3. Планування витрат обігу

Витрати обігу плануються в цілому для підприємства без виділення витрат на конкретні товари. На практиці в торговель­них підприємствах відсутній облік, аналіз і планування витрат за товарними групами. Для розрахунку витрат обігу використову­ється наступна інформація:

  • обсяг та структура товарообороту підприємства;
  • штатний розклад;
  • показники розвитку матеріально-технічної бази підп­риємства;
  • показники місцезнаходження постачальників;
  • види транспорту, якими буде здійснюватися переве­зення товару;
  • тарифи, розцінки за послуги та роботи;
  • інші розрахункові показники, які використовуються для внутрішньогосподарського планування;
  • матеріали аналізу витрат обігу за звітний період.

Основним завданням розрахунку витрат обігу на плановий період є визначення їх оптимального рівня, при якому можливе нарощування обсягів продажу товарів та величини прибутку без зниження рівня4 якості обслуговування покупців.

Для планування витрат обігу, в основному, використову­ються наступні методи:

1. За калькуляційними статями.

2. Економіко-статистичний метод.

3. Методи економіко-математичного моделювання.

1. За калькуляційними статями.

Розглянемо основні калькуляційні статі, витрати за якими властиві більшості підприємств торгівлі.

Стаття 1. Транспортні витрати.

Сума витрат на перевезення певними видами транспорту розраховується на основі планованого обсягу вантажообігу, се­редньої відстані перевезення, діючих тарифів для окремих видів транспорту та розцінок за завантажувально-розвантажувальні роботи та інших транспортних витрат. Розрахунок здійснюється за наступною формулою:

В,, = Во х Р х Т + ЗР + і,

де Во - вантажообіг, тон;

Р - середня відстань перевезення;

Т - тарифи на окремі види транспорту;

ЗР - вартість завантажувально-розвантажувальних робіт;

і - інші транспортні витрати.

Стаття 2. Витрати на оплату праці

Планова сума витрат включає витрати на оплату праці штатних та позаштатних працівників.

Стаття 3. Витрати на оренду та утримання основних фондів

До цієї статі відносять витрати на оренду приміщень, об­ладнання та інвентар. Розрахунки витрат на оренду проводять на основі даних про розмір орендованої площі та ставки орендної плати. Розрахунок витрат на опалення здійснюється на основі даних про площу опалювальних приміщень, видів палива та йо­го вартості, тривалості опалювального сезону та норм витрат палива. Витрати на освітлення визначаються на основі кількості необхідної енергії та діючих тарифів. Планова кількість елект­роенергії в кВт-годинах розраховується в залежності від кілько­сті ламп для освітлення згідно встановлених норм освітлення на 1 кв.м площі. Витрати на водопостачання та інші комунальні послуги розраховуються на основі потреби у воді, обсягів пос­луг та діючих тарифів. Витрати на вивіз сміття та відходів, утримання в чистоті приміщень та території розраховуються на основі даних про обсяг послуг та діючі тарифи. Стаття 4. Амортизаційні відрахування Величина амортизації розраховується, виходячи з норм амортизаційних відрахувань та середньорічної вартості основ­них фондів і нематеріальних активів

Стаття 5. Знос та утримання малоцінних та швидкоз­ношуваних предметів

До цієї статті відносять витрати, що пов'язані зі зносом санітарної та спеціальної одежі, взуття, столової білизни, посу­ду, приладів. їх обсяг розраховується на основі потреби в них, вартості одиниці та терміну експлуатації.

Стаття 6. Витрати на паливо, газ, електроенергію для виробничих потреб

Витрати за даною статею плануються в основному для пі­дприємств громадського харчування або підприємств торгівлі, що мають аналогічні підрозділи. Потреба в електроенергії на технологічні цілі розраховується на основі даних про кількість та потужності електроприладів, двигунів та інших машин, які споживають енергію.

Стаття 7. Витрати на зберігання та передпродажну пі­дготовку товарів

Витрати за статтею визначаються за елементами витрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків на основі да­них про кількість товарів, що потребують цих витрат, структуру товарообороту, норми витрат на 1 одиницю товару (одну тону, тисячу гривень товарообороту), вартість всіх матеріалів за дію­чими цінами.

Стаття 8. Витрати на рекламу

Визначаються дані витрати методом прямого рахунку від­повідно до плану рекламних заходів.

Стаття 9. Відсотки за кредит

Розрахунок витрат за даною статею на плановий період здійснюється на основі даних про суму кредиту та відсоткової ставки за кредит.

Стаття 10. Витрати на тару

Для визначення витрат за цією статтею використовуються дані про кількість та вартість тари за окремими видами, суму уцінки при її повернені. Амортизація власної тари розрахову­ється за нормами, а багатооборотної - на основі угод з постача­льниками. Витрати на ремонт та перевезення тари розрахову­ються на основі обсягів перевезення та ремонту, тарифів на ре­монтні роботи та перевезення.

Стаття 11. Відрахування на соціальні заходи

Визначаються за встановленими законодавством нормами від суми основної та додаткової заробітної плати

Стаття 12. Інші витрати

інші витрати, які не включені до вказаних вище статей, плануються з урахуванням специфічних особливостей кожного їх виду.

2. Економіко-статистичний метод.

Планування витрат даним методом засноване на застосу­ванні коефіцієнту еластичності витрат від товарообороту.

Коефіцієнт еластичності витрат від товарообороту розра­ховується:

к -Д*-

ДТ

де ДВзм - рівень змінних витрат; ДТ - темп приросту товарообороту.

На основі даних про плановий темп приросту товарообо­роту можна розрахувати плановий темп приросту змінних ви­трат:

ДВзм = ДТпл х Ке,

де ДТпл - плановий темп приросту товарообороту (в %). Планова сума витрат визначається:

Впл - Впост + Взм х (1 + ДВзм).

3. Методи економіко-математичного моделювання.

Для планування витрат обігу можуть використовуватися методи економіко-математичного моделювання на основі коре- ляційно-регресійного аналізу витрат. В результаті такого аналізу визначаються найбільш суттєві чинники, що формують витрати на підприємстві, здійснюється вибір форми зв'язку та будується економіко-математична модель рівня витрат обігу.