3. Матеріальна відповідальність працівниказа шкоду, заподіяну з його вини підприємству

магниевый скраб beletage

Юридична відповідальність полягає в обов'язку су-б'єктів трудових правовідносин відповідати за недотриманнятрудової дисципліни (наприклад, поява на роботі працівника унетверезому стані, вчинення працівником прогулу тощо). Залеж-но від негативних наслідків трудового правопорушення — наяв-ності чи відсутності майнової шкоди — застосовуються санкціїдисциплінарної або матеріальної відповідальності.

За одне й те саме трудове правопорушення може бути засто-соване лише одне стягнення в межах одного виду юридичної від-повідальності.

Матеріальна відповідальність полягає в обов'язку кожної зісторін трудових правовідносин відшкодовувати шкоду, заподіянуіншій стороні внаслідок невиконання чи неналежного виконаннятрудових обов'язків у встановленому законом розмірі та порядку.

Правила матеріальної відповідальності містяться у ст. 130—138 КЗпП України. Матеріальна відповідальність за трудовим за-конодавством настає тільки за пряму дійсну шкоду, під якою пот-рібно розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна,необхідність для підприємства здійснити затрати на відновлення,придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобтовикликані внаслідок по1рушення працівником трудовихобов'язків, грошові виплати . Приклади прямої шкоди: недостачаі знищення цінностей; зіпсоване чи знищене майно роботодавця(обладнання, транспортні засоби тощо), недобір грошових сум,тобто неповне отримання роботодавцем грошових надходжень,які йому належали, внаслідок недбалого ставлення працівника досвоїх обов'язків; знецінення документів внаслідок пропускустроку позовної давності і неможливості у зв'язку з цим стягнен-ня за документами, які підтверджують наявність заборгованості.

Трудове законодавство передбачає обставини, які виключаютьматеріальну відповідальність працівника. Так, якщо шкода булазавдана роботодавцю діями працівника в результаті нормальноговиробничо-господарського ризику, крайньої необхідності чи не-обхідної оборони, правовідносини матеріальної відповідальностіне виникають.

Працівник може добровільно відшкодувати шкоду (повністюабо частково) або за згодою роботодавця передати рівноціннемайно чи полагодити пошкоджене.

Обмежена матеріальна відповідальність настає за шкоду,заподіяну при виконанні трудових обов'язків. Працівники, з винияких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у ро-змірі прямої дійсної шкоди, але не більшу свого середнього міся-чного заробітку. Якщо дійсна шкода перевищує заробіток пра-цівника, відповідальність настане у межах заробітку.

Повна матеріальна відповідальність працівника полягає упокладенні на нього обов'язку відшкодувати пряму дійсну шкодув повному обсязі без будь-яких обмежень. Стаття 134 КЗпП вста-новлює вичерпний перелік підстав повної матеріальної відпові-дальності працівника. Наприклад:

укладено письмовий договір про взяття на себе працівни-ком повної матеріальної відповідальності;

майно та інші цінності були одержані працівником під звітза разовою довіреністю;

шкоди завдано працівником у нетверезому стані;

шкоди завдано умисним знищенням матеріалів тощо.

На працівника покладається повна матеріальна відповідаль-ність за шкоду, завдану ним не при виконанні трудовихобов'язків, наприклад, внаслідок самовільного виконання роботипрацівником в особистих цілях та всупереч інтересам роботодав-ця; використання майна роботодавця (автомобіля, устаткування)у власних цілях.

Матеріальна відповідальність підприємства настає за шкоду,заподіяну працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здо-ров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків.

Відшкодування шкоди полягає у виплаті грошових сум у роз-мірі заробітку (або відповідної його частини), якого працівникпозбувся внаслідок втрати працездатності або її зниження. Нара-ховується пенсія по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом,а також компенсація на додаткові витрати, викликані ушкоджен-ням здоров'я.

Потерпілого за його згодою можуть тимчасово перевести набільш легку нижчеоплачувану роботу. Йому виплачується різницяміж попереднім і новим заробітком до відновлення працездатностіабо встановлення довготривалої і постійної працездатності. Якщокерівник у цей період не надає відповідної роботи, потерпілий маєправо на відшкодування шкоди у розмірі середньомісячного заро-бітку, який він отримував до настання трудового каліцтва.

Якщо трудове каліцтво настало не тільки з вини організації,й внаслідок грубої необережності потерпілого, розмір відшко-дування має бути зменшений залежно від ступеня вини потер-пілого.