РОЗДІЛ 5. ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ ТА ФІНАНСІВ Тема 13. Планування витрат підприємства

1. Мета, завдання та методи планування витрат

2. Планування собівартості продукції та витрат підпри­ємства.

3. Планування витрат обігу.

1. Мета та завдання процесу планування витрат

Підприємство при здійснення своєї виробничо- господарської діяльності витрачає певні види та обсяг ресурсів. В залежності від періодичності цього процесу витрати при пла­нуванні поділяють на разові та поточні.

Разові витрати здійснюються підприємством одноразово, наприклад, при інвестуванні на різні інноваційні заходи, при розширенні виробництва, при модернізації та капітальному ре­монті основних фондів, при реконструкції та капітальному буді­вництві, при освоєнні нових видів діяльності.

Поточні витрати пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг) та здійснюються підприємством протя­гом періоду діяльності.

При плануванні особливо при планування витрат, важли­вим є їх розподіл на постійні та змінні витрати.

Постійними вважають ті витрати, величина яких не змінюєть­ся при збільшенні або зменшенні обсягу виробництва (обсягу това­рообороту). Наприклад, амортизаційні витрати, витрати на утриман­ня обладнання, оплата праці управлінського персоналу.

Змінні витрати - це витрати, величина яких залежить від обсягу виробництва продукції (обсягу товарообороту). Напри­клад, витрати на матеріали, паливо, витрати на оплату праці ви­робничого персоналу, транспортні витрати.

Сума постійних та змінних витрат - це валові (загальні) витрати підприємства. У випадку, коли обсяг виробництва дорі­внює нульовому значенню, загальні витрати дорівнюють пос­тійним витратам. При розробці плану слід пам'ятати, що змін­ними витратами можна керувати як на стадії планування, так і в подальшому, в процесі виробництва. Постійні витрати є здебі­льшого обов'язковими та мають оплачуватися в плановому пе­ріоді незалежно від обсягів діяльності.

Для успішного здійснення планування доцільно розгляну­ти таку категорію, як граничні витрати, які є витратами, пов'язаними з виробництвом кожної додаткової одиниці проду­кції. Граничні витрати можна визначити як відношення прирос­ту валових витрат до відповідного приросту кількості виготов­леної продукції:

ВП -^L,

ДОпл

де ДВВпл. - приріст валових витрат;

ДОпл - приріст випуску продукції.

Даний показник має важливе значення при плануванні, тому що фактично встановлює ті витрати, величину яких підп­риємство має змогу контролювати, та які воно понесе при виго­товленні останньої одиниці продукції. Це дає змогу підприємст­ву визначати суму витрат, що воно може зекономити при скоро­ченні обсягу виробництва на кожну останню одиницю продук­ції.

Складовою частиною витрат підприємства є собівартість продукції. Види витрат, що її складають регламентуються нор­мативним документом, Положенням (Стандартом) бухгалтерсь­кого обліку 16 «Витрати».

Мета планування витрат (собівартості) - їх оптимізація для забезпечення раціонального використання ресурсів підпри­ємства, необхідних величин прибутку та рентабельності. Його місце в системі планів підприємства обумовлюється метою да­ного плану та його завданнями (рис.1).

Для розробки плану витрат використовують показники всього комплексу тактичних планів підприємства, а саме:

  • обсяг виробництва та реалізації продукції, його струк­туру (виробнича програма або план випуску);
  • обсяг товарообороту;
  • показники плану матеріально-технічного забезпечення виробництва (потреба в матеріалах, обладнанні, пали­ві);
  • показники плану з праці та персоналу (потреба в чисе­льності, оплата праці);
  • показники плану інвестицій (витрати на інноваційні заходи, обсяг необхідних інвестицій);
  • прогресивні норми і нормативи.

Планування витрат підприємства передбачає розробку на­ступних документів:

1) розрахунок зниження собівартості продукції за техніко- економічними чинниками;

2) планові калькуляції на окремі види продукції (робіт і послуг);

3) кошториси витрат;

4) зведений план витрат підприємства.

При плануванні собівартості продукції застосовуються на­ступні методи:

  • метод планування витрат за техніко-економічними чинниками;
  • кошторисний метод;
  • метод калькуляцій;
  • нормативний метод.

1. Метод планування витрат за техніко-економічними чинниками. За цим методом собівартість продукції визначаєть­ся з урахуванням впливу техніко-економічних чинників на ви­трати підприємства в планованому році порівняно з попереднім. Такими чинниками можуть бути:

  • підвищення технічного рівня виробництва;
  • поліпшення організації виробництва і праці;
  • зміна структури й обсягу виготовленої продукції;
  • підвищення ефективності використання ресурсів підп­риємства;
  • використання матеріальних ресурсів з кращими влас­тивостями;
  • галузеві та інші чинники.

2. Кошторисний метод передбачає визначення собіварто­сті за допомогою кошторису витрат, який може складатися як на окремі комплексні статті витрат, так і на весь обсяг продукції. Кошторисний метод дозволяє пов 'язати окремі розділи тактич­ного плану між собою та узгодити їх з планами окремих підроз­ділів. На основі кошторисів витрат визначається загальна сума витрат на виробництво продукції та її реалізацію.

3. Метод калькуляцій. За його допомогою визначається величина витрат на виробництво одиниці продукції, робіт, пос­луг. Планові калькуляції використовуються для планування со­бівартості всього обсягу продукції, розробки планових кошто­рисів витрат, визначення загальної суми витрат підприємства.

4. Нормативний метод. За даним методом витрати на ви­робництво та реалізацію продукції (робіт, послуг) розраховуєть­ся на основі норм і нормативів. Цей метод застосовується на тих виробництвах, де виробничі операції постійно повторюються., інакше норми визначити буде неможливо. Нормативи витрат встановлюються або за фактичними даними минулих років, або на основі технічного аналізу. Останній метод більш ефективний, так як знижує небезпеку перенесення в планові нормативи по­милок та прорахунків минулих років.

При плануванні собівартості продукції зазначені методи застосовуються, як правило, у комплексі, доповнюють один од­ного і роблять процес планування витрат наскрізним.