Тема 14. Фінансове планування

1. Мета та завдання фінансового планування.

2. Методика фінансового планування.

3. Обгрунтування окремих частин фінансового плану

1. Мета та завдання фінансового планування

В процесі здійснення діяльності та її планування підпри­ємство завжди цікавлять відповіді на наступні питання:

1. Скільки коштів має бути витрачено в плановому періо­ді?

2. Скільки коштів може отримати підприємство?

3. Які джерела надходження коштів?

4. Коли, скільки надійде коштів та необхідна дата надхо­дження?

5. Який термін використання тієї чи іншої суми коштів?

6. Можливості щодо забезпечення балансу витрат та до­ходів підприємства?

Саме під час фінансового планування всі ці питання ви­рішуються найбільш ефективно, особливо в даний період, ко­ли ринкова економіка змінила методологію фінансового пла­нування, місце і роль фінансів в управління підприємством.

Фінансове планування - це безперервний процес, що передбачає формування та використання фінансових ресурсів.

Мета фінансового планування - збалансувати майбутні витрати підприємства з його фінансовими можливостями.

Фінансовий план підприємства - це документ, що відо­бражує обсяг

надходження і витрат коштів на підприємство, баланс доходів і витрат підприємства. Роль та значення фінансового плану в діяльності підприємства обумовлює його місце в сис­темі розробляємих планів (рис.1).

Розглянемо ситуацію, що часто відбувається в житті. Після закінчення вузу бувший студент, а нинішній високок­валіфікований спеціаліст отримує гарну роботу з достатньо високою заробітною платою, що дозволяє йому сподіватися на здійснення давньої мрії, наприклад, придбання автомобіля улюбленої моделі.

Проходять місяці, рік, два... Протягом цього періоду за­робітну плату підвищували неодноразово, але накопичити суму грошей, яка б реально наближалася до вартості автомо­біля не вдалося. В чому причина?

Наш герой вирішує, що причина в недостатній сумі отриманих ним грошей. Він твердо вирішує збільшити свої доходи: отримав другу вищу освіту, змінив роботу, почав швидко підніматися кар'єрними сходами. Заробітня плата пі­двищилася в декілька разів, премія отримується ним регуляр­но. Але проходить рік, а для покупки машини відкладена зо­всім невелика сума.

І от наш герой твердо вирішує купити автомобіль не пі­зніше, ніж через 3 роки, тобто фактично ставить перед собою мету. А якщо вже визначена мета, то необхідно думати про засоби її досягнення. Саме тому він бере ручку та аркуш па­перу, сідає та починає рахувати.

Дуже просто визначається сума, яку необхідно заоща­джувати кожного місяця. При цьому доходи відомі практично без значних відхилень, а припустимий рівень витрат дорівнює різниці між ними та необхідною щомісячною сумою, що відк­ладається на покупку автомобіля. Тепер тільки залишається контролювати фактичні витрати, щоб вони не перевищували певного рівня.

Почалася реалізація... А в житті не все буває просто. В перший місяць загальна сума фактичних витрат перевищила планову на 60%, що знову приводить нашого героя до ручки та аркушу паперу (одночасно до відчаю). Він вирішує вести детальний облік: скільки грошей витрачається на ту чи іншу групу витрат. В найближчий місяць з'ясовується, що на групу «Різне» припадає майже половина суми витрат. Уже в насту­пному місяці він деталізує цю групу та виділяє окремо статі «Таксі», «Недільний відпочинок у кафе» та ін.

Такий підхід мав позитивні наслідки, тому що вже на шостий місяць відхилення від плана практично були відсутні, а в наступному місяці витрати навіть зменшилися відносно запланованих. Фінал був щасливий - покупка автомобіля від­булася.

В наведеному прикладі можна впізнати і політику кері­вників підприємств, причому аналогія абсолютна щодо етапів запровадження фінансового планування.

й етап. Робота відірвана від мети.

