2. Планування виробничої програми підрозділів.

Системи оперативного планування.

Виробнича програма основних підрозділів (підрозділів основного виробництва) - це обсяг продукції певної номенкла­тури та асортименту, яка має бути виготовлена в плановому пе­ріоді згідно зі спеціалізацією та виробничою потужністю цих підрозділів. Порядок розробки виробничої програми підрозділів підприємства залежить від:

  • технологічного зв'язку між ними;
  • ступеня завершеності в підрозділах циклу виготовлен­ня продукції;
  • подальшого спрямування продукції: на подальшу об­робку, внутрішні потреби або на ринок (за межі підп­риємства).

Оперативно-календарне планування передбачає календарне пов'язання у часі виробничих процесів структурних підрозділів підприємства, враховує послідовність виробництва продукції та її основних частин, тривалість циклів обробки. Воно розподіляється на календарне планування та диспетчерське регулювання.

Календарне планування передбачає розподіл річної виро­бничої програми підприємства за окремими виробничими під­розділами (цехами) та термінами виконання стосовно кожного виду продукції, а також доведення встановлених завдань до конкретних виконавців. За його допомогою розробляються до­бові та змінні завдання, узгоджується послідовність виконання робіт окремими виконавцями.

Календарне планування передбачає:

  • розробку календарно-планових нормативів;
  • складання планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі під час виробничого процесу;
  • розрахунок завантаження обладнання та виробничих площ;
  • доведення виробничих завдань, що формуються на ос­нові планів-графіків, до підрозділів, виробничих діль­ниць і робочих місць.

Диспетчерське регулювання забезпечує оперативне регу­лювання процесу виробництва через: систематичний облік та контроль за виконанням змінно-добових завдань, поточну підго­товку виробництва, оперативне усунення можливих недоліків і відхилень, облік випуску продукції та використання ресурсів. Для проведення такої роботи на підприємстві може бути ство­рений спеціальний диспетчерський відділ (служба) як на рівні підприємства так і окремих цехів (підрозділів).

Основними характерними властивостями диспетчерсько­го ррегулювання є:

  • централізація, тобто регулювання здійснюється з єди­ного центру (диспетчерського відділу), розпорядження якого обов'язкові для виконання на будь-якому рівні

підприємства (від начальника підрозділу до робітни­ка);

  • оперативність, а саме прийняття ефективних рішень та розробка заходів для ліквідації можливих відхилень від запланованого процесу виробництва та наслідків впливу таких відхилень. Це здійснюється на основі ко­нтролю за ходом виконання планових завдань.

Центральний диспетчерський відділ (на рівні підприємст­ва) виконує наступні функції:

  • перевіряє виконання плану випуску продукції за номе­нклатурою та асортиментом;
  • контролює процес поповнення запасів міжцехових складів заготовками, деталями, покупними виробами для забезпечення безперебійності виробничого проце­су;
  • наглядає за підготовкою до виробництва та ходом ре­монту обладнання.

Диспетчерська служба на рівні цеху (підрозділу) здійс­нює:

  • контроль за виконанням змінних та добових завдань;
  • облік та аналіз незапланованих простоїв обладнання;
  • контроль за ходом ремонту обладнання та профілакти­чними роботами.

Об'єкти диспетчерського контролю можуть бути різними в залежності від типу виробництва.

Для серійного виробництва такими об'єктами є:

  • терміни запуску-випуску партії одиниць продукції (де­талей);
  • стан запасів матеріалів та готової продукції на складах;
  • ступінь комплектної забезпеченості робіт, які пов'язані зі зборкою.

Для одиничного виробництва об'єктами диспетчерського контролю є:

  • своєчасна підготовка виробництва;
  • терміни випуску продукції;
  • стан матеріально-технічного забезпечення.

Для масового виробництва об'єктами контролю є:

  • дотримання ритму потокових ліній;
  • виконання профілактичного обслуговування облад­нання;
  • стан та наявність лінійних заготовок.

Планування діяльності підрозділів здійснюється на основі координації та інтеграції. Координація передбачає взаємоузго- джене планування діяльності підрозділів одного ієрархічного рівня (цехів, дільниць у межах цеху тощо). На основі інтеграції здійснюється взаємозв'язок планових заходів і показників за ве­ртикаллю, тобто план кожного підрозділу с логічною частиною плану підрозділу вищого рівня (план бригади ^ план виробни­чої дільниці ^ план цеху ^ план підприємства).

Оперативно-календарне планування розрізняють в залеж­ності від рівня планування: міжцехове та внутрішньоцехове.

Міжцехове планування передбачає встановлення цех