3. Обґрунтування окремих частин фінансового плану. : Планування діяльності підприємства : B-ko.com : Книги для студентів

3. Обґрунтування окремих частин фінансового плану.

Розглянемо методику та послідовність планування основ­ної частини фінансового плану - балансу доходів і витрат.

І. БАЛАНС ДОХОДІВ І ВИТРАТ

Планування доходів і надходжень

До складу доходів підприємства відносять:

  • • доходи від стійких джерел власних коштів: прибуток, амортизаційні відрахування, відрахування в ремонтний фонд, кредиторська заборгованість, що по­стійно знаходиться в розпорядженні господарюючо­го суб'єкта (стійкі пасиви).
  • кошти від продажу цінних паперів, фінансових операцій з тимчасово вільною грошовою масою;
  • пайові, членські внески членів трудового колек­тиву, юридичних і фізичних осіб;
  • довгострокові банківські кредити;
  • позики;
  • пожертвування і благодійні внески;
  • фінансові ресурси, що мобілізуються в процесі будів­ництва (планові накопичення для робіт, що викону­ються господарським способом), а також заходи щодо зниження собівартості цих робіт, мобілізація внутріш­ніх ресурсів у будівництві.

При перевищенні доходів над витратами сума перевищен­ня направляється в резервний фонд. При перевищенні витрат над доходами визначається сума нестачі фінансових коштів, яка повинна покриватися додатковими надходженнями. Додаткові кошти можуть бути отримані за рахунок випуску цінних папе­рів, кредитів або позик, благодійних внесків і ін. Якщо джерело таких надходжень уже точно відоме, то ці кошти включаються до дохідної частини, а їх повернення - до видаткової частини фінансового плану.

Розглянемо методику планування основних стійких дже­рел доходів і надходжень

1. Планування прибутку.

Прибуток від реалізації продукції (послуг) доцільно роз­раховувати за різними видами господарської діяльності окре­мо. Такий підхід обумовлений тим, що деякі види діяльності не обкладаються податками на прибуток і додану вартість (ПДВ). Це підвищує точність і об'єктивність розрахунків бази оподатковування, величини податків та прибутку.

Доцільно також враховувати результати фінансової дія­льності підприємства за минулий період (наприклад, наявність збитків на початок планового року).

При плануванні розраховують величину необхідного (цільового) прибутку, що забезпечує умови самофінансуван­ня підприємства при вирішенні стратегічних і тактичних задач, та величину можливого прибутку при запланова­ному обсягу товарообороту, величині доходів і витрат.

Розрахунок величини цільового (необхідного) прибут­ку на плановий період можна здійснювати двома способами.

1-й спосіб - на основі чистого прибутку, питомої ваги податків та платежів у балансовому прибутку. Він реалізу­ється за наступною послідовністю:

1. Визначається потреба підприємства в фінансових ре­сурсах для виробничого та соціального розвитку, що форму­ється за рахунок чистого прибутку. До таких потреб або необ­хідних напрямів використання прибутку можна віднести:

  • фінансування розвитку матеріально-технічної бази пі­дприємства;
  • поповнення власних оборотних коштів;
  • створення фінансових резервів;
  • погашення довгострокових та середньострокових кре­дитів банку;
  • погашення інших видів кредитних зобов'язань підпри­ємства;
  • придбання акцій інших підприємств;
  • забезпечення соціального розвитку підприємства;
  • підвищення матеріальної зацікавленості робітників з урахуванням потреби в соціальних, культурних, жит­лових заходах;
  • виплати дивідендів, якщо такі витрати передбачені установчими документами.

Таким чином, проект плану цільового прибутку може ви­глядати наступним чином:

Проект плану цільового прибутку на рік

ВАТ «Допомога»

Напрямки використання прибутку

Сума, тис.грн.

1

Поповнення власних оборотних коштів

60,7

2

Погашення кредитів банку

2,1

3

Житлове будівництво

13,2

4

Відрахування до резервного фонду

2,3

5

Додаткове матеріальне заохочення

7,7

6

Інші цілі (виплата дивідендів та ін.)

5,6

7

Разом чистий прибуток

91,6

8

Податок на прибуток

22,9

9

Інші платежі з прибутку

1,0

10

Загальний прибуток

115,5

2. Визначається питома вага податків та платежів із прибутку в його загальній величині в звітному періоді, при цьому враховуються можливі зміни порядку оподаткування.

3. Розраховується величина цільового (необхідного) при­бутку до оподаткування, яку має отримати підприємство:

ЧПц

Пц =------------------------------------- X100,

ц 100 - Р

де ЧПц - потреба в чистому прибутку підприємства в грошовому вимірі;

Р - середній рівень податків і обов'язкових платежів у відсотках до балансового прибутку.

2-й спосіб - на основі чистого прибутку та його пито­мої ваги у балансовому прибутку. Він реалізується за наступ­ною послідовністю:

1. Визначається потреба підприємства в фінансових ре­сурсах для виробничого та соціального розвитку, з отриманої величини відраховують суму амортизаційних відрахувань.

2. Визначається питома вага прибутку, що направля­ється для виробничого та соціального розвитку, в загальній величині чистого прибутку на основі даних звітного періоду.

3. Визначається сума чистого прибутку для здійснення самофінансування:

ПП

ЧПц =-------------------------------------- v- X100,

ц ПВ

де ППр - потреба підприємства в фінансових ресурсах для виробничого та соціального розвитку;

ПВ - питома вага прибутку, що направляється для ви­робничого та соціального розвитку, в загальній величині чис­того прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

4. Визначається питома вага чистого прибутку в сумі балансового прибутку на основі фактичних даних за звітний період.

5. Розраховується сума цільового балансового прибут­ку:

ЧПц

Пц =------------------------------------- ^ X100

ц ПВ

Розрахунок величини можливого прибутку на плановий пе­ріод здійснюється різними методами. Розглянемо декілька з них.

Метод прямого _рахунку

Розрахунок планової суми прибутку проводиться для кожного виду продукції (послуг) з наступним підсумо­вуванням результату в цілому по підприємству. Сума прибу­тку для кожного виду продукції визначається як різниця між плановою величиною чистого доходу підприємства та його плановими поточними витратами.

Величина доходу від реалізації певного виду продукції розраховується як сума доходу від реалізації товарної проду­кції та доходу в залишках готової продукції на початок пла­нованого року (ДаІ]) за мінусом доходу в залишках на кінець планованого року.

Розрахунково-аналітичний метод

Величина можливого прибутку за даним методом визнача­ється:

Пм = РТ3 х Тп ± ДП,

де РТ3 - рівень рентабельності товарообороту звітного періоду, %;

Тп - плановий товарооборот;

ДП - прогнозовані зміни прибутку підприємства за ра­хунок чинників, що

впливають на його величину. Ними є: зниження собівар­тості продукції, зміна структури асортименту, зміна ціни на продукцію..

При плануванні балансового прибутку підприємства, крім прибутку від реалізації продукції, враховують:

1. Прибуток від іншої реалізації (основних фондів; си­ровини; матеріалів; нематеріальних активів у виді ліцензій, патентів, торгових марок; цінних паперів; іноземної валюти й іншого майна підприємства),

2. Прибуток від позареалізаційних операцій (доходи від здачі майна в оренду і лізинг; доходи від короткостро­кових і довгострокових фінансових вкладень, тобто прид­бання акцій і пайова участь у діяльності інших підпри­ємств, покупка облігацій, надання позик іншим господарю­ючи суб'єктам; сальдо отриманих штрафів, пені, за винятком санкцій щодо розрахунків з держбюджетом і позабюджетними фондами; інші доходи, а саме прибуток минулих років, доходи від дооцінки товарів, відсотки за кошти на розрахункових і депозитних рахунках підприємства).

Ефективним засобом планування прибутку є визначення точки беззбитковості. Підприємства повинні розрахувати, при якому обсягу реалізації можливе забезпечення беззбиткової дія­льності, а потім встановити обсяг реалізації, який забезпечить плановий прибуток.

Точка беззбитковості - це величина доходу, що дозволяє підприємству тільки відшкодувати всі його витрати, без отри­мання прибутку:

Дб = Впост + Взм або Дб = ВПОст + ТбшВзм ,

де Дб - величина доходу від реалізації в точці беззбитко­вості;

Впост - постійні витрати;

Взм - змінні витрати;

Взм - рівень змінних витрат;

Тб - плановий обсяг реалізації, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємства.

Тб =-

Таким чином, плановий обсяг реалізації, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємства буде дорівнювати:

(Дб - ввпост) X100 В

При встановленій величині необхідного прибутку розра­хунок планового обсягу реалізації можна здійснити за наступ­ною формулою:

Т _ (Д_- Впост + П) X100

В

зм

де П - прибуток.

Важливо також зробити кількісну оцінку зміни прибутку в залежності від зміни обсягу реалізації. Для цього розраховується операційний важель, який показує на скільки відсотків зміню­ється прибуток при зміні обсягу реалізації на 1%.

Результати розрахунків цільового та можливого прибут­ку порівнюють. Якщо розмір можливого прибутку не менше цільовому, то такий варіант приймається як плановий.

Якщо розмір можливого прибутку менше цільового, то слід розробити заходи для мобілізації додаткових резе­рвів збільшення доходів або зниження витрат.

Після прийняття рішення про величину планового при­бутку розраховують планові показники рентабельності пі­дприємства, які, в свою чергу, використовуються при прийнятті управлінських рішень для формування ре­сурсного потенціалу підприємства, укладення комерційних угод, інвестиційної діяльності тощо.

Розподілення прибутку. План розподілення прибутку є складовою частиною балансу доходів та витрат підприємства. Основою розподілення прибутку є чинне законодавство, а саме таким документом є Закон України «Про оподаткування прибу­тку підприємств». Ним встановлюється порядок та норма сплати податку на прибуток, можливі інші обов'язкові платежі. Після їх сплати податків у підприємства залишається чистий прибуток, який воно має право самостійно розподіляти.

В процесі його розподілу формуються цільові фонди підп­риємства:

  • фонд розвитку підприємства;
  • фонд соціальних потреб;
  • фонд матеріального заохочення;
  • резервний фонд;
  • дивідендний фонд.

Фонд розвитку підприємства створюється для фінансу­вання його виробничого розвитку:

  • на фінансування капітальних вкладень;
  • на технічне переозброєння;
  • на здійснення науково-дослідних робіт, вдосконалення технології;
  • на освоєння нових видів продукції;
  • на поповнення власних оборотних коштів та інше фі­нансування.

Фонд соціальних потреб створюється для здійснення за­ходів соціального розвитку та використовується на наступні ці­лі:

  • утримання об'єктів соціально-культурної сфери;
  • будівництва, реконструкції та капітального ремонту житлового фонду;
  • проведення оздоровчих та культурно-масових заходів;
  • на оплату проїзду;
  • на видачу безвідсоткових позичок.

Фонд матеріального заохочення формується з метою під­вищення мотивації персоналу та використовується на:

  • виплату винагород за підсумками роботи протягом ро­ку;
  • одноразові заохочення працівникам;
  • надання матеріальної допомоги.

Резервний фонд створюється на випадок погіршення фі­нансового стану підприємства, для покриття кредиторської за­боргованості у випадку припинення діяльності підприємства.

Дивідендний фонд призначений для виплати дивідендів.

Прибуток підприємства може також використовуватися на благодійні цілі та добровільні внески, на придбання акцій та ін­ших цінних паперів, для відшкодування збитків та видатків, що здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства.

2. Планування амортизаційних відрахувань

Амортизаційні відрахування призначені для фінансу­вання витрат, які пов'язані з простим і розширеним відтво­ренням основних фондів підприємства. їх сума визначається виходячи зі середньорічної вартості основних фондів у пла­нованому періоді та норми амортизаційних відрахувань груп основних фондів.

3. Планування відрахувань у ремонтний фонд

Планова сума відрахувань у ремонтний фонд розрахо­вується згідно встановленому на підприємстві нормативу від­рахувань (наприклад, 2,0%) середньорічної вартості основних фондів.

4. Планування стійких пасивів.

Планується приріст кредиторської заборгованості, що пос­тійно знаходиться в розпорядженні господарюючого суб'єкта (стійких пасивів). Вона бере участь в обороті наряду із влас­ними засобами. Величина такої кредиторської заборгованості в процесі її утворення та використання змінюється, однак на підприємстві завжди наявний її певний залишок, що дозволяє цю заборгованість прирівнювати до власних засобів господа­рюючого суб'єкта та називати стійкою кредиторською забор­гованістю (стійкі пасиви).

До її складу відносять:

  • перехідну заборгованість із заробітної плати робітни­кам та службовцям підприємства;
  • нарахування на заробітну плату, а також резерви май­бутніх платежів за відпустками працюючих;
  • заборгованість за авансовими платежами клієнтів;
  • резерви майбутніх платежів і витрат і ін.

Перехідна заборгованість з заробітної плати розраховується як добуток середньодобового планового фонду заробітної плати та кількості днів з початку місяця до дня видачі заробітної плати (кіль­кість днів між днем виплати заробітної плати й останньою датою місяця, за який вона виплачується):

КЗп _ ФОПпд X Дм,

де ФОПпд - середньодобовий фонд заробітної пла­ти;

Дм - кількість днів з початку місяця до дня видачі за­робітної плати.

Середньодобовий фонд заробітної плати визнача­ється розподілом фонду заробітної плати на кількість днів планового періоду, наприклад, плановий фонд оплати праці за квартал ділиться на 90 планових днів або річний фонд - на 360 днів:

Нарахування на заробітну плату визначаються за дію­чими нормативами у відсотках до фонду оплати праці. Планова сума розраховується на основі сумарного відсот­ка відрахувань та суми заборгованості з заробітної плати.

Резерв майбутніх платежів за відпустками працюючих планується в розмірі мінімального залишку на цьому рахун­ку за останні 12 місяців перед планованим роком та з ураху­ванням передбачуваної зміни фонду оплати праці в планово­му періоді.

Заборгованість постачальникам планується в розмірі 50% від її мінімальної заборгованості, що враховується на балансі за звітній рік. В умовах інфляції дану величину мож­на скорегувати на індекс росту цін на матеріали.

Визначається загальна сума приросту стійких па­сивів, яка порівнюється з даними минулого року.

5. Планування інших доходів.

До складу інших доходів входять доходи від випуску цінних паперів, пайові (членські) внески членів трудового колективу підприємства.

Доходи від випуску цінних паперів розраховуються ві­дповідно до суми цінних паперів, що залишилися в розпоря­дженні підприємства, та планового обсягу їх продаж. При пла­нуванні доходів від цінних паперів важливо розрахувати опти­мальну їх структуру, тобто співвідношення між окремими ви­дами цінних паперів. Найчастіше підприємства використо­вують такі цінні папери, як акції й облігації.

Доходи від пайових внесків плануються частіше при ство­ренні підприємства або у випадку розширення його статутного капіталу.

Доходи від членських внесків визначаються з урахуван­ням того, що ці види надходжень ресурсів можуть мати постій­ний характер або сплачуватися з визначеною періодичністю.

На основі розглянутих джерел ресурсів розраховується підсумкова величина доходів і надходжень коштів, що зано­ситься до Балансу доходів і витрат.

Планування витрат і відрахувань

У видатковій частині фінансового плану передбача­ються наступні основні статті витрат:

  • капітальні вкладення;
  • приріст власних оборотних коштів;
  • відсотки за догостроковими кредитами;
  • витрати за кошторисом фонду споживання;
  • платежі в бюджет.

1. Капітальні вкладення

Капітальні вкладення планується при необхідності розширення, реконструкції та технічного переозброєння основних фондів підприємства. Джерелом їх фінансування можуть бути власні та запозичені фінансові ресурси.

2. Приріст власних оборотних коштів.

Потреба в оборотних коштах визначається для тих, що

вкладаються у виробничі запаси (сировина і матеріали), неза­вершене виробництво, готову продукцію. Крім того, пла­нується обсяг коштів у касі, перекази на шляху з моменту інкасації виторгу до моменту надходження її на розрахунко­вий рахунок, інші активи (малоцінні й швидкозношувані пре­дмети, тара під товаром і порожня, витрати майбутніх періо­дів).

Основою для планування приросту власних оборот­них коштів є значення обсягу оборотних коштів на кінець планового (періоду) року. Отримана величина порівнюєть­ся з нормативом на початок планового періоду та визнача­ється зміна нормативу (його приріст або скорочення).

Норматив оборотних коштів - це обсяг фінансових ресурсів, призначених для формування незнижуваних мі­німальних запасів оборотних фондів і фондів обігу.

Потреба в оборотних коштах щодо сировини і матеріа­лів визначається як добуток одноденної витрати на норму запасу в днях, що (як і всі інші норми) встановлюється господарюючим суб'єктом самостійно.

Потреба в оборотних коштах для незавершеного ви­робництва визначається як добуток одноденного випуску продукції та норми незавершеного виробництва в днях.

Потреба в оборотних коштах для готової продукції визначається як добуток одноденного випуску продукції за собівартістю та норми оборотних коштів для готової про­дукції.

Потреба в оборотних коштах для запасів товарів ви­значається як добуток одноденного обороту цих товарів за покупними цінами та норми їх запасу в днях.

У фінансовий план включається не загальна сума оборотних коштів, а її зміна (приріст або зменшення) за пла­новий період. Приріст оборотних коштів збільшує витрати фінансових ресурсів (видаткову частину фінансового пла­ну), а зниження їх - зменшує ці витрати.

Відсотки за догостроковими кредитами.

Ці витрати плануються на основі договорів з банками, де передбачаються розмір відсоткової ставки за кредит та мето­дика розрахунку суми відсотків:

  • методом простих відсотків, коли їх сума нараховується і сплачується щорічно у певному розмірі;
  • методом складних відсотків, при якому вони нарахо­вуються щорічно протягом усього терміну користу­вання кредитом, але не виплачуються. Вони приєд­нуються до суми заборгованості за кредитом;
  • методом зниження відсотків, коли їх сума, що пі­длягає сплаті, нараховується від залишку боргу, який зменшується внаслідок поступового повер­нення кредиту (сума відсотків постійно знижуєть­ся).

Витрати за кошторисом фонду споживання.

Вони плануються на основі даних колективного догово­ру, статуту підприємства, зобов'язань з соціального захисту персоналу підприємства (матеріальна допомога, безвідсотко- ві позички для поліпшення житлових умов, компенсація вар­тості харчування в їдальні і т.ін.).

Платежі в бюджет.

При розробці фінансового плану враховують: податок на нерухомість; податок на додану вартість, податок на при­буток та ін.

Наступним етапом при плануванні є перевірка балансу доходів і витрат, що здійснюється за наступною послідовніс­тю:

1. За кожною статею витрат визначають джерела фінан­сування.

2. У першу чергу на покриття витрат направляються власні доходи підприємства. При цьому враховується ці­льове використання доходів і черговість напряму їх викори­стання за статтями витрат.

3. При недостатній кількості власних засобів витрати можуть покриватися кредитами банку або іншими позико­вими ресурсами.

4. Загальна сума джерел фінансування повинна дорів­нювати підсумку витрат підприємства в планованому періоді.

При досягненні балансу доходів і витрат переходять до розробки інших складових частин фінансового плану.

II. ПЛАН ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

Грошовий потік - це оборот грошей (надходження і витра­ти), що відбувається безупинно в часі. Цей рух і фіксується в плані грошових потоків. У ньому всі надходження коштів (виручка від реалізації продукції, амортизаційні відрахування, прибуток від реа­лізації майна й активів, внески в статутний капітал, отримані креди­ти й ін.) і всі їх витрати (витрати на виробництво і реалізацію проду­кції, сплата податків, виплата дивідендів, погашення кредитів і т.п.) відображуються в періоди часу, що відповідають плановим датам здійснення даних платежів. При цьому враховують можливий час затримки оплати за реалізовану продукцію та умови її реалізації, умови формування виробничих запасів, а також час можливої за­тримки платежів за постачання сировини і матеріалів.

III. КРЕДИТНИЙ ПЛАН

У даному плані передбачаються суми надходжень кредитів та їх погашення в терміни, що передбачені креди­тними договорами. Сума повернення кредиту складається з основного боргу та відсотків за його користування.

IV. КАСОВИЙ ПЛАН

Касовий план, що складається на квартал, має містити дані щодо обороту наявних коштів (надходження та виплату готівки) через касу підприємства.

V. ПЛАТ!ЖНИЙ КАЛЕНДАР

У даній складовій фінансового плану відображується пов­ний рух усіх коштів підприємства (доходи, розрахунки з бюдже­том щодо податків, виплати за кредитними зобов'язаннями). Він складається за всіма статями грошових надходжень і витрат, що проходять через його рахунки у банку. Це надає мож­ливість для контролю за платоспроможністю і кредитоспромож­ністю підприємства.

При розробці платіжного календарю здійснюється уточ­нення та конкретизація планових показників майбутнього квар­талу, розбивка їх за місяцями, тижднями. Всі показники дано­го плану повинні бути збалансованими.

Перевищення планованих витрат над очікуваним надхо­дженням коштів вимагатиме перенесення частини непершо- чергових витрат на наступний календарний період або роз­робки заходів для пошуку додаткових джерел їх покриття.

Платіжний календар уточнюється на основі даних щодо обліку операцій на розрахунковому рахунку в банку, поданих у банк розрахункових документів, інфор­мації про стан термінових і прострочених платежів, розраху­нків з дебіторами і кредиторами і т.п.

ПЛАНУВАННЯ БАЛАНСУ АКТИВШ ТА ПАСИВШ

Основна мета планування балансу підприємства - це за­безпечення збалансованості його активів (коштів) та пасивів (джерел їх фінансування), тобто забезпечення відповідності ак­тивів джерелам їх фінансування.

Призначення балансу активів та пасивів - визначення ос­новних параметрів фінансового стану підприємства, що в пода­льшому будуть розглядатися як певна норма або орієнтир при розрахунках можливих змін цього стану.

Доцільним є розробка підприємством такого проекту ба­лансу активів та пасивів, який буде характеризувати його бажа­ний фінансовий стан на кінець планового періоду, відповідати основним інтересам та очікуванням керівників підприємства, його акціонерам та кредиторам (власникам, які фінансують дія­льність підприємства).

Одночасно складається баланс на основі фінансово- економічних розрахунків, що характеризує прогнозований фі­нансовий стан підприємства на кінець планового року.

Обидва варіанти порівнюються та проводиться аналіз мо­жливих відхилень, приймається рішення про прийняття плано­вого балансу активів та пасивів.

Він виступає як важливий інструмент управління актива­ми та пасивами підприємства. Найбільш актуальним при цьому є вирішення проблем оборотності поточних активів та пасивів, оптимізації структури джерел фінансування.

При обґрунтуванні активів балансу використовують величи­ну нормованих оборотних активів (сировини, матеріалів, готової продукції), величину дебіторської заборгованості, дані інвестицій­них проектів (для визначення вартості основних засобів та суми амортизації). Необхідні оборотні та необоротні активи визначають розмір та структуру сумарних активів підприємства, які необхідні для здійснення його діяльності в плановому періоді. Ці сумарні активи формують потребу підприємства в джерелах фінансування, структура яких для забезпечення його фінансової стійкості повин­на відповідати структурі та дохідності активів.

Пасивна частина балансу формується на основі планової оборотності кредиторської заборгованості та інших поточних пасивів. Співставлення потреби підприємства у власних та запо­зичених джерелах фінансування з наявними пасивами дозволяє визначити необхідні зміни в їх складі. Зміна власних джерел фі­нансування можлива за рахунок капіталізації частини отримано­го підприємством прибутку або додаткової емісії акцій. Зміна запозичених та залучених джерел здійснюється шляхом отри­мання або погашення банківських кредитів, випуску та пога­шення облігацій, регулювання кредиторської заборгованості.

Можливі розходження планових величин активів та паси­вів балансу підлягають врегулюванню.

В процесі фінансового планування визначається потреба у зовнішньому фінансуванні для реалізації планів підприємства:

Фз = Іп - Фв,

де Іп - планова сума інвестицій в активи підприємства (основний капітал, оборотні засоби), тис. грн.;

Фв - внутрішні джерела фінансування за планом (резерви, прибуток, амортизаційні відрахування).

На основі даних фінансового плану розраховуються фі­нансові показники діяльності підприємства на плановий період:

  • коефіцієнти ліквідності;
  • коефіцієнти валового та чистого прибутку;
  • коефіцієнт заборгованості;
  • коефіцієнт окупності власного капіталу;
  • коефіцієнт окупності загального капіталу;
  • коефіцієнти рентабельності;
  • коефіцієнт автономії;
  • коефіцієнт банкрутства.

Фінансовий план, як і будь який інший план, не є догмою, а тільки керівництвом до дії. Ретельно прорахований та достат­ньо обґрунтований, він дозволяє проводити підприємству цілес­прямовану діяльність щодо реалізації тактичних та стратегічних планів підприємства. Безумовно необхіден контроль за вико­нанням фінансового плану та поточним фінансовим станом під­приємства, в процесі чого здійснюються необхідні корегування планових показників з наступною оцінкою впливу їх на резуль­тати діяльності підприємства.