На цьому етапі доходи підприємства дозволяють не ста­вити питання про виживання, а формулювати певні стратегіч­ні цілі щодо розвитку. При цьому діяльність ведеться старими методами, відсутня планомірна робота для досягнення мети.

й етап. Робота на основі планів.

В цей період керівництво усвідомлює, що мета не буде досягнута без розробки фінансового плану. Вони регулярно розробляються, але за відсутністю обліку та контролю спроби досягти поставленої мети зводяться до нуля

3-й етап. Розробка та виконання фінансового плану.

На даному етапі досягнення мети спирається на фінан­совий план та відповідні важелі його реалізації: оперативні плани, регулювання можливих відхилень.

Дійсно, плани розробляються саме для того, щоб їх до­тримуватися, інакше може скластися ситуація, подібна до ви­падку на одному з підприємств, коли витратна частина фінан­сового плану була виконана на 95%, а дохідна на 90%.

Систематичне невиконання фінансового плану може призводити до зриву всіх планів підприємства: виробництва, заробітної плати... В кінці кінців до зриву стратегічного пла­ну розвитку або стабілізації підприємства.

Фінансове планування охоплює всі напрями його діяль­ності, забезпечує високий рівень управління витратами й дохо­дами, через що;

  • сприяє його підприємницькому успіху, вдоскона­ленню матеріальної бази підприємства та соціально­му розвитку, виявленню внутрішніх резервів;
  • забезпечує необхідний попередній контроль за ство­ренням і раціональним використанням фінансових ресурсів.

У процесі фінансового планування вирішуються наступні завдання:

1. визначається потреба підприємства у фінансових ресу­рсах,

2. визначаються джерела й розміри власних фінансових ресурсів підприємства (прибуток, амортизаційні відрахування, стійкі пасиви й in.);

3. приймаються рішення про необхідність залучення зов­нішніх фінансових ресурсів (за рахунок випуску цінних паперів, отримання кредитів, позик, інвестицій);

4. встановлюються оптимальні пропорції розподілу й використання фінансових ресурсів (на внутрішньогоспо­дарські потреби, вкладення капіталу в інші підприємства й організації з метою одержання дивідендів, відсотків, прибут­ку, у тому числі в спільне підприємництво, в цінні папери і т.д.)

5. визначаються фінансові відносини з бюджетом, бан­ком, страховими організаціями й іншими господарюючими су­б'єктами;

6. визначається можливе збільшення прибутку за рахунок економного використання коштів.

Господарюючий суб'єкт є системою, що складається з різ­них виробництв, цехів, складів, служб (ремонтна й ін.), відділів (фінансового, бухгалтерія й ін.), лабораторій, магазинів й інших підрозділів. Роль кожного з цих підрозділів в отриманні прибу­тку різна.

Наприклад, господарюючий суб'єкт не може існувати без бухгалтерії, але не можна вимагати від бухгалтерії, щоб вона приносила прибуток. Так само не можна вимагати прибут­ку від ремонтної служби, лабораторії якості і т.п.

Важливим змістом фінансового планування с визна­чення його центрів доходу (прибутку) й центрів витрат. Центр доходу господарюючого суб'єкта - це підрозділ, що приносить йому прибуток. Центр витрат - підрозділ, що є збитковим або взагалі некомерційним, але відіграє важливу роль у діяльнос­ті господарюючого суб'єкта.

Методика організації фінансового планування може бути різною. Наприклад, проект фінансового плану складають керів­ники підрозділів, що приносять реальні доходи. Вони також ви­значають діапазон можливих відхилень від планових показни­ків. Планово-економічний відділ розраховує зведений план та вказує граничні значення можливих відхилень у результаті впливу якоїсь події. Відповідно до цих змін складається спеціа­льний сценарій. При цьому враховується майбутній діапазон значень курсу валют. Далі з урахуванням майбутніх витрат ви­значається графік платежів, після чого розробляються план при­бутку та заходи з податкового планування.