується, коли на момент розрахунку потреби в матеріалі (сировині) відсутні норми ви­трат для певного виробу (нова продукція). Такі вироби прирів­нюються до аналогічних, на які є норми витрати матеріалів. При цьому враховують певні особливості продукції, для якої визна­чають потребу в матеріалі (сировині). З цією метою до розраху­нків вводиться поправочний коефіцієнт, а потреба в матеріалах визначається:

МСі =£ни х O^t х Кіа,

t=1

де Ніа - норма витрати матеріалу на аналогічний виріб;

Опл - плановий обсяг випуску t-го виду продукції;

Кіа - поправочний коефіцієнт, що враховує особливості використання матеріалу для виробництва даного виробу порів­няно з аналогічним (наприклад, відношення ваги нового виробу до ваги аналогічного).

Метод за типовим представником використовується при значній різноманітності асортименту. В цьому випадку розрахунок здійснюється за виробом, що найбільш точно відображає потребу в матеріалах для певної групи продукції. Потреба в матеріалі (с