2. Порядок укладення шлюбута створення сім'ї

магниевый скраб beletage

Шлюб — це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєс-трований у державному органі реєстрації актів цивільного стану(ст. 21 СК). Проживання однією сім'єю жінки і чоловіка безшлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язківподружжя. Шлюб є основою продовження людського роду, осно-вою сім'ї — у цьому його суспільне значення.

Сім'я — це союз людей, права та обов'язки яких виникають зішлюбу, родинних відносин, усиновлення (удочеріння) та прийн-яття дітей на виховання в сім'ю. Сім'я — це первинний основнийосередок суспільства, в якому реалізується дітородна, культурно-виховна та інші функції суспільного життя.

Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язаніспільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжявважається сім'єю і тоді, коли дружина й чоловік у зв'язку з нав-чанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками,дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Ди-тина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з нимине проживає.

Умови укладення шлюбу.

Для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які од-ружуються, і досягнення ними шлюбного віку.

Шлюбний вік: 18 років для чоловіків і 17 років для жінок.За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй можебути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це від-повідає її інтересам.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чолові-ком особисто до будь-якого державного органу реєстрації актівцивільного стану (ОРАЦС) за їх вибором. Жінка та чоловік зо-бов'язані при цьому подати паспорт чи інші документи, що засві-дчують їх особу та вік. Церковний обряд шлюбу (вінчання) не даєйому правового значення, тобто не породжує прав і обов'язків,передбачених шлюбно-сімейним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 27 СК державна реєстрація шлюбу встанов-лена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чо-ловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їх дітей, а також вінтересах держави і суспільства. Ця реєстрація засвідчується Сві-доцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет МіністрівУкраїни.

Якщо жінка або чоловік не можуть через поважні причиниособисто подати заяву до державного органу реєстрації, таку зая-ву, нотарільно посвідчену, можуть подати їх представники. Пов-новаження представника мають бути нотаріально посвідчені.

Стаття 29 СК встановлює обов'язок органів РАЦСу озна-йомлювати осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з умо-вами його укладення та перешкодами до цього, встановленимизаконом, про їх право укладати шлюбний договір (гл.10 СК), їхправа та обов'язки щодо взаємного утримання (гл. 9 СК), правоукладати договір про надання утримання (ст. 78 СК).

Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася,заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу 3 мі-сяців від дня її подання.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаютьсязарученими (ст. 31 СК), але заручини не створюють обов'язку всту-пу в шлюб. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшко-дувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку зприготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не під-лягають відшкодуванню, якщо відмова була викликана протиправ-ною, аморальною поведінкою нареченої/нареченого, прихованнямобставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотнезначення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).

Шлюб реєструється у присутності наречених після спливуодного місяця від дня подання особами заяви про реєстраціюшлюбу. За наявності поважних причин керівник державного ор-гану реєстрації дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цьогостроку.

Реєстрація шлюбу відбувається у приміщенні державногооргану реєстрації. За заявою наречених реєстрація може відбути-ся і в іншому місці, за місцем надання медичної допомоги (необ-хідність стаціонарного лікування), якщо вони з поважних причинне можуть прибути до державного органу реєстрації[3].

Перешкоди до укладення шлюбу.

Не допускається шлюб: між особами, з яких хоча б однаперебуває в іншому шлюбі; між родичами прямої лінії спорід-нення; між повнорідними і неповнорідними братами і сестрами(повнорідні — брати і сестри, які мають спільних батьків); міждвоюрідними братами і сестрами.

У шлюбі між собою не можуть перебувати: рідні тітка, дя-дько і племінники, усиновлювач та усиновлена ним дитина.Шлюб між усиновлювачем та усиновленою дитиною може бутизареєстрований лише у разі скасування усиновлення.

Шлюб з особою, яка визнана недієздатною, визнається не-дійсним. Особи, що одружуються, мають бути взаємно обізнаніпро стан здоров'я один одного.

Під недійсним розуміють шлюб, зареєстрований у державно-му органі РАЦСу за відсутності хоча б однієї з передбачених за-коном умов його укладення або за наявності принаймні однієї зівстановлених законом перешкод до цього.

Шлюбний договір регулює майнові відносини між подруж-жям, визначає їх майнові права та обов'язки.

Шлюбний договір може бути укладено особами, які подализаяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям (ст. 92 СК).Цей договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвід-чується (ст. 94 СК). Шлюбний договір має укладатися у трьохпримірниках. Він може бути укладений у присутності трьох свід-ків. Зміст шлюбного договору регулюється ст. 93 СК.

Шлюбний договір не може регулювати особисті відносиниподружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Неможе зменшувати обсягу прав дитини, які встановлено СК, а та-кож ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матері-альне становище.

У шлюбному договорі може бути визначено майно, якедружина (чоловік) передає для використання на спільні потребисім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю узв'язку з реєстрацією шлюбу.

У шлюбному договорі може передбачатися регулюваннямайнових відносин між батьками та дітьми, а також визначатисяобов'язки батьків щодо утримання дітей.

У договорі може бути передбачено, що майно, набуте под-ружжям за час шлюбу, не стає об'єктом права спільної сумісноївласності подружжя, а вважається особистою приватною власніс-тю одного з них.

Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділумайна, у тому числі й в разі розірвання шлюбу.

У шлюбному договорі можна передбачити використанняналежного їм обом або одному з них майна для забезпечення по-треб їхніх дітей, а також інших осіб, включити до договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не су-перечать моральним засадам суспільства.

Подружжя може у шлюбному договорі обмежити дію режи-му спільності майна на окремі предмети, передбачивши, напри-клад, що вклади, внесені до банківської установи на ім'я одного зподружжя, належать кожному з них, або що речі для професійнихзанять (наприклад музичні інструменти) — це власність того з по-дружжя, предметом професійної діяльності якого вони є.

Дружина і чоловік можуть змінити правовий режим нетільки їх спільного, а й роздільного майна. Зокрема, вони можутьпоширити режим спільності на дошлюбне майно або на йогоокремі предмети, на речі, набуті за час шлюбу не в результаті їхспільної праці, а одержані, наприклад, одним із подружжя в да-рунок, у порядку спадкування або придбані у період шлюбу зарахунок коштів одного із подружжя.

Згода одного з подружжя на одержання меншої частки майна,набутого за час шлюбу, або відмова від неї є дійсними, якщо вонивідображають справжнє волевиявлення того з подружжя, хто їх дав.

На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бутирозірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значен-ня, зокрема в разі неможливості його виконання.

Рівність прав та обов'язків подружжя.

СК передбачає, що кожен із подружжя користується рівнимиправами і має рівні обов'язки. Права та обов'язки подружжя по-діляються на особисті і майнові.

Особисті права та обов'язки — обрання прізвища, вільнийвибір кожним занять, професії і місця проживання. Питання ви-ховання дітей та інші питання життя сім'ї вирішуються спільно.

Якщо наречені бажають мати подвійне прізвище, за їхньоюзгодою визначається, з якого прізвища воно буде починатися.Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше невипливає із звичаю національної меншини, до якої належить на-речений (наречена). Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвищенареченого (нареченої) вже є подвійним, він має право замінитиодну з частин свого прізвища на прізвище іншого.

СК встановлює, що дружина та чоловік мають рівне право наповагу до своєї індивідуальності, до своїх звичок та уподобань.Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудо-ву сімейних відносин між собою та з іншими членами сім'ї напочуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спі-льно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї. Чоловік зо-бов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері, дружина —повагу до батька.

Майнові права подружжя — це їх права на особисту приватнувласність, на спільну сумісну власність, на набуття та статус цихвидів власності, права та обов'язки подружжя по утриманню. Не-залежно від того, на чиє ім'я придбано майно (наприклад машинучи квартиру), при розірванні шлюбу воно ділиться порівно.

Суд може визнати особистою приватною власністю майно,набуте за час окремого проживання у зв'язку з фактичним при-пиненням шлюбних відносин.

Якщо річ, що належить одному, плодоносить, дає приплід абодохід (дивіденди), то він і є власником цих плодів, приплоду абодоходу. Той з подружжя, хто є власником майна, визначає порядокволодіння, користування і розпорядження ним, але при цьому ма-ють враховуватися інтереси інших членів сім'ї, насамперед дітей.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружиніта чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно відтого, що один з них не мав з поважної причини самостійного за-робітку (навчання, ведення домашнього господарства, догляд задитиною, хвороба тощо).

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата,пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя івнесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий ра-хунок у банківську установу. Якщо одним із подружжя укладенодоговір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі го-норар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктомправа спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіхдоговорів, які не заборонені законом, стосовно майна, яке є їх-ньою особистою приватною власністю, а також щодо майна, якеє об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружината чоловік розпоряджаються майном, яке є об'єктом права спіль-ної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребуютьнотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а такождоговорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя маєбути подана письмово і до того ж нотаріально посвідчена. Дого-вір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створюєобов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за до-говором, використане в інтересах сім'ї.

Подружжя має право домовитися між собою про порядок ко-ристування майном, що належать чоловіку та дружині на правіспільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають право наподіл майна, що належить їм на праві спільної сумісної власнос-ті, незалежно від розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу не при-пиняє права спільної сумісної власності на майно, що є об'єктомправа спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійс-нюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відпові-дно до ЦК.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділумайна, спір може бути вирішений судом.

У разі поділу майна частки майна дружини та чоловіка є рів-ними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлю-бним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд можевідступити від засади рівності часток подружжя за обставин, щомають істотне значення. Наприклад, один із них не дбав про ма-теріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спі-льне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішеннямсуду частка майна одного з них може бути збільшена, якщо з нимпроживають діти, а також непрацездатні повнолітні діти, якщорозмір аліментів, які вони одержують, недостатній для їхньогофізичного, духовного розвитку та лікування.

Майно ділиться в натурі, але неподільні речі присуджуютьсяодному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю міжними. Речі для професійних занять присуджуються тому із под-ружжя, хто використовує їх у своїй професійній діяльності. Вар-тість цих речей враховується при присудженні іншого майна дру-гому з подружжя.

Коли жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не пе-ребувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за часів спі-льного проживання, належить їм на праві спільної сумісної влас-ності, Яшко інше не встановлено письмовим договором міжними.

Дружина і чоловік повинні матеріально підтримувати одинодного.

Право на утримання (аліменти) має той, хто є непрацездат-ним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із по-дружжя може надати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той, хто досяг пенсійного віку,або інваліди І—ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребуєматеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, інші дохо-ди не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленогозаконом.

Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно по-водився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непраце-здатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо цевстановлено судом.

Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщовона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягомодного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальноїдопомоги і якщо її колишній чоловік (дружина) може надаватиматеріальну допомогу[4].

Подружжя має право укласти договір про надання утриманняодному з них, у якому визначаються умови, розмір та строки ви-плати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотарі-ально посвідчується.

Припинення шлюбу і визнання шлюбу недійсним.

Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення у судо-вому порядку померлим одного з подружжя. За життя шлюб мо-же бути розірваний шляхом розлучення за заявою одного з под-ружжя або їх обох.

Розірвання шлюбу може провадитися як у судовому порядку,так і органами реєстрації актів цивільного стану.

Подружжя, яке не має дітей, має право подати до державногооргану реєстрації заяву про розірвання шлюбу. Цей орган вино-сить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного міся-ця від дня подання заяви, якщо вона не була відкликана. Шлюброзривається незалежно від наявності між подружжям майновогоспору.

Підстави для розірвання шлюбу в органах реєстрації актів ци-вільного стану за заявою одного із подружжя: інший визнанийбезвісно відсутнім; інший визнаний недієздатним; інший засу-джений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не ме-нше, як на 3 роки.

Подружжя, яке має дітей, наділене правом подати до суду за-яву про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розір-вання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява відповідає дійс-ній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу небудуть порушені їх особисті та майнові права, а також права їх-ніх дітей.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу1 місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дру-жина і чоловік мають право відкликати заяву. Позов про розір-вання шлюбу може бути поданий і одним із подружжя. Але позовне може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та про-тягом одного року після народження дитини, крім випадків, колиодин із подружжя вчинив щодо другого або дитини протиправнуповедінку, яка містить ознаки злочину.

При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен уста-новити дійсні мотиви розлучення, з'ясувати фактичні взаємини івжити заходів до примирення, якщо це не суперечить моральнимзасадам суспільства.

Шлюб розривається, якщо буде встановлено, що подальшеспільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими іспільне життя суперечило б інтересам одного з них та інтересамїх дітей.

Жінка та чоловік, шлюб між якими було розірвано, маютьправо подавати до суду заяву про поновлення їхнього шлюбу заумови, що жоден із них не перебував після цього у повторномушлюбі[5].

Від розлучення відрізняється визнання шлюбу недійсним.Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку ілише тоді, коли були порушені умови укладення шлюбу, зокрема:

шлюб зареєстрований з особою, яка перебуває в іншому за-реєстрованому шлюбі;

шлюб зареєстрований між особами, які є родичами прямоїлінії споріднення;

шлюб був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоло-віка;

коли такий шлюб є фіктивний, тобто без наміру створеннясім'ї;

коли шлюб зареєстрований з особою, яка визнана недієзда-тною.

Позов про визнання шлюбу недійсним може бути пред'яв-лений одним із подружжя, прокурором і особами, права яких по-рушені (батьками, органами опіки та піклування).

Шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з часуйого укладання. Суд вирішує й інші питання щодо прав іобов'язків осіб, що перебувають у фіктивному шлюбі.

Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, які на-родилися в такому шлюбі. Діти, зачаті або народжені у шлюбі,визнаному недійсним, мають ті самі права та обов'язки, що й ді-ти, народжені в дійсному шлюбі